Decision № 97023072, 20.05.2021, Kyivskyi District Court of Kharkiv City

Справа № 953/16079/20

н/п 2/953/722/21

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2021 року Київський районний суд м.Харкова

у складі головуючого судді Колесник С.А.,

за участю секретаря судового засідання Кудінової К.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу №953/16079/20 за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінфорс», треті особи, які не заявляють самостійних вимог на стороні відповідача: приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович, приватний виконавець Виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віра Леонідівна про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з вказаним позовом, відповідно до якого просить: визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис від 03.07.2020 №7762, вчинений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С.; стягнути з ТОВ «Фінфорс» на користь ОСОБА_1 840,80 грн. сплаченого судового збору та 420,40 грн. витрат, понесених в ході забезпечення позову.

В обгрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що 03.07.2020 приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С. вчинено виконавчий напис № 7762 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінфорс» заборгованості в розмірі 11908,00 грн., який на теперішній час перебуває на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич В.Л., виконавче провадження № 62689363).

Позивач вважає, що виконавчий напис є таким, що не підлягає виконанню у зв`язку з тим що він вчинений приватним нотаріусом незаконно, оскільки, жодних договорів позивач з відповідачем не укладала, фінансовими послугами відповідача не користувалась, жодних листів та претензій щодо несплати боргу їй не надходило, розмір боргових зобов`язань, який визначений у виконавчому написі нотаріуса не є підтвердженим випискою по рахунку за договором, а також відсутні докази незалежного направлення та отримання позивачем письмової вимоги про усунення порушень у не менш ніж тридцяти денний строк, що є обов`язковою вимогою п. 6 ч. 10 ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів», тому за відсутності правові підстави звернення до приватного нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису щодо стягнення боргу. Безспірною заборгованістю є заборгованість боржника, яка виключає можливість спору зі сторони боржника щодо її розміру, строку, за який вона нарахована, тощо, а відтак і документи, які підтверджують її безспірність, і на підставі яких нотаріусами здійснюються виконавчі написи, мають бути однозначними та беззаперечними, та стовідсотково підтверджувати наявність у боржника перед кредитором заборгованості саме в такому розмірі. Дані обставини саме і свідчать про відсутність безспірності.

Вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Крім того вказує, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису. Ознакою безспірності вимоги є відсутність заперечень боржника щодо заборгованості та її розрахунку, а також відсутності будь-яких суперечностей у поданих документах. На підтвердження безспірності заборгованості нотаріусу мають бути подані документи, що свідчать про визнання боржником вимог і визнання їх. Документом, що підтверджує такий факт, є отримання боржником вимоги стягувана з підписом боржника. Але як зазначено вище на адресу позивача не надходило ніяких документів та письмової вимоги.

У вересні 2020 року за адресою місця роботи позивача надійшла постанова про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 19.08.2020 року, з якої вбачається, що виконавче провадження ВП № 62689363 було відкрито приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Дорошкевич В.Л. у зв`язку з примусовим виконанням виконавчого напису Приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С. від 07.07.2020 року, зареєстрованого в реєстрі за № 7762, про стягнення з позивача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінфорс» заборгованості у розмірі 11908,00 грн.

Боржником у постанові про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 19.08.2020 є позивач, але його адреса зазначена як: АДРЕСА_1 , однак позивач ніколи не знаходився, не проживав, не був зареєстрований за цією адресою та не мав майна в м. Києві. Також, стало відомо про стягнення з позивача відповідачем заборгованості в розмірі 11908,00 грн., а з урахуванням виконавчого збору та витрат на виконавче провадження загальна сума складає 14 098,80 грн. Жодних постанов про відкриття виконавчого провадження, виконавчого напису нотаріуса або інших документів на адресу позивача не надходило. Адреса зазначена в постанові не відповідає дійсному місцю проживання та реєстрації відповідача.

На підставі викладеного позивач звернулась до суду з даним позовом.

До позовної заяви позивачем надано клопотання про витребування доказів, відповідно до якого просить: витребувати у приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Горай Олега Станіславовича завірені належним чином копії документів та матеріалів, на підставі яких вчинявся оскаржувальний виконавчий напис № 7762 виданий 03.07.2020; витребувати у Товариства з обмеженої відповідальністю «Фінфорс» документи, які були надані приватному нотаріусу Житомирського міського нотаріального округу Горай Олегу Станіславовичу для вчинення виконавчого напису № 7762 виданий 03.07.2020 суми заборгованості у розмірі 11908,00 грн.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.10.2020 справу передано для розгляду судді Колесник С.А.

Одночасно із поданням позовної заяви, ОСОБА_1 подала до суду заяву про забезпечення позову, в якій заявник просить вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення звернення стягнення на підставі Постанови про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 19.08.2020 по ВП № 62689412 при примусовому виконанні Виконавчого напису № 7856 від 03.07.2020, що видав Приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович.

Згідно протоколу передачі справи раніше визначеному складу суду від 05.10.2020 справу передано для розгляду судді Колесник С.А.

Відповідно до вимог ч. 2 ст.19 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного); 3) окремого провадження.

За умов ч.6 ст. 19 ЦПК України, для цілей цього Кодексу малозначними справами є: справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з положеннями ч. 1, 2 ст. 274 ЦПК України, у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи: 1) малозначні справи; 2) що виникають з трудових відносин. У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Ухвалою Київського районного суду м.Харкова від 07.10.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Також вказаною ухвалою задоволено клопотання позивача про витребування доказів, витребувано у приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Горай Олега Станіславовича (номер свідоцтва 8679, місце перебування: 10008, м. Житомир, вул. Велика Бердичівська, буд.35) завірені належним чином копії документів та матеріалів, на підставі яких вчинявся виконавчий напис № 7762 виданий 03.07.2020 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінфорс» заборгованості в розмірі 11 908,00 гривень.

Ухвалою суду від 07.10.2020 задоволено заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, вжито заходи забезпечення позову шляхом зупинення стягнення за виконавчим провадженням № 62689363 з примусового виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович, вчиненого 03.07.2020 №8032.

07.04.2021 позивачем подано клопотання про витребування доказів, відповідно до якого просить витребувати у приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни завірені належним чином копії документів та матеріалів, на підставі яких відкрито виконавче провадження № 62689363.

Ухвалою суду від 07.04.2021 задоволено клопотання позивача про витребування доказів.

26.04.2021 засобами поштового зв`язку до суду надійшли письмові докази від приватного виконавця Дорошкевич В.Л.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.174 ЦПК України при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

При відкритті провадження у справі судом було встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали для подання відзиву на позовну заяву. Роз`яснено, що у зазначений строк відповідач має право надіслати суду відзив на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам ст. 178 ЦПК України, і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову.

Копія ухвали про відкриття провадження у справі відповідачем отримана 10.11.2020.

Правом на подачу відзиву на позовну заяву ТОВ «Фінфорс» не скористалось.

Третім особам було роз`яснено право на подання пояснень щодо позову та щодо відзиву – протягом десяти днів із дня їх отримання, правом на подачу пояснень треті особи не скористались.

У судове засідання позивач не з`явилась, на електронну пошту суду направила заяву про розгляд справи за відсутності сторони, відповідно до якої просить справу розглядати без її участі, зазначила, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі і не заперечує проти ухвалення заочного рішення.

Відповідно до ч.3 ст.211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача у судове засідання повторно не з`явився, про дату, час і місце проведення судового розгляду повідомлявся в установленому законом порядку, відзиву на позовну заяву не подано, будь-яких заяв чи клопотань до суду не надходило.

Треті особи у судове засідання не з`явились, про дату, час і місце проведення судового розгляду повідомлялись, пояснення щодо позову подано не було, будь-яких заяв чи клопотань до суду не надходило.

Частиною 1 ст.131 ЦПК України визначено, що учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.

Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин (ч. 3 ст. 131 ЦПК України).

Згідно ч.2 ст.43 ЦПК України відповідач зобов`язаний добросовісно здійснювати процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки, що відповідно до принципу юридичної визначеності, як складової частини конституційного принципу верховенства права, зобов`язує відповідача самостійно цікавитися перебігом розгляду судом пред`явленого до нього позову. Тривала відсутність такого інтересу з боку відповідачів свідчить про їх небажання захищати свої процесуальні права.

Згідно ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до ч. 2 ст. 191 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідач не використав наданого законом права на безпосередню участь у судовому засіданні, та представник не з`явився у судове засідання без повідомлення причин, заяв про відкладення судового засідання, чи розгляд справи у відсутності представника відповідача до суду не надходило. Відповідачем не надано суду жодного доказу, який би мав істотне значення для вирішення справи по суті, чи спростування доводів позивача.

Беручи до уваги ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод Ради Європи від 4 листопада 1950 року, що набрала чинності для України 11.09.1997 року, яка передбачає право кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, також беручи до уваги те, що відповідач обґрунтованих клопотань про відкладення судового засідання, суду не надав, в силу положень ст. 223 ч. 1 ЦПК України, суд вважає за доцільне продовжити судовий розгляд за відсутності відповідача.

Верховний Суд України, узагальнюючи судову практику, також вказав, що інститут заочного провадження відповідає положенням та спрямований на реалізацію Рекомендації № R (84) 5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно принципів цивільного судочинства, що направлені на вдосконалення судової системи. Для досягнення цієї мети необхідно забезпечити доступ сторін до спрощених і більш оперативних форм судочинства та захистити їх від зловживань та затримок, зокрема, надавши суду повноваження здійснювати судочинства більш ефективно.

Відповідно до ухвали суду від 20.05.2021, враховуючи, що в справі є достатні дані про права і взаємовідносини сторін, відповідач належним чином повідомлявся про місце і час судового засідання, суд розглядає справу у відсутності відповідача та згідно ч. 4 ст. 223 ЦПК України постановляє заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Частиною 3 статті 129 Конституції України визначено основні засади судочинства, однією з яких, згідно пункту 3 вказаної статті, є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод всі судові процедури повинні бути справедливими.

Рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Тобто саме на суд покладено обов`язок під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.

Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною 1 ст.4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч.1 ст.5 ЦПК України).

Згідно ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до вимог ч.2 ст.77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Згідно з практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонами матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Суд, вивчивши подані заяви по суті справи, дослідивши надані документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлені наступні фактичні обставини.

03 липня 2020 приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм Олегом Станіславовичем вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №7762, яким звернуто стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , місце проживання: АДРЕСА_3 , фактичне місце роботи невідоме, яка є боржником за Кредитним договором 663413-А від 26.09.2019, укладеним з Товариством з обмеженою відповідальністю «СС Лоун», ідентифікаційний код юридичної особи 40071779, правонаступником усіх прав та обов`язків якого, на підставі Договору відступлення прав вимоги за кредитними договорами №40071779-32 від 09.01.2020 є Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінфорс», ідентифікаційний код юридичної особи 41717584, місцезнаходження: 01042, м.Київ, Новопечерський провулок, 19/3, корпус 2, офіс 9, далі іменований Стягувач, заборгованість за Кредитним договором 663413-А від 26.09.2019.

Строк платежу за Кредитним договором 663413-А від 26.09.2019 настав. Боржником допущено прострочення платежів.

Стягнення заборгованості проводиться за період з 09.01.2020 по 11.03.2020.

Сума заборгованості складає 11 908,00 грн., в тому числі: прострочена заборгованість за сумою кредиту – 4000,00 грн.; прострочена заборгованість за по несплаченим відсоткам за користування кредитом– 5928,00 грн.; строкова заборгованість за штрафами і пенями – 1980,00 грн. (а.с.79).

Вказаний виконавчий напис відповідачем було пред`явлено для примусового виконання приватному виконавцеві виконавчого округу міста Києва Дорошкевич В.Л., за яким було відкрито виконавче провадження ВП №62689363.

Постановою приватного виконавця Дорошкевич В.Л. від 19.08.2020, винесеної у рамках виконання виконавчого напису, ВП №62689363, звернуто стягнення на доходи боржника ОСОБА_1 .

Позивач, дізнавшись про існування вказаного виконавчого напису нотаріуса звернулась до суду за захистом свого права. Доказів того, що між позивачем та відповідачем існують кредитні правовідносини матеріали справи не містять.

Так, приватним виконавцем надано на запит суду копію кредитного договору №663413-А від 26.09.2019, укладеного між ТОВ «СС ЛОУН» та ОСОБА_1 . Загальний розмір наданого кредиту 4000,00 грн., плата за користування кредитом у вигляді процентів (надалі за текстом іменується – «процентна ставка») є фіксованою та складає 1,65 % в день.

Стягувачем, згідно виконавчого напису, є ТОВ «Фінфорс».

Пунктом 1 частини другої статті 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав і обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

В ході розгляду справи відповідачем не надано до суду доказів переходу до ТОВ «Фінфорс» прав вимоги за кредитним договором №663413-А від 26.09.2019, не належне виконання якого призвело до вчинення оспорюваного виконавчого напису.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

При цьому, відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до пункту 19 статті 34 Закону України "Про нотаріат", нотаріуси вчиняють такі нотаріальні дії, як вчинення виконавчого напису.

Виконавчий напис - це розпорядження нотаріального органу про примусове стягнення з боржника на користь кредитора грошових сум або передачу чи повернення майна кредитору, вчинене на документах, які підтверджують зобов`язання боржника. В основі вчинення цієї нотаріальної дії лежить факт безспірності певної заборгованості.

Стаття 50 Закону «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

Згідно з частиною першої статті 1 Закону України від 02 вересня 1993 року № 3425-XII «Про нотаріат» нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону «Про нотаріат»). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року№ 296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону «Про нотаріат»). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону «Про нотаріат» та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.

Так, згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів.

Відповідно до положень цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року№ 296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595).

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ вищевказаного Порядку, для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Відповідно до п. 1 Переліку документів за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172, для одержання виконавчого напису надаються: оригінал нотаріально посвідченої угоди, документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Відповідно до ст. 89 Закону України «Про нотаріат» у виконавчому написі повинні зазначатися: дата (рік, місяць, число) його вчинення, посада, прізвище, ім`я, по батькові нотаріуса, який вчинив виконавчий напис, найменування та адреса стягувача; найменування, адреса, дата і місце народження боржника, місце роботи (для громадян), номери рахунків в установах банків (для юридичних осіб); строк, за який провадиться стягнення; суми, що підлягають стягненню, або предмети, які підлягають, витребуванню, в тому числі пеня, проценти, якщо такі належать до стягнення, розмір плати, сума державного мита, сплачуваного стягувачем, або мита, яке підлягає стягненню з боржника; номер, за яким виконавчий напис зареєстровано; дата набрання юридичної сили; строк пред`явлення виконавчого напису до виконання. Виконавчий напис скріплюється підписом і печаткою нотаріуса.

Згідно з пунктами 1.1., 1.2., 3.2., 3.5. Глави 16 "Вчинення виконавчих написів" Розділу ІІ "Порядок вчинення окремих видів нотаріальних дій" Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №296/5 від 22.02.2012, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів.

Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29.06.1999 (далі за текстом - Перелік). Під час вчинення виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29.06.1999.

Постановою Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 р. до вказаного вище Переліку внесені зміни, зокрема, доповнено новим розділом такого змісту "Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин" відповідно до якого для одержання виконавчого напису для стягнення заборгованості за кредитними договорами, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями, додаються:

а) оригінал кредитного договору;

б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Разом з тим, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у справі № 826/20084/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017, визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 "Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів", зокрема, в частині пункту 2 Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Згідно з пунктом 10.2. постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 7 від 20.05.2013 "Про судове рішення в адміністративній справі", визнання акта суб`єкта владних повноважень нечинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акта.

Київський апеляційний адміністративний суд, взявши до уваги зазначений пункт 10.2. постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 7 від 20.05.2013 "Про судове рішення в адміністративній справі", дійшов висновку про необхідність визнання нечинною Постанови Кабінету міністрів України № 662 від 26.11.2014 "Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів в частині, з моменту її прийняття.

Відповідно до частини п`ятої статті 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч.4 ст.263 ЦПК України).

У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 січня 2019 року зазначено, що вчинення виконавчого напису за кредитним договором є неправомірним (таке право не передбачено законом), оскільки Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 22.02.2017 року, (залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року у справі № 826/20084/14), визнав незаконною та нечинною постанову КМУ № 662 від 26.11.2014 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» зокрема в частині пункту 2 змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів - в тому числі за кредитними договорами.

Отже, на момент вчинення виконавчого напису – 03.07.2020 - набрало чинності судове рішення, яким визнана незаконною та нечинною Постанова Кабінету Міністрів України №662 від 26.11.2014 року, якою Перелік був доповнений новим розділом щодо стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин.

Така обставина дає суду підстави дійти висновку про те, що вчинений виконавчий напис для стягнення боргу з позивача базується на правочині, що не передбачає звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів, оскільки на момент його вчинення зміни до Переліку, якими було запроваджено можливість вчинення виконавчих написів по стягненню заборгованості з підстав, що випливають з кредитних правовідносин, були визнані нечинними судовим рішенням.

Крім того, безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Захист прав боржника в процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається в спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку, - шляхом надіслання стягувачем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень боржнику. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов`язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного.

Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.

Підставами оскарження виконавчих написів може бути як порушення нотаріусом процедури вчинення напису (наприклад, неповідомлення боржника про вимогу кредитора), так і неправильність вимог боржника.

Суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Відповідно ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення, що визначено частино 2 статті 77 ЦПК України.

Згідно ст. ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В ході судового розгляду встановлено, що наявна у ОСОБА_1 заборгованість в оспорюванню виконавчому написі не є безспірною, а вчинений виконавчий напис для стягнення боргу з позивача базується на правочині, що не передбачає звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів, тому заявлений позов підлягає задоволенню.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Суд розглянувши справу в межах заявлених вимог позивача і на підставі наданих суду доказів вважає, що позивачем доведено ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог, тому позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими, не протиречать закону та підлягають задоволенню.

Відповідно до п.7 ст.158 ЦПК України у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 сплатила судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 840,80 грн., та 420,40 грн. за подання заяви про забезпечення позову, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2-5, 12, 13, 19, 81, 141, 158, 263-265, 268, 272, 273-276, 280-284 ЦПК України, ст.ст. 34, 50, 87,88, 89 Закону України «Про нотаріат» суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 – задовольнити.

Визнати виконавчий напис приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Горай Олега Станіславовича від 03 липня 2020 року, зареєстрований в реєстрі за № 7762, про стягнення з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінфорс» заборгованості у розмірі 11 908 грн., таким, що не підлягає виконанню.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінфорс» (ЄДРПОУ 41717584, місце знаходження: 01042, м.Київ, Новопечерський провулок, 19/3, корп..2, офіс 9) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ) витрати по сплаті судового збору в розмірі 1261 (одна тисяча двісті шістдесят одна) гривня 20 копійок.

Заочне рішення може бути оскаржено позивачем у встановленому порядку до Харківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його складення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня складення рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський районний суд м. Харкова до Харківського апеляційного суду.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: https://court.gov.ua/fair/sud2021.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінфорс», ЄДРПОУ 41717584, місце знаходження: 01042, м.Київ, Новопечерський провулок, 19/3, корп..2, офіс 9.

Третя особа 1: Приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович, місцезнаходження: 10008, м.Житомир, вул.Велика Бердичівська, 35.

Третя особа 2: Приватний виконавець Виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віра Леонідівна, місце перебування: 02002, м.Київ, вул..Раїси Окіпної, 4-А, офіс 71-А.

Повне судове рішення складено та підписано 20 травня 2021 року.

Суддя Колесник С.А.