Court ruling № 97123077, 17.05.2021, Prymorskyi District Court of Odesa City

Справа № 522/1749/21

Провадження № 2/522/5379/21

УХВАЛА

17 травня 2021 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді Павлик І.А.

за участю:

секретаря судового засідання – Середи А.В.,

позивача – ОСОБА_1 ,

представника відповідача – Самуса Є.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «ФАРТА НАФТА» про поновлення на посаді директора,

ВСТАНОВИВ:

28.01.2021 до Приморського районного суду м. Одеси надійшов позов ОСОБА_1 до ПП «ФАРТА НАФТА» про поновлення на посаді директора ПП «ФАРТА НАФТА».

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що відповідно до п. 7.4.3 статуту ПП «ФАРТА НАФТА» призначення та звільнення на посаді директора підприємства відноситься до виключної компетенції зборів засновників.

ПП «ФАРТА НАФТА» має двох засновників, які у сукупності володіють 100 % голосів.

Засновник ОСОБА_2 частка якої становить 49 % статутного капіталу підприємства, листом від 22.01.2020 повідомила позивача про те, що рішення про його звільнення з посади директора ПП «ФАРТА НАФТА» вона не приймала та не була обізнана про проведення зборів засновників з цього питання. Відповідь від іншого засновника підприємства – ОСОБА_3 позивач на свій запит не отримав.

Посилаючись на незаконність прийнятого рішення про звільнення ОСОБА_1 з посади директора ПП «ФАРТА НАФТА», позивач просив суд визнати незаконними та скасувати відповідні рішення (протоколи зборів засновників, накази директора, та ін.) про звільнення ОСОБА_1 з посади директора ПП «ФАРТА НАФТА» та поновити його на посаді директора ПП «ФАРТА НАФТА».

Як вбачається з доданих до відзиву на позовну заяву протоколу ПП «ФАРТА НАФТА» від 03.06.2020 № 2 та наказу про звільнення від 03.06.2020 № 03-06/20, ОСОБА_1 звільнено з посади директора ПП «ФАРТА НАФТА» на підставі рішення загальних зборів учасників підприємства, оформленого протоколом від 03.06.2020 № 2, про що видано наказ про звільнення від 03.06.2020 № 03-06/20 з зазначенням причини звільнення – п. 5 ст. 41 КЗпП.

Відповідно до ч. 2 ст. 113 ГК України порядок організації та діяльності приватних підприємств визначається Господарським кодексом України та іншими законами.

Підприємство є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків та може мати печатки (ч. 4 ст. 62 ГК України).

За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Предметна юрисдикція – це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.

У мотивувальній частині рішення № 1-рп/2010 Конституційного Суду України від 12 січня 2010 року у справі № 1-2/2010 за конституційним зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародний фінансово-правовий консалтинг» про офіційне тлумачення частини третьої статті 99 ЦК України зазначено, що реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього об`єднання стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством.

Припинення повноважень члена виконавчого органу товариства відповідно до частини третьої статті 99 ЦК України є дією уповноваженого органу товариства, спрямованою на унеможливлення здійснення членом його виконавчого органу управлінської діяльності. Необхідність такої норми зумовлена специфічним статусом члена виконавчого органу, який отримав від уповноваженого органу товариства право на управління. За природою корпоративних відносин, юридичній особі приватного права, органу управління, учасникам товариства має бути надано можливість у будь-який час оперативно відреагувати на дії особи, яка здійснює представницькі функції зі шкодою (чи можливою шкодою) для інтересів товариства, шляхом позбавлення її відповідних повноважень.

За змістом положень частини третьої статті 99 ЦК України компетентному (уповноваженому) органу товариства надано право припиняти повноваження члена виконавчого органу у будь-який час, на свій розсуд, з будь-яких підстав чи без зазначення жодних підстав.

Така форма захисту є специфічною дією носіїв корпоративних прав у відносинах з особою, якій вони довірили здійснювати управління товариством, і не може розглядатися в площині трудового права.

У постанові від 10.04.2019 у справі № 510/456/17 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що припинення повноважень члена виконавчого органу товариства за своєю правовою природою, предметом регулювання правовідносин і правовими наслідками відрізняється від звільнення працівника з роботи (розірвання з ним трудового договору) на підставі положень КЗпП України. Саме тому можливість уповноваженого органу товариства припинити повноваження члена виконавчого органу міститься не в приписах КЗпП України, а у статті 99 ЦК України, тобто не є предметом регулювання трудового права.

У постанові від 15.09.2020 у справі № 205/4196/18 Велика Палата Верховного Суду зробила узагальнюючий висновок щодо розмежування юрисдикційності спорів між керівниками чи членами органу управління суб`єктів господарювання, згідно якого за правилами цивільного судочинства розглядаються спори, в яких позивач оскаржує законність розірвання з ним трудового договору з підстав, передбачених КЗпП України, крім такого розірвання за пунктом 5 частини першої статті 41 цього Кодексу (припинення повноважень за частиною третьою статті 99 ЦК України).

До юрисдикції господарського суду належать спори, у яких позивач, повноваження якого як керівника юридичної особи (її виконавчого органу) припинені за частиною третьою статті 99 ЦК України, пунктом 5 частини першої статті 41 КЗпП України, оскаржує законність дій органу управління юридичної особи (загальних зборів, наглядової ради) з такого припинення повноважень (звільнення).

Подібні правові висновки наведені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.02.2021 у справі № 753/17776/19, від 28.11.2018 у справі № 562/304/17, від 10.09.2019 у справі № 921/36/18, від 16.10.2019 у справі № 752/10984/14-ц, від 08.11.2019 у справі № 667/1/16, від 19.02.2020 у справі № 361/17/15-ц, від 19.02.2020 у справі № 145/166/18 та від12.01.2021 у справі № 127/21764/17.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

З огляду на викладене, суд вважає за необхідне закрити провадження у справі, оскільки розгляд даної справи віднесено до юрисдикції господарського суду.

Зважаючи на те, що відповідно до положень ст. 7 Закону України «Про судовий збір» повернення судового збору при закритті провадження у справі здійснюється за заявою особи, яка його сплатила, за ухвалою суду, суд вважає за необхідне роз`яснити позивачу його право звернутися до суду із заявою про повернення судового збору.

Керуючись ст.ст. 255, 259, 260, 261, 353, 354 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «ФАРТА НАФТА» про поновлення на посаді директора закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів до Одеського апеляційного суду.

Повний текст ухвали відповідно до ч. 6 ст. 259 ЦПК України буде виготовлено протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Суддя І.А. Павлик

Повний текст ухвали складено 24.05.2021