Court ruling № 97016639, 17.05.2021, Voznesensk City and District Court of Mykolaiv Oblast

Справа № 473/1616/21

УХВАЛА

"17" травня 2021 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі судді Лузан Л.В., дослідивши матеріали позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дінеро» про визнання договору недійсним та застосування до нього наслідків недійсності,

ВСТАНОВИВ:

в травні 2021 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, поданим в його інтересах адвокатом Лєшан Оленою Євгенівною, до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дінеро» про визнання договору недійсним та застосування до нього наслідків недійсності.

При вирішенні питання про відкриття провадження по вказаній справі суд прийшов до наступного.

Так, відповідно до ч.2 ст.27 ЦПК України позови до юридичних осіб пред`являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Водночас, ст. 28 ЦПК України визначає підсудність справ за вибором позивача.

Зокрема, згідно ч.5 ст. 28 ЦПК України, позови про захист прав споживачів можуть пред`являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору.

Так, відповідно до ст. 1-1 Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон регулює відносини між споживачами товарів (крім харчових продуктів, якщо інше прямо не встановлено цим Законом), робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг.

Споживачем, права якого захищаються на підставі даного Закону, є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника (п.22 ч.1 ст. 22).

Законодавство про захист прав споживачів складається з цього Закону, Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та інших нормативно-правових актів, що містять положення про захист прав споживачів.

Особливості захисту прав споживачів фінансових послуг визначаються відповідними законами (ст.2 Закону України «Про захист прав споживачів»).

До відносин споживчого кредитування, вказаний Закон застосовується в частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування» (ст.11 Закону).

Вказаний Закон не поширюється, зокрема, на договори, що містять умову про споживчий кредит у формі кредитування рахунку зі строком погашення кредиту до одного місяця (п.1 ч.2 ст.3 Закону України «Про споживче кредитування»).

Згідно ст. 21 Закону «Про захист прав споживачів» крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цього Закону та пов`язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо: при реалізації продукції будь-яким чином порушується право споживача на свободу вибору продукції; при реалізації продукції будь-яким чином порушується свобода волевиявлення споживача та/або висловлене ним волевиявлення; при наданні послуги, від якої споживач не може відмовитись, а одержати може лише в одного виконавця, виконавець нав`язує такі умови одержання послуги, які ставлять споживача у нерівне становище порівняно з іншими споживачами та/або виконавцями, не надають споживачеві однакових гарантій відшкодування шкоди, завданої невиконанням (неналежним виконанням) сторонами умов договору; порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач; будь-яким чином (крім випадків, передбачених законом) обмежується право споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про відповідну продукцію; споживачу реалізовано продукцію, яка є небезпечною, неналежної якості, фальсифікованою; ціну продукції визначено неналежним чином; документи, які підтверджують виконання договору, учасником якого є споживач, своєчасно не передано (надано) споживачу.

Позовна заява про захист прав споживача повинна містити відомості, зокрема, про те, яке право споживача, передбачене саме Законом України «Про захист прав споживача», порушено; коли і в чому це виявилося; про способи захисту, які належить вжити суду (п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 12.04.1996 р. «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів»).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду з позовом про визнання недійсним договору позики, укладеного 13.10.2020 року строком до 12.11.2020 року. При цьому, позов не містить жодного посилання на порушення прав позивача саме як споживача та способи їх захисту, передбачені саме цим Законом.

Отже, на вказані правовідносини не поширюються положення Закону України «Про захист прав споживачів», тому в даному випадку підлягає застосуванню правило загальної територіальної підсудності, встановлене ч.1 ст. 27 ЦПК України.

Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, місцезнаходженням відповідача є: м. Київ, вул. Сурикова, 3А.

Згідно п. 1 ч. 1, ч. 3 ст. 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої п.1 ч.1 цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п`яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п`яти днів після залишення її без задоволення.

Керуючись ст.ст.27,31 ЦПК України, суд

постановив:

цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дінеро» про визнання договору недійсним та застосування до нього наслідків недійсності, передати на розгляд до Солом`янського районного суду м. Києва.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання.

Суддя Л.В.Лузан