Decision № 9430798, 09.04.2010, Konotop City and District Court of Sumy Oblast

Справа № 2 696 / 2010 р.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї НИ

9 квітня 2010 року Конотопський міськрайонний суд Сумської області

в складі: головуючого судді Громової Л.В.

при секретарі Волошко І.С.

представника позивачки ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Конотоп справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа : Конотопський міськрайонний центр зайнятості про видачу трудової книжки з покладенням обов”язку звільнення з роботи за власним бажанням, стягнення невиплаченої заробітної плати за грудень 2009 року, стягнення заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди в розмірі 5000 грн., стягнення судових витрат ,

ВСТАНОВИВ :

Позивачка ОСОБА_3 просить суд : 1) зобов”язати відповідача ОСОБА_4 розірвати трудовий договір , який був укладений з нею 1 липня 2007 року за п.1 ст. 38 КЗпП України за власним бажанням зі зняттям трудового договору з реєстрації в Конотопському міськрайцентрі зайнятості; 2) стягнути на її користь 668 грн. 72 коп. невиплаченої заробітної плати за грудень 2009 року; 3) зобов”язати виплатити заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 30 грудня 2009 року по день прийняття рішення судом; 4)стягнути моральну шкоду в сумі 5 000 грн.; 5) стягнути за надану їй правову допомогу 1200 грн., 6) допустити негайне виконання рішення суду в частині виплати заробітної плати в межах платежу за один місяць.

Свої вимоги мотивує тим, що згідно трудового договору, укладеного між нею та відповідачем, згідно ст. 24-1 КзпП України на невизначений строк 1 липня 2007 р. вона була прийнята на роботу продавцем в магазин “ Мойдодир” , розташованого по вул. Братів Радченко, 36 в м. Конотоп. 2 липня 2007 р. зазначений договір відповідач зареєстрував у Конотопському міськрайцентрі зайнятості населення. Однак, в порушення вимог п.2.20-1 Інструкції “ Про порядок ведення трудових книжок робітників” , відповідач після реєстрації трудового договору не повернув їй трудову книжку , а залишив у себе . 30 грудня 2009 року, коли вона звернулася до відповідача про підвищення зарплати , працедавець звинуватив її в крадіжках та не допустив до роботи. В зв”язку з цим, 2 лютого 2010 р. вона звернулася до відповідача з письмовою заявою про розірвання трудового договору на підставі, передбаченої п.1 ст. 36 КзпПУ з виплатою відповідних сум . У відповідь на її заяву відповідач направив на її адресу листа , в якому прохав повідомити причину її неявки на роботу в період 30-31 грудня 2009 р. У відповідь на цей лист 5 лютого 2010 р. вона звернулася до відповідача з заявою про надання документів і зазначення причин недопущення її до виконання трудових обов”язків 30 і 31 грудня 2009 р. , 4 і 5 січня 2010 р. Вказана заява була отримана відповідачем 9 лютого 2010 р., однак відповідь по суті була не надана. У зв”язку з цим, 12 лютого 2010 р. вона повторно звернулася до відповідача з заявою про вирішення трудового конфлікту, але замість відповіді на її звернення відповідач направив на її адресу листа про те, що вона не повідомила причину відсутності на роботі з 30 грудня 2009 р. по 15 лютого 2010 р., тому зазначений період вважається прогулом, про що складені відповідні акти. В результаті порушення трудових прав відповідачем їй нанесена моральна шкода. Так, у зв”язку з незаконним утриманям її трудової книжки , неправомірного відсторонення від виконання трудових обов”язків , невиплати заробітної плати , образи та приниження з боку відповідача, порушений нормальний ритм життя, підірвана ділова репутація, що призвело до моральних страждань. При цьому розмір завданих їй моральних страждань і пов”язаних з цим переживань неможливо виразити в грошовій формі, а матеріальна компенсація в сумі 5000 грн . лише в незначній мірі може знизити вплив негативних наслідків на її особисте та громадське життя. Вона не може влаштуватися на роботу, так як відповідач ОСОБА_4 надає всім негативні характеристики на неї. Вказала, що іншим складом суду розглядалась кримінальна справа відносно відповідача ОСОБА_4 по обвинуваченню за ч.2 ст. 172 КК України за грубе порушення трудового законодавства, однією з потерпілих була і вона. Просить стягнути з відповідача на її користь за правову допомогу 1200 грн., яку надавав за її усною заявою в судовому засіданні ОСОБА_1

Представник позивачки ОСОБА_1 підтримує позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_4 проти позову заперечує, пояснив, що 30 грудня 2009 року він повідомив ОСОБА_3 про проведення ревізії в магазині і ОСОБА_3 з ОСОБА_5 покинули місце роботи, вимушений був викликати інших працівників. На його письмові запити ОСОБА_3 не повідомила причину відсутності на роботі починаючи з 31 грудня 2009 року. 26 лютого 2010 р. надіслали ОСОБА_3 заробітну плату за грудень 2009 р., але 6 березня 2010 р. вона її повернула. З боку ОСОБА_3 було затягування часу, вона не з”являлась на виклики для офіційного звільнення і вимушеного прогулу не було. Не знайшло підтвердження заподіяння ОСОБА_3 моральної шкоди.

Представник відповідача ОСОБА_2 заперечує проти позову .

Третя особа : представник Конотопського міськрайцентру зайнятості Мостепан Л.Л. при винесенні рішення покладається на розсуд суду. Пояснила, що трудовий договір за № 769 між сторонами по даній справі був зареєстрований 2 липня 2007 року. Кожний з них окремо зверталися про розірвання трудового договору і їм був роз”яснений порядок, як це зробити.

Суд, заслухавши сторони , 3 особу , допитавши свідків , дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню в наступному:

З трудового договору між працівником і фізичною особою від 1 липня 2007 року вбачається, що він був укладений між приватним підприємцем ОСОБА_4 і ОСОБА_3 про роботу продавцем в магазині “ Мойдодир ”, оплата праці у розмірі мінімальної зарплати за місяць .( а.с.4)

Відповідно до п.4 Постанови Кабінету Міністрів України від 29 жовтня 2009 року № 1168 “ Про деякі питання застосування законодавства про працю фізичною особою, яка використовує найману працю” , у разі розірвання трудового договору за ініціативою фізичної особи у випадках , визначених Кодексом законів про працю України ( 322-08), така особа зобов”язана письмово повідомити про свій намір працівникові та у визначені строки провести передбачений законодавством розрахунок.

Відповідно до п.5 вказаної постанови, зняття державною службою зайнятості з реєстрації трудового договору у випадках, передбачених п.4 цієї постанови, проводиться за умови подання фізичною особою :

- примірника трудового договору;

- заяви про зняття трудового договору з реєстрації із зазначенням дати звільнення з роботи працівника та підстав розірвання зазначеного договору;

- копій документів, що підтверджують :

- надсилання працівникові повідомлення про намір розірвати з ним трудовий договір ( рекомендованим листом з повідомленням про вручення). У разі коли вручити поштове відправлення неможливо, подаються копії підтвердних документів ;

- проведення передбаченого законодавством розрахунку з працівником або копію платіжної відомості із зазначенням суми депонованої заробітної плати.

Згідно п. 6 цієї постанови : державна служба зайнятості протягом трьох робочих днів з дня надходження зазначених у п.5 цієї постанови документів знімає трудовий договір з реєстрації, про що робить відповідний запис в книзі реєстрації трудових договорів та повідомляє працівникові.

З матеріалів справи видно, що приватний підприємець ОСОБА_4 з належним чином оформленими документами про розірвання трудового договору з ОСОБА_3 звернувся до Конотопського міськрайцентру зайнятості лише 19 березня 2010 р. ( а.с.30)

Свідок ОСОБА_5 пояснила, що вона працювала у відповідача ОСОБА_4 в магазині “ Мойдодир” продавцем з серпня 2008 р. без оформлення трудового договору , про що зараз розглядалась кримінальна справа. 30 грудня 2009 року вона з ОСОБА_3 попросили ОСОБА_4 підвищити заробітну плату, хоча б платити мінімальну заробітну плату, так як ОСОБА_4 платив лише 500 грн. за місяць, але він обізвав їх “ воровками”. Вони запропонували зробити переоблік товару, але ОСОБА_4 з лайкою сказав : “ Пошли вон обе”.

Свідок ОСОБА_7 пояснила, що працювала з осені 2008 р. по березень 2010 р. у ОСОБА_4 без оформлення трудового договору. Підписувала акти, що з 31 грудня 2009 р. ОСОБА_3 не було на роботі. За час її роботи не проводилась інвентаризація товаро-матеріальних цінностей .

Свідок ОСОБА_8 пояснила, що працювала у ОСОБА_4 5 років без оформлення трудового договору, а 2 місяці як був оформлений трудовий договір. ОСОБА_4 попросив її вийти на роботу 31 грудня 2009 року. Підписали акт, до дівчата: ОСОБА_3 та ОСОБА_5 не вийшли на роботу. В магазині 2 роки не вівся облік , не проходили інвентаризації.

Свідки ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , які працюють в сусідньому магазині та свідок ОСОБА_11 , знайомий ОСОБА_4, пояснили, що на прохання ОСОБА_4 підписували акти про відсутність на роботі ОСОБА_3, бачили, що на роботі її не було.

Суд, враховуючи обставини справи, пояснення свідків , вважає, що відповідач ОСОБА_4 сам відсторонив від роботи ОСОБА_3 і причина звільнення повинна бути зазначена, як “ за власним бажанням” і дата звільнення 19 березня 2010 р. , коли ОСОБА_4 звернувся до Контопського міськрайцентру зайнятості з належно оформленими документами про звільнення ОСОБА_3

Заборгованість по заробітній платі за грудень 2009 р. складає 668 грн.72 коп.

Заробіток за час вимушеного прогулу за період з січня 2010 року по 19 березня 2010 року складає : мінімальна заробітна плата з 1 січня 2010 року 869 грн. + 869 грн. ( 869 грн : 31 день х 19) = 532 грн.60 коп.= 2270 грн.60 коп.

Суд вважає, що бездіяльністю відповідача ОСОБА_4 щодо розірвання трудового договору з ОСОБА_3 була заподіяна їй моральна шкода, розмір якої необхідно враховувати в межах розумності, справедливості та майнового стану відповідача ОСОБА_4 в аналогічній сумі втраченого заробітку - 2270 грн.60 коп.

Суд вважає, що не підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_4 1200 грн. за надану правову допомогу ОСОБА_3, яка в судовому засіданні звернулася тільки з усною заявою про представництво її інтересів ОСОБА_1, що не дає права на грошову компенсацію і не передбачено законом.

Керуючись ст. 24-1, п.1 ст.38, 116-117,232-233,235,237-1 КЗпП України , Постановою Кабінету Міністрів України від 29 жовтня 2009 року № 1168 про “ Про деякі питання застосування законодавства про працю фізичною особою, яка використовує найману працю”, ст. 10,60,212,81,88 ЦПК України,-

ВИРІШИВ:

Зобов”язати ОСОБА_4 розірвати трудовий договір з ОСОБА_3, який був укладений 1 липня 2007 року, зі зняттям трудового договору з реєстрації в Конотопському міськрайцентрі зайнятості з зазначенням дати звільнення : 19 березня 2010 року та підстави звільнення : за п.1 ст. 38 КЗпП України ( за власним бажанням).

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 :

1) невиплачену заробітну плату за грудень 2009 року - 668 грн.72 коп.

2) заробіток за час вимушеного прогулу : за період з січня 2010 р. по 19 березня 2010 р. в сумі 869 +869 + ( 869 : 31 день х 19) = 532 грн.60 коп. = 2270 грн.60 коп.

3) моральну шкоду в розмірі 2270 грн 60коп, всього 5209 грн. 92 коп.

В іншій частині позову відмовити.

Допустити негайне виконання рішення в межах суми платежу за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави 52 грн. держмита, а також 120 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи для зарахування платежу до спеціального фонду державного бюджету ( КЕКД 22050000, ОКПО 23635072, р\р 31219259700008, банк ГУДКУ в Сумській області, МФО 837013), призначення платежу ІТЗ розгляду цивільної справи в Конотопському міськрайсуді .

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Сумської області шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження до Конотопського міськрайонного суду протягом 10 днів з дня виготовлення повного рішення, апеляційна скарга подається протягом 20 днів після подання заяви.

Суддя Конотопського

міськрайонного суду Л.В.Громова