Court ruling № 93752152, 15.03.2017, Kyiv-Sviatoshyn District Court of Kyiv Oblast

Справа № 760/26676/14-ц

Провадження № 2/369/1365/17

У Х В А Л А

іменем україни

15 березня 2017 року Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Пінкевич Н.С.,

за участю секретаря Пилипець А.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві заяву ОСОБА_1 про забезпечення доказів у цивільній справі за позовом за позовом публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в інтересах якого діє ОСОБА_3 , про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Києво-Святошинського районного суду знаходиться цивільна справа за позовом публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в інтересах якого діє ОСОБА_3 , про стягнення заборгованості.

У ході судового розгляду відповідач ОСОБА_1 через свого представника звернулася до суду із заявою про забезпечення доказів, в якій просила суд забезпечити докази у цивільній справі за позовом до неї шляхом витребування у публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» оригіналу касового документу, який оформлявся згідно з касовими операціями, визначеними Інструкцією про касові операції в банках України, затвердженою Постановою Правління НБУ №337 від 14.08.2003, та відповідно до якого вона отримала грошові кошти згідно з кредитним договором № 2203725459 від 30.01.2008, - для огляду у судовому засіданні, а також його належним чином засвічену копію – для доручення до матеріалів справи.

Позивач та відповідач ОСОБА_2 , в інтересах якого діє ОСОБА_3 , у судове засідання не з`явились, про розгляд справи були повідомлені, проте їх неявка не перешкоджає розгляду даного питання.

Представник відповідача ОСОБА_1 звернулась до суду із клопотанням про розгляд питання про забезпечення доказів без їх участі.

У зв`язку з неявкою сторін та інших осіб, які беруть участь у розгляді справи, в силу ч. 2 ст. 197 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що заяву ОСОБА_1 про забезпечення доказів слід задовольнити, з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 2203725459 від 30.01.2008 у розмірі 32 205,83 доларів США.

Частиною 1 ст. 60 ЦПК України визначено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

У відповідності до абз. 2 ч. 1 ст. 1046 ЦК України договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Тобто, кредитний договір є укладеним лише з моменту передання грошей.

Відповідач ОСОБА_1 стверджує, що не може знайти у себе екземпляр кредитного договору № 2203725459 від 30.01.2008, не пам`ятає його змісту, у зв`язку з чим на разі сумнівається взагалі у факті його укладення, а отже, і у факті отримання грошей у кредит.

Зважаючи на п. 3.2 наданого позивачем кредитного договору, надання кредиту може здійснюватись на розсуд банка шляхом безготівкового перерахування кредитних коштів банка з позичкового рахунку позичальника на його поточний рахунок з можливістю: подальшої видачі через касу банку; безготівкової оплати платіжних документів (доручень) позичальника.

Поруч із цим, у матеріалах справи відсутні докази того, що дійсно відповідач ОСОБА_1 отримала ці кошти чи давала будь-які доручення банку на оплату її платіжних документів за рахунок кредитних коштів.

З огляду на п. 1 глави 1 розділу ІІІ Інструкції про касові операції в банках України, затвердженої Постановою Правління НБУ №337 від 14.08.2003, яка була чинна на час виникнення спірних правовідносин, тобто 30.01.2008, до касових документів, які оформляються згідно з касовими операціями, визначеними цією Інструкцією, належать: заява на переказ готівки (додаток 6), прибутково-видатковий касовий ордер (додаток 7), заява на видачу готівки (додаток 8), прибутковий касовий ордер (додаток 9), видатковий касовий ордер (додаток 10), грошовий чек (додаток 11), а також рахунки на сплату платежів та документи, установлені відповідною платіжною системою для відправлення переказу готівки та отримання його в готівковій формі.

Відповідно до глави 2 Переліку документів, що утворюються в діяльності Національного банку України та банків України, із зазначенням строків зберігання, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 08.12.2004 №601, передбачено, що меморіальні документи за довгостроковими кредитами підлягають зберіганню протягом 5 років після погашення кредиту.

Тобто, єдиним допустимим доказом отримання кредитних коштів відповідачем ОСОБА_1 , як позичальником, та факту виконання умов кредитного договору з боку банку є один із вище перелічених касових документів, котрий у разі його існування у будь-якому разі повинен й досі зберігатися у позивача, який на даний час його не надав.

З урахуванням змісту висунутих вимог позивачу, крім всього іншого, необхідно надати суду докази того, що ним було реально виконано умови кредитного договору та надано відповідачу ОСОБА_1 гроші у кредит, що може бути підтверджено лише касовим документом, відповідно до якого позичальнику було передано грошові кошти на виконання умов кредитного договору № 2203725459 від 30.01.2008.

Однак, відповідач ОСОБА_1 стверджувала, що, так як згаданий документ належить позивачу і стосується не лише її, в силу положень рішення Конституційного Суду України від 30.10.1997 № 5-зп та ст. 32 Конституції України, ст.ст. 11, 21 Закону України «Про інформацію», якими заборонено збирати інформацію про інших осіб без їх дозволу, вона не має права отримати необхідні їй докази за власним бажанням у позасудовому порядку, а тому змушена звертатися до суду для її витребування.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України особи, які беруть участь у справі і вважають, що подання потрібних доказів є неможливим або у них є складнощі в поданні цих доказів, мають право заявити клопотання про забезпечення цих доказів. Способами забезпечення судом доказів є допит свідків, призначення експертизи, витребування та (або) огляд доказів, у тому числі за їх місцезнаходженням. У необхідних випадках судом можуть бути застосовані інші способи забезпечення доказів.

За таких обставин, зважаючи, що в силу вимог закону у відповідача ОСОБА_1 існують складнощі в отриманні доказів у справі, які мають значення для вирішення даного спору, необхідно задовольнити її заяву про забезпечення доказів.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 133, 135, 209, 210 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Клопотання ОСОБА_1 про забезпечення доказів у цивільній справі за позовом за позовом публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в інтересах якого діє ОСОБА_3 , про стягнення заборгованості – задовольнити.

Зобов`язати публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» надати Києво-Святошинському районному суду Київської області в строк до 10.04.2017 року оригінал касового документу, який був оформлений згідно з касовими операціями, визначеними Інструкцією про касові операції в банках України, затвердженою Постановою Правління НБУ №337 від 14.08.2003, та відповідно до якого ОСОБА_1 отримала грошові кошти згідно з кредитним договором № 2203725459 від 30.01.2008, - для огляду у судовому засіданні, а також його належним чином засвічену копію – для доручення до матеріалів справи.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду Київської області через Києво-Святошинський районний суд Київської області шляхом подання апеляційної скарги протягом 5 днів з дня отримання ухвали особою, яка її оскаржує.

Оскарження ухвали не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Суддя Н.С.Пінкевич