Decision № 90232230, 07.07.2020, Donetsk District Administrative Court

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 липня 2020 р. Справа№200/4918/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Голубової Л.Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовом фізичної особи – підприємця ОСОБА_1

до Головного управління Держпраці у Донецькій області

про визнання протиправним та скасування постанови про накладення штрафу № ДЦ 1186/553/2НД/АВ/СПТД-ФС від 30.01.2020 року

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держпраці у Донецькій області про визнання протиправним та скасування постанови про накладення штрафу № ДЦ 1186/553/2НД/АВ/СПТД-ФС від 30.01.2020 року про застосування фінансових санкцій у вигляді штрафу в розмірі 417300,00 гривень.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач зазначає, що відповідно до направлення на проведення інспекційного відвідування від 28 листопада 2019 року № 1143/043/15-08, виданого на підставі наказу від 28 листопада 2019 року № 1794 відповідно пп. 3 п. 5 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою КМУ № 823 від 21.08.2019 року, в період з 06 грудня 2019 року відповідач повинен був провести інспекційне відвідування ФОП ОСОБА_1 з питань виявлення неоформлених трудових відносин терміном два робочих дні.

Як зазначено в акті № ДЦ 1186/553/НД/АВ від 06 грудня 2019 року про неможливість проведення інспекційного відвідування, провести відвідування неможливо у зв`язку з відсутністю об`єкта відвідування за місцезнаходженням. Також в акті зазначено про зупинення строку відвідування до 18 грудня 2019 року.

Крім того, 06 грудня 2019 року відповідачем було прийнято вимогу № ДЦ 1186/553/НД про надання документів, яка 09 грудня 2019 року рекомендованим листом була надіслана на адресу позивача, яка була отримана ФОП Галянтом Г ОСОБА_2 19 грудня 2019 року.

26 грудня 2019 року позивач цінним листом з описом направив на адресу відповідача всі документи, що вимагалися до перевірки. Відповідач отримав документи наступного дня, проте не перевірив їх, а 30 січня 2020 року прийняв постанову № ДЦ 1186/553/НД/АВ/СПТД-ФС про накладення штрафу в розмірі 417300,00 гривень.

Позивач також зазначає, що у відповідача не було правових підстав для проведення інспекційного відвідування, передбачених підпунктом 3 пункту 5 Порядку, оскільки вказана норма передбачає декілька різних підстав для прийняття керівником рішення про здійснення інспекційного відвідування.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 22 травня 2020 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання на 16 червня 2020 року.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 16 червня 2020 року розгляд справи відкладено на 07 липня 2020 року.

Представник позивача до суду з`явився.

Відповідачем надано через канцелярію суду відзив на адміністративний позов від 16.06.2020 року (а.с. 53-59). В обґрунтування незгоди з позовними вимогами зазначає, що правовою підставою для проведення інспекційного відвідування є пп. 3 п. 5 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою КМУ № 823 від 21.08.2019 року. Джерелом інформації, яка у подальшому була використана як підстава наказу про проведення інспекційного відвідування послужила доповідна записка начальника відділу контролю західного напрямку управління з питань праці та лист виконавчого комітету Покровської міської ради Донецької області від 13.11.2019 року № 02/31-1839.

Згідно до вимоги про надання документів від 06 грудня 2019 року № ДЦ 1186/553/НД відповідачем зазначено строк подачі документів – до 09 год.00 хв. 18 грудня 2019 року. Поштовий лист з вимогою позивач отримав 19 грудня 2019 року, а 28 грудня 2019 року, Головним управління Держпраці у Донецькій області було отримано лист від ФОП ОСОБА_1 з копіями документів, визначених вимогою від 06 грудня 2019 року № ДЦ 1186/553/НД. З зазначених підстав відповідач вважає, що позивачем було порушено строк надання документів, необхідних для проведення інспекційного відвідування – 18 грудня 2019 року, що стало підставою для складання акту про неможливість проведення інспекційного відвідування від 18 грудня 2019 року № ДЦ 1186/553/2НД/АВ.

Таким чином, Головне управління Держпраці у Донецькій області зазначає, що діяло у відповідності до норм чинного законодавства.

З зазначених причин відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до положень статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України даний предмет спору віднесено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження, враховуючи, що відповідача у відповідності до норм законодавства повідомлено про наявність позову.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-79 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 є фізичною особою – підприємцем з 19.02.2016 року, що підтверджується безкоштовним запитом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 23).

Судом встановлено, що відповідно до підпункту 3 пункту 5 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року № 823 «Деякі питання здійснення державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю», керуючись Конвенцією Міжнародної організації праці № 81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі, ратифікованої Законом України № 1985-ІV від 08.09.2004 року, Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» та статті 259 Кодексу законів про працю України, Головним управлінням Держпраці у Донецькій області видано наказ від 28.11.2019 року № 1794 про проведення інспекційного відвідування фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з 06.12.2019 року тривалістю два робочих дні з питань виявлення неоформлених трудових відносин (а.с. 4).

Відповідачем надано до матеріалів справи доповідну записку начальника відділу контролю західного напрямку управління з питань праці Звягільського М.Я. від 26.11.2019 року № 04.3-11-9/218-19 (а.с. 60) та лист Покровської міської ради Донецької області від 13.11.2019 року № 02/31-1839 (а.с. 61), однак наказ на проведення інспекційного відвідування не містить посилання на вказані документи.

На підставі наказу від 28.11.2019 року № 1794 відповідачем 28.11.2019 року складено направлення на проведення інспекційного відвідування позивача за місцезнаходженням ФОП ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 та місцем здійснення діяльності: Донецька область, м. Покровськ за декількома адресами (а.с. 5).

06 грудня 2019 року інспектором праці ГУ Держпраці у Донецькій області Кравченко Н.І. прийнято вимогу про надання документів № ДЦ 1186/553/ПД, якою зобов`язано позивача у строк до 09 год. 00 хв. 18 грудня 2019 року надати документи, необхідні для проведення інспекційного відвідування, згідно з переліком, наведеним у вимозі (а.с. 9). Вказану вимогу позивач отримав 19 грудня 2019 року, тобто, після строку, встановленого управлінням для виконання вимоги, що не спростовується сторонами, та що доведено відповідною поштовою роздруківкою (а.с. 12).

Відповідно до акту про неможливість проведення інспекційного відвідування № ДЦ 1186/553/НД/АВ від 06.12.2019 року інспекторами Головного управління Держпраці у Донецькій області здійснено спробу інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 за адресою місцезнаходження, вказаною в ЄДР, так і за місцем проведення господарської діяльності (а.с. 6-8).

Однак, інспекційне відвідування відповідачем проведено не було у зв`язку з тим, що позивача не знайдено та у зв`язку з ненаданням інформації, необхідної для проведення інспекційного відвідування. Також в акті зазначено про зупинення строку відвідування до 18 грудня 2019 року.

30 січня 2020 року перший заступник начальника Головного управління Держпраці у Донецькій області Король В.І., розглянувши справу про накладення штрафу та на підставі акта про неможливість проведення інспекційного відвідування № ДЦ 1186/553/НД/АВ від 18 грудня 2019 року прийняв постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ДЦ 1186/553/2НД/АВ/СПТД-ФС в розмірі 417300,00 гривень (а.с. 13-14).

Підставою для прийняття вказаного рішення стало ненадання необхідних документів для здійснення інспекційного відвідування згідно вимоги в порушення вимог абз. 7 ч. 2 ст. 265 КЗпП України.

При цьому, відповідачем зазначено, що станом на 10:00 18 грудня 2019 року рекомендований поштовий лист № 8530400933047, тобто, яким було направлено вимогу від 06 грудня 2019 року № ДЦ 1186/553/НД залишився не врученим.

Разом з тим, цінним листом з описом вкладення № 8540100581438 26 грудня 2019 року позивач направив на адресу відповідача витребувані документи, отриманий управлінням наступного дня, що не спростовується сторонами (а.с. 11).

Однак, маючи на руках необхідні для проведення інспекційного відвідування документи 27 грудня 2019 року відповідач 30 січня 2020 року прийняв постанову про накладення штрафу.

Не погоджуючись з постановою про накладення штрафу, позивач звернувся до суду з даним позовом для захисту своїх прав та законних інтересів.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Питання проведення перевірок суб`єктів господарювання щодо дотримання законодавства про працю врегульовано, зокрема, Конвенцією Міжнародної організації праці № 81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі ратифіковану Законом № 1985-ІV від 08.09.2004 року.

Відповідно до статті 12 вказаної Конвенції інспектори праці, забезпечені відповідними документами, що засвідчують їх повноваження, зокрема мають право здійснювати будь-який огляд, перевірку чи розслідування, які вони можуть вважати необхідними для того, щоб переконатися у тому, що правові норми суворо дотримуються. Інспекції на підприємствах проводяться так часто і так ретельно, як це необхідно для забезпечення ефективного застосування відповідних правових норм (ст. 16 Конвенції).

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначаються Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05 квітня 2007 року № 877-V, дія якого поширюється на відносини, пов`язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Згідно до приписів статті 1 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» №877-V від 05 квітня 2007 року, державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Заходами державного нагляду (контролю) є планові та позапланові заходи, які здійснюються шляхом проведення перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та інших дій.

Згідно частини 4 статті 2 Закону України № 877-V від 05 квітня 2007 року, заходи контролю здійснюються, зокрема органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.

Відповідно до частини 5 статті 2 Закону України №877-V від 05 квітня 2007 року, зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов`язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону.

Тлумачення цієї норми вказує на те, що органи державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення, в першу чергу, повинні ураховувати особливості правового регулювання, визначені законами у відповідній сфері та міжнародними договорами, одночасно, звертаючи увагу на правила, перелічені в частині п`ятій статті 2 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» №877-V від 05 квітня 2007 року, та, якщо певні правовідносини не врегульовані законами у відповідній сфері та міжнародними договорами, звертатись до інших норм цього Закону.

При цьому, суд зауважує, що Закону, який би регулював правовідносини зі здійснення державного нагляду (контролю) у сфері дотримання законодавства про працю та зайнятість населення на даний час немає, а тому спеціальним законодавчим актом, який регулює ці правовідносини є саме Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» №877-V від 05 квітня 2007 року, незважаючи на те, що він регулює правовідносини зі здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності для багатьох органів контролю.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 31 січня 2019 року по справі №809/799/17.

У статті 1 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» №877-V від 05 квітня 2007 року міститься визначення, за яким спосіб здійснення державного нагляду (контролю) - процедура здійснення державного нагляду (контролю), визначена законом.

Формами здійснення заходів державного контролю на підставі аналізу положень Закону № 877-V є перевірка, ревізія, обстеження, огляд тощо.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» № 877-V від 05 квітня 2007 року, орган державного нагляду (контролю) не може здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності, якщо закон прямо не уповноважує такий орган на здійснення державного нагляду (контролю) у певній сфері господарської діяльності та не визначає повноваження такого органу під час здійснення державного нагляду (контролю).

При цьому, суд зауважує, що Закону, який би уповноважував Держпраці на здійснення державного контролю немає, крім статті 259 КЗпП України, в якій говориться про те, що державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами-підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю.

Частиною 3 статті 6 Закону України № 877-V від 05 квітня 2007 року встановлено, що суб`єкт господарювання повинен ознайомитися з підставою проведення позапланового заходу з наданням йому копії відповідного посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю).

Частиною п`ятою статті 7 цього Закону передбачено, що перед початком здійснення заходу посадові особи органу державного нагляду (контролю) зобов`язані пред`явити керівнику суб`єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу або уповноваженій ним особі (фізичній особі-підприємцю або уповноваженій ним особі) посвідчення (направлення) та службове посвідчення, що засвідчує посадову особу органу державного нагляду (контролю), і надати суб`єкту господарювання копію посвідчення (направлення).

При цьому, наведені норми передбачають ознайомлення суб`єкта господарювання з підставою проведення перевірки та її предметом, а також вручення відповідних копій наказу, направлення (посвідчення) та службового посвідчення перед початком проведення перевірки та тільки після цього, якщо особа не скористалась своїм правом не допустити посадових осіб Держпраці до проведення перевірки, розпочати її проведення.

У відповідності до частини 1 статті 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» №877-V від 05 квітня 2007 року підставами для здійснення позапланових заходів є:

- подання суб`єктом господарювання письмової заяви до відповідного органу державного нагляду (контролю) про здійснення заходу державного нагляду (контролю) за його бажанням;

- виявлення та підтвердження недостовірності даних, заявлених суб`єктом господарювання у документі обов`язкової звітності, крім випадків, коли суб`єкт господарювання протягом місяця з дня первинного подання повторно подав такий документ з уточненими достовірними даними або якщо недостовірність даних є результатом очевидної описки чи арифметичної помилки, яка не впливає на зміст поданої звітності. У разі виявлення органом державного нагляду (контролю) помилки у документі обов`язкової звітності він упродовж десяти робочих днів зобов`язаний повідомити суб`єкта господарювання про необхідність її виправлення у строк до п`яти робочих днів з дня отримання повідомлення. Невиправлення помилки у встановлений строк є підставою для проведення позапланового заходу;

- перевірка виконання суб`єктом господарювання приписів, розпоряджень або інших розпорядчих документів щодо усунення порушень вимог законодавства, виданих за результатами проведення попереднього заходу органом державного нагляду (контролю);

- звернення фізичної особи (фізичних осіб) про порушення, що спричинило шкоду її (їхнім) правам, законним інтересам, життю чи здоров`ю, навколишньому природному середовищу чи безпеці держави, з додаванням документів чи їх копій, що підтверджують такі порушення (за наявності). Позаплановий захід у такому разі здійснюється територіальним органом державного нагляду (контролю) за наявністю погодження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу;

- неподання суб`єктом господарювання документів обов`язкової звітності за два звітні періоди підряд без поважних причин або без надання письмових пояснень про причини, що перешкоджали поданню таких документів;

- доручення Прем`єр-міністра України про перевірку суб`єктів господарювання у відповідній сфері у зв`язку з виявленими системними порушеннями та/або настанням події, що має значний негативний вплив на права, законні інтереси, життя та здоров`я людини, захист навколишнього природного середовища та забезпечення безпеки держави;

- настання аварії, смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку або професійного захворювання, що було пов`язано з діяльністю суб`єкта господарювання.

Під час проведення позапланового заходу з`ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення цього заходу, з обов`язковим зазначенням цих питань у посвідченні (направленні) на проведення заходу державного нагляду (контролю).

Крім того, постановою Кабінету Міністрів України № 823 від 21.08.2019 року затверджено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю.

Відповідно до пп. 3 п. 5 Порядку підставами для здійснення інспекційних відвідувань є: рішення керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань, прийняте за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-7 цього пункту.

Як зазначено судом вище підставою для проведення інспекційного відвідування позивача у наказі Головного управління Держпраці у Донецькій області «Про проведення інспекційного відвідування ФОП Галянта Г.Н.» від 28.11.2019 року № 1794 зазначено, серед іншого лист Покровської міської ради від 23.09.2018 року № 09/31/1611.

Однак, посилань на надану відповідачем доповідну записку начальника відділу контролю західного напрямку управління з питань праці Звягільського М.Я. від 26.11.2019 року № 04.3-11-9/218-19 та лист Покровської міської ради Донецької області від 13.11.2019 року № 02/31-1839 наказ від 28.11.2019 року № 1794 не містить.

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що в зазначеній вище статті 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» № 877-V від 05 квітня 2007 року відсутні такі підстави проведення позапланового інспекційного заходу як доповідна записка та лист. Порядок же досить розмито регламентує підстави проведення інспекційних відвідувань (інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, тощо). Наказ на проведення інспекційного відвідування позивача також не містить конкретних підстав для вчинення перевірки.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи вимогу про надання документів від 06.12.2019 № ДЦ 1186/553/ПД позивач не отримав у строк, визначений у цій вимозі для надання документів – 18 грудня 2019 року. При цьому, приймаючи постанову про накладення штрафу 30 січня 2020 року у відповідача були документи для проведення інспекційного відвідування, що не завадило йому накласти штраф з підстав неможливості проведення інспекційного відвідування.

Відповідно до частини 1 статті 259 Кодексу законів про працю України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно до приписів частини 1 статті 265 КЗпП України посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Абзацами 2, 6 та 7 частини 2 статті 265 КЗпП України передбачено, що юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення; недопущення до проведення перевірки з питань додержання законодавства про працю, створення перешкод у її проведенні - у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення; вчинення дій, передбачених абзацом шостим цієї частини, при проведенні перевірки з питань виявлення порушень, зазначених в абзаці другому цієї частини, - у стократному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення.

Частиною 4 статті 265 КЗпП України передбачено, що штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами другою – сьомою статті 53 Закону України «Про зайнятість населення» визначає Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 року № 509 (надалі - Порядок № 509).

Згідно приписів пункту 2 Порядку № 509 штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад та їх заступниками.

Штрафи можуть бути накладені, зокрема, на підставі акта про виявлення під час перевірки суб`єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, виконавчого органу міської ради міста обласного значення та сільської, селищної, міської ради об`єднаної територіальної громади.

Відповідно до пункту 6 Порядку № 509 про розгляд справи уповноважені посадові особи письмово повідомляють суб`єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п`ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.

За результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі акта, зазначеного в пункті 3 цього Порядку, складає постанову про накладення штрафу (абзац другий пункту 8 Порядку № 509).

Відповідно до пункту 9 частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Відповідачем у відношенні позивача за оскаржуваною постановою застосовано штрафні санкції на загальну суму 417300,00 гривень.

Особі, до якої застосовуються такі суттєві санкції відповідальності, повинно бути забезпечено право завчасно знати про час та місце розгляду справи. Це право є гарантією реалізації інших прав - на участь в засіданні, висловлення заперечень, надання доказів, захист тощо.

Положення пункту 6 Порядку № 509 покладає цей обов`язок на уповноважену посадову особу. Зміст цього обов`язку не вичерпується надсиланням тексту відповідного повідомлення, оскільки саме лише надсилання, без отримання, не свідчить про поінформованість особи про час та місце розгляду справи, а отже робить це право недієвим.

Для інформування особи про час та місце розгляду справи можуть використовуватися різні способи: рекомендований лист, телеграма, телефакс, телефонограма, особисте вручення повідомлення представникам. Множинність способів повідомлення дозволяє уповноваженій посадовій особі обрати один або декілька способів, які забезпечують поінформованість особи.

Відповідно до пункту 7 Порядку № 509 справу може бути розглянуто без участі такого представника у разі, коли його поінформовано відповідно до пункту 6 цього Порядку і від нього не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення її розгляду.

Отже, саме на уповноважену посадову особу покладається обов`язок з`ясувати чи поінформовано особу. При цьому, саме лише надсилання повідомлення (без доказів його отримання) не свідчить про її поінформованість. У разі неналежного поінформування особи, яка притягується до відповідальності, уповноважена особа не може розпочинати розгляд справи.

З огляду на це, обов`язок уповноваженої посадової особи письмово повідомляти суб`єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п`ять днів до дати розгляду справи про накладення штрафу вважається виконаним, якщо особа, яка притягується до відповідальності, знає (поінформована) про час та місце розгляду справи за п`ять днів до дати розгляду справи. Обов`язок доказування цієї обставини несе уповноважена посадова особа.

Таке тлумачення пункту 6 Порядку №509 відповідає завданням адміністративного судочинства та принципу верховенства права, оскільки має наслідком більш ефективний захист права та інтереси фізичних та юридичних осіб.

З`ясовуючи поінформованість особи про час та місце розгляду справи, суд також повинен зважати на поведінку особи, яка притягується до відповідальності. Ухилення від одержання повідомлення або інші недобросовісні дії, які свідчать про намагання уникнути участі в засіданні, не можуть бути підставою для скасування постанови.

Повідомлення має на меті забезпечення участі особи у розгляді уповноваженим державним органом справи, яка її стосується. У разі одержання повідомлення до засідання, але у строк, що є меншим за п`ятиденний, особа повинна вживати розумних заходів для реалізації своїх прав на участь у засіданні.

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладеній у постанові від 12.06.2019 року по справі №813/3415/18.

Як вбачається з матеріалів справи відповідач направляв на адресу позивача вимогу про надання документів від 06.12.2019 року. Відправлення позивачем отримано 19.12.2019 року.

Повідомлення Головного управління Держпраці у Донецькій області про дату, час і місце розгляду справи про накладення штрафу, згідно наданих представником відповідача доказів на адресу ФОП ОСОБА_1 управлінням не направлялось, у зв`язку з чим, суд доходить висновку, що позивач взагалі не повідомлявся управлінням про розгляд справи про накладення штрафу.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

У силу ч.ч. 1 та 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Беручи до уваги викладене, суд дійшов до висновку, що відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість прийнятого рішення, у зв`язку з чим позовні вимоги ФОП ОСОБА_1 підлягають задоволенню у повному обсязі.

Стосовно клопотання представника позивача про стягнення витрат на правову допомогу в сумі 6000,00 гривень, суд зазначає наступне.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За правилами ч. ч. 1, 2 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Приписи ч. 3 ст. 134 КАС України визначають, що для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При цьому в силу положень ч. 5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 7 статті 139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Позивачем був залучений адвокат Косенко О.М. згідно договору на надання адвокатських послуг від 02 березня 2020 року (а.с. 15-16) та надано докази понесених витрат на професійну правничу допомогу.

Адвокатом Косенко О.М. надано рахунок № 20/21 від 02 квітня 2020 року на здійснення передоплати за адвокатські послуги (а.с. 17).

Позивачем здійснено оплату згідно рахунку № 20/21 від 02 квітня 2020 року у розмірі 6000,00 гривень, що підтверджується квитанцією № 0.0.1675071633.1 від 13.04.2020 року (а.с. 18).

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6000,00 гривень підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Донецькій області.

За вимогами ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно частини 3 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України у виняткових випадках залежно від складності справи складення рішення, постанови у повному обсязі може бути відкладено на строк не більш як десять, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Відповідно до частини 4 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

З огляду на викладене, на підставі ст.ст. 2, 17, 77, 90, 139, 242-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 (місцезнаходження згідно даний з ЄДР: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Держпраці у Донецькій області (місцезнаходження згідно даних з ЄДР: 85302, Донецька область, м. Покровськ, вул. Прокоф`єва, буд. 82, код ЄДРПОУ 39790445) про визнання протиправним та скасування постанови про накладення штрафу № ДЦ 1186/553/2НД/АВ/СПТД-ФС від 30.01.2020 року – задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Донецькій області № ДЦ 1186/553/2НД/АВ/СПТД-ФС від 30 січня 2020 року про накладення штрафу в розмірі 417300,00 гривень.

Стягнути з Головного управління Держпраці у Донецькій області (код ЄДРПОУ 39790445) за рахунок бюджетних асигнувань на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати з судового збору у розмірі 4173 (чотири тисячі сто сімдесят три) гривні 00 копійок.

Стягнути з Головного управління Держпраці у Донецькій області (код ЄДРПОУ 39790445) за рахунок бюджетних асигнувань на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати з професійної правничої допомоги у розмірі 6000 (шість тисяч) гривень 00 копійок.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 07 липня 2020 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до пункту 3 розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України, процесуальні строки щодо апеляційного оскарження визначені Кодексом адміністративного судочинства України продовжуються на строк дії карантину.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Л.Б. Голубова