Decision № 93750513, 16.12.2020, Liubomlskyi Raion Court of Volyn Oblast

Справа № 163/931/20

Провадження № 2/163/271/20

ЛЮБОМЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 грудня 2020 року Любомльський районний суд Волинської області

в складі головуючого судді Чишія С.С.

з участю секретаря Філімонюк О.І.,

представника позивача Сацюк О.П.,

відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Любомль Волинської області цивільну справу за позовом Любомльської райдержадміністрації Волинської області в інтересах малолітнього ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав,

в с т а н о в и в :

Любомльська райдержадміністрація звернулась в суд із позовом, у якому просила ухвалити рішення про позбавлення ОСОБА_1 та ОСОБА_3 батьківських прав щодо їх сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з передачею його райдержадміністрації для подальшого влаштування.

Вимоги обґрунтувала тим, що малолітній ОСОБА_4 з 03 березня 2017 року перебуває на обліку дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, з підстав проживання в сім`ї, у якій батьки ухиляються від виконання батьківських обов`язків. У 2019 році Любомльська райдержадміністрація уже зверталась до суду з аналогічним позовом, однак у його задоволенні суд відмовив, проте попередив відповідачів про необхідність змінити ставлення до виховання і утримання малолітнього сина ОСОБА_4 . Незважаючи на такий покладений судом обов`язок, відповідачі свою поведінку і відношення до виконання батьківських обов`язків не змінили. Після прийнятого судом рішення ОСОБА_3 разом із сином перейшла проживати в будинок свого співмешканця ОСОБА_5 . При цьому ні за місцем проживання матері дитини, ні за місцем проживання батька належних умов для розвитку та виховання дитини не створено, побут не налагоджено, житло не впорядковано, у зв`язку із чим констатовано незадовільність умов проживання дитини. Обоє батьків за місцем проживання зарекомендували себе з негативної сторони, вчиняють постійні сварки, зловживають спиртними напоями, ведуть аморальний спосіб життя, на них скаржились односельчани щодо порушення громадського порядку. Проведені із ними неодноразові виховні бесіди позитивного результату не дали та складні життєві обставини не подолано. Малолітній ОСОБА_4 неодноразово був очевидцем домашнього насильства щодо матері зі сторони її співмешканця та особисто виявив бажання, щоб його влаштували до закладу соціального захисту. З 13 січня 2020 року його влаштовано до Волинського обласного центру соціально-психологічної реабілітації, де мати його відвідувала тричі, а батько лише один раз. Зазначені факти свідчать про ухилення батьків від виховання сина та свідоме самоусунення від обов`язків щодо створення умов для виховання і розвитку дитини. Близькі родичі малолітнього ОСОБА_4 (його сестра, баба та дядько) були повідомлені про підготовку цього позову до суду та із переліком документів для встановлення над дитиною опіки, однак до служби у справах дітей з метою взяття їх на облік потенційних опікунів з метою влаштування малолітнього під опіку не звернулись.

Ухвалою суду від 12 жовтня 2020 року позовні вимоги стосовно матері дитини ОСОБА_3 виділені в самостійне провадження у зв`язку із наявною інформацією про її загибель 06 квітня 2020 року за фактичним місцем проживання.

В судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримала з наведених у позові підстав. Звернула увагу на те, що такий позов стосовно відповідача подається вдруге. Рішення суду по першому позову відповідачем проігнороване, оскільки його відношення до виховання і утримання дитини не покращилось, інтересу до дитини він не проявляє, заходів по працевлаштуванню не вживав, хоча мав таку можливість, господарства не веде, умов проживання не покращив, тому залишення дитини проживати разом із ним вважає небезпечним. Дитина по сьогоднішній день перебуває у соціальному центрі, ніхто із родичів так і не звернувся із питанням взяття малолітнього під опіку. Просила позов задовольнити.

Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні вказав, що дитину утримує і для цього все має. Неодноразово спілкувався із вихователями соціального центру щодо сина, а не відвідував його через запровадження карантину. Бажає дитину забрати додому.

Аналізом доказів по справі суд встановив такі фактичні обставини.

Згідно із свідоцтвом серії НОМЕР_1 ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 у ОСОБА_3 та ОСОБА_1 .

Рішенням Любомльського районного суду від 04 липня 2019 року батьки малолітнього ОСОБА_4 були попереджені про необхідність змінити ставлення до виховання і утримання сина, а контроль за виконання ними батьківських обов`язків був покладений на Любомльську райдержадміністрацію.

23 грудня 2019 року на засіданні опікунської ради Головненської селищної ради вирішено посилити контроль за сім`єю ОСОБА_1 та дати батькам час на виправлення їх відношення до виконання батьківських обов`язків.

За інформацією Головненської селищної ради від 11 березня 2020 року та Крушинецької ЗОШ І-ІІ ступенів Головненської селищної ради від 23 грудня 2019 року сім`я батьків малолітнього ОСОБА_4 характеризується нестабільною, конфліктною, батьки не мають джерел до існування, порушують правила громадського порядку, після ухвалення судом вищевказаного рішення своєї поведінки не змінили, побут не налагодили, не впорядкували ні житло, ні подвір`я, вживають алкогольні напої, про фізичне здоров`я та психологічний стан здоров`я дитини дбають частково, по мірі можливості забезпечують умови для здобуття дитиною освіти, особистим прикладом не утверджують повагу до суспільної моралі та суспільних цінностей.

Повідомленням КНП "Центр первинної медичної допомоги Любомльської міської ради" від 17 січня 2020 року підтверджено відсутність у відповідача ОСОБА_1 захворювань, які б перешкоджали виконанню ним батьківських обов`язків.

Згідно із повідомленням ПрАТ "Волиньобленерго" від 22 січня 2020 року в помешканні відповідача з 13 листопада 2019 року припинено електропостачання у зв`язку із простроченою заборгованістю в сумі 2 355,30 гривень.

За місцем проживання відповідача неодноразово проводились відповідні обстеження, під час яких було встановлено відсутність умов для проживання дитини.

Зокрема, у складених актах умов проживання від 13 січня 2020 року та 25 лютого 2020 року зафіксовано, що в будинку холодно, не прибрано, продуктів харчування в обмаль, відсутнє електричне освітлення через від`єднання від електромережі, ліжка без наволочок і простирадла, холодильника немає, телевізор не працює, шиби у вікнах не засклені, сухі дрова відсутні, в наявності невелика кількість непорізаних і непорубаних дров, одягом і взуттям дитина забезпечена в невеликій кількості і ті в неналежному стані.

З метою працевлаштування, відповідно для здобуття засобів до існування, ОСОБА_1 в Любомльську районну філію Волинського обласного центру зайнятості не звертався, що підтверджується інформацією даної філії від 15 січня 2020 року.

Згідно з листом бесіди від 13 січня 2020 року, проведеної за участю педагога, малолітній ОСОБА_4 вказав, що проживає періодично то з матір`ю, то з батьком або до баби ходить їсти; під час ночівлі у батька спав одягненим під ковдрою; неодноразово був очевидцем бійок між матір`ю і її співмешканцем. На пропозицію влаштування до закладу соціального характеру ОСОБА_4 не відмовився.

З 13 січня 2020 року малолітній ОСОБА_4 влаштований до Волинського обласного центру соціально-психологічної реабілітації дітей.

За інформацією цього центру відповідач ОСОБА_1 відвідував сина лише один раз 25 січня 2020 року, після чого не телефонував, не передавав йому подарунків, взагалі не цікавився його життям та здоров`я, з усними чи письмовими заявами щодо можливості повернення дитини додому не звертався.

Після влаштування дитини до вказаного соціального центру на засіданні комісії з питань захисту прав дитини Любомльської райдержадміністрації 22 січня 2020 року батькам дитини рекомендовано у місячний термін створити належні умови проживання в будинку та вирішити питання щодо працевлаштування.

Оскільки жодних заходів для покращення становища, зокрема, відповідачем ОСОБА_1 , вжито не було, ніяких змін у його житті та відношенні до виховання і утримання дитини не відбулося, комісія вирішила готувати документи про позбавлення батьків дитини батьківських прав.

Любомльська райдержадміністрація 24 березня 2020 року надала висновок про доцільність позбавлення батьківських прав обох батьків неповнолітнього ОСОБА_4 стосовно нього з його передачею райдержадміністрації для подальшого влаштування.

Згідно із ч.ч.1-5 ст.150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї.

Пунктом 2 ч.1 ст.164 СК України передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Пленум Верховного Суду України у пунктах 15, 16 постанови від 30 березня 2007 року № 3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" роз`яснив, ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Аналіз досліджених по справі доказів дає обґрунтовані підстави вважати, що відповідач не виконує своїх батьківських обов`язків стосовно малолітнього сина на належному рівні, що об`єктивно доводиться актами умов обстеження його проживання, вкрай негативними характеристиками, що у своїй сукупності може вкрай негативно вплинути на подальший розвиток та підготовку дитини до самостійного життя.

Встановлені фактичні обставини у справі свідчать про неспроможність відповідача забезпечити на належному рівні не лише сина, а й самого себе. Висловлена ним в судовому засіданні позиція про утримання сина і наявності для цього можливостей жодним чином не підтверджена і спростовується рядом досліджених по справі доказів.

Поведінка відповідача стосовно малолітнього сина як під час спільного із ним проживання, так і під час перебування дитини в соціальному закладі в сукупності з іншими встановленими у справі даними і обставинами щодо особи відповідача, умов його проживання, способу життя приводить суд до висновку про його свідоме самоусунення від виховання та утримання дитини, а також виконання інших, передбачених ст.155 СК України, обов`язків.

Існування об`єктивних чинників, які б перешкоджали виконувати відповідачу свої батьківські обов`язки або ж виправдовували таку його поведінку, не встановлено.

Рішення Любомльського районного суду від 04 липня 2019 року, яке ухвалене з метою забезпечення дитині можливості проживати разом із батьками, а також надання відповідачу шансу змінити ситуацію і своє ставлення до виконання батьківських обов`язків, відповідачем проігнороване, через що жодного позитивного результату не дало і становище дитини не покращило.

Таким чином, по справі встановлено, що відповідач в порушення вимог ст.150 СК тривалий час не займається вихованням свого малолітнього сина, не турбується про його матеріальне забезпечення, фізичний, духовний та моральний розвиток, інтересу до його долі не проявляє.

У зв`язку із цим заявлені вимоги свідчать про їх відповідність положенням ст.ст.150, 164 СК України і наявність підстав для задоволення позову.

Оскільки у справі встановлено, що ніхто із родичів дитини не звертався із заявами про опікунство, малолітнього ОСОБА_4 належить передати Любомльській райдержадміністрації Волинської області для подальшого влаштування.

Керуючись ст.ст.259, 264, 265 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позов задовольнити.

Позбавити ОСОБА_1 батьківських прав щодо його малолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Передати малолітнього ОСОБА_2 Любомльській райдержадміністрації Волинської області для подальшого влаштування.

Стягнути з ОСОБА_1 в користь держави 2 102 (дві тисячі сто дві гривні) гривні судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення може бути подано апеляційну скаргу до Волинського апеляційного суду через Любомльський районний суд.

Найменування позивача - Любомльська райдержадміністрація Волинської області; місце знаходження: вулиця Незалежності 23, місто Любомль Волинської області; ЄДРПОУ - 04051448.

Ім`я відповідача - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП - НОМЕР_2 .

Дата складання повного судового рішення - 22 грудня 2020 року.

Головуючий : суддя С.С.Чишій