
Троїцький районний суд Луганської області
Справа № 433/1752/20
Провадження № 1-кп/433/20/21
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11.03.2021 року Троїцький районний суд Луганської області в складі:
головуючого судді Суського О.І.,
за участю секретаря судового засідання Кіян А.М.,
прокурора Бондарева С.М.,
потерпілого ОСОБА_1 ,
обвинуваченого ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в смт. Троїцьке Луганської області кримінальне провадження за № 12020135590000051 відносно:
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Малий Раковець Іршавського району Закарпатської області, зареєстрований та мешкає в АДРЕСА_1 , - обвинуваченого у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, -
В С Т А Н О В И В:
30 жовтня 2020 року о 19 годині 00 хвилин обвинувачений ОСОБА_2 знаходився в приміщенні котельної кафе-бару «Альянс», який розташований за адресою: смт. Троїцьке Троїцького району Луганської області, вул. Чкалова, б. № 79, де він слідкує за опаленням зазначеного приміщення. В той час до приміщення котельні на велосипеді марки «Минск» синього кольору приїхав його знайомий ОСОБА_1 , з яким обвинувачений ОСОБА_2 почав вживати спиртні напої. Під час вживання спиртних напоїв у обвинуваченого ОСОБА_2 виник протиправний умисел, спрямований на заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайства), а саме він вирішив попросити у ОСОБА_1 велосипед, ввівши останнього в оману, сказавши, що велосипед потрібен йому для власних потреб і що велосипед він поверне наступного дня, достовірно усвідомлюючи той факт, що велосипед він повертати ОСОБА_1 не збирається.
Реалізуючи свій умисел, спрямований на заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайства), обвинувачений ОСОБА_2 попросив у ОСОБА_1 дати йому велосипед для власних потреб, пообіцявши, що він його поверне наступного дня.
Далі, ОСОБА_1 , будучи введений в оману, не усвідомлюючи те, що обвинувачений ОСОБА_2 має умисел на заволодіння йог омайном шляхом оману (шахрайства), будучи впевнений в тому, що обвинувачений ОСОБА_2 поверне йому велосипед, надав згоду останньому взяти велосипед, який той в подальшому відкотив до місця свого мешкання, сховавши його там.
31 жовтня 2020 року обвинувачений ОСОБА_2 не припиняючи свого протиправного умислу на заволодіння майном ОСОБА_3 , велосипед марки «Минск» він розібрав за місцем свого мешкання, знявши з нього колеса, сховавши колеса разом з рамою на території свого подвір`я. Того ж дня, до місця мешкання обвинуваченого ОСОБА_2 прийшов ОСОБА_1 , який хотів забрати свій велосипед, однак обвинувачений ОСОБА_2 сказав, що він повернув йому велосипед 30 жовтня 2020 року, коли той був у стані алкогольного сп`яніння і що той можливо десь сам його загубив.
Згідно висновку експерта від 20 листопада 2020 року № 19/113/9/1-1346е, ринкова вартість викраденого велосипеда марки «Минск», який в експлуатації з 2004 року, на момент вчинення кримінального проступку станом на 31 жовтня 2020 року складає 1116, 67 грн.
Своїми діями обвинувачений ОСОБА_2 вчинив заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 190 КК України.
До суду надійшла угода про примирення між потерпілим ОСОБА_1 та обвинуваченим ОСОБА_2 від 17 грудня 2020 року, згідно якої сторони дійшли згоди щодо примирення, правової кваліфікації дій обвинуваченого за ч. 1 ст.190 КК України, істотних для даного кримінального провадження обставин. Обвинувачений беззастережно визнав свою винуватість у зазначеному діянні. Також вказаною угодою визначено покарання, яке повинен понести обвинувачений ОСОБА_2 у виді обмеження волі строком на 1 рік, із застосуванням ч. 2 ст. 75 КК України звільнивши обвинуваченого ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням.
В угоді передбачені наслідки укладення та затвердження угоди про примирення, встановлені ст.473 КПК України, та наслідки її невиконання.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 просить затвердити угоду про примирення, визнав себе винним у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення.
В судовому засіданні потерпілий ОСОБА_1 також просив затвердити зазначену угоду про примирення.
Прокурор вважає, що зазначена угода про примирення має бути затверджена судом.
Розглядаючи питання про затвердження угоди про примирення, суд виходить з наступного.
Відповідно ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода про примирення між потерпілим та обвинуваченим.
Згідно ст.469 КПК України угода про примирення між потерпілим та обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.
Судом у судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, яке згідно ст. 12 КК України, є кримінальним проступком.
При цьому, судом з`ясовано, що обвинувачений цілком розуміє права, визначені п.п.1-4 ч.4 ст.474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ч.1 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.
Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.
Також, судом встановлено, що умови угоди про примирення відповідають вимогам Кримінального процесуального кодексу України та Кримінального кодексу України.
Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про примирення, укладеної між потерпілим ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_2 , призначення обвинуваченому узгоджених сторонами виду та розміру покарання.
Витрати по кримінальному провадженню складають 653,80 грн. за проведення судово-товарознавчої експертизи, які підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_2 .
Цивільний позов по кримінальному провадженню не заявлявся. Матеріальні збитки у сумі 1116, 67 грн. відшкодовані обвинуваченим потерпілому у повному обсязі.
Речові докази по кримінальному провадженню: два велосипедних колеса з велосипеду марки «Минск» та рама з велосипеду марки «Минск» синього кольору - повернути потерпілому ОСОБА_1 .
Відносно обвинуваченого ОСОБА_2 запобіжний захід не застосовувався.
Керуючись ст.ст.314, 373, 374, 475 КПК України, суд, -
ЗАСУДИВ:
Затвердити угоду про примирення від 17 грудня 2020 року, укладену між потерпілим ОСОБА_1 та обвинуваченим ОСОБА_2 .
ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України та призначити йому узгоджене сторонами покарання у виді обмеження волі строком на 1 рік.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбуття покарання у виді позбавлення волі з іспитовим строком на 1 рік.
На підставі ст. 76 КК України зобов`язати ОСОБА_2 періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судові витрати у сумі 653 (шістсот п`ятдесят три) гривні 80 (вісімдесят) копійок за проведення судово-товарознавчої експертизи № 19/113/9/1-1346е від 20 листопада 2020 року.
Речові докази по кримінальному провадженню: два велосипедних колеса з велосипеду марки «Минск» та рама з велосипеду марки «Минск» синього кольору, які передано під схорону розписку власнику ОСОБА_1 - повернути ОСОБА_1 .
Вирок суду може бути оскаржений протягом 30 днів з дня його проголошення до Луганського апеляційного суду через Троїцький районний суд Луганської області.
Суддя О.І.Суський
The court decision No. 95445458, Troitske District Court of Luhansk Oblast was adopted on 11.03.2021. The procedural form is Criminal, and the decision form is Sentence. On this page, you will find key information about this court decision. We provide convenient and quick access to actual court decisions so that you can keep up to date with the most recent court precedents. Our database includes the full range of information you need, allowing you to find necessary information easily.
This decision relates to case No. 433/1752/20. Companies, which are mentioned in the text of this judgment: