Decision № 95076531, 19.02.2021, Liubomlskyi Raion Court of Volyn Oblast

Справа № 163/981/20

Провадження № 2/163/16/21

ЛЮБОМЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 лютого 2021 року Любомльський районний суд Волинської області

в складі головуючого судді Чишія С.С.

з участю секретаря Філімонюк О.І.,

розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Любомль Волинської області цивільну справу за позовом заступника військового прокурора Луцького гарнізону в інтересах держави в особі Адміністрації Державної прикордонної служби України, Луцького прикордонного загону до Любомльської райдержадміністрації Волинської області, ОСОБА_1 про визнання недійсним державного акту про право власності на земельні ділянки та зобов`язання повернути земельні ділянки у власність держави,

в с т а н о в и в :

Заступник військового прокурора Луцького гарнізону військової прокуратури Західного регіону України в інтересах держави в особі Адміністрації Державної прикордонної служби України та Луцького прикордонного загону (в/ч 9971) звернувся в суд з позовом до Любомльської райдержадміністрації Волинської області, ОСОБА_1 про визнання недійсним державного акта про право власності на земельні ділянки серії ЯБ № 654253 в частині земельних ділянок з кадастровими номерами 0723381000:05:002:0435 площею 0,0531 га, 0723381000:05:002:0436 площею 0,0854 га та зобов`язання ОСОБА_1 повернути ці земельні ділянки у власність держави.

Позов обґрунтовано тим, що в ході вивчення військовою прокуратурою Луцького гарнізону стану додержання вимог Закону України "Про використання земель оборони" встановлено істотні порушення, які полягають у наданні у власність громадянам земельних ділянок із земель оборони Державної прикордонної служби України всупереч вимогам чинного законодавства України, що є порушенням інтересів держави.

Постановою обласної ради депутатів трудящих Волинської області від 15 вересня 1946 року № 39/599 у межах Волинської області встановлені 2-кілометрові та 800-метрові прикордонні смуги, які визначені на місцевості від лінії кордону та позначені відповідними вказівниками; землі 800-метрової прикордонної смуги передані в повне розпорядження прикордонних військ. Однак головою Любомльської районної державної адміністрації Волинської області 14 лютого 2006 року видано розпорядження № 43 "Про виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) на території Гущанської сільської ради", яким надано згоду на виділення земельних ділянок громадянам власникам сертифікатів на право на земельну частку (пай) для ведення особистого селянського господарства та на видачу державних актів на право власності на землю згідно списку.

Відповідно до цього списку під № 26 значиться ОСОБА_1 , якій надано пай загальною площею 0,7368 га. 12 лютого 2009 року ОСОБА_1 отримала Державний акт серії ЯБ № 654253 на право власності на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства. У цей Державний акт включені земельні ділянки з кадастровими номерами 0723381000:05:002:0435 площею 0,0531 га, 0723381000:05:002:0436 площею 0,0854 га, які розташовані уздовж державного кордону України в зоні облаштування і утримання інженерно-технічних споруд та огорож державного кордону, що в районі Гущанської сільської ради Любомльського району Волинської області. Ці земельні ділянки відносяться до земель оборони та входять до складу прикордонної смуги, на яку розповсюджується прикордонний режим з усіма визначеними законодавством обмеженнями. Тому ОСОБА_1 не може вільно володіти, розпоряджатись, користуватись вказаними земельними ділянками та зобов`язана повернути їх у власність держави.

Голова Любомльської райдержадміністрації подав відзив на позовну заяву, в якому зазначив про надання спірних земельних ділянок у колективну власність колгоспу "Світанок", законність розпаювання земель КСП (колгоспу) "Світанок", належне погодження відведення земельних ділянок власникам сертифікатів на право на земельну частку (пай), на підставі чого і було видане відповідне розпорядження райдержадміністрації.

Відповідач ОСОБА_1 також подала відзив на позовну заяву. У ньому вказала на сплив строків для витребування земельної ділянки, оскільки з 2003 року ні факт розпаювання, ні державний акт ніким не оспорювалися; на відсутність підтверджуючих доказів щодо законності розміщення самої прикордонної смуги на території Гущанської сільської ради; на незаконність постанови обласної ради депутатів трудящих Волинської області від 15 вересня 1946 року № 39/599; на належність земельної ділянки до земель сільськогосподарського призначення, а не земель оборони в силу постанови Кабінету Міністрів України № 60Р від 31 січня 2018 року; на відсутність жодних перепон для охорони державного кордону, так як її земельна ділянка не огороджена і знаходиться за 1,5 км від державного кордону.

Сторони в судове засідання не з`явились.

Від прокурора та представника позивачів в канцелярію суду надійшли заяви про підтримання позову та розгляд справи за їх відсутності.

Голова райдержадміністрації направив суду заяву про розгляд справи за відсутності представника; у відзиві просив відмовити у задоволенні позову.

Відповідач ОСОБА_1 про причини неявки не сповістила, хоча про час і місце розгляду справи двічі належним чином була повідомлена, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення, заяв чи клопотань про неможливість розгляду справи за її відсутності не подала.

За таких обставин суд провів розгляд справи в порядку ч.2 ст.247 ЦПК України без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Розглядаючи справу, суд встановив таке.

15 вересня 1946 року обласна Рада депутатів Трудящих Волинської області прийняла постанову № 39/599 про заборонену прикордонну зону, 2-кілометрову та 800-метрову прикордонні смуги.

Цією постановою, з метою покращення охорони кордону, встановлено в межах Волинської області наступні прикордонні зони та смуги:

а) заборонену прикордонну зону, до якої включений, зокрема, Любомльський район;

б) 2-кілометрову та 800-метрову прикордонні смуги, які визначено на місцевості від лінії кордону з позначенням відповідними вказівниками.

Голів відповідних районних рад зобов`язано здійснити відселення жителів 800-метрової прикордонної полоси; землі цієї прикордонної полоси постановлено передати в повне розпорядження прикордонних військ, за виключенням райцентру Устилуг.

20 квітня 1973 року виконавчий комітет Волинської обласної Ради депутатів трудящих прийняв рішення № 147с, яким виділив для сільськогосподарського використання колгоспам, радгоспам та іншим державним сільськогосподарським підприємствам, зокрема, в Любомльському районі, частину земельних угідь, що находяться в користуванні Любомльського гарнізону. Згідно з додатком до рішення це Ягодинське учбове поле загальною площею 305 га.

Відповідно до пунктів 2 та 3 даного рішення ці земельні ділянки передавалися у тимчасове користування та підлягали звільненню за першою вимогою начальників гарнізонів.

08 жовтня 1973 року Рада Міністрів Української РСР розпорядженням № 750-рс прийняла пропозицію Волинського облвиконкому про вилучення з користування колгоспів та інших землекористувачів по Волинській області 110 га земель і надання їх в постійне користування військовій частині № 2144 для державний потреб , а також про передачу з користування цієї військової частини 205,2 га земель колгоспам та іншим землекористувачам у постійне користування для сільськогосподарського використання та ведення лісового господарства. У списку до цього розпорядження включені колгоспи, у тому числі колгосп "Світанок", та державні підприємства по Любомльському районі.

Рішенням Гущанської сільської ради Любомльського району від 31 березня 2003 року № 7/6 та в подальшому розпорядженням голови Любомльської райдержадміністрації від 14 жовтня 2005 року № 254 було погоджено проект поділу на земельні частки (паї) земель, що підлягали паюванню в межах Гущанської сільської ради.

14 лютого 2006 року голова Любомльської районної державної адміністрації Волинської області видав розпорядження № 43 "Про виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) на території Гущанської сільської ради". Цим розпорядженням надано згоду на виділення земельних ділянок громадянам - власникам сертифікатів на право на земельну частку(пай) для ведення особистого селянського господарства та на видачу державного акта на право власності на землю згідно списку.

До списку таких громадян під № 26 включена відповідач ОСОБА_1 , яка 12 лютого 2009 року отримала Державний акт серії ЯБ № 654253 на право власності на земельну ділянку. До виділених ОСОБА_1 у власність земельних ділянок загальною площею 0,7368 га входять спірні земельні ділянки з кадастровими номерами 0723381000:05:002:0435 площею 0,0531 га та 0723381000:05:002:0436 площею 0,0854 га.

З дослідженого в судовому засіданні інвентаризаційного плану розташування земельних ділянок встановлено, що земельна ділянка з кадастровими номерами 0723381000:05:002:0435 розташована на відстані 1100 метрів від лінії державного кордону України, а земельна ділянка з кадастровим номером 0723381000:05:002:0436. - на відстані 1150 метрів.

Як на підставу позову прокурор послався на порушення норм чинного законодавства, допущених при визначенні статусу спірної земельної ділянки, яка входить до загальної площі земельної ділянки, визначеної у Державному акті, та існуючих обмежень у її використанні, а тому вказав на незаконність передачі цієї земельної ділянки Любомльською райдержадміністрацією Волинської області у власність відповідачу ОСОБА_1 .

Статтею 19 ЗК України (тут і надалі у редакції станом на дату прийняття головою Любомльської райдержадміністрації розпорядження № 43 від 14 лютого 2006 року) передбачено, що землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Відповідно до ч.1 ст.20 ЗК України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Згідно з ч.1 ст.77 ЗК України землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України.

Аналогічне визначення земель оборони наведене у статті 1 Закону України від 27 листопада 2003 року № 1345-IV "Про використання земель оборони" (тут і надалі у редакції станом на дату прийняття головою Любомльської райдержадміністрації розпорядження № 43 від 14 лютого 2006 року).

Частинами 1-3 статті 2 Закону України "Про використання земель оборони" передбачено, що військовим частинам для виконання покладених на них функцій та завдань земельні ділянки надаються у постійне користування відповідно до вимог Земельного кодексу України. Особливості надання земельних ділянок військовим частинам під військові та інші оборонні об`єкти визначаються Кабінетом Міністрів України. Розміри земельних ділянок, необхідних для розміщення військових частин та проведення ними постійної діяльності, визначаються згідно із потребами на підставі затвердженої в установленому порядку проектно-технічної документації.

Згідно із ч.1 ст.84 ЗК України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

Відповідно до п.б ч.3 ст.84 ЗК України до земель державної власності, які не можуть передаватись у комунальну власність, належать землі оборони, крім земельних ділянок під об`єктами соціально-культурного, виробничого та житлового призначення.

Пунктом "в" частини 4 статті 84 ЗК України визначено, що до земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать землі оборони.

Згідно зі ст.3 Закону України "Про використання земель оборони" уздовж державного кордону України відповідно до закону встановлюється прикордонна смуга, в межах якої діє особливий режим використання земель. Землі в межах прикордонної смуги та інші землі, необхідні для облаштування та утримання інженерно-технічних споруд і огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій та інших об`єктів, надаються в постійне користування військовим частинам Державної прикордонної служби України. Навколо військових частин та оборонних об`єктів можуть створюватися зони з особливим режимом використання земель з метою забезпечення функціонування цих військових частин та об`єктів, збереження озброєння, військової техніки, іншого військового майна, охорони державного кордону України, захисту населення, господарських об`єктів і довкілля від впливу аварійних ситуацій, стихійних лих і пожеж, що можуть виникнути на цих об`єктах. Розмір та правовий режим зон з особливим режимом використання земель встановлюються відповідно до закону.

За змістом ст.ст.6, 10 Закону України від 03 квітня 2003 року N 661-IV "Про Державну прикордонну службу України" (тут і надалі у редакції станом на дату прийняття головою Любомльської райдержадміністрації розпорядження № 43 від 14 лютого 2006 року) державна прикордонна служба України є правоохоронним органом спеціального призначення, який виконує завдання щодо забезпечення недоторканості державного кордону та охорони суверенних прав України. Прикордонний загін є основною оперативно-службовою ланкою Державної прикордонної служби України, на яку покладаються охорона певної ділянки державного кордону самостійно чи у взаємодії з іншими органами охорони державного кордону та Морською охороною, забезпечення дотримання режиму державного кордону і прикордонного режиму, а також здійснення в установленому порядку прикордонного контролю і пропуску через державний кордон України осіб, транспортних засобів, вантажів та іншого майна.

Отже, Луцький прикордонний загін є органом державної влади на місцях в системі Державної прикордонної служби України, який здійснює контроль за додержанням прикордонного режиму у прикордонній смузі та контрольованому прикордонному районі.

Частинами 1, 2 ст.22 Закону України від 04 листопада 1991 року № 1777-XII "Про державний кордон України" встановлено, що з метою забезпечення на державному кордоні України належного порядку Кабінетом Міністрів України встановлюється прикордонна смуга, а також можуть установлюватися контрольовані прикордонні райони. Прикордонна смуга встановлюється безпосередньо вздовж державного кордону України на його сухопутних ділянках або вздовж берегів прикордонних річок, озер та інших водойм з урахуванням особливостей місцевості та умов, що визначаються Кабінетом Міністрів України.

В абзаці 2 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України № 1147 від 27 липня 1998 року "Про прикордонний режим" визначено, що з урахуванням особливостей місцевості та інших умов ширина прикордонної смуги може бути змінена обласними державними адміністраціями за поданням Адміністрації Державної прикордонної служби, але вона не може бути меншою від ширини смуги місцевості, що знаходиться в межах від лінії державного кордону до лінії прикордонних інженерних споруджень.

Відповідно до затвердженого цією постановою Кабінету Міністрів України "Положення про прикордонний режим" прикордонна смуга - це ділянка місцевості, яка встановлюється безпосередньо уздовж державного кордону на його сухопутних ділянках або уздовж берегів прикордонних річок, озер та інших водойм у межах територій селищних і сільських рад, прилеглих до державного кордону, але не може бути меншою від ширини смуги місцевості, що розташована в межах від лінії державного кордону до лінії прикордонних інженерних споруджень.

Лінія інженерних прикордонних споруджень - спеціальна смуга місцевості в межах прикордонної смуги та інші земельні ділянки, які відповідно до законодавства надаються в постійне користування органам Державної прикордонної служби для облаштування та утримання інженерно-технічних споруд і огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій та інших об`єктів.

До прикордонної смуги не включаються населені пункти і місця масового відпочинку населення.

Таким чином, при наданні земельної ділянки за відсутності проекту землеустрою зі встановлення прикордонної смуги необхідно виходити із її нормативних розмірів, встановлених ст.22 Закону України "Про державний кордон України та п.1 постанови Кабінету Міністрів України № 1147 від 27 липня 1998 року.

Відсутність окремого проекту землеустрою щодо встановлення прикордонної смуги не свідчить про її відсутність, оскільки розміри прикордонної смуги встановлені законом та фактичним розташуванням прикордонних інженерних споруд.

В ході проведеної військовою прокуратурою Луцького гарнізону перевірки щодо стану додержання вимог Закону України "Про використання земель оборони" було встановлено, що спірні земельні ділянки з кадастровими номерами 0723381000:05:002:0435 та 0723381000:05:002:0436 знаходяться в зоні облаштування інженерно-технічних споруд та огорож державного кордону.

Постановою обласної Ради депутатів Трудящих Волинської області від 15 вересня 1946 року № 39/599 визначено 2-кілометрову та 800-метрову прикордонні смуги, а метою встановлення цих смуг є покращення охорони державного кордону, що узгоджується з положенням ст.3 Закону України "Про використання земель оборони".

Інші розміри прикордонної смуги у встановленому порядку в подальшому не визначались, ця постанова не змінювалась і не скасовувалась, тому у суду відсутні підстави не приймати наведеної у ній 2-кілометрової відстані прикордонної смуги.

Отже, оскільки у справі встановлено, що спірні земельні ділянки з кадастровими номерами 0723381000:05:002:0435 площею 0,0531 га та 0723381000:05:002:0436 площею 0,0854 га знаходяться в межах 2-х кілометрової прикордонної смуги в зоні облаштування інженерно-технічних споруд та огорож державного кордону, тому суд вбачає достатні підстави вважати, що ці земельні ділянки належать до земель оборони в силу законодавчого визначення цільового призначення земель, розташованих в межах прикордонної смуги.

Враховуючи установлений факт приналежності спірної земельної ділянки до земель оборони, якими відповідно до пункту "а" статті 13 цього Земельного Кодексу вправі розпоряджатися виключно Кабінет Міністрів України, суд дійшов висновку, що Любомльська районна державна адміністрація Волинської області в порушення наведених вимог чинного законодавства України без відповідних на те повноважень передала ОСОБА_1 у власність для сільськогосподарського використання земельну ділянку із земель оборони, що є порушенням інтересів держави.

Слід також зауважити, що земельні ділянки, які відносяться до земель прикордонної смуги, перебувають під посиленою правовою охороною держави.

Заволодіння приватними особами такими ділянками всупереч чинному законодавству, зокрема, без належного дозволу Кабінету Міністрів України, може зумовлювати конфлікт між гарантованим статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод правом цих осіб мирно володіти майном і правами інших осіб та всього суспільства на безпечне довкілля. Незаконне набуття у власність земель оборони приватними особами без відповідного рішення Кабінету Міністрів України є неможливим, їх розташування свідчить про неможливість виникнення приватної власності без згоди Уряду України.

Конституція України (статті 13,14) визначає, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

За правилами статей 4, 5 ЗК України завданням земельного законодавства, яке включає в себе цей Кодекс та інші нормативно-правові акти у галузі земельних відносин, є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права за землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель, а основними принципами земельного законодавства є, зокрема, поєднання особливостей використання землі як територіального базису, природного ресурсу і основного засобу виробництва; забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом.

Стаття 80 ЗК України закріпила суб`єктний склад власників землі: громадяни та юридичні особи є суб`єктами права власності на землі приватної власності, територіальні громади є суб`єктами права власності на землі комунальної власності та реалізують своє право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, держава, реалізуючи право власності через відповідні органи державної влади, є суб`єктом права власності на землі державної власності.

З огляду на викладене земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування здійснюють права власника від імені народу, в тому числі й тоді, коли приймають рішення щодо розпорядження землями державної чи комунальної власності.

Прийняття рішення про передачу у приватну власність земель державної чи комунальної власності позбавляє Український народ загалом (стаття 13 Конституції України) або конкретну територіальну громаду правомочностей власника землі в тому обсязі, який дозволяє її статус як землі, відповідно державної чи комунальної власності. В цьому контексті у сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (статті 14, 19 Конституції України).

Отже, правовідносини, пов`язані з вибуттям земель із державної чи комунальної власності, становлять "суспільний", "публічний" інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, на підставі якого земельна ділянка вибула з державної чим комунальної власності, такому суспільному інтересу не відповідає.

Витребування спірних земельних ділянок у відповідача ОСОБА_1 відповідає критерію законності: воно здійснюється на підставі норми статті 388 ЦК України у зв`язку з порушенням органом державної влади низки вимог чинного законодавства, які відповідають вимогам доступності, чіткості, передбачуваності.

За таких обставин скасування державного акту та зобов`язання відповідача ОСОБА_1 повернути земельні ділянки у власність держави не суперечить загальним принципам і критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, закладеним у статті 1 Першого протоколу.

Таким чином, заявлені військовим прокурором позовні вимоги по своїй суті є обґрунтованим, доведеними та підставними.

Посилання відповідача ОСОБА_1 у відзиві на сплив строків для витребування земельної ділянки є безпідставними, оскільки у спірних правовідносинах позовна давність пов`язується не з датою прийнятих рішень про розпаювання та виділення земельних ділянок у власність громадян, а з моментом, коли позивачам стало відомо чи могло стати відомо про порушення права держави стосовно спірних земельних ділянок.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.257 ЦК України).

З рішення Волинського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2018 року по справі № 803/861/18, на яке прокурор посилається у позовній заяві в обґрунтування здійснення свого представництва, встановлено, що перевірка питання виготовлення та оформлення документів на право користування земельними ділянками уздовж лінії державного кордону (прикордонної смуги), у тому числі на території Любомльського району, мала місце, починаючи з жовтня 2017 року, у формі листування між військовою прокуратурою та Луцьким прикордонним загоном.

З урахуванням наведеного та того, що спірні земельні ділянки були надані відповідачу за відсутності проекту землеустрою зі встановлення прикордонної смуги, а оспорюваний державний акт видавався відповідачу без відома органу (Кабінету Міністрів України), який вправі розпоряджатися земельними ділянками такого цільового призначення (землі оборони), суд вважає, що позивачам як органу державної влади в галузі оборони було або могло бути відомо про прийняття рішення про надання спірної земельної ділянки у приватну власність та видачу державного акта на право власності на неї не раніше як з жовтня 2017 року.

За таких обставин трирічний термін позовної даності спливав би у жовтні 2020 року, а цей позов поданий до суду 01 квітня 2020 року, тобто в межах встановленого законом строку.

Отже, дослідження і аналіз сукупності доказів, відповідних їм правовідносин та положень закону дає суду підстави для задоволення позову в повному обсязі.

Згідно зі ст.ст.133, 141 ЦПК України судові витрати у вигляді судового збору слід покласти на відповідачів у рівних частках.

Керуючись ст.ст.259, 264, 265 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позов задовольнити повністю.

Визнати недійсним і скасувати виданий Любомльською районною державною адміністрацією Волинської області 12 лютого 2009 року Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 654253 в частині реєстрації права власності ОСОБА_1 на земельні ділянки з кадастровим номером 0723381000:05:002:0435 площею 0,0531 га та з кадастровим номером 0723381000:05:002:0436 площею 0,0854 га.

Зобов`язати ОСОБА_1 повернути у державну власність земельні ділянки з кадастровим номером 0723381000:05:002:0435 площею 0,0531 га та з кадастровим номером 0723381000:05:002:0436 площею 0,0854 га.

Стягнути з Любомльської районної державної адміністрації Волинської області та ОСОБА_1 в користь військової прокуратури Західного регіону України по 2102 (дві тисячі сто дві) гривні судового збору з кожного.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення може бути подано апеляційну скаргу до Волинського апеляційного суду через Любомльський районний суд.

Найменування позивачів:

- Військова прокуратура Луцького гарнізону військової прокуратури Західного регіону України; місце знаходження - вулиця Стрілецька 2, місто Луцьк Волинської області;

- Адміністрація Державної прикордонної служби України; місце знаходження - вулиця Володимирська 26, місто Київ; код ЄДРПОУ - 00034039;

- Луцький прикордонний загін Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України; місце знаходження - вулиця Стрілецька 6, місто Луцьк Волинської області; код ЄДРПОУ - 14321661.

Найменування/ім`я відповідачів:

- Любомльська районна державна адміністрація Волинської області; місце знаходження - вулиця Незалежності 23, місто Любомль Волинської області; код ЄДРПОУ - 04051448.

- ОСОБА_1 ; місце проживання - АДРЕСА_1 ; РНОКПП - НОМЕР_1 .

Головуючий : суддя С.С.Чишій