Decision № 89239649, 28.02.2020, Commercial Court of Zakarpattia Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Рішення

28.02.2020 р. м. Ужгород Справа № 907/747/18

За позовом Фізичної особи - підприємця Онисько Михайла Михайловича, с. Заріччя Іршавського району

до відповідача Приватного акціонерного товариства "Українська страхова група", м. Київ

про стягнення суми страхового відшкодування в розмірі 713 797 грн. 91 коп., 13 060 грн. 71 коп. пені та 21 413 грн. 93 коп. трьох процентів річних,

Суддя господарського суду - Пригара Л.І.

Секретар судового засідання - Тягнибок К.О.

представники:

Позивача - Петрунь М.М., адвокат, ордер серії ЗР № 39720 від 10.12.2018 року

Відповідача (в режимі відеоконференції) - Гедз Ю.В., адвокат, ордер серії

КВ № 411192 від 14.02.2019 року

СУТЬ СПОРУ: Фізичною особою - підприємцем Онисько Михайлом Михайловичем, с. Заріччя Іршавський район заявлено позов до відповідача Товариства з обмеженою додатковою відповідальністю "Страхове товариство з додатковою відповідальністю "Глобус" представництво Товариства з обмеженою додатковою відповідальністю "Страхове товариство з додатковою відповідальністю "Глобус" у Закарпатській області, м. Ужгород про стягнення суми страхового відшкодування в розмірі 713 797 грн. 91 коп., 13 060 грн. 71 коп. пені та 21 413 грн. 93 коп. трьох процентів річних. Ухвалою суду від 06.02.2020 року замінено відповідача у справі № 907/747/18 - Товариство з додатковою відповідальністю "Страхове товариство з додатковою відповідальністю "Глобус" представництво Товариства з додатковою відповідальністю "Страхове товариство з додатковою відповідальністю "Глобус" у Закарпатській області, м. Ужгород на його правонаступника - Приватне акціонерне товариство "Українська страхова група", м. Київ.

Позивач просить суд задоволити позов в повному обсязі, обґрунтовуючи позовні вимоги доданими до матеріалів справи доказами, зокрема, стверджує, що відповідач неправомірно, всупереч умов Договору добровільного страхування відповідальності перевізника ВП-0706-17-0000022 від 15.03.2017 року, відмовив позивачу у виплаті страхового відшкодування внаслідок настання страхового випадку - викрадення вантажу, прийнятого до перевезення позивачем на підставі договору № 599382 від 04.11.2014 року.

Наведені відповідачем причини відмови у виплаті страхового відшкодування позивач вважає такими, що не відповідають ні умовам Договору добровільного страхування відповідальності перевізника ВП-0706-17-0000022 від 15.03.2017 року, ні приписам діючого законодавства, з огляду на що такі не можуть застосовуватися до ситуації, у зв`язку з якою у позивача виникло право на страхове відшкодування. Крім того, позивач наголошує, що причини відмови відповідача у виплаті позивачу страхового відшкодування взагалі є надуманими.

Відповідач проти заявлених позовних вимог заперечив, про що подав суду письмовий відзив на позов б/н від 14.02.2019 року.

Зокрема, аналізуючи умови Договору добровільного страхування відповідальності перевізника ВП-0706-17-0000022 від 15.03.2017 року, відповідач стверджує, що позивач не є третьою особою, якій було завдано шкоду втратою частини товару, що перевозився, з огляду на що він не є особою, яка має право на отримання страхового відшкодування і не може бути позивачем у даній справі.

З покликанням на умови п. 12.2.5 розділу 12 Договору добровільного страхування відповідальності перевізника ВП-0706-17-0000022 від 15.03.2017 року відповідач наголошує, що не покривається відповідальність страхувальника, що виникла внаслідок порушення страхувальником (його працівником) норм та правил перевезення/експедирування, зберігання, декларування, навантаження, розвантаження вантажів, а також письмових інструкцій страховика, якщо страхувальник не доведе, що можливість для дотримання зазначених правил та норм була відсутня, і були вжиті всі заходи для їх дотримання.

За твердженням відповідача, позивач при здійсненні перевезення вантажу не дотримався інструкцій для водіїв, що є додатком № 2 до Договору добровільного страхування відповідальності перевізника ВП-0706-17-0000022 від 15.03.2017 року, а саме, зупинився для технічної зупинки на 45 хвилин, залишивши транспортний засіб на території автозаправного комплексу, а не спеціально обладнаній стоянці для автомобільних перевізників ("TIR Parking"), чи на стоянці під охороною чи на території діючих дорожніх постів міліції (поліції).

Відповідач наголошує, що позивачем до матеріалів справи не було надано жодного доказу на підтвердження наявності засобів безпеки (сигналізації) у транспортному засобі та їх задіяння під час технічної зупинки.

Крім того, відповідач вказує, що умовами Договору страхування при перевезенні вантажів підвищеного ризику страхувальник зобов`язаний дотримуватися засобів безпеки, серед яких, обладнати автомобіль протиугінною сигналізацією, іммобілайзером, а також, якщо це можливо, телефоном; якщо контейнер або напівпричіп зчеплені з автомобілем, останній не повинен залишатися без догляду за виключенням випадків, коли він знаходиться на стоянці, що постійно охороняється; якщо контейнер або трейлер причеплені до автомобіля, що знаходиться без нагляду, сигналізація та іммобілайзер мають бути активізовані. Невиконання страхувальником будь - якого із зобов`язань, що вказані у Договорі страхування, є підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування.

Позивач відповіддю на відзив б/н від 25.02.2019 року на спростування аргументів відповідача щодо відсутності у позивача права на звернення з даним позовом та неможливість бути позивачем у даній справі, покликається на ст. 4 ГПК України та п. 11.1. Договору страхування, за яким страховим ризиком є виникнення обов`язку страхувальника відшкодувати шкоду, заподіяну третім особам внаслідок настання подій, передбачених розділом 4, а саме, відповідальності за вантаж - за повну або часткову втрату вантажу. Страхувальник має право згідно п. 17.1.1. Договору на виплату страхового відшкодування при настанні страхового випадку, а згідно п. 17.1.5. Договору - на оскарження відмови страховика у виплаті страхового відшкодування.

Крім того, у судовому засіданні представник позивача пояснив, що при здійсненні перевезення вантажу, замовником перевезення були надані водію інструкції щодо порядку та маршруту перевезення, згідно яких по маршруту перевезення на відрізку від кордону зі Словаччиною до кордону з Білорусією рекомендованою була тільки одна стоянка - тір - паркінг фірми Альбатрос спол., і водій не мав права ні змінювати, ні відхилятися від рекомендовано маршруту перевезення.

Відповідно до ст. 233 ГПК України, рішення по даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами спору.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін,

суд встановив:

15.03.2017 року між Фізичною особою - підприємцем Онисько Михайлом Михайловичем (страхувальником, позивачем у справі) та Товариством з додатковою відповідальністю "Страхове товариство з додатковою відповідальністю "Глобус" (cтраховиком, відповідачем у справі), правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство "Українська страхова група", в особі директора представництва -Ужгородської МА Орос Н.А. було укладено Договір добровільного страхування відповідальності перевізника П-0706-17-0000022 (надалі - Договір, Договір страхування), відповідно до умов якого страховик бере на себе зобов`язання при настанні страхового випадку відшкодувати страхувальнику нанесену матеріальну шкоду відповідно до умов договору, а страхувальник зобов`язується сплачувати страхову премію у встановленому в договорі розмірі та строки.

Відповідно до п. 3 Договору об`єктом страхування (предметом Договору) є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать закону, пов`язані з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди життю, здоров`ю, та/або їх майну під час надання страхувальником послуг з перевезення на умовах Конвенції про договір міжнародного перевезення вантажів 1956 року ("страхування CMR") та чинного законодавства України.

Страховим випадком за цим Договором є подія, яка передбачена Договором, та відбулася після набуття чинності Договором і сталася внаслідок настання страхових ризиків, викладених у розділі 4 Договору, із настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхового відшкодування третім особам (потерпілим).

Погодженим сторонами страховим ризиком є відповідальність за вантаж (п. 4 Договору).

У відповідності до п. 5 Договору, страхова сума (ліміт відповідальності) на один транспортний засіб становить 5 730 000 грн. по одному страховому випадку та 7 160 000 грн. по Договору страхування.

Розмір страхового платежу сторони погодили у п. 6 Договору та визначили, що кількість забезпечених транспортних засобів (тягачів) складає 15 шт.; страховий платіж на один транспортний засіб (тягач) складає 6 000 грн.; загальний розмір страхового платежу - 90 000 грн.; порядок сплати страхового платежу - одноразово, до 15.03.2017 року.

Термін дії договору з 16.03.2017 року по 15.03.2018 року (п. 7 Договору). Договором покривається перевезення протягом строку дії договору (п. 9 Договору).

Згідно п. 11.1 Договору страховим ризиком є виникнення обов`язку страхувальника відшкодувати шкоду, заподіяну третім особам внаслідок, зокрема, повної або часткової втрати вантажу.

Дія договору в частині страхування CMR поширюється на територію України, Європи, країн СНД та Балтії (п. 13.4.1. Договору).

При настанні відповідальності страхувальника за повну або часткову загибель (втрату), нестачу, пошкодження вантажу підвищеного ризику, вказаного в п. 10.3.3. Договору встановлюється безумовна франшиза у розмірі 50 000 грн. При настанні відповідальності страхувальника за повну або часткову загибель (втрату), нестачу, пошкодження вантажу внаслідок крадіжки, пограбування, угону транспортного засобу разом з вантажем, що відбулися в строк між прийняттям вантажу до перевезення та його здачею одержувачу, застосовується безумовна франшиза у розмірі 50 000 грн. (п. 13.1, п. 13.2 Договору).

За положеннями п. 10.3.3. Договору аудіо-, відео-, комп`ютерна техніка та аксесуари до неї; апаратура стільникового телефонного зв`язку, фотоапаратура і аксесуари до неї; побутова і офісна техніка віднесені до вантажів підвищеного ризику.

На підставі п. 17.1.5 договору страхувальник має право оскаржити у судовому порядку відмову страховика у виплаті страхового відшкодування та/або розміру виплаченого страхового відшкодування.

Додатком 2 до Договору страхування є Інструкція для водіїв, якою визначені основні рекомендації перевізнику щодо приймання вантажу до перевезення, самого перевезення та доставки вантажу до місця призначення.

Зокрема, вказана інструкція містить рекомендації щодо перевезення вантажу, серед яких: дотримуватися чітко визначеного маршруту перевезення вантажу, а також по можливості не залишати транспортний засіб без догляду; під час довготривалої зупинки (більше 30 хвилин) залишати транспортний засіб лише на спеціально обладнаній стоянці для автомобільних перевізників ("ТІК Раking"), стоянці під охороною з подальшим отриманням квитанції або на території діючих дорожніх постів міліції (поліції); ставити транспортний засіб впритул до інших, або до стін будників, щоб зменшити можливість доступу до вантажу через поріз в тенті; обов`язкового задіяння всіх наявних засобів безпеки (сигналізації), закриття всіх дверей, вилучення з транспортного засобу ключів, документів і цінних речей; стеження за технічною справністю транспортного засобу, перевірки стану тенту автомобіля, причепа (при рефрижераторному перевезенні дотримання встановленого температурного режиму); при виявленні ушкодження тенту (або порушення режиму роботи рефрижератора), які сталися не на стоянці - обов`язкове повідомлення компанії для одержання подальших інструкцій.

Якщо транспортний засіб піддався нападу з метою викрадення або пограбування, або виявлення втрати (крадіжки) вантажу або провізних документів, водій зобов`язаний негайно зробити заяву в міліцію; отримати довідку про порушення кримінальної справи; зв`язатися з компанією для отримання подальших інструкцій.

Па підставі договору № 599382 від 04.11.2014 року про співробітництво в області організації та здійснення міжнародних перевозок на території Європи та Азії та транспортного замовлення № 599382 від 06.12.2017 року фізичною особою - підприємцем Онисько Михайлом Михайловичем (позивачем у справі) було прийнято замовлення LKW WALTER Internationale Transportorganisation AG на міжнародне перевезення вантажу (електроприладів вагою 6,390 кг) з Угорщини до Казахстану, тягачем НОМЕР_1 з напівпричепом НОМЕР_2 , яким керував водій перевізника (страхувальника, позивача у справі) - ОСОБА_1 .

Крім особливостей перевезення (місця загрузки, розвантаження та документального супроводження) замовлення містить правила техніки безпеки при здійсненні перевезення вантажу: після виїзду із місяця завантаження (площадки) водій має слідувати у місце призначення без затримок і зайвих зупинок. Якщо зупинка триває більше 12 годин, то машина має бути залишена на охоронювану стоянку із службою охорони, відеоспостереженням, загородженням навколо парковки і нічним освітленням. Не дозволяється ставити машину без нагляду на парковці по місцю проживання водія. Водій зобов`язаний притримуватися визначеного маршруту. Машина має бути забезпечена системою GPS (глобальна система навігації та визначення місця знаходження. Водій має право зупинятися на визначених стоянках або, за погодженням, на інших надійних стоянках. Водій зобов`язаний зупинятися на безпечних та забезпечених охороною стоянках. Замовник не несе жодної відповідальності по визначених ним стоянках. Відповідальність за перевірку безпеки конкретної автостоянки лежить на перевізнику.

При цьому, транспортне замовлення містить інформацію про автомобільну стоянку, рекомендовану водію при здійсненні перевезення вантажу, а саме: Albatros Spol. s.r.o. Mliecany 61, SK-92901 Dunajska Streda.

Перевезення за вказаним транспортним замовленням здійснювалось з застосуванням книжки МДП (Carnet TIR) на підставі Митної конвенції про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП (Конвенція МДП) 1975 року.

Згідно ст. 4 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (КДПВ) 1956 року договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної (CMR).

На підтвердження перевезення вантажу - техніки та комплектуючих фірми Canon, вагою 106,644 кг., розміщеного на одній палеті, була оформлена товарно - транспортна накладна CMR № LFB 544533.

Відправником на підтвердження кількості та вартості товару надано до CMR інвойс № INV-CEE 3015900 від 08.12.2017 року, згідно якого перевезенню підлягають 30 штук battery-pack NB-CP2LH, ціною 33,10 євро за одиницю, вартістю 993,00 євро, пакувальний лист до нього щодо кількості та ваги товару; інвойс № INV-CEE 3015901 від 08.12.2017 року, згідно якого перевезенню підлягають 100 штук калькуляторів X MARK II WH НВ ЕМЕА, ціною 21,55 євро за одиницю, вартістю 2 155,00 євро, пакувальний лист до нього щодо кількості та ваги товару; інвойс № INV-CEE 3015902 від 08.12.2017 року, згідно якого перевезенню підлягають 124 штуки battery-pack NB-13L, ціною 0,35 євро за одиницю, вартістю 43,40 євро, пакувальний лист до нього щодо кількості та ваги товару; інвойс № INV-CEE 3015914 від 08.12.2017 року, згідно якого перевезенню підлягають 124 штук цифрових камер D.CAMERA POWERSHOT SХ620 HS ВК RUK, ціною 168,65 євро за одиницю, вартістю 20 912,60 євро, пакувальний лист до нього щодо кількості та ваги товару; пакувальна специфікація щодо загальної кількості товару (378 одиниць), ваги - 106,644 кг, вартістю 24 104,00 євро, що підлягають перевезенню згідно CMR № LFB 544533, автомобілем НОМЕР_1 з напівпричепом НОМЕР_3 , із застосуванням книжки МДП (Carnet TIR) АХ 81288259 .

В ході здійснення даного міжнародного перевезення вантажу, 14 грудня 2017 року близько 03 год. 00 хв. водій перевізника - ОСОБА_1 зупинив автомобіль, яким здійснював перевезення вантажу за вищенаведеним транспортним замовленням, д.н. НОМЕР_1 з напівпричепом НОМЕР_2 , на території автозаправного комплексу, що розташований поблизу населеного пункту Боркі в Республіці Польща для виконання технічної паузи відповідно до вимог міжнародних перевезень.

Під час вказаної зупинки невідомими особами було зірвано митну пломбу, вскрито напівпричіп та викрадено вміст однієї палети з задньої частини напівпричепу.

Необхідність здійснення зупинки, під час якої відбулося викрадення товару, була зумовлена необхідністю дотримання вимог Європейського Союзу при здійсненні міжнародних автомобільних перевезень, яка полягає у необхідності виконання технічної паузи: через кожні 4,5 години керування водій повинен відпочивати 45 хвилин, а до 03 год. 00 хв. водій ОСОБА_1 безперервно керував транспортним засобом біля 4,5 годин.

Передбачена транспортним замовленням стоянка знаходиться на території Словацької республіки: Albatros Spol. s.r.o. Mliecany 61, SK-92901 Dunajska Streda, а після 4,5 годин керування автомобілем по маршруту слідування на відрізку маршруту до прикордонного переходу між Польщею та Білорусією стоянок TIR Parking, де б водій міг зупинитися для виконання технічної паузи, не було, з огляду на що, водій перевізника ОСОБА_1 з метою недопущення порушення правил режиму керування автомобілем, обрав саме територію заправного комплексу у м. Борки, Люблінського воєводства, дорога К-19, на якій відстоюються і інші вантажні автомобілі.

Як вбачається із пояснень водія перевізника Герасим М.В., зупинившись на території вказаного автозаправного комплексу та вийшовши з автомобіля, він залишив його у замкненому стані на добре освітленому місці, впритул з іншими вантажними автомобілями, які були припарковані на території комплексу, відійшов від свого автомобіля хвилин на 15 для здійснення закупівлі продуктів харчування на території цього ж автозаправного комплексу. При цьому, він не полишав автомобіль без нагляду, постійно знаходився на території заправного комплексу, через вітрину постійно спостерігав за автомобілем. Повернувшись до автомобіля він не помітив яких - небудь конструктивних змін та прочекав ще 30 хв., здійснюючи при цьому безпосередній візуальний нагляд за авто, і витримавши технічну паузу в 45 хвилин, вирушив далі по маршруту.

Виявивши факт пошкодження тенту напівпричепу та викрадення товару вже по прибуттю на територію прикордонного переходу між Польщею та Білорусією, водій перевізника звернувся до поліції за місцезнаходженням стоянки, на якій він здійснював останню зупинку автомобіля для забезпечення 45 хвилинної технічної паузи, і на якій відбулося викрадення товару.

Працівниками поліції при вчиненні відповідних дій щодо розгляду заяви про викрадення вантажу, на території автозаправного комплексу у м. Борки, Люблінського воєводства, дорога К-19 було виявлено залишки пломби, якою опломбовувався напівпричіп, яким перевізник (позивач у справі) здійснював перевезення вантажу.

Факт викрадення невідомими особами (зловмисниками) 14.12.2017 року на території автозаправної станції у м. Борки, Люблінського воєводства, дорога К-19 з напівпричепу реєстраційний номер НОМЕР_2 , причепленого до тягача, реєстраційний номер НОМЕР_1 , шляхом попереднього зриву митних пломб та розрізання брезенту (тенту), камер марки "Canon" з обладнанням загальною вартістю 24 104 євро зафіксовано у довідці районного коменданта поліції м. Радзинь Подляські Люблінського воєводства Республіки Польща від 14.12.2017 року.

Листом № 69 від 14.12.2017 року перевізник (позивач у справі) невідкладно повідомив замовника перевезення - LKW WALTER Internationale Transportorganisation AG про викрадення товару та інформував про своє звернення до відділу поліції у республіці Польща.

Також невідкладно, а саме, 14.12.2017 року перевізник (позивач у справі) звернувся до страховика (відповідача у справі) із заявою, зареєстрованою за № ЦВ-ЦВ-5000, про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування.

У відповідь на вказану заяву, страховик надіслав позивачу листа № К-470/17 від 15.12.2017 року, у якому вказував на те, що для врегулювання ситуації, описаної у поданій позивачем заяві, йому необхідно надати документи, що підтверджують настання страхового випадку та розмір збитку. Перелік таких документів страховик зазначив у тексті даного листа.

В той же час, перетинаючи кордон між Польщею та Білорусією, на прикордонному переході уповноваженими особами митного посту Няла Поляска у зв`язку з крадіжкою був проведений повний митний огляд автомобіля перевізника (страхувальника, позивача у справі) та вантажу і про відсутність однієї палети з вантажем відповідальними особами зроблено запис в книзі МДП (Carnet TIR № АХ 81288259 ) та напівпричіп опломбовано новою пломбою з відтиском "UC Е613".

По прибуттю за місцем призначення - м. Алмати, Казахстан, вантажоотримувачем - АТ "Технодром Оператор" 25.12.2017 року у присутності водія перевізника ОСОБА_1 було складено акт прийомки товару за кількістю та якістю № 32, в якому зафіксовано прибуття автотранспорту перевізника з однією пломбою і відтиском "UC E613", без видимих ознак пошкодження, однак, з відсутністю 378 одиниць товарів за інвойсами № 1NV-СЕЕ 3015900, INV-CEE 3015901, INV-CEE 3015902, INV-CEE 3015914 від 08.12.2017 pоку.

У зв`язку з виявленням такої недостачі товару, АТ "Технодром Оператор" 26.12.5017 року надіслало відправнику товару - CANON EUROPE N.V. претензію, якою повідомило останнього про прибуття автомобіля, який здійснював перевезення товару, із недостачею товару у кількості 378 одиниць, вартість якого становить загальну суму 24 104 євро.

В подальшому, 23.01.2018 року замовник перевезення викраденого товару LKW WALTER Internationale Transportorganisation AG звернувся до перевізника - ФОП Онисько М.М. із претензією від 23.01.2018 року щодо відшкодування суми 24 104 євро вартості викраденого товару у строк до 23.02.2018 року. Рекомендував вирішити вказане питання зі страховою компанією, у якій було застраховано відповідальність перевізника за вантаж.

Розглядаючи заяву страхувальника про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування, страховик листом № К-0022/18 від 24.01.2018 року повідомив позивача про необхідність подання додаткових документів для вирішення питання щодо виплати страхового відшкодування.

24.01.2018 року безпосередньо у представництво відповідача у Закарпатській області позивачем були надані всі необхідні документи в оригіналах, відповідно до переліку, вказаного у листах страховика, що підтверджують настання страхового випадку та розмір збитку.

Листом № К-090/18 від 13.03.2018 року страховик (відповідач у справі) відмовив страхувальнику (позивачу у справі) у виплаті страхового відшкодування внаслідок настання страхового випадку - викрадення частини вантажу під час його перевезення.

Зокрема, вказаним листом страховик (відповідач у справі), обґрунтовуючи відмову у виплаті страхового відшкодування, посилається на наступні обставини.

За умовами договору страхування, а саме, п. 10.3. договору, вантаж, перевезення якого здійснювалось страхувальником (перевізником), відноситься до вантажу підвищеного ризику.

На підставі п. 17.2.13. Договору страхування страхувальник зобов`язаний ознайомити всіх працівників, що допущені до організації перевезення і керування транспортними засобами, з умовами Договору та інструкціями страховика і вимагати їх виконання.

Інструкції для водіїв, які є Додатком № 2 до Договору страхування, передбачають, що водій повен дотримуватися чітко визначеного маршруту перевезення вантажу, а також по можливості не залишати транспортний засіб без огляду; під час довготривалої зупинки (більше 30 хвилин) залишати транспортний засіб лише на спеціально обладнаній стоянці для автомобільних перевізників TIR Раrking), стоянці під охороною або на території діючих дорожніх постів міліції (поліції); ставити транспортний засіб впритул до інших, або до стін будинків, щоб зменшити можливість доступу до вантажів через поріз в тенті. Обов`язково задіяти всі наявні засоби безпеки (сигналізації), закрити всі двері, забрати і з транспортного засобу ключі, документи і цінні речі.

Згідно п. 17.3. Договору страхування, при перевезенні вантажів підвищеного ризику страхувальник зобов`язаний дотримуватися наступних засобів безпеки: автомобіль має бути обладнаний протиугінною сигналізацією, іммобілайзером, а також, якщо це можливо, телефоном; якщо контейнер або напівпричіп зчеплені з автомобілем, останній не повинен залишатися без нагляду за виключення випадків, коли він знаходиться на стоянці, що постійно охороняється; якщо контейнер або трейлер причеплені до автомобіля, що знаходиться без нагляду, двері та вікна автомобіля мають бути закриті, сигналізація та іммобілайзер мають бути активованими; водій має прикласти всіх зусиль, щоб забезпечити нагляд за контейнером або причепом.

Аналізуючи пояснення водія перевізника (страхувальника, позивача у справі), страховик (відповідач у справі), відмовляючи у виплаті страхового відшкодування, послався на те, що водієм не дотримано зобов`язань щодо збереження вантажу, а саме, здійснено зупинку більше 30 хвилин у місці, що не забезпечене стоянкою, передбаченою умовами Договору страхування та інструкції для водіїв; залишено без огляду автомобіль з вантажем у місці, що не обладнане стоянкою, яка постійно охороняється; не здійснено ніяких дій щодо забезпечення нагляду за причепом, в якому знаходився вантаж, під час відсутності водія.

При цьому, страховик зазначив, що за умовами п. 12.2.4. Договору страхування не покривається відповідальність страхувальника, що виникла внаслідок навмисних дій, наміру або грубої необережності страхувальника (його працівника, представника) в тому числі стосовно порушення правил перевезення або зберігання вантажів.

Пункт 16.1.8. Договору страхування визначає підставою для відмови страхувальнику у виплаті страхового відшкодування невиконання страхувальником будь - якого із зобов`язань, вказаних у договорі страхування.

Ще однією із підстав відмови у виплаті страхового відшкодування страховик (відповідач у справі) зазначив невиконання перевізником (страхувальником, позивачем у справі) вимог щодо облаштування автомобіля системою GPS стеження, як того вимагає транспортне замовлення LKW WALTER Internationale Transportorganisation AG.

Обґрунтовуючи вказану обставину, як підставу у виплаті страхового відшкодування, страховик послався на п. 12.2.5. Договору страхування, який передбачає, що даним договором страхування не покривається відповідальність страхувальника, що виникла внаслідок порушення страхувальником (його працівниками) норм та правил перевезення/експедирування, зберігання, декларування, навантаження, розвантаження вантажів, а також письмових інструкцій страховика (Додаток № 2 до Договору), якщо страхувальник не доведе, що неможливість для дотримання зазначених правил та норм була відсутня, і були вжиті всі заходи для їх дотримання.

Дану відмову страховика (відповідача у справі) у виплаті страхового відшкодування позивач вважає неправомірною та безпідставною, що і стало підставою звернення позивача до суду із позовними вимогами про стягнення суми страхового відшкодування в розмірі 713 797 грн. 91 коп. та нарахованих на неї 13 060 грн. 71 коп. пені та 21 413 грн. 93 коп. трьох процентів річних в примусовому порядку.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України).

Укладений між сторонами у даній справі договір є договором добровільного страхування.

Отже, між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 67 Цивільного кодексу України та Закону України "Про страхування".

Статтею 979 Цивільного кодексу України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про страхування", страхування - це вид цивільно - правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Згідно зі ст. 6 Закону України "Про страхування", добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства. Добровільне страхування у конкретного страховика не може бути обов`язковою передумовою при реалізації інших правовідносин.

Статтею 8 Закону України "Про страхування" визначено, що страховий ризик - певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання. Страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася, і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

З матеріалів справи вбачається, що 14.12.2017 року позивачем повідомлено відповідача про настання страхового ризику - відповідальності за вантаж внаслідок його викрадання, що за умовами Договору страхування є страховим випадком.

На підставі п. 3 ч. 1 ст. 988 Цивільного кодексу України, страховик зобов`язаний, у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

У відповідності до ст. 9 Закону України "Про страхування", страхова виплата - грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку; страховим відшкодуванням є страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.

З огляду на положення чинного законодавства та умови Договору страхування, у разі якщо подія, що настала, може бути кваліфікована як страховий випадок відповідно до вимог договору страхування або закону, у страховика виникає обов`язок здійснити страхове відшкодування.

Статтею 25 Закону України "Про страхування" передбачено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акту (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Як вбачається зі змісту Договору страхування (п. 4.), страховим випадком є подія, яка передбачена Договором, та відбулася після набуття чинності Договором і сталася внаслідок настання страхового ризику: відповідальності за вантаж, із настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхового відшкодування третім особам (потерпілим).

Як встановлюють умови п. 10.1. та 10.2. Договору страхування, страховик на умовах цього договору прийняв під страховий захист відповідальність страхувальника за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну третіх осіб під час перевезення вантажу транспортними засобами страхувальника, зазначеними у Додатку № 1 до Договору. Предметом страхування є майнові інтереси страхувальника, що суперечить закону, пов`язані з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди життю, здоров`ю та/або майну третіх осіб під час надання послуг з перевезення.

За умовами п. 11.1. Договору страхування страховим ризиком є виникнення обов`язку Страхувальника (в даному випадку - позивача) відшкодувати шкоду, заподіяну третім особам внаслідок настання подій, передбачених розділом 4 Договору, де відповідальність за вантаж - відповідальність за повну або часткову втрату вантажу або за пошкодження вантажу.

Таким чином, проаналізувавши зазначені умови Договору та приписи Закону України "Про страхування", суд дійшов висновку, що страховим випадком є не факт викрадення вантажу, а факт настання у позивача відповідальності перед третіми особами за викрадений (втрачений) вантаж.

З наявних у матеріалах справи доказів вбачається, що страховий випадок -настання відповідальності за викрадений вантаж - стався 14.12.2017 року, тобто в період дії Договору.

Тягач та напівпричеп, якими здійснювалося перевезення викраденого вантажу, забезпечені страховим покриттям за умовами Договору страхування ВП-0706-17-0000022 від 15.03.2017 року.

23.01.2018 року замовник перевезення викраденого товару LKW WALTER Internationale Transportorganisation AG звернувся до перевізника - ФОП Онисько М.М. із претензією від 23.01.2018 року щодо відшкодування суми 24 104 євро вартості викраденого товару у строк до 23.02.2018 року. Рекомендував вирішити вказане питання зі страховою компанією, у якій було застраховано відповідальність перевізника за вантаж.

Отримавши претензію від замовника перевезення товару від 23.01.2018 року з вимогою відшкодування 24 104 євро вартості викраденого товару у строк до 23.02.2018 року, позивач надав копію такої претензії відповідачу у складі пакету документів, необхідних для виплати страхового відшкодування.

Тобто, відповідач був обізнаний про те, що треті особи заявляють претензії до позивача щодо відшкодування ним вартості викраденого товару, внаслідок настання страхового випадку 14.12.2017 року.

У підтвердження настання страхового випадку позивачем надавалась відповідачу також копія довідки районного коменданта поліції м. Радзинь Подляські Люблінського воєводства Республіки Польща від 14.12.2017 року.

Таким чином, враховуючи умови договору добровільного страхування, суд дійшов висновку, що претензії третіх осіб, а саме, замовника перевезення товару LKW WALTER Internationale Transportorganisation AG, який отримав претензію від відправника товару, а той - від отримувача товару, про відшкодування вартості викраденого вантажу у сумі 24 104 євро, є підставою настання у позивача відповідальності за викрадений вантаж, яка в свою чергу є страховим випадком у розумінні Договору страхування та, відповідно, підставою для виплати відповідачем страхового відшкодування.

Згідно зі ст. 991 Цивільного кодексу України страховик має право відмовитися від здійснення страхової виплати у разі:

- навмисних дій страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, якщо вони були спрямовані на настання страхового випадку, крім дій, пов`язаних із виконанням ними громадянського чи службового обов`язку, вчинених у стані необхідної оборони (без перевищення її меж), або щодо захисту майна, життя, здоров`я, честі, гідності та ділової репутації;

- вчинення страхувальником або особою, на користь якої укладено договір страхування, умисного злочину, що призвів до страхового випадку;

- подання страхувальником завідомо неправдивих відомостей про об`єкт страхування або про факт настання страхового випадку;

- одержання страхувальником повного відшкодування збитків за договором майнового страхування від особи, яка їх завдала;

- несвоєчасного повідомлення страхувальником без поважних на те причин про настання страхового випадку або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків;

- наявності інших підстав, встановлених законом.

Аналогічні норми містить ст. 26 Закону України "Про страхування". Умовами договору страхування можуть бути передбачені інші підстави для відмови у здійсненні страхових виплат, якщо це не суперечить закону. Рішення про відмову у страховій виплаті приймається страховиком у строк не більший передбаченого правилами страхування та повідомляється страхувальнику в письмовій формі з обґрунтуванням причин відмови. Відмову страховика у страховій виплаті може бути оскаржено страхувальником у судовому порядку.

Страховик (відповідач у справі), відмовляючи у виплаті страхового відшкодування послався на те, що водієм не дотримано зобов`язань щодо збереження вантажу, а саме, здійснено зупинку більше 30 хвилин у місці, що не забезпечене стоянкою, передбаченою умовами Договору страхування, та інструкції для водіїв; залишено без огляду автомобіль з вантажем у місці, що не обладнане стоянкою, яка постійно охороняється; не здійснено ніяких дій щодо забезпечення нагляду за причепом, в якому знаходився вантаж, під час відсутності водія.

Такі дії водія страхувальника відповідач розцінив як підставу для відмови у виплаті страхового відшкодування, оскільки за умовами п. 12.2.4. Договору страхування не покривається відповідальність страхувальника, що виникла внаслідок навмисних дій, наміру або грубої необережності страхувальника (його працівника, представника) в тому числі стосовно порушення правил перевезення або зберігання вантажів та п. 16.1.8. Договору страхування, яка визначає підставою для відмови страхувальнику у виплаті страхового відшкодування невиконання страхувальником будь - якого із зобов`язань, вказаних у договорі страхування.

При цьому, приймаючи рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування страховиком (відповідачем у справі) не було враховано того факту, що перевізник (повивач у страві) змушений дотримуватися не тільки погоджених умов перевезення та інструкцій для водія, що визначені умовами Договору страхування, а й забезпечити безумовне дотримання законодавства, яке регулює порядок міжнародних перевезень вантажів на території Європейського Союзу.

Так, Постанова ЄС № 561/2006 від 15.03.2006 року з гармонізації визначеного соціального законодавства, що стосується автоперевезень, визначає порядок здійснення перевезення вантажів на території Європейського союзу та встановлює, що щоденний час керування автомобілем не може перевищувати 9 годин (ст. 6), а після керування автомобілем протягом чотирьох з половиною годин водій повинен здійснити перерву не менше, ніж на 45 хвилин, якщо він не відпочиває (ст. 7).

За положеннями ст. 6 Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, до якої Україна приєдналася на підставі відповідного Закону України від 07.09.2005 року N 2819-IV, дія якої поширюється на території кожної Договірної Сторони до всіх міжнародних автомобільних перевезень, що виконуються будь - яким транспортним засобом, зареєстрованим на території Договірної Сторони, період керування між двома будь - якими періодами щоденного відпочинку або між щоденним періодом відпочинку й щотижневим періодом відпочинку, який далі називається щоденний період керування, не повинен перевищувати дев`ять годин. Він може бути збільшений двічі протягом будь - якого одного тижня до десяти годин. Максимум після шести щоденних періодів керування водій повинен отримати щотижневий період відпочинку, як визначено в пункті 3 статті 8. Щотижневий період відпочинку може бути відкладений до кінця шостого дня, якщо загальний період керування протягом шести днів не перевищує максимального часу, який відповідає шести щоденним періодам керування транспортним засобом. У випадку міжнародних перевезень пасажирів, інших, ніж перевезення регулярними сполученнями, терміни "шести" й "шостого" в другому та третьому підпунктах замінюються відповідно термінами "дванадцяти" й "дванадцятого". Загальний період керування протягом будь-яких двох тижнів не повинен перевищувати дев`яносто годин. Після керування протягом чотирьох з половиною годин водій повинен зробити перерву принаймні на сорок п`ять хвилин, якщо він не розпочинає період відпочинку (п. 1 ст. 7).

При цьому, транспортним замовленням перевізнику була погоджена та рекомендована для зупинки стоянка, яка знаходиться на території Словацької республіки: Albatros Spol. s.r.o. Mliecany 61, SK-92901 Dunajska Streda. Після 4,5 годин керування автомобілем по маршруту слідування на відрізку маршруту до прикордонного переходу між Польщею та Білорусією стоянок TIR Parking, де б водій міг зупинитися для виконання технічної паузи, не було, з огляду на що, водій перевізника ОСОБА_1 з метою недопущення порушення правил режиму керування автомобілем обрав саме територію заправного комплексу у м. Борки, Люблінського воєводства, дорога К-19, на якій і відстоюються вантажні автомобілі.

Виходячи зі змісту транспортного замовлення № 599382, № позиції 1593/712/0046 від 06.12.2017 року, замовником перевезення був погоджений маршрут перевезення вантажу по дорозі К-19 в республіці Польщі від кордону зі Словаччиною до кордону з Білорусією, і водій перевізника не мав права здійснювати відхилення від визначеного маршруту перевезення чи змінювати його.

Відповідач, наголошуючи на можливості перевізника здійснити зупинку на іншій стоянці, що відповідає вимогам Договору страхування, не подав суду доказів наявності таких стоянок по маршруту слідування перевізника (позивача), яким ним не міг бути змінений.

Відтак, враховуючи вищенаведені обставини, дії водія перевізника щодо дотримання правил та режиму керування автомобілем на території Європейського Союзу суд не може розцінити як такі, що були вчинені навмисно, з наміром та грубою необережністю і були спрямовані на настання такої обставини як викрадення товару.

На підтвердження аргументів щодо недотримання водієм перевізника правил здійснення перевезення вантажу, страховик (відповідач у справі) не надав до матеріалів справи жодних доказів, які б підтверджували відсутність у автомобілі, яким перевозився викрадений товар, системи GPS та засобів безпеки (сигналізації) у транспортному засобі та їх задіяння під час технічної зупинки. Крім того, заслуговують на увагу аргументи позивача про те, що наявні у транспортному засобі система GPS навігації та інші засоби безпеки (сигналізація), іммобілайзер не могли ніяким чином запобігти протиправному заволодінню майном чи мінімізувати збитки від крадіжки вантажу, адже викрадення товару відбулося із напівпричепу шляхом розрізання тенту (брезенту) та зірвання митних пломб.

Як вбачається із заяви свідка ОСОБА_1 , водія позивача, позивачем були дотримані правила перевезення, а автомобіль, яким здійснювалося перевезення вантажу, водієм без нагляду не залишався, а здійснена ним стоянка на території заправного комплексу у м. Борки, Люблінського воєводства, дорога К-19 була вимушеною задля недопущення порушення правил та режиму керування автомобілем.

Оцінюючи аргументи відповідача щодо неможливості Фізичної особи - підприємця Ониська Михайла Михайловича бути позивачем у даній справі, оскільки він не є тією особою, якій страховик має перерахувати страхове відшкодування внаслідок настання страхового випадку, суд приймає до уваги наступні обставини.

Страховим випадком за цим Договором є подія, яка передбачена Договором, та відбулася після набуття чинності Договором і сталася внаслідок настання страхових ризиків, викладених у розділі 4 Договору, із настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхового відшкодування третім особам (потерпілим).

Погодженим сторонами страховим ризиком є відповідальність за вантаж (п. 4 Договору).

За положеннями п. 17.1. Договору страхування страхувальник (позивач у справі) має право на виплату страхового відшкодування при настанні страхового випадку на умовах та в порядку, передбаченому даним договором.

Страхувальник має право оскаржити у порядку, передбаченому чинним законодавством України, відмову страховика у виплаті страхового відшкодування та або розмір виплаченого страхового відшкодування (п. 15.1.5. Договору страхування).

На підставі 15.1. Договору страхування, страхове відшкодування підлягає виплаті після того як повністю будуть встановлені причини та розміри збитку. Виплата страхового відшкодування здійснюється згідно з договором на підставі письмової заяви страхувальника та страхового акту, складеного страховиком або уповноваженою ним особою (п. 15.1. Договору Страхування).

Протягом 30 робочих днів з дня отримання всіх необхідних, належним чином оформлених документів та відомостей про обставини настання страхового випадку відповідно до розділу 19 даного Договору, страховик приймає рішення про виплату страхового відшкодування або відмову у виплаті та складає відповідний страховий акт. У разі прийняття рішення про виплату страхового відшкодування виплата здійснюється впродовж 15 робочих днів з дня складання страхового акту (п.п. 15.2., 15.3. Договору страхування).

У відповідності до п. 15.4. Договору страхування виплата страхового відшкодування здійснюється страхувальнику у разі, якщо страхувальник, за письмовою згодою страховика самостійно врегулював пред`явлені йому вимоги або за письмовою згодою страхувальника безпосередньо третім особам або іншим особам, які, відповідно до чинного законодавства та/або умов Договору, мають право на отримання страхового відшкодування. У разі прийняття рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування, страховик впродовж 15 робочих днів з дня прийняття такого рішення, повідомляє про це страхувальника (потерпілу третю особу) в письмовій формі з обґрунтуванням причини відмови (п.п. 15.4., 15.5. Договору страхування).

Повідомляючи страховика про настання страхового випадку внаслідок викрадення товару, позивач (страхувальник) у заяві від 14.12.2017 року у графі "Страхове відшкодування прошу виплатити" не вказав конкретної особи вигодонабувача, а зазначив, що про особу вигодонабувача та спосіб виплати такого відшкодування буде повідомлено додатково.

При цьому, п. 15.4. Договору страхування визначає умови, за яких страхове відшкодування виплачується або страхувальнику або третій потерпілій чи іншій особі. Виплата страхового відшкодування страхувальнику, який самостійно врегулював пред`явлені йому вимоги, вимагає погодження страховика, а виплата страхового відшкодування іншим особам - погодження страхувальника.

Відповідач, відмовляючи у виплаті страхового відшкодування, не мав претензій до оформлення заяви про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування, і не з`ясовував питання щодо особи вигодонабувача при виплаті страхового відшкодування, а відмовив у виплаті такого з мотивів недотримання умов Договору страхування щодо перевезення товару.

Разом з тим, претензія замовника перевезення викраденого товару LKW WALTER Internationale Transportorganisation AG щодо відшкодування суми 24 104 євро вартості викраденого товару була направлена перевізнику (страхувальнику) і містила інформацію щодо необхідності вирішення питання щодо відшкодування вказаної суми зі страховою компанією, у якій було застраховано відповідальність перевізника за вантаж.

У ході судового розгляду справи представник позивача пояснив суду, що у рахунок відшкодування перевізником (страхувальником, позивачем у справі) вартості викраденого товару на суму 24 104 євро, замовник перевезення викраденого товару - LKW WALTER Internationale Transportorganisation AG не розрахувався із перевізником за надані ним послуги з перевезення вантажів, в тому числі і спірного перевезення.

Наведена обставина дає підстав дійти висновку, що страхувальник за рахунок коштів, які мав отримати від замовник перевезення викраденого товару - LKW WALTER Internationale Transportorganisation AG за надані послуги з перевезення товарів, самостійно задоволив претензії останнього щодо відшкодування вартості втраченого вантажу, а тому має право на виплату йому страхового відшкодування за умовами Договору страхування.

Відсутність погодження страховика на виплату страхового відшкодування страхувальнику, оскільки страховиком це питання не розглядалося у зв`язку із запереченням самого факту настання страхового випадку, не може обмежити права страхувальника отримати страхове відшкодування.

Відтак, суд приходить до висновку, що умови Договору страхування надають страхувальнику право на звернення до суду у випадку відмови страховика у виплаті страхового відшкодування, з огляду на що страхувальник (позивач у справі) має право бути позивачем у даному спорі та вимагати виплати страхового відшкодування, оскільки, причини відмови страховика у виплаті страхового відшкодування не відповідають умовам Договору страхування.

Згідно п. 15.12. Договору страхування, у випадку загибелі, пошкодження або втрати вантажу, прийнятого до перевезення або експедирування, розмір збитку розраховується у розмірі вартості вантажу (у випадку повної загибелі або втрати вантажу), або у сумі, на яку знизилася його вартість (у випадку пошкодження вантажу) відповідно до умов Конвенції КДПВ, Стандартних умов, що регулюють мультимодальний транспортний коносамент FIATA.

При настанні відповідальності страхувальника за втрату вантажу внаслідок крадіжки застосовується франшиза в розмірі 50 000 грн. (п. 13.2. Договору страхування).

Страховик виплачує страхове відшкодування в межах страхової суми (встановлених лімітів відповідальності) з врахуванням встановлених у договорі франшиз (п. 15.8. Договору страхування).

Виходячи із вартості викраденого товару в розмірі 24 104 євро, підтвердженої товаросупровідними документами, а саме, інвойсом № INV-CEE 3015900 від 08.12.2017 року, інвойсом № INV-CEE 3015901 від 08.12.2017 року, інвойсом № INV-CEE 3015902 від 08.12.2017 року, інвойсом № INV-CEE 3015914 від 08.12.2017 року, пакувальною специфікацією щодо загальної кількості товару, розмір страхового відшкодування складає суму 713 797 грн. 91 коп.

Вказаний розмір страхового відшкодування обраховується від суми 24 104 євро у її гривневому еквіваленті станом на день настання страхового випадку - 14.12.2018 року, а саме, 24 104 євро Х31,6876 грн. (офіційний курс НБУ євро до гривні станом на 14.12.2018 року), та за вирахуванням франшизи у розмірі 50 000 грн. і становить суму 713 797 грн. 91 коп.

Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов`язання повинне виконуватися належним чином, згідно з умовам договору.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань.

Згідно з п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст. 20 Закону України "Про страхування" страховик зобов`язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк. Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами договору страхування або законом.

На підставі п. 15.1. Договору страхове відшкодування підлягає виплаті після того, як будуть встановлені причини та розміри збитків. Виплата здійснюється на підставі письмової заяви страхувальника та страхового акту. Протягом 30 робочих днів з дня отримання документів та відомостей про обставини настання страхового випадку страховик приймає рішення про виплату страхового відшкодування або про відмову у виплаті та складає відповідний акт.

Як встановлено матеріалами справи, позивач своєчасно звернувся до відповідача з повідомленням про настання страхового випадку, та своєчасно надав останньому в повному обсязі всі передбачені Договором та додатково запитані листами документи.

В свою чергу, відповідач передбачених Договором страхування зобов`язань щодо виплати страхувальнику страхового відшкодування у випадку настання страхового випадку не виконав, оскільки, розглянувши заяву страхувальника про настання страхового випадку, відмовив у виплаті страхового відшкодування.

За положеннями п. 17.5.4. Договору страхування, у випадку несвоєчасної виплати страхового відшкодування страховик зобов`язаний сплатити страхувальнику пеню в розмірі 0,01 відсотка простроченого платежу за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення платежу.

Як встановлює ст. 232 Господарського Кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

У Договорі страхування сторонами не погоджувався інший строк нарахування пені у випадку прострочення виплати страхового відшкодування.

Позивач просить стягнути з відповідача пеню у сумі 13 060 грн. 71 коп., яка обрахована у розмірі 0,01% від простроченої суми 713 797 грн. 91 коп. страхового відшкодування.

Суд, здійснюючи перевірку нарахування позивачем розміру пені встановив, що нарахування такої відповідає умовам Договору страхування, тобто, сума пені не перевищує розміру подвійної облікової ставки НБУ, та розрахована за період, що не суперечить визначеному у ст. 232 Господарського кодексу України періоду.

Відтак, враховуючи встановлений судом факт прострочки відповідачем сплати страхового відшкодування у сумі 713 797 грн. 91 коп., нарахована на вказану суму прострочки пеня у розмірі 0,01% за період з 14.03.2018 року до 14.09.2018 року складає 13 060 грн. 71 коп. та підлягає стягненню з відповідача.

Крім того, за прострочку сплати страхового відшкодування позивач у порядку ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача суму 21 413 грн. 93 коп. трьох відсотків річних.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сума 3% річних, обрахована від розміру 713 797 грн. 91 коп. несплаченого страхового відшкодування за період з 14.03.2018 року до 14.03.2019 року складає 21 413 грн. 93 коп. та підлягає стягненню з відповідача.

Таким чином, заявлені позивачем позовні вимоги належить задоволити повністю, а порушене право позивача належить відновити шляхом стягнення з відповідача 713 797 грн. 91 коп. страхового відшкодування, 13 060 грн. 71 коп. пені та 21 413 грн. 93 коп. трьох процентів річних.

Згідно ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Положеннями ст. 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідач доказів на спростування викладених позивачем обставин суду не надав. Заперечення відповідача щодо неможливості позивача бути таким за даним позовом та щодо відсутності факту настання страхового випадку спростовуються вищевикладеними аргументами позивача та оцінкою суду.

Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у розмірі 11 224 грн. 08 коп. на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Керуючись ст. ст. 11, 13, 14, 73 - 79, 86, 129, 210, 220, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України,

СУД ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Українська страхова група", 03038, м. Київ, вул. І. Федорова, 32-А (код ЄДРПОУ 30859524) на користь Фізичної особи - підприємця Онисько Михайла Михайловича, АДРЕСА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_6 ) суму 713 797 (Сімсот тринадцять тисяч сімсот дев`яносто сім гривень) грн. 91 коп. страхового відшкодування, 13 060 (Тринадцять тисяч шістдесят гривень) грн. 71 коп. пені та 21 413 (Двадцять одну тисячу чотириста тринадцять гривень) грн. 93 коп. трьох процентів річних, а також суму 11 224 (Одинадцять тисяч двісті двадцять чотири гривні) грн. 08 коп. на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

3. На підставі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду згідно ст. 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду.

4. Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по даній справі - http://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua.

Повне судове рішення складено 14.05.2020 року.

Суддя Пригара Л.І.