Court ruling № 92577488, 02.11.2020, Balakliia District Court of Kharkiv Oblast

Справа № 552/7485/17

Провадження № 1-в/610/380/2020

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2020 року Балаклійський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді - Носова Г.С.,

за участі секретаря - Виноградської О.В.,

прокурора - Коваленка І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду подання начальника Державної установи «Покровська виправна колонія (№17)» про звільнення від відбування покарання за хворобою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Сангар Кобяйського району Якутської АР РФ, який до засудження проживав за адресою: АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимого, останній раз:

21.11.2018 Київським районним судом м. Полтава, із врахуванням ухвали Полтавського апеляційного суду від 04.02.2020 за ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 309, ч. 2 ст. 317, ч. 1 ст. 70 КК України строком до 6-ти років 6-ти місяців позбавлення волі з конфіскацією майна. На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зараховано у строк покарання строк попереднього ув`язнення з 27.09.2017 року по 16.07.2019 року із розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі, відбуваючого покарання у державній установі «Покровська виправна колонія (№17), -

Початок строку: 04.02.2020 року. Кінець строку: 27.12.2022 року.

ВСТАНОВИВ:

30 жовтня 2020 року начальник Державної установи «Покровська виправна колонія (№17)» звернувся до суду з поданням про звільнення від відбування покарання за хворобою засудженого ОСОБА_1 , посилаючись на те, що подальше утримання в установі загрожує його здоров`ю та життю.

Засуджений ОСОБА_1 надав заяву про розгляд справи без його участі, просив клопотання задовольнити.

Адміністрація Державної установи «Покровська виправна колонія (№17)» надала суду заяву про розгляд справи за відсутності представника установи.

Представник лікарсько-консультативної комісії надав заяву у якій просив подання задовольнити, оскільки діагноз хворого входить до Переліку захворювань, які є підставою для звільнення засуджених від подальшого відбування покарання, посилався на тяжкий стан засудженого.

Прокурор проти задоволення подання не заперечував, просив негайно звільнити засудженого ОСОБА_1 від подальшого відбування покарання, посилаючись на тяжкий стан його здоров`я.

Вислухавши думку прокурора, вивчивши матеріали особової справи засудженого, його характеристику, висновок лікарсько-консультативної комісії, суд прийшов до висновку про необхідність задоволення подання, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 84 КК України особа, яка після вчинення злочину або постановлення вироку захворіла на іншу тяжку хворобу, що перешкоджає відбуванню покарання, може бути звільнена від покарання або від подальшого його відбування. При вирішенні цього питання суд враховує тяжкість вчиненого злочину, характер захворювання, особу засудженого та інші обставини справи.

Відповідно до ст. 84 КК України та Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про звільнення від відбуття покарання засуджених, які захворіли на тяжку хворобу» факт захворювання засудженого на тяжку хворобу сам по собі не тягне обов`язкового звільнення від відбування покарання. При вирішенні судом питання про звільнення від подальшого відбуття покарання осіб, які захворіли на тяжку хворобу, суд має виходити не тільки з висновку лікарської комісії, а й враховувати тяжкість вчиненого злочину, поведінку засудженого під час відбуття покарання, ставлення до праці, ступінь його виправлення, чи не ухиляється він від призначеного лікування, а також інші обставини.

За вироком Київського районного суду м. Полтави від 21.11.2018 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307, ч.2 ст. 309, ч. 2 ст.317 КК України, та призначено покарання із застосуванням ч. 1 ст. 70 КК України у виді позбавлення волі на строк 9 років з конфіскацією майна.

Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 04.02.2020 вирок Київського районного суду м. Полтави від 21.11.2018 змінено. ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 307, ч.2 ст. 309, ч. 2 ст.317 КК України, та призначено покарання із застосуванням ч. 1 ст. 70 КК України у виді позбавлення волі на строк 6 років 6 місяців з конфіскацією майна.

У зв`язку із захворюванням на туберкульоз легень 23.10.2020 року ОСОБА_1 прибув до Покровської виправної колонії №17.

Як убачається із характеристики від 29.10.2020 року, засуджений ОСОБА_1 за час лікування та відбування покарання в установі характеризується посередньо.

Згідно довідки про заохочення та стягнення ОСОБА_1 за весь час відбування покарання заохочень та стягнень не мав.

За висновком лікарсько-консультативної комісії про медичний огляд засудженого щодо наявності захворювання, визначеного Переліком захворювань, які є підставою для подання в суди матеріалів про звільнення засуджених від подальшого відбування покарання від 29.10.2020 року, засудженому встановлено діагноз: ВІЛ - інфекція, IV клінічна стадія, який входить до Переліку захворювань, які є підставою для подання в суди матеріалів про звільнення засуджених від подальшого відбування покарання, затвердженого наказом МЮУ, МОЗ України від 01.07.2020 №2256/5/1491.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про необхідність задоволення подання про звільнення від відбування покарання за хворобою засудженого ОСОБА_1 , оскільки подальше утримання в установі загрожує його здоров`ю та життю.

Керуючись ст. 84 КК України, ст. ст. 537, 539 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звільнити від подальшого відбування покарання, призначеного вироком Київського районного суду м. Полтави від 21.11.2018, зі змінами за ухвалою Полтавського апеляційного суду від 04.02.2020, у зв`язку із захворюванням на тяжку хворобу, на невідбуту частину покарання строком на 02 (два) роки 01 (один) місяць 25 ( двадцять ) днів.

Ухвала в частині звільнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від подальшого відбування покарання за хворобою підлягає негайному виконанню.

Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду протягом 7 днів з дня її оголошення, а засудженим у той же строк з моменту вручення копії ухвали.

Суддя Г.С. Носов