Court ruling № 89359862, 20.05.2020, Kyivskyi District Court of Odesa City

Справа № 520/13134/19

Провадження № 1-кс/947/6420/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.05.2020 року слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси Федулеєва Ю.О., при секретарі судового засідання Цвігун А.В., за участю прокурора Трофимова В.С., захисників підозрюваного - адвокатів Назарова І.Б., Каланжова В.І., Прокопишиної К.В., підозрюваного ОСОБА_1 , представника потерпілого - адвоката Цимар Є.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській області Омельченко З.В., яке погоджено прокурором відділу прокуратури Одеської області Трофимовим В.С. про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження №12018160000000183 від 01.03.2018 року відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Старокозаче Білгород-Дністровського району Одеської області, громадянина України, українця, одруженого, із середньою спеціальною освітою, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з клопотання сторони обвинувачення про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, 28.02.2018,приблизно о 17:20 год., водій ОСОБА_1 , керуючи належним йому технічно справним автомобілем «Hyundai Santa Fe», реєстраційний номер НОМЕР_1 , здійснював рух на ділянці 72 км автодороги Н-33 сполученням «Одеса - Білгород -Дністровський - Монаши», з боку смт. Затока в напрямку с. Шабо в Білгород-Дністровському районі Одеської області, будучи неуважним та не враховуючи дорожню обстановку, яка не забезпечує безпеку, і не дає можливість постійно контролювати рух автомобіля, за дорожньою обстановкою постійно не слідкував та своєчасно не відреагував на її зміну у вигляді несприятливих погодних умов (щільного снігопаду та хуртовини), чим порушив вимоги п. 1.5., п/п «б» п. 2.3. «Правил дорожнього руху» України (введені в дію 01.01.2002 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001), що зобов`язують водія, що зобов`язують водія:

п. 1.5. «Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків».

п. 2.3. «Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний:

п/п б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі».

Маючи реальну і об`єктивну можливість своєчасно впевнитися у тому, що зустрічна смуга вільна від транспортних засобів на достатній для обгону відстані, водій ОСОБА_1 , перед зміною напрямку руху та під час виконання маневру обгону транспортного засобу, що рухався попереду у попутному напрямку, не впевнився у безпечності свого маневру, заходів, що виключають виникнення та розвиток аварійної ситуації не вжив, чим порушив вимоги п. 10.1., п/п «в» п. 14.2. зазначених Правил, які наказують:

п. 10.1. Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.

п.14.2. «Перед початком обгону водій повинен переконатися в тому що:

в) смуга зустрічного руху, на яку він буде виїжджати вільна від транспортних засобів на достатній для обгону відстані»

Діючи з необережності, що виразилася у злочинній самовпевненості, водій ОСОБА_1 , нехтуючи особистою безпекою та безпекою інших учасників дорожнього руху, продовжив рух у вказаному режимі по зустрічній смузі для руху, де допустив зіткнення передньою частиною керованого ним автомобіля «Hyundai Santa Fe» із передньою частиною автомобіля «Chevrolet Evanda» реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який рухався у зустрічному напрямку по своїй смузі руху.

Під час вказаної дорожньо - транспортної пригоди водій автомобіля «Chevrolet Evanda» ОСОБА_2 від отриманих тілесних ушкоджень загинув в приймальному відділенні КНП «Білгород-Дністровська ЦРЛ», куди був доставлений з місця ДТП, а пасажирці зазначеного автомобіля ОСОБА_3 спричинені тяжкі тілесні ушкодження.

Внаслідок вищезазначеної дорожньо-транспортної водій автомобіля «Chevrolet Evanda» ОСОБА_2 отримав наступні тілесні ушкодження: розриви брижі тонкої кишки з масивною внутрішньочеревною кровотечею, множинні закриті прямі і непрямі переломи правих і лівих ребер, множинні закриті розриви зв`язок правого гомілково-ступневого суглоба з вивихом, множинні садна, синці обличчя, кінцівок, від яких настала його смерть, яка перебуває у прямому причинному зв`язку із подією ДТП.

Внаслідок вищезазначеної дорожньо-транспортної пасажирка автомобіля «Chevrolet Evanda» ОСОБА_3 отримала наступні тілесні ушкодження: закриту черепно-мозкову травму в формі струсу головного мозку, рвано-скальповані рани обличчя (лобної області, повік обох очей, спинки носа, синець лобної області), після загоєння яких сформувалися рубці значних розмірів, виражені, помітні, і самі по собі (з часов, або під впливом не хірургічних методів лікування) не зникнуть і суттєво не змінять своїх властивостей, тобто є невиправними та такі, що спотворюють обличчя і згідно п. 2.1.8 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» можуть бути віднесені до категорії тяжких тілесних ушкоджень за критерієм невиправного спотворення обличчя.

Допущені водієм ОСОБА_1 порушення вимог п. 1.5., п/п «б» п. 2.3., 10.1., п/п «в» п. 14.2. Правил дорожнього руху України знаходяться в прямому причинно-наслідковому зв`язку із виникненням дорожньо-транспортної пригоди та настанням суспільно-небезпечних тяжких наслідків у вигляді спричинення смерті потерпілому, а також заподіяння потерпілому тяжких тілесних ушкоджень.

Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 18.05.2020 року було надано дозвіл на затримання ОСОБА_1

19.05.2020 року ОСОБА_1 був затриманий.

Враховуючи обґрунтованість підозри за фактом вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, беручи до уваги наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, сторона обвинувачення просить застосувати відносно підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Прокурор в судовому засіданні клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підтримав у повному обсязі.

Представник потерпілого в судовому засіданні також підтримала клопотання сторони обвинувачення та просила його задовольнити.

Захисник підозрюваного - адвокат Прокопишина К.В. заперечувала проти задоволення поданого клопотання, зазначивши, що ризики, на які в своєму клопотанні посилається прокурор є не доведеними, її підзахисний не був допитаний, стороною обвинувачення було порушено процесуальний порядок повідомлення про підозру, досудове розслідування в рамках даного кримінального провадження проводиться необ`єктивно, триває вже два роки. Просила врахувати, що її підзахисний раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, в зв`язку з чим, в задоволенні поданого клопотання просила відмовити.

Захисник підозрюваного - адвокат Назаров І.Б. в судовому засіданні зазначив, що повідомлення про підозру та клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою були вручені його підзахисному з порушенням процесуального порядку, його підзахисний не переховувався від органів досудового розслідування, особисто з`являвся до органу досудового розслідування та суду та звертався з відповідними клопотаннями. В зв`язку з викладеним, в задоволенні поданого клопотання просив відмовити.

Захисник підозрюваного - адвокат Каланжов В.І. в судовому засіданні повідомив, що його підзахисний не переховувався від органів досудового розслідування, пред`явлена його підзахисному підозра є необґрунтованою, ґрунтується лише на висновку експерта, який є необ`єктивним. Тяжкість можливого покарання не може бути підставою для застосування запобіжного заходу. Крім того, повідомив, що його підзахисний проходив лікування, має міцні соціальні зв`язки, раніше не судимий, до адміністративної відповідальності не притягувався. Ризики, на які в своєму клопотанні посилається прокурор не доведені, кримінальне провадження триває вже два роки, протягом яких його підзахисний будь-яким чином не перешкоджав досудовому розслідуванню. В цілому, стороною обвинувачення не доведена не можливість застосування відносно його підзахисного більш м`якого запобіжного заходу, в зв`язку з чим просив в задоволенні поданого клопотання відмовити та застосувати відносно ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання.

Підозрюваний в судовому засіданні підтримав думку своїх захисників.

Вивчивши клопотання та матеріали, які обґрунтовують доводи клопотання, а також матеріали, надані в судовому засіданні, вислухавши думку учасників судового засідання, слідчий суддя приходить до наступного переконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Згідно ч. 4 ст. 194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частиною п`ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів клопотання, 12.05.2020 року відносно ОСОБА_1 , складено письмове повідомлення про підозру за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, за кваліфікуючими ознаками: порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого, а також, що заподіяло потерпілому тяжке тілесне ушкодження, яке було вручено у спосіб передбачений для вручення повідомлень.

На підтвердження обґрунтованості підозри за фактом вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України сторона обвинувачення посилається на: протокол огляду місця ДТП від 01.03.2018, схему до нього; протокол допиту потерпілої ОСОБА_3 ; протоколи допитів свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ; висновок судово-медичної експертизи № 177/1 від 20.08.2019 по дослідженню трупа ОСОБА_2 ; висновок судово-медичної експертизи № 1840 від 02.09.2019 відносно потерпілої ОСОБА_3 ; висновок судової автотехнічної експертизи № 20-96 від 18.02.2020 по дослідженню обставин дорожньо-транспортної пригоди та інші матеріали клопотання в сукупності.

Зважаючи на дані, які містяться в наданих слідчому судді матеріалах, а також приймаючи до уваги п. 175 рішення ЄСПЛ у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.07.2011 року, згідно якого термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, слідчий суддя вважає доведеним у судовому засіданні прокурором наявність обґрунтованої підозри за фактом вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Враховуючи обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, з огляду на тяжкість можливого покарання, у випадку подальшого доведення вини підозрюваного у вчиненні означеного кримінального правопорушення у встановленому законом порядку судом, слідчий суддя приходить до переконання, що усвідомлення підозрюваним ймовірних негативних наслідків, ймовірно допущених ним дій, може свідчити про наявність в рамках даного кримінального провадження ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України у вигляді можливого переховування від органів досудового розслідування та суду.

Крім того, враховуючи, що в рамках даного кримінального провадження наявна потерпіла сторона, зокрема, до матеріалів даного клопотання долучено протокол допиту потерпілої ОСОБА_3 , в якому наявні анкетні дані такої особи, а також низка свідків, протоколи допитів яких також долучено до клопотання, в яких також наявні їх анкетні дані, слідчий суддя приходить до переконання, що оскільки вказані особи в подальшому ймовірно будуть допитуватися у випадку направлення обвинувального акту до суду безпосередньо судом, слідчий суддя вважає також наявним в рамках даного кримінального провадження ризику у вигляді можливого незаконного впливу з боку підозрюваного на потерпілу та свідків (п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України), що частково крім того підтверджується долученими прокурором в судовому засіданні витягами з ЄРДР з приводу звернень сторони захисту до правоохоронних органів відносно ймовірних завідомо неправдивих показань таких осіб, а також за фактом можливого допущення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356 КК України, в якому обставини викладені у витягу свідчать про можливу причетність до його вчинення потерпілої ОСОБА_3 .

Між тим, довівши перед слідчим суддею наявність обґрунтованої підозри за фактом ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, а також наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, сторона обвинувачення у своєму клопотанні не обґрунтувала, чому завдання, яке ставиться в зв`язку з необхідністю застосування відносно підозрюваного міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не можливо досягти шляхом застосування відносно підозрюваного альтернативного триманню під вартою запобіжного заходу, зокрема запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту.

Так, як вбачається з правової позиції ЄСПЛ у справі «Манчіні проти Італії», за наслідками та способами застосування як тримання під вартою, так і домашній арешт прирівнюються до позбавлення волі для цілей статті 5 Конвенції.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбаченого покарання у виді позбавлення волі.

За таких обставин, слідчий суддя приходить до переконання, що шляхом застосування відносно підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, з покладенням на останнього обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, запобігти настанню ризикам, передбаченим п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України буде в повній мірі можливим.

В свою чергу вказана міра запобіжного заходу в повній мірі відповідатиме загальним засадам кримінального провадження та національному законодавству України, зокрема практиці ЄСПЛ як його частині.

Таким чином, враховуючи викладене, з огляду на наявність у підозрюваного ОСОБА_1 постійного місця реєстрації та проживання на території Одеської області, а також міцних соціальних зв`язків за місцем його проживання, оскільки останній одружений, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, слідчий суддя приходить до переконання про необхідність застосування відносно підозрюваного запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, з покладенням на останнього відповідних обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

Керуючись ст.ст. 176-178, 181, 183, 184, 193, 194, 196КПК України, слідчий суддя, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській області Омельченко З.В., яке погоджено прокурором відділу прокуратури Одеської області Трофимовим В.С. про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження №12018160000000183 від 01.03.2018 року - відмовити.

Застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді домашнього арешту, зобов`язавши його цілодобово не залишати приміщення домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , строком до 12.07.2020 року, в межах строків досудового розслідування.

Покласти на підозрюваного ОСОБА_1 , строком до 12.07.2020 року, наступні обов`язки:

-прибувати до слідчого, прокурора, суду за кожною вимогою;

-повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

-здати на зберігання до органу досудового розслідування свій паспорт для виїзду за кордон та інші документи, що дають право на виїзд з України.

Копію ухвали про застосування відносно підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді домашнього арешту направити для виконання до Білгород-Дністровського ВП ГУНП в Одеській області.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п`яти днів з дня її оголошення до Одеського апеляційного суду.

Слідчий суддя Федулеєва Ю. О.