Decision № 91714867, 22.09.2020, Donetsk District Administrative Court

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 вересня 2020 р. Справа№200/6726/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Загацька Т.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини А0536 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини А0536 (юридична адреса: 93412, Луганська область, м. Сєверодонецьк, Військове містечко №1, код ЄДРПОУ 26615064), в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини А0536 щодо не нарахування та невиплати грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2016 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби - 29.10.2016;

- зобов`язати Військову частину А0536 нарахувати та виплатити грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за 2016 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби - 29.10.2016;

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини А0536 щодо не нарахування та невиплати індексації грошового забезпечення за період з 12.02.2016 по 29.10.2016;

- зобов`язати Військову частину А0536 нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 12.02.2016 по 29.10.2016.

Позовні вимоги мотивовані тим, що протягом періоду з 12.02.2016 по 29.10.2016 позивач перебував на військовій службі, брав безпосередню участь в антитерористичній операції, про що отримав посвідчення учасника бойових дій. При звільненні з військової служби у відставку з позивачем не проведено повний розрахунок при звільненні, зокрема, не виплачено грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за період з 12.02.2016 по 29.10.2016, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби - 29.10.2016. В обґрунтування позову посилається на Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Звертає увагу суду на правозастосування, викладене у зразковій справі №620/4218/18. Щодо підстав нарахування грошової компенсації втрати частини доходів, у зв`язку із порушенням строків їх виплати, то такою підставою є порушення строків виплати нарахованих доходів. Крім того, вважає, що йому протиправно не здійснено індексацію його грошового забезпечення за спірний період.

Відповідачем надано до суду відзив на адміністративний позов, за змістом якого відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог, аргументуючи це таким.

Рішення про виплату компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, повинно прийматись у розрізі Закону України «Про відпустки, однак вказаним законом не передбачено компенсації за вказаний вид відпустки, як і її перенесення на наступний рік. Крім того, відповідач із посиланням на Закон України «Про оборону» та той факт, що з 18.03.2014 в Україні розпочався особливий період, вважає, що позивач не набув права на відповідну відпустку за 2016 рік, а тому, як наслідок, не має підстав для її компенсації.

Ухвалою суду від 24.06.2020 прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного провадження.

Ухвалою суду від 14.08.2020 витребувано від Військової частини А0536 додаткові докази по справі.

Розгляд справи проведено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.

Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив.

ОСОБА_1 , є громадянином України згідно ID паспорту від 11.02.2019 № 002945986, РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачем, ОСОБА_1 з 12.02.2016 по 29.10.2016 перебував на військовій службі, брав безпосередню участь в антитерористичній операції, про що отримав посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_2 від 16.02.2016.

Згідно довідки військової частини А0536 від 01.09.2020 №35-0109/юр позивачу, який проходив службу у військовій частині А0536 з 12.02.2016 по 29.10.2016 додаткова відпустка, передбачена ст12 Закону України «Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту», за період з 12.02.2016 по 29.10.2016 не надавалась та відповідно грошова компенсація за її невикористання не виплачувалася.

Відповідно витягу із наказу командира ВЧ польова пошта В0927 (по стройовій частині) від 29.10.2016 №311, молодшого лейтенанта ОСОБА_1 , звільненого наказом командира ВЧ А1314 (по особовому складу) від 10.10.2016 № 200 у запас, вважати таким, що справи та посаду здав.

З 29.10.2016 виключений зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення.

Відпустку за 2016 рік використав.

Виплатити одноразову грошову допомогу при звільненні у зв`язку з демобілізацію у розмірі 4% місячного грошового забезпечення із розрахунку 15 місяців.

Виплатити: щомісячну премію за період з 1 жовтня по 29 жовтня 2016 року; надбавку у розмірі 50% від посадового окладу за період з 1 жовтня по 29 жовтня 2016 року; щомісячну додаткову грошову винагороду в розмірі 60% за період з 1 жовтня по 29 жовтня 2016 року.

Грошову допомогу на оздоровлення за 2016 рік отримав.

Грошова матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань за 2016 рік не виплачувалась.

Підстава: наказ командира військової частини А1314 (по особовому складу) від 10.10.2016 №200, рапорт, припис.

Як вбачається зі змісту витягу із наказу командира ВЧ польова пошта В0927 (по стройовій частині) від 29.10.2016 №311 щодо предмету спору відомості відсутні.

23.06.2020 Донецьким зональним відділом Військової служби правопорядку надано відповідь №3323/1 на звернення ОСОБА_1 щодо виплати грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, та індексації грошового забезпечення, за змістом якої відповідна виплата здійснюється на підставі рішення суду.

Суд розглядає справу на підставі наявних у справі доказів, які досліджено у порядку ст. 211 КАС України.

Вирішуючи даний спір, суд виходить з наступного.

Відповідно до п.22 ст.4 КАС України, зразкова адміністративна справа - типова адміністративна справа, прийнята до провадження Верховним Судом як судом першої інстанції для постановляння зразкового рішення.

Згідно ч.3 ст.291 КАС України, при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

Верховним Судом розглянуто зразкову справу №620/4218/18 за позовом особи до військової частини А1815 про визнання протиправною бездіяльності щодо не нарахування та невиплати грошової компенсації відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2018 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби; зобов`язання нарахувати та виплатити грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2018 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби.

Рішенням Верховного Суду від 16.05.2019 у зразковій справі №620/4218/18 визнано протиправною бездіяльність військової частини А1815 щодо не нарахування та невиплати особі грошової компенсації відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2018 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 22.10.2018; зобов`язано військову частину А1815 нарахувати та виплатити особі грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2018 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 22.10.2018.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 залишено без змін постанову Верховного Суду від 16.05.2019 у зразковій справі №620/4218/18.

Зі змісту постанови Верховного Суду від 16.05.2019 у зразковій справі №620/4218/18, судом установлено, що типовими ознаками зразкової справи, є:

- позивач, фізична особа: учасник бойових дій, звільнений з військової служби;

- відповідач, суб`єкт владних повноважень: військова частина, на якій позивач перебував на забезпечені;

- підстави спору: а) фактичні - відносини, які виникли між учасником бойових дій і військовою частиною щодо проходження ним публічної (військової) служби, ненарахування та невиплати грошової компенсації відпустки як учаснику бойових дій; б) нормативні - норми права, які регулюють відносини між позивачем і відповідачем щодо проходження публічної (військової) служби, набуття статусу учасника бойових дій, нарахування та виплати грошової компенсації відпустки як учаснику бойових дій. Такими нормами права є: стаття 4 Закону України «Про відпустки», статті 5, 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», стаття 101 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», стаття 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»;

- предмет спору: а) протиправна бездіяльність військової частини щодо не нарахування та невиплати грошової компенсації при звільнені за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в період визначений підпунктами 17-18 статті 101 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»; б) стягнення невиплаченої грошової компенсацію при звільнені за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в період визначений підпунктами 17-18 статті 101 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»;

- відносини, що регулюються одними нормами права - відносини, які виникли між учасником бойових дій і військовою частиною щодо проходження ним публічної (військової) служби та які регулюються нормами Закону України «Про відпустки», Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»;

- позивачами заявлено аналогічні вимоги: а) визнати протиправною бездіяльність військової частини щодо не нарахування та невиплати грошової компенсації відпустки як учаснику бойових дій; б) зобов`язати військову частину нарахувати та виплатити грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій.

У світлі обставин даної справи судом установлено, що позивач є учасником бойових дій з 2016 року, перебував на забезпеченні у ВЧ В0927 (на теперішній час А0536) та звільнений з військової служби, грошова компенсація за 2016 рік згідно Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» позивачу не надавалась, у зв`язку з чим позивач звернувся з позовом до суду про визнання протиправною бездіяльності військової частини щодо не нарахування та невиплати грошової компенсації відпустки як учаснику бойових дій, та зобов`язання військової частини нарахувати та виплатити грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій.

Отже, з огляду на встановлені обставини та предмет спору, адміністративна справа №200/6726/20 а є типовою справою в частині позовних вимог щодо не нарахування та невиплати грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій, оскільки відповідає ознакам зразкової справи №620/4218/18.

Під час розгляду зразкової справи Верховним Судом проаналізовано положення наступних законів України:

1) Закон України «Про відпустки» від 05.11.1996 №504/96-ВР (далі - Закон України «Про відпустки»):

«Стаття 4. Види відпусток

Установлюються такі види відпусток:

1) щорічні відпустки:

основна відпустка (стаття 6 цього Закону);

додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону);

додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону);

інші додаткові відпустки, передбачені законодавством;».

«Стаття 16-2. Додаткова відпустка окремим категоріям громадян та постраждалим учасникам Революції Гідності

Учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», особам, реабілітованим відповідно до Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років», із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув`язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, надається додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік».

2) Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 №3551-XII (далі - Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»):

«Стаття 5. Учасники бойових дій

Учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з`єднань, об`єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час».

«Стаття 12. Пільги учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них

Учасникам бойових дій (статті 5, 6) надаються такі пільги:

12) використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік».

3) Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року №2011-XII (далі - Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»):

«Стаття 101. Право військовослужбовців на відпустки. Порядок надання військовослужбовцям відпусток та відкликання з них

8. Військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України «Про відпустки». Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України.

У разі якщо Законом України «Про відпустки» або іншими законами України передбачено надання додаткових відпусток без збереження заробітної плати, такі відпустки військовослужбовцям надаються без збереження грошового забезпечення.

14. У рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.

17. В особливий період з моменту оголошення мобілізації до часу введення воєнного стану або до моменту прийняття рішення про демобілізацію військовослужбовцям надаються відпустки, передбачені частинами першою, шостою та дванадцятою цієї статті, і відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин. Надання військовослужбовцям відпусток, передбачених частиною першою цієї статті, здійснюється за умови одночасної відсутності не більше 30 відсотків загальної чисельності військовослужбовців певної категорії відповідного підрозділу. Відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин військовослужбовцям надаються із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів.

В особливий період під час дії воєнного стану військовослужбовцям можуть надаватися відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець.

Надання військовослужбовцям у періоди, передбачені пунктами 17 і 18 цієї статті, інших видів відпусток, крім відпусток військовослужбовцям-жінкам у зв`язку з вагітністю та пологами, для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а в разі якщо дитина потребує домашнього догляду, - тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку, а також відпусток у зв`язку з хворобою або для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії, припиняється.

У разі ненадання військовослужбовцям щорічних основних відпусток у зв`язку з настанням періодів, передбачених пунктами 17 і 18 цієї статті, такі відпустки надаються у наступному році. У такому разі дозволяється за бажанням військовослужбовців об`єднувати щорічні основні відпустки за два роки, але при цьому загальна тривалість об`єднаної відпустки не може перевищувати 90 календарних днів».

4) Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 №3543-ХІІ (далі - Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»):

«Стаття 1. Визначення основних термінів

У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:

особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій».

На підставі аналізу зазначених норм Верховний Суд у постанові від 16.05.2019 у зразковій справі №620/4218/18 дійшов таких висновків:

- системний аналіз змісту верховенства права, вищенаведених положень законодавства дає підстави Суду для висновку, що учасники бойових дій мають право отримати додаткову відпустку із збереженням заробітної плати за певних умов;

- указом Президента України від 17.03.2014 №303/2014 «Про часткову мобілізацію», затвердженого Законом України від 17.03.2014 №1126-VI, постановлено оголосити та провести часткову мобілізацію. Таким чином, спірні правовідносини щодо отримання грошової компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки у зв`язку із звільненням позивача виникли в особливий період;

- в особливий період з моменту оголошення мобілізації до припинення відповідного періоду надання військовослужбовцям інших видів відпусток, зокрема, додаткової відпустки, передбаченої пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», припиняється;

- відповідно до частини 8 статті 101 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України «Про відпустки». Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України. Отже, підстави та порядок надання додаткової відпустки особам, які мають статус учасника бойових дій, передбачені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Так, відповідно до частини 14 статті 101 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, зокрема, військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей. Тому, Суд зазначає, що норми Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» не обмежують та не припиняють право учасника бойових дій на отримання у рік звільнення виплати грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки, право на яку набуто під час проходження військової служби в особливий період з моменту оголошення мобілізації;

- таким чином, на час прийняття наказу про виключення позивача зі списків особового складу, відповідачем протиправно не було проведено з позивачем усіх необхідних розрахунків щодо нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» з 2015 року по 2018 рік;

- Суд вважає, що припинення відпустки на час особливого періоду не означає припинення права на відпустку, яке (тобто, право на відпустку) може бути реалізовано у один із таких двох способів: 1) безпосереднє надання особі відпустки після закінчення особливого періоду, який може тривати не визначений термін; 2) грошова компенсація відпустки особі.

У зв`язку з встановленими обставинами Верховний Суд визнав протиправною бездіяльність військової частини щодо не нарахування та невиплати позивачу грошової компенсації відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2018 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби та зобов`язав військову частину нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2018 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби.

З огляду на висновки Верховного Суду у зразковій справі №620/4218/18 та установлені судом обставини даної справи, підлягають задоволенню вимоги позивача про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не нарахування та невиплати грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2016 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби - 29.10.2016, та зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період 2016 рік, виходячи з розміру грошового забезпечення на день звільнення з військової служби - 29.10.2019.

Стосовно позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності щодо невиплати індексації грошового забезпечення за весь період проходження військової служби та зобов`язання здійснити виплату індексації грошового забезпечення за весь період проходження військової служби, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Частина 6 вказаної статті Закону №2232-XII визначає види військової служби, до якої, зокрема, віднесено військову службу за контрактом.

У відповідності до ч.3 ст.24 Закону №2232-XII закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їхніх сімей визначені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі Закон №2011-ХІІ).

Відповідно до ст.ст.1-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року №2011-ХІІ (далі - Закон №2011-ХІІ) військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законам.

Частиною 1 та 2 ст.9 Закону №2011-ХІІ встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Відповідно до абз.2 ч.3 ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Відповідно до частини четвертої вказаної статті порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Відповідно до ст.ст.2,4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. Індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Приписами ч.2 ст.5 Закону №1282-ХІІ передбачено, що підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.

Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України (ч.2 ст.6 Закону №1282-ХІІ).

Згідно п.1-1 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотків. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2013 року - місяця опублікування Закону України від 06.02.2003 № 491-IV «Про внесення змін до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення». Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищував поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.

Індексація доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін є державною гарантією надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян, у тому числі військовослужбовцям. Оскільки індексація заробітної плати (грошового забезпечення) є одним зі способів забезпечення державних соціальних стандартів і нормативів, держава не може односторонньо відмовитись від взятих на себе зобов`язань, шляхом не виділення на дані цілі бюджетних асигнувань, без внесення відповідних змін до чинного законодавства щодо зміни соціальних стандартів і нормативів.

Відповідно до вимог діючих нормативно-правових актів, проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковою для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Аналогічна за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12 грудня 2018 року по справі №825/874/17.

Отже, на підприємства, установи, організації, незалежно від форм власності, покладається обов`язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації. Базовим місяцем при обчисленні індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації слід вважати підвищення грошового забезпечення за рахунок зростання його складових, які не мають разового характеру, а тому збільшення грошового забезпечення за рахунок преміювання не є підставою для зміни базового місяця індексації.

Недостатність фінансування військової частини для виплати індексації грошового забезпечення не може вважатися обґрунтованою підставою нездійснення вказаних виплат. Відповідачем в ході судового розгляду справи не надано документів, які б свідчили про відсутність у бюджеті відповідного рівня, з якого здійснюється відповідне фінансування, коштів на індексацію грошового забезпечення.

Підвищення грошового забезпечення чи встановлення більшого розміру премії не має наслідком звільнення від обов`язку проведення індексації грошового забезпечення у встановленому законом порядку за попередні бюджетні періоди.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про протиправність нездійснення відповідачем індексації грошового забезпечення за весь період проходження військової служби а тому позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності щодо невиплати індексації грошового забезпечення за весь період проходження військової служби та зобов`язання здійснити виплату індексації грошового забезпечення за весь період проходження військової служби є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заявлених позивачем вимог.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 32, 139, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини А0536 (юридична адреса: 93412, Луганська область, м. Сєверодонецьк, Військове містечко № 1, код ЄДРПОУ 26615064) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини А0536 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2016 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби - 29.10.2016.

Зобов`язати Військову частину А0536 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2016 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби - 29.10.2016.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини А0536 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 12.02.2016 по 29.10.2016.

Зобов`язати Військову частину А0536 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 12.02.2016 по 29.10.2016.

Повне судове рішення складено 22.09.2020.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя Т.В.Загацька