№ 9131979, 20.04.2010, Odesa Commercial Court of Appeal

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" квітня 2010 р.Справа № 16/30-10-815

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді — Жукової А.М.

Суддів: Величко Т.А., Бойко Л.І.

при секретарі Павлюк О.М

за участю представників сторін:

від позивача : Казак В.С.

від відповідача : Шибко А.І.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Малого підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю „ВЄК” м. Одеса вул. Посмітного, 25-А

на ухвалу господарського суду Одеської області від 15.03.2010р.

у справі №16/30-10-815

за позовом прокурора м. Одеси в інтересах держави в особі Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області

до 1. Малого підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю „ВЄК” м. Одеса

2. Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Рітейл К” м. Черкаси

про приведення об’єкту до первісного стану

Встановив:

          Ухвалою господарського суду Одеської області від 15.03.2010р. (суддя Желєзна С.П.) накладено арешт на автозаправну станцію по вул. Краснова, 3-б м. Одеси, що належить МП ТОВ „ВЄК” (м. Одеса, вул. Посмітного, 25-а кв.24 код ЄДРПОУ 22478957) на підставі свідоцтва про право власності від 04.09.2002р. за № 021288 до розгляду господарським судом спору, який виник між сторонами у справі № 16/30-10-815 по суті.

          Ухвала суду вмотивована доводами, викладеними у позовній заяві, відповідно до яких позивач та суд дійшов висновку про можливе відчуження об’єкту, що може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду у справі. При цьому суд зазначив, що заборона відповідачем експлуатувати АЗС не може забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.

          МП ТОВ „ВЄК”, не погодившись із ухвалою, прийнятою в порядку забезпечення позову, звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить її скасувати як таку, що не відповідає чинному законодавству. На обґрунтування своїх доводів скаржник послався на те, що предметом позову є зобов’язання відповідачів за власний рахунок привести до первісного стану самочинно реконструйовану АЗС по вул. Краснова, 3-б. Аналіз підстав звернення з позовом вбачає, що відповідачі своїми діями не завдали збитків матеріальної чи моральної шкоди третім особам, а зазначений позов має немайновий характер у зв'язку з чим підстави для забезпечення позову відсутні. Суд вживаючи заходи по забезпеченню позову не зазначив жодної аргументованої обставини, на якій ґрунтується припущення, про те, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення.

          Заслухавши пояснення, розглянувши матеріали справи, надавши юридичної оцінки ухвалі суду та доводам апеляційної скарги на та матеріального права, судова колегія дійшла висновку про невідповідність ухвали матеріалам, обставинам справи, нормам процесуального права виходячи із наступного

          Як вбачається із матеріалів справи, прокурор м. Одеси, звернувся до господарського суду із заявою про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно - АЗС по вул. Краснова, 3-б у м. Одесі, що належить МП ТОВ „ВЄК” на підставі свідоцтва про право власності від 04.09.2002р. за № 021288, а також просив заборонити МП ТОВ „ВЄК” та ТОВ „Торговий дім” експлуатувати зазначену автозаправну станцію. В обґрунтування зазначеного клопотання прокурор посилається на ті обставини, що наявність у МП ТОВ „ВЄК правовстановлюючих документів на спірний об’єкт дозволяє останньому вільно розпоряджатися цим майном, здійснити його відчуження, що є достатньою підставою для припущення можливості відчуження майна підприємства на користь інших осіб. Також прокурор посилається на те, що експлуатація автозаправної станції після реконструкції може створити реальну загрозу виникнення аварії, та як наслідок, поставити у небезпеку життя та здоров’я людей.

          Відповідно до ст. 66, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. При цьому, згідно із ст. 67 ГПК України, позов може забезпечуватись шляхом накладення арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; забороною відповідачу вчиняти певні дії, забороною іншими особам вчиняти дії, що стосуються предмету спору.

          У вирішені питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв’язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушено у зв’язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

          Задовольняючи клопотання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на АЗС, місцевим господарським судом не обґрунтовано підстав застосування саме такого заходу як арешт майна за позовом немайнового характеру, що суперечить інформаційному листу ВГСУ № 01-8/2776 від 12.12.2006р. на який він посилається та ст. 67 ГПК. Судом не враховано загальні вимоги, (які є необхідними для подання клопотання про забезпечення позову) щодо подання доказів наявності обставин з якими пов'язано застосування заходів щодо забезпечення позову немайнового характеру.

          Щодо посилання суду не можливе відчуження об'єкту його власником, то такий висновок не має під собою ніякого підґрунтя.

          З урахуванням викладеного апеляційна скарга є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

          На підставі викладеного, керуючись ст. 99, 101-106 ГПК

          суд постановив:

Ухвалу господарського суду Одеської області від 15.03.2010 року у справі № 16/30-10-815 скасувати, заяву про забезпечення позову залишити без задоволення.

Справу повернути до господарського суду Одеської області на розгляд по суті.

          Постанова набирає чинності з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до ВГСУ.

Головуючий суддя А.М. Жукова

Суддя Т.А. Величко

Суддя Л.І. Бойко