Court ruling № 94670126, 05.02.2021, Kosiv District Court of Ivano-Frankivsk Oblast

Справа № 347/2379/20

Провадження № 2/347/177/21

У Х В А Л А

про відмову в задоволенні клопотання

05 лютого 2021 року м.Косів

Косівський районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої судді Кіцули Ю. С.,

секретаря Удудяк І. А.,

розглянувши відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в :

В провадженні Косівського районного суду Івано-Франківської області перебуває цивільна справа за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В матеріалах справи наявне клопотання позивача про огляд веб-сайту, мотивоване тим, що даний доказ необхідний для підтвердження дійсності відповідної редакції Умов та правил надання банківських послуг АТ КБ «Приватбанк» та фіксування змісту редакції Умов та правил надання банківських послуг, яка діяла на день приєднання відповідача до відповідних умов.

Ознайомившись з даним клопотанням, та надаючи йому правову оцінку, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

За змістом ч.1 ст. 85 ЦПК України, огляду за їх місцезнаходженням підлягають лише ті письмові, речові та електронні докази, які не можна доставити до суду.

Відповідно до ч.7 ст. 85 ЦПК України, у порядку, передбаченому цією статтею, суд за заявою учасника справи чи з власної ініціативи може оглянути веб-сайт (сторінку), інші місця збереження даних в мережі Інтернет з метою встановлення та фіксування їх змісту.

Частиною 1 ст.100 ЦПК України визначено, що електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема, на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).

Згідно з ч.3 ст.100 ЦПК України учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених у порядку, передбаченому законом.

Позивачем до позовної заяви додано витяг з «Умов та правил надання банківських послуг», що вказано у п. 10 переліку додатків до позовної заяви.

Таким чином, подане з позовом клопотання стосується огляду оригіналу електронного доказу, паперова копія якого була надана позивачем суду, що не узгоджується з вимогами ч. 1, 7 ст. 85 ЦПК України щодо підстав для огляду електронного доказу.

Також суд зауважує, що позивачем не наведено будь-яких доказів на підтвердження того, що редакція «Умов та правил надання банківських послуг», на яку посилається позивач, розміщена на зазначеному веб-сайті саме 01.03.2017, а не в інший період часу.

За наведених обставин, відсутні підстави, передбачені ст. 85 ЦПК України, для проведення огляду доказів за їх місцезнаходженням.

З урахуванням викладеного суд приходить до висновку, що у задоволенні клопотання слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 13, 76, 85, 100 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в :

В задоволенні клопотання Акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк» про огляд веб-сайту у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором– відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Ю. С. Кіцула