№ 9526990, 07.12.2009, Ivano-Frankivsk District Administrative Court

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ

АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 грудня 2009 року Справа №2а-2152/09/0970

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

Суддя Остапюк С.В.

за участю секретаря: Дутчак Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Івано-Франківського транспортного прокурора в інтересах держави в особі територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Івано-Франківській області до ОСОБА_1 про стягнення фінансових санкцій за постановою № 059760 від 26.08.2008 року в розмірі 1700 гривень, -

ВСТАНОВИВ:

04 серпня 2009 року Івано-Франківський транспортний прокурор в інтересах держави в особі територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Івано-Франківській області (далі позивач) звернувся в суд з адміністративним позовом до ОСОБА_1 (далі відповідач) про стягнення фінансових санкцій за постановою № 059760 від 26.08.2008 року в розмірі 1700 гривень .

Позов мотивовано тим, що 21.08.2008 року державними інспекторами територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Івано-Франківській області виявлені допущені відповідачем порушення вимог положень статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: надання послуг з перевезення вантажу без ліцензійної картки. Виявлені порушення зафіксовані в акті за № 081934 від 21.08. 2008 року. За наслідками розгляду вказаного акту, 26.08.2008 року винесено постанову за №059760 про застосування фінансових санкцій в розмірі 1700 гривень за вчинене правопорушення. У передбачений строк сума застосованих фінансових санкцій в розмірі 1700 гривень відповідачем добровільно не сплачена.

Прокурор в судове засідання не зявився.

Представник позивача в судове засідання не з»явився, на адресу суду направив клопотання про розгляд адміністративної справи без його участі.

Відповідач в судове засідання не з”явився, хоча про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, дослідивши докази, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, а позов таким, що підлягає задоволенню з таких мотивів.

Судом встановлено, що 21.08.2008 року позивачем виявлено та задокументовано в акті №081934 факт відсутності ліцензійної картки відповідача, при наданні ним послуг вантажного перевезення, що є порушення вимог статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт». Позивачем, у відповідності до пункту 1 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», за виявлене порушення щодо відповідача постановою за №059760 від 26.08.08 року застосовано фінансові санкції в розмірі 1700 гривень. Сума фінансових санкцій добровільно відповідачем не сплачена.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту в України визначені Законом України «Про автомобільний транспорт».

Статтею 6 Закону України «Про автомобільний транспорт» встановлено, що державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України. Державний контроль автомобільних перевізників здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок.

Відповідно пункту 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року за №1567 «Про затвердження Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті» органами державного контролю на автомобільному транспорті є Головавтотрансінспекція, її територіальні управління в областях, Автономній Республіці Крим, м. Києві та м. Севастополі.

Стаття 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначає перелік документів, на підставі яких виконують вантажні перевезення, згідно положень якої:

Автомобільні перевізники, водії повинні мати і предявляти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для фізичної особи, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах, є:

для автомобільного перевізника ліцензія та документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України;

для водія посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством України.

Стаття 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначає, що ліцензійною карткою транспортного засобу є документ, який містить реєстраційні дані ліцензії та транспортного засобу.

Статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» встановлено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються санкції за надання послуг з перевезень вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтею 48 цього Закону, а саме штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Частинами 4 та 5 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» встановлено, що від імені центрального органу виконавчої влади з питань автомобільного транспорту розглядати справи про стягнення у вигляді штрафів за порушення, викладені у цій статті, мають право посадові особи урядового органу державного управління з питань контролю на автомобільному транспорті. Порядок стягнення у вигляді штрафу за порушення, викладені у цій статті, та порядок оскарження і опротестування постанови по справі про правопорушення визначає Кабінет Міністрів України.

Відповідно до пунктів 21, 27 Постанови Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року за №1567 «Про затвердження Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті» державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок. При виявлені порушення законодавства складається акт, на підставі якого керівник органу державного контролю виносить постанову про застосування фінансових санкцій, що є обовязковою до виконання.

Пунктом 28 вказаної Постанови Кабінету Міністрів України фінансова санкція повинна бути перерахована субєктом господарювання на зазначений у постанові рахунок не пізніше ніж протягом пятнадцяти днів після отримання ним копії постанови про застосування фінансових санкцій.

У передбачений законом термін сума застосованих фінансових санкцій відповідачем добровільно не сплачена. Постанови в порядку передбаченому пунктом 32 «Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті» до вищого за підпорядкуванням органу державного контролю протягом 10 днів після її винесення чи до суду не оскаржувались.

Суд зазначає, що при наданні відповідачем послуг перевезення вантажів наявність документів, передбачених статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» є обовязком відповідача, порушення якого тягне наслідки у вигляді застосування штрафних санкції, передбачених статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення на користь Державного бюджету України з ОСОБА_1, АДРЕСА_1 фінансових санкцій в розмірі 1700 гривень за постановою № 059760 від 26.08.2008 року є обґрунтованими, а позов таким, що підлягає до задоволення.

На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 167, 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути в дохід Державного бюджету на рахунок №31110106700002, УДК в м. Івано-Франківську, код платежу 21081100, МФО-836014, код одержувача 20568100 з ОСОБА_1, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, фінансові санкції в розмірі 1700 гривень (одна тисяча сімсот) гривень за постановою № 059760 від 26.08.2008 року.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України про апеляційне оскарження постанови подається заява протягом 10 днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у 20-денний строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя С.В. Остапюк

Постанова в повному обсязі буде складена 11.12.2009 року.