Decision № 95107900, 24.02.2021, Kherson District Administrative Court

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2021 р.м. ХерсонСправа № 540/3531/20 Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Пекного А.С., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕС "Виноградово" до Одеської митниці Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "СЕС "Виноградово" (далі-позивач) звернулось до суду з позовом до Одеської митниці Державної митної служби України (далі-відповідач), в якому просить: визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 03.11.2020р. №UA500020/2020/000153/2.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 27.08.2020 року між позивачем та JA SOLAR TECHNOLOGY Co., Ltd (Китай) було підписано контракт №JAF-SVL20086902M та Специфікації до контракту. Після підписання контракту була отримана проформа-інвойс від 31.08.2020 № JAF-SLV20200831, згідно якої і було сплачено за товар, спочатку 10 % від суми контракту, банківське платіжне доручення від 03.09.2020 №68, а після завантаження та виходу судна з порту відправлення, решта вартості товару, банківське платіжне доручення від 28.09.2020 №71.

Для проведення митного оформлення товару було отримано від виробника SHANGHAI JA SOLAR TECHNOLOGY Co., Ltd (Китай) пакет документів, спочатку у електронному вигляді, а 26.10.2020 року — оригінали наступних документів: рахунок (Інвойс) № JAFX2009181649SVL від 18.09.2020р., пакувальний лист до Інвойс № JAFX2009181649SVL від 18.09.2020р., експортна декларація країни відправника № 223920200000008551 від 19.09.2020р., сертифікат походження С207956050021171 від 21.10.2020 р., коносамент № 145099831500 від 25.09.2020 р., страховий поліс 9М100459.

Усі потрібні для розмитнення документи: копія контракту №JAF-SVL20086902M від 27.08.2020 р. та специфікації до контракту, копія проформа-інвойс від 31.08.2020 № JAF-SLV20200831, а також вищезазначені оригінали документів на товар було надано декларанту ТОВ "Легіон-К" який 30.10.2020 р. розпочав митне оформлення. Для цього ТОВ "СЕС ВИНОГРАДОВО" сплатило на рахунок Казначейство України передплату за митне оформлення суму — 665,97 грн., 02.11.2020 року було здійснено оплату 20 % ПДВ — 1080422,85 грн.

Позивач вказує, що ТОВ "СЕС ВИНОГРАДОВО" надавало відповідачу повний пакет документів для митного оформлення, у тому числі обидва банківських платіжних доручення від 03.09.2020 №68 та від 28.09.2020 №71, а також саму проформу-інвойс від 31.08.2020 № JAF-SLV20200831, згідно якої і було сплачено за товар згідно рахунку-фактури (інвойс) від 18.09.2020 № JAFX2009181649SVL контракту від 27.08.2020 №JAF-SVL20086902M. Також зазначає, що вказана проформа-інвойс від 31.08.2020 №JAF-SLV20200831 надавалася банку для здійснення відповідних платежів.

На час митного оформлення у ТОВ "СЕС ВИНОГРАДОВО" документу, що містить відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів не було. Тому, 03.11.2020 через декларанта ТОВ "Легіон-К" надіслано до митного органу лист ТОВ "СЕС ВИНОГРАДОВО" від 03.11.2020 №678, яким повідомив митний орган, що наразі надати інші додаткові документи не представляє можливим. Однак, потрібні документи будуть надані в строки, передбачені ст.55 МК України.

Згідно рішення митний орган очікував додаткової сплати за митне оформлення на суму — 579827,61 грн, яка була сплачена 03.11.2020р.

Після отримання рішення та додаткової сплати за митне оформлення на суму — 579827,61 грн. декларантом ТОВ "Легіон-К" було отримано від митного органу картку відмови UA500020/2020/00549 від 03.11.2020р.

Водночас, з цим ТОВ "СЕС ВИНОГРАДОВО" звернулося до продавця сонячних модулів SHANGHAI JA SOLAR TECHNOLOGY Co., Ltd, China, щодо отримання документу, що містить відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Скан- копія Freight Invoice було отримано 05.11.2020 року та надано декларанту ТОВ "Легіон-К". ТОВ "СЕС ВИНОГРАДОВО" згідно ст.254 МКУ для перевірки та підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації заказало у Бюро перекладів “Контакт” переклад з китайської на українську мову копії митної декларації країни відправлення 19.09.2020 № 223920200000008551.

03.11.2020 року від Одеської митниці позивачем отримано рішення про коригування митної вартості товарів UA500020/2020/000153/2 та картка відмови UA500020/2020/00549, які позивач вважає протиправними, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою від 13.11.2020р. провадження у вказаній справі відкрите, розгляд справи призначений за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідачем надано до суду відзив на позовну заяву, зі змісту якого вбачається, що митний орган позов не визнає. Зокрема, свою позицію обґрунтовує тим, що для підтвердження митної вартості товарів до Одеської митниці Держмитслужби разом з митною декларацією (МД) № UA500020/2020/233486 від 03.11.2020 позивачем подані копії наступних документів: зовнішньоекономічний договір (контракт) від 27.08.2020 № JAF-SVL20086902M та специфікація до нього, Рахунок-фактура (інвойс) №JAFX2009181649SVL від 18.09.2020, та інші документи.

Під час митного контролю товарів за митною декларацією (МД) № UA500020/2020/233486 від 03.11.2020 програмним комплексом автоматизованої системи аналізу та управління ризиками (АСАУР) сформовані форми контролю, які у зв`язку з можливим заниженням митної вартості товарів, передбачали необхідність здійснення митницею перевірки правильності визначення митної вартості із зверненням уваги на митну вартість ідентичних або подібних (аналогічних) товарів; проведення перевірки відомостей, що містяться в документах, які підтверджують митну вартість товарів; здійснення запиту додаткових документів; а у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 Митного кодексу України - прийняття рішення про коригування митної вартості.

Також під час здійснення Одеською митницею Держмитслужби контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митною декларацією (МД) № UA500020/2020/233486 від 03.11.2020 було встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, а також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме:

1) згідно специфікації від 27.08.2020 б/н до зовнішньоекономічного договору, контракту та комерційному інвойсу передоплата за товар здійснюється на підставі проформи-інвойс, яка вказана в банківських платіжних дорученнях від 03.09.2020 №68 та від 28.09.2020 №71, а саме від 31.08.2020 №JAF-SLV20200831, до митного оформлення не надана. Положення міжнародних документів та норм законодавства України передбачають зазначення достовірних відомостей про умови оплати товарів в зовнішньоекономічному договорі (контракті) та в рахунку-фактурі (інвойсі), а тому встановлення факту того, що згідно специфікації від 27.08.2020 б/н до зовнішньоекономічного договору, контракту та комерційному інвойсу передоплата за товар здійснюється на підставі проформи-інвойс, яка вказана в банківських платіжних дорученнях від 03.09.2020 №68 та від 28.09.2020 №71, а саме від 31.08.2020 №JAF- SLV20200831, викликало сумніви у достовірності наданих для підтвердження митної вартості товарів документів, що виключало можливість перевірки органом доходів і зборів числового значення заявленої митної вартості у відповідності до умов частини 1 статі 54 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI;

2) В коносаменті від 25.09.2020 №145099831500 зазначені умови оплати фрахту «FREIGHT PREPAYD» тобто фрахт сплачено в порту відправлення. Проте, до митного оформлення не надано документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Отже, оскільки в документах, які надані позивачем до Одеської митниці Держмитслужби разом з митною декларацією містились розбіжності та були відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларантом не було надано до митниці витребувані додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів, то зазначені обставини, у відповідності до п.2 ч.6 ст. 54 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI, були підставою для прийняття митницею рішення про коригування митної вартості товарів та відмови митному органу у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.

За результатом проведених консультації між митним органом та декларантом було обрано метод визначення митної вартості - резервний, про що зазначено у рішенні про коригування митної вартості товарів.

У зв`язку з вищевикладеним Одеською митницею Держмитслужби прийнято рішення про коригування митної вартості товарів, яке митний орган вважає правомірним та просить відмовити у задоволенні позову.

У період з 11.01.2021р. по 18.02.2021р. головуючий суддя перебував на лікарняному.

Розглянувши надані сторонами документи, з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, судом встановлено наступне.

ТОВ "СЕС ВИНОГРАДОВО" (код ЄДРПОУ 41450343) є суб`єктом господарювання, що здійснює свою діяльність в сфері енергетики, а саме виробництво електричної енергії з альтернативних джерел.

27.08.2020 року між ТОВ "СЕС ВИНОГРАДОВО" та SHANGHAI JA SOLAR TECHNOLOGY Co., Ltd підписано контракт №JAF-SVL20086902M, відповідно до якого продавець зобов`язується продати, а покупець зобов`язується купити сонячні фотогальванічні модулі JAP60S09 275/SC під торговою маркою «JA SOLAR». Асортимент, ціни, кількість, строк та умови оплати вказані в Проформі-інвойсі та Специфікації, які є невід`ємними частинами цього Контракту.

На виконання умов Контракту позивачем імпортовано на митну територію України товар у відповідності до Специфікації від 27.08.2020р. Товар – сонячні модулі JAP60S09 275/SC торгової марки JA SOLAR у кількості 3634 шт. за ціною 0,190 дол. США.

Загальна сума контракту становить 189 876,50 дол.США. Загальна сума Контракту включає вартість всіх витрат, з урахуванням всіх податків та інших обов`язкових платежів на території Продавця (п.2.1 Контракту).

Відповідно до п.2.2 Контракту ціна включає в себе вартість тари, маркування, пакування, отримання всієї товаросупровідної та дозвільної документації, передбаченої цим Контрактом, і необхідної для ввезення в Україну, завантаження Товару в транспортний засіб та транспортування відповідно до умов поставки згідно з п.3.1 цього Контракту.

Товар поставлено на умовах CIF Odessa.

Позивач подав для митного оформлення товару митну декларацію №UA500020/2020/233592 та пакет документів: копія контракту №JAF-SVL20086902M від 27.08.2020 р. та Специфікації до контракту, копія проформа-інвойс від 31.08.2020 № JAF-SLV20200831, рахунок (Інвойс) № JAFX2009181649SVL від 18.09.2020р., пакувальний лист до Інвойс № JAFX2009181649SVL від 18.09.2020р., експортна декларація країни відправника № 223920200000008551 від 19.09.2020р., сертифікат походження С207956050021171 від 21.10.2020 р., коносамент № 145099831500 від 25.09.2020 р., страховий поліс 9М100459.

Документи, надані декларантом для здійснення митного оформлення та для підтвердження заявленої митної вартості, на думку митного органу, містять розбіжності та не містять усіх необхідних відомостей стосовно складових митної вартості, а саме:

1) Згідно специфікації від 27.08.2020 б/н до зовнішньоекономічного договору, контракту та комерційному інвойсу передоплата за товар здійснюється на підставі проформи інвойс, яка вказана в банківських платіжних дорученнях від 03.09.2020 №68 та від 28.09.2020 №71, а саме від 31.08.2020 №JAF-SLV20200831, до митного оформлення не надана.

2) В коносаменті від 25.09.2020 №145099831500 зазначені умови оплати фрахту «FREIGHT PREPAYD» тобто фрахт сплачено в порту відправлення. Проте, до митного оформлення не надано документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Враховуючи вищезазначене для підтвердження заявленої митної вартості уповноважену особу зобов`язано протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

виписку з бухгалтерської документації;

висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями;

копію митної декларації країни відправлення з перекладом на українську мову згідно ст.254 МКУ для перевірки та підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації.

У відповідності до частини 6 статті 53 МКУ декларанта було повідомлено про можливість за власним бажанням подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

03.11.2020 декларантом ТОВ «Легіон-К» надіслано лист ТОВ «СЕС «Виноградово» від 03.11.2020 №678, зі змісту якого вбачається, що додаткові документи відсутні.

На підставі викладеного, митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 03.11.2020р. №UA500020/2020/000153/2 та картка відмови від 03.11.2020р. №UA500020/2020/00549.

Зі змісту вказаного рішення убачається, що підставами його прийняття стало наступне: «…Так у поданих до митного оформлення документах містяться розбіжності, зокрема: згідно Специфікації від 27.08.2020 б/н до зовнішньоекономічного договору, (контракту) від 27.08.2020 №JAF-SVL20086902M та комерційному інвойсі від 18.09.2020 № JAFX2009181649SVL передоплата за товар здійснюється на підставі проформи-інвойс, яка вказана в банківських платіжних дорученнях від 03.09.2020 №68 та від 28.09.2020 №71, а саме від 31.08.2020 № JAF-SLV20200831, до митного оформлення не надана. В коносаменті від 25.09.2020 № 145099831500 зазначені умови оплати фрахту «FREIGHT PREPAYD» тобто фрахт сплачено в порту відправлення. Проте, до митного не надано документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Враховуючи вищезазначене, відповідно до частини 3 статті 53 МКУ митним органом було зобов`язано (за наявності) протягом 10 календарних днів надати такі додаткові документи:

1) виписку з бухгалтерської документації;

2) каталоги, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару

3) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями;

4) згідно ст.254 МКУ для перевірки та підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації прошу надати переклад українською мовою копії митної декларації країни відправлення 19.09.2020 № 223920200000008551.

У відповідності до частини 6 статті 53 МКУ декларанта було повідомлено про можливість за власним бажанням подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

03.11.2020 декларантом ТОВ "Легіон-К" надіслано лист ТОВ "СЕС ВИНОГРАДОВО” від 03.11.2020 №678, яким повідомлено митний орган, що інших додаткових документів надано не буде. Отже, декларантом не подані документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МКУ та не спростовані наявні розбіжності у документах…», «За результатом проведеної консультації між митним органом та декларантом було обрано метод визначення митної вартості - другорядний: резервний метод.

З метою забезпечення повноти оподаткування було проведено аналіз баз даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС Держмитслужби та встановлено що рівень митної вартості товару № 1 МД є більшим - 4,32 дол. США/кг нетто (МД від 02.09.2020 № UA500020/2020/224942)».

Не погоджуючись з таким рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спірні правовідносини суд враховує наступні обставини та приписи законодавства.

Відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються Митним Кодексом (далі – МК України), Податковим кодексом України (далі – ПК України) та іншими законами України з питань оподаткування (ч. 2 ст. 1 МК України).

Приписами ст.49 МК України визначено, що митна вартість товарів - це вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Положеннями ч.4 та 5 ст.58 МК України встановлено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

За приписами ч. 1 та 2 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи (ч. 3 ст. 53 МК України).

Частиною 5 ст. 54 Митного кодексу України передбачено право митного органу з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Відповідачем згідно ч. 5 ст. 54 МК України витребувані митна декларація країни експорту, документи, що містять відомості про вартість страхування, документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Також було повідомлено, що відповідно до п. 6 ст. 53 МКУ декларант за власним бажанням може подати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна позиція неодноразово викладалась Верховним Судом у постановах, зокрема, від 13.09.2019р. у справі №815/6780/15, від 06.09.2019р. у справі №803/1212/14, від 20.10.2020р. у справі №809/1056/16 та ін.

Розглядаючи даний спір, суд встановив, що позивачем, як при декларуванні товарів, так і на вимогу Митниці надані всі наявні у нього документи за переліком, визначеним ч. 2 ст. 53 МК України.

Суд не погоджується з висновками митного органу про те, що надані позивачем документи мають розбіжності зважаючи на наступне.

Так, відповідно до п. 2.1 Контракту загальна сума контракту становить 189 876,50 дол. США.

Аналогічна сума міститься у Специфікації до контракту №JAF-SVL20086902M від 27.08.2020 р., у комерційному інвойсі та у митній декларації №UA500020/2020/233486 від 03.11.2020. Крім того, загальна сума платіжних доручень №68 від 03.09.2020р. та №71 від 28.09.2020р. становить саме 189 876,50 дол. США. При цьому, відповідно до п.3.1.1 Контракту, позивачем сплачено 10% від загальної суми продажу, що підтверджується платіжним дорученням №68 від 03.09.2020р. Решта ж суми, відповідно до п.3.1.1 Контракту, позивачем сплачено згідно платіжного доручення №71 від 28.09.2020р.

Крім того, суд звертає увагу, що кількість, ціна та найменування товару (сонячні модулі JAP60S09 275/SC торгової марки JA SOLAR у кількості 3634 шт. за ціною 0,190 дол. США.) є однаковими і в Контракті, і в Інвойсі №JAFX2009181649SVL від 18.09.2020р., і в пакувальному листі до Інвойсу № JAFX2009181649SVL від 18.09.2020р., і специфікації до контракту.

Також, дослідивши документи, додані до митної декларації, суд встановив, що жодні розбіжності ні щодо ціни, ні щодо кількості, ані щодо характеристик товару у вказаних документах не містяться. При цьому усі вище перелічені документи були надані митному органу, що підтверджується матеріалами справи та не спростовується відповідачем.

Таким чином, з наявних у митного органу документів, останній мав можливість встановити митну вартість товару і за відсутності проформи-інвойс.

Отже, суд вважає помилковим твердження відповідача про неможливість перевірки правильності визначеної декларантом митної вартості товару за відсутності проформи-інвойс.

Крім того, суд зауважує, що відповідно до положень ст.53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу).

З наведеної норми вбачається, що рахунок-проформа відноситься до документів, що підтверджують митну вартість товарів у випадках, якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу. Натомість, в даному випадку між позивачем та JA SOLAR TECHNOLOGY Co., Ltd (Китай) було підписано контракт №JAF-SVL20086902M, відповідно до предмету якого Продавець зобов`язується продати, а Покупець зобов`язується купити сонячні фотогальванічні модулі JAP60S09 275/SC під торговою маркою «JA SOLAR». Тобто має місце купівля-продаж.

Підставами для витребування відповідачем додаткових документів у зв`язку із сумнівами щодо заявленої позивачем митної вартості товару, крім іншого стала відсутність документів, що містять відомості про вартість перевезення товарів.

Так, згідно оскаржуваного рішення В коносаменті від 25.09.2020 №145099831500 зазначені умови оплати фрахту «FREIGHT PREPAYD» тобто фрахт сплачено в порту відправлення. Проте, до митного оформлення не надано документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Судом встановлено, що відповідно до умов контракту №JAF-SVL20086902M від 27.08.2020 р. поставка здійснена на умовах CIF.

За умовами поставки CIF до обов`язків продавця належить оплата витрат на фрахт, необхідих для доставки товару в зазначений порт призначення, та входить страхування товару від транспортних ризиків. Тобто, при базисі поставки CIF в ціну товару включається вартість товару, фрахт до порту призначення та страхування від узгоджених ризиків. Тому у сторін договору відсутня необхідність додаткового уточнення вказаних положень за умови посилання на правила Інкотермс-2010.

Відповідно до Інкотермс-2010 CIF (Cost, Insurance and Freight (... named port of destination) - вартість, страхування і фрахт (... назва порту призначення). Термін "вартість, страхування та фрахт" означає, що поставка є здійсненою продавцем, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження. Продавець зобов`язаний понести витрати та оплатити фрахт, необхідні для доставки товару до названого порту призначення, проте, ризик втрати чи пошкодження товару, а також будь-які додаткові витрати, спричинені подіями, що виникають після здійснення поставки, переходять з продавця на покупця. Однак за умовами терміна CIF на продавця покладається також обов`язок забезпечення морського страхування на користь покупця проти ризику втрати чи пошкодження товару під час перевезення. Отже, продавець зобов`язаний укласти договір страхування та сплатити страхові внески. Покупець повинен мати на увазі, що за умовами терміна CIF від продавця вимагається забезпечення страхування лише з мінімальним покриттям. У випадку, якщо покупець бажає мати страхування з більшим покриттям, він повинен або прямо та недвозначно домовитися про це з продавцем, або самостійно вжити заходів до забезпечення додаткового страхування.

Отже, у разі укладання контракту за умовами поставки CIF, на продавця покладається обов`язок забезпечення страхування на користь покупця проти ризику втрати чи пошкодження товару під час перевезення, а також сплати страхових внесків та вартості перевезення вантажу до порту відвантаження.

Зважаючи на те, що перевезення товару здійснювалося морем на умовах поставки CIF, суд зазначає, що в даному випадку Товариство не повинно додатково нести витрати на транспортування вантажу до порту.

Таким чином, вартість перевезення включається до вартості товару, що поставляється на умова CIF. Отже якщо певні витрати вже включені до контрактної вартості товару, то митний орган не може запитувати додаткові документи для підтвердження їх числових показників. Оскільки поставка товару на умовах CIF передбачає, що у фактурну вартість товару вже включені витрати, які впливають на митну вартість товару (в тому числі перевезення), тому для цілей визначення митної вартості товару ця вартість не потребує коригування.

Отже, суд вважає помилковим твердження відповідача про неможливість перевірки правильності визначеної декларантом митної вартості товару за відсутності документів, що містять відомості про вартість перевезення, оскільки такі документи у даному випадку не вимагаються в силу приписів п.п.6, 8 ч.2 ст.53 МК України.

Суд відмічає, що відповідно до положень ст. 53 Митного кодексу України, декларант на вимогу митниці надає всі наявні у нього документи.

Так як при митному оформлені у позивача не було митної декларації країни відправника у перекладі на українську мову та проформи-інвойс, то не надання вказаних документів не може бути підставою для здійснення коригування митної вартості.

Стосовно не надання декларантом висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини, суд зазначає, що вказані документи витребувані митним органом безпідставно та необґрунтовано. Так, відповідно до ч.3 ст.53 МК України декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності), зокрема висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

З наведеного убачається, що законодавцем встановлені три умови, за яких декларант має надати висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини:

- у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

- наявність письмової вимоги;

- наявність у декларанта витребуваних документів (висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини).

Отже митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України (у разі визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за першим методом).

При цьому, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, або ж у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.

Водночас приписи вказаних статей зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 18.09.2020р. у справі №815/4686/16.

Як вже встановлено судом, митним органом не доведена наявність підстав для витребування відповідних документів, адже з наданих декларантом документів можливо встановити митну вартість товару. Крім того, декларантом надаються лише ті документи, які наявні у останнього.

Враховуючи викладене, суд вважає, що для митного оформлення позивачем були надані всі документи, необхідні для підтвердження заявленої митної вартості імпортованого товару, які містили необхідні числові показники митної вартості.

Також суд критично оцінює посилання митного органу на те, що позивачем не надано каталоги, прайс-листи виробника, як підставу для висновку про неможливість визначення митної вартості товару за ціною договору.

В комерційній практиці при просуванні товару на ринок одними із методів встановлення контактів з потенційними покупцями є направлення продавцем комерційної пропозиції (оферти) або прейскуранта (прайс-листа).

Під комерційною пропозицією (офертою) зазвичай розуміється письмова пропозиція продавця, спрямована можливому покупцю або конкретним покупцям про продаж партії товару на певних умовах.

Отже, прайс-лист не є обов`язковим документом, який в розумінні норм Митного кодексу визначає та/або впливає на числові значення складових митної вартості товару.

Відповідач жодним чином не довів суду, яким чином вказані обставини в даному конкретному випадку впливають на визначення складових митної вартості товару.

Щодо посилань на факт спрацювання автоматизованої системи аналізу та управління ризиками із формою контролю стосовно перевірки правильності визначення митної вартості задекларованих товарів, суд враховує наступне.

Використання автоматизованої системи аналізу та управління ризиками з метою виявлення порушень законодавства України з питань державної митної справи передбачено, зокрема, Главою 52 Митного кодексу України та Порядком здійснення аналізу та оцінки ризиків, розроблення і реалізації заходів з управління ризиками для визначення форм та обсягів митного контролю, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 31.07.2015р. №684, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 21.08.2015р. за №1021/27466.

Погоджуючись із позицією митниці, що наявність у такій автоматизованій системі інформації про іншу, ніж визначена декларантом, митну вартість товару, є підставою для сумніву у правильності заявленої митної вартості, суд між тим вважає, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару порівняно з митною вартістю іншого аналогічного товару, не може розцінюватись як заниження позивачем митної вартості, не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Згідно зі ст. 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. Відповідно до частини 3 цієї ж статті за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно із ч. 1 ст. 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених ч.6 ст. 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно із п. 2 ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, зокрема у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.ч. 2-4 ст.53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Стаття 57 Митного кодексу України передбачає, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, здійснюється шляхом застосування таких методів: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Якщо основний метод не може бути використаний, застосовується послідовно кожний із перелічених у частині першій цієї статті методів. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

Як встановлено судом, за результатами проведеної перевірки, митну вартість товарів скориговано та визначено за резервним методом відповідно до ст.64 Митного кодексу України на підставі інформації, наявної у митного органу. Попередні методи не застосовувалися з наступних причин: основний метод (вартість операції) - неподання усіх необхідних документів, які підтверджують митну вартість товару, невідповідність ціни угоди інформації, що наявна у митного органу. Другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів - відсутність інформації за ціною угоди щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів - відсутність інформації за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості - відсутність інформації щодо числового значення витрат для цілей вирахування вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість) - відсутність інформації щодо складових для обчислення вартості товарів.

Відповідно до ч.2 ст.55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, крім іншого, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Судом встановлено, що митну вартість товарів скориговано та визначено за резервним методом відповідно до статті 64 Митного кодексу України, на підставі інформації, наявної у митного органу. У якості джерела інформації стосовно визначення митної вартості товарів було використано митну декларацію від 02.09.2020р. №UA500020/2020/224942.

Частинами 1 - 4 статті 60 МК України передбачено, що у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 58 і 59 цього Кодексу, за митну вартість береться прийнята органом доходів і зборів вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

Під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не однакові за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються зі схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними.

Для визначення, чи є товари подібними (аналогічними), враховуються якість товарів, наявність торгової марки та репутація цих товарів на ринку.

Ціна договору щодо подібних (аналогічних) товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості і на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 18.09.2020р. у справі №815/4686/16.

Разом з тим, митна декларація від 02.09.2020р. №UA500020/2020/224942, яка була використана у якості джерела, до суду не надана.

Суд звертає увагу, що ухвалою від 13.11.2020р. відповідача зобов`язано протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали надати до суду засвідчені копії оскаржуваного рішення, усіх документів, поданих позивачем для митного оформлення товарів та усіх документів, на підставі яких скориговано митну вартість товару за резервним методом.

Однак, ухвала суду виконана лише частково, вище зазначена митна декларація, на яку відповідач посилається у своєму рішенні, не надані до суду.

З цього приводу суд зауважує, що положеннями ст.77 КАС України на відповідача, як суб`єкта владних повноважень, покладено обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення.

Враховуючи відсутність митної декларації, на підставі якої відповідачем скориговано та визначено митну вартість товарів, суд вважає такі розрахунки не доведеними та документально не підтвердженими.

Крім того, відомості отримані з митної декларації, раніше визнаних митним органом, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митницею відповідних рішень та з об`єктивних причин не можуть містити усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар. Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є беззаперечним доказом для підтвердження висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару.

Окремо суд звертає увагу, що декларант наданими до митного оформлення документами повинен підтвердити числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводиться розрахунок такої. Даний обов`язок декларанта кореспондується із повноваженнями митного органу щодо перевірки (митного контролю) числового значення заявленої митної вартості. При цьому, митний орган має право витребувати додаткові документи у декларанта лише за умови, якщо вже надані документи не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Дослідивши наявні в матеріалах справи документи, що надавались позивачем митному органу, суд доходить висновку, що такі документи у сукупності чітко ідентифікують оцінюваний товар, не містять розбіжностей та містять дані, що піддаються обчисленню, і підтверджують митну вартість товарів за ціною договору.

Зважаючи на викладене, в даній справі митний орган не спростував дійсності поданих до митного оформлення основних документів, достовірності зазначених у них відомостей, контрактну ціну оцінюваних товарів, а також не довів об`єктивну неможливість перевірити вартість операції на підставі наданих позивачем документів.

Тому в даному випадку відповідач помилково прийшов до висновку про неможливість на основі поданих документів підтвердити складові частини митної вартості.

Підсумовуючи вищевикладене суд дійшов до висновку, що відповідачем не доведено обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товарів за ціною договору, а інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товарів не встановлено, тобто основні документи містили всі необхідні числові дані для визначення вартості, зазначеної в вантажній митній декларації.

Враховуючи, що декларантом під час проведення митного контролю, одночасно з поданням митних декларацій, відповідачу було подано всі необхідні документи, які відповідають вимогам ч.2 ст.53 Митного кодексу України та чітко ідентифікують оцінюваний товар, не містять розбіжностей щодо даних, які підлягають обчисленню при визначені саме митної вартості товарів та підтверджують ціну товарів, вказану в контракті, суд, приходить до висновку про те, що рішення про коригування митної вартості товарів є протиправними, а отже підлягає скасуванню.

Таким чином, суд дійшов до висновку про задоволенні позову у повному обсязі.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до положень ст.139 КАС України.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕС "Виноградово" до Одеської митниці Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів - задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів від 03.11.2020р. №UA500020/2020/000153/2.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці Держмитслужби (65078, м. Одеса, вул. Лип Івана та Юрія, 21 А, код ЄДРПОУ 43333459) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕС "Виноградово" (73003, м.Херсон, вул. 295 Херсонської Стрілецької дивізії, 2а, код ЄДРПОУ 41450343) понесені судові витрати зі сплати судового збору у сумі 5798 (п`ять тисяч сімсот дев`яносто вісім) грн. 28 (двадцять вісім) коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя А.С. Пекний

кат. 108020200