Decision № 89098955, 24.04.2020, Zalishchyky District Court of Ternopil Oblast

Справа №597/266/20

Провадження №2/597/81/2020

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" квітня 2020 р. Заліщицький районний суд Тернопільської області

в складі: головуючого судді Дудяка С.В.

з участю:

секретаря судового засідання Богдана В.М.

представника позивачки Петрик О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Заліщики, в порядку спрощеного позовного провадження, в режимі відеоконференції з Львівським апеляційним судом, цивільну справу за позовом представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 до Акціонерного товариства "Страхова компанія "Країна" про відшкодування шкоди

в с т а н о в и в:

Представники позивачки ОСОБА_2 в позовній заяві та в судовому засіданні в режимі відеоконференції з Львівським апеляційним судом ОСОБА_3 просять суд стягнути з відповідача в користь позивачки 115200 гривень відшкодування шкоди, заподіяної смертю її сина ОСОБА_4 та стягнути понесені нею судові витрати пов`язані з оплатою професійної правничої допомоги в розмірі 10800 гривень.

В обґрунтування своїх позовних вимог представники позивачки покликаються на те, що 04.06.2017 року поблизу с.Бересток Заліщицького району Тернопільської області відбулася ДТП за участі транспортного засобу марки ВАЗ, модель 21061, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_5 , який допустив зіткнення з нерухомим автомобілем марки ВАЗ, модель 2106, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 та скоїв наїзд на ОСОБА_4 , внаслідок чого останній отримав тяжкі тілесні ушкодження, від яких помер на місці пригоди. Винуватцем вказаної ДТП визнано ОСОБА_5 , цивільно-правова відповідальність якого, як водія, застрахована в АТ "СК "Країна", поліс №АК1057367, діючий на 04.06.2017 року. Позивачці, як матері ОСОБА_4 , було даною ДТП заподіяно шкоду у зв`язку з втратою сина, який був зареєстрований та проживав з нею. Позивачка фактично, як стверджують її представники, перебувала на утриманні сина, оскільки являється інвалідом І групи, потребує стороннього догляду. Позивачка зверталася до відповідача, як страховика, з повідомленням про ДТП та з заявами про виплату страхового відшкодування, просила відшкодувати їй моральну шкоду, заподіяну смертю сина в розмірі 38400 гривень та виплатити відшкодування шкоди, заподіяної втратою годувальника в розмірі не менше 115200 гривень. Відповідач відшкодування моральної шкоди в розмірі 38400 гривень здійснив, проте не виплатив відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, про що повідомив позивачку листом від 12.06.2019 року, з вимогою надати документи, що підтверджують доходи потерпілого, розмір пенсії ОСОБА_1 та довідку про склад сім`ї загиблого. На думку представників позивачки, вимога відповідача надати додаткові документи є безпідставною, оскільки позивачка звернулася до відповідача з вимогою здійснити відшкодування шкоди в мінімальному, ґарантованому Законом, розмірі. Тому, оскільки відповідач не виплатив позивачці страхового відшкодування шкоди, заподіяної смертю ОСОБА_4 , позивачка вимушена звертатися до суду з метою захисту свого порушеного права на відшкодування заподіяної шкоди.

Враховуючи викладене, представник позивачки підтримує заявлені позовні вимоги в повному обсязі та просить їх задоволити.

Ухвалою суду 12.02.2020 року про відкриття провадження у справі відповідачу надано строк для подання відзиву на даний позов та роз`яснено наслідки його неподання без поважних причин.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, однак надіслав письмовий відзив на позовну заяву, в якому просить: - передати справу на розгляд до Подільського районного суду м.Києва, за територіальною підсудністю; - відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі через їх необґрунтованість та незаконність.

В підтвердження своєї позиції, представник позивача зазначає, що доводи позивачки є необґрунтованими з приводу того, що відповідач не завдав шкоди позивачці, оскільки не був учасником ДТП, а відповідно за таких обставин, до нього неможливе пред`явлення позову про стягнення шкоди, лише про стягнення страхового відшкодування, що відповідно випливає не з факту завдання шкоди, а з договірних відносин, які існували між страхувальником та АТ "СК" Країна". Враховуючи наведене, представник відповідача вважає, що це унеможливлює посилання на визначення територіальної підсудності за місцем завдання шкоди, тобто позивачкою здійснено безпідставне звернення з даним позовом до Заліщицького районного суду Тернопільської області.

Щодо суті пред`явлених до відповідача позовних вимог, його представник заперечує їх виходячи з того, що обов`язок щодо виплати страхового відшкодування страховиком виникає на підставі укладеного договору та за умови виконання вимог Закону України "Про ОСЦПВВНТЗ". Для отримання страхового відшкодування незалежно від його розміру, у потерпілої особи виникає обов`язок надати до заяви про страхове відшкодування документи, що підтверджують перебування на утриманні потерпілого, його доходи за попередній календарний рік та розмір пенсії, наданої утриманцю внаслідок втрати годувальника, а у страховика виникає обов`язок прийняти рішення та здійснити виплату страхового відшкодування лише за умови надання потерпілою особою вищевказаних документів. Якщо потерпілою особою не виконано обов`язку, щодо надання документів страховику, то відповідно у останнього не виникає обов`язку щодо прийняття рішення за страховою справою та виплати страхового відшкодування.

Позивачка зверталася із заявою про виплату страхового відшкодування і відповідачем їй виплачено 38400 гривень, а стосовно відшкодування пов`язаного з втратою годувальника повідомлено, що для прийняття рішення необхідне подання повного пакету документів. Однак, позивачка замість усунення недоліків - надання документів відповідачу, здійснила звернення до суду з безпідставним, на думку представника позивача позовом, у задоволенні якого він просить відмовити повністю, з мотивів наведених вище.

Заслухавши пояснення представника позивачки, дослідивши матеріали справи, письмовий відзив на позов, суд вважає, що даний позов підлягає до задоволення, виходячи із наступного:

Вироком Заліщицького районного суду Тернопільської області від 18.10.2018 року, який набрав законної сили 26.12.2018 року, ОСОБА_5 визнано винним в тому, що він 04.06.2017 року керуючи автомобілем марки ВАЗ, модель 21061, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 поблизу с.Бересток Заліщицького району Тернопільської області допустив зіткнення з нерухомим автомобілем марки ВАЗ, модель 2106, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 та скоїв наїзд на ОСОБА_4 , внаслідок чого останній отримав тяжкі тілесні ушкодження, від яких помер на місці пригоди.

Відповідно до положень ст.82 ч.6 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (ст.1 Закону України «Про страхування»).

За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (ст.979 ЦК України).

Відповідно до полісу №АК1057367, діючого на 04.06.2017 року цивільно-правова відповідальність водія забезпеченого транспортного засобу з державним реєстраційним номером ВО7928АМ ОСОБА_5 була застрахована в АТ "СК Країна".

Згідно ст.3 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Відповідно до ст.1166 ч.1 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим п равам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно ст.1187 ч.1, 2 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до положень ст.1200 ЦК України у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті. Шкода відшкодовується: - дитині - до досягнення нею вісімнадцяти років (учню, студенту - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ним двадцяти трьох років); - чоловікові, дружині, батькам (усиновлювачам), які досягли пенсійного віку, встановленого законом, - довічно; - особам з інвалідністю - на строк їх інвалідності; - одному з батьків (усиновлювачів) або другому з подружжя чи іншому членові сім`ї незалежно від віку і працездатності, якщо вони не працюють і здійснюють догляд за: дітьми, братами, сестрами, внуками померлого, - до досягнення ними чотирнадцяти років; - іншим непрацездатним особам, які були на утриманні потерпілого, - протягом п`яти років після його смерті.

Позивачка ОСОБА_1 , відповідно до свідоцтва про народження ОСОБА_4 серії НОМЕР_4 від 10.02.1973 року, являється його матір' ю.

ОСОБА_4 на момент смерті був зареєстрований та проживав разом з матір`ю, яка входила до складу його сім`ї та перебувала на його утриманні, оскільки являється інвалідом І групи і потребує стороннього догляду (довідки №№93, 14, 106 видані 24.01.2019 року, 31.01.2020 року відповідно, виконавчим комітетом Нирківської сільської ради Заліщицького району Тернопільської області).

Те, що позивачка ОСОБА_1 являється інвалідом І групи та потребує стороннього догляду стверджується довідкою серії НОМЕР_5 до акта огляду МСЕК №12.

Згідно ст.27 ч.1, 2 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування (регламентна виплата) виплачується, якщо смерть потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди настала протягом одного року після дорожньо-транспортної пригоди та є прямим наслідком цієї дорожньо-транспортної пригоди. Страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 Цивільного кодексу України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.

Відповідно до ст.8 Закону України "Про державний бюджет на 2017 рік" розмір мінімальної заробітної плати у місячному розмірі становив з 1 січня 3200 гривень.

Згідно ст.36 ч.2 ЗУ "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний: - у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.

З повідомленням про ДТП, заявою на виплату страхового відшкодування моральної шкоди та заявою на виплату страхового відшкодування шкоди, пов`язаної із втратою годувальника представник позивачки звертався до відповідача 07.03.2019 року.

Страхове відшкодування позивачці моральної шкоди виплачено відповідачем у розмірі 38400 гривень, про що стверджують представника позивачки та представник відповідача у відзиві на позов.

Стосовно виплати позивачці страхового відшкодування, пов`язаного із втратою годувальника, відповідачем листом №7097 від 12.06.2019 року повідомлено представнику позивачки, що ними не додано відповідних документів для отримання вказаного відшкодування, зокрема, довідки про доходи померлого за попередній календарний рік, документу про розмір пенсії наданої утриманцю внаслідок втрати годувальника, довідки про склад сім`ї померлого на дату настання події. Також повідомлено, що після надання вказаних документів страховик повернеться до розгляду справи та прийняття відповідного рішення.

Представники позивачки стверджують, що оскільки ставиться питання про відшкодування шкоди в мінімальному, гарантованому Законом, розмірі, вимога відповідача надати додаткові документи є безпідставною.

Відповідно до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 року, справа №755/18006/15-ц, у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку.

Посилання представника відповідача на те, що у позивачки та її представників відсутні підстави для звернення до суду з даним позовом, не заслуговують на увагу суду, оскільки з урахуванням досліджених в судовому засіданні доказів вбачається, що позивачці ОСОБА_1 , відповідно до положень ст.1200 ч.1 п.2, 3 ЦК України, належить право на відшкодування шкоди, заподіяної смертю ОСОБА_4 , як непрацездатній матері загиблого, яка досягла пенсійного віку та особі з інвалідністю, що представником відповідача належними та допустимими доказами не спростовано.

У відповідності до ст.129 ч.3 п.4 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст.ст.76-81 Цивільного процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

А, тому, враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позов представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 до Акціонерного товариства "Страхова компанія "Країна" про відшкодування шкоди слід задоволити повністю, стягнути з відповідача в користь позивачки 115200 гривень відшкодування шкоди, заподіяної смертю сина ОСОБА_4 .

Відповідно до ст.141 ч.1 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Вирішуючи питання розподілу між сторонами судових витрат по даній справі, суд із врахуванням того, що представниками позивачки в повній мірі та належними доказами (договором про надання професійної правничої (правової) допомоги №0073-ц від 22.01.2020 року, розрахунком розміру наданої професійної правничої (правової) допомоги, актом наданих послуг від 03.02.2020 року, рахунком-фактурою №24-01/01 від 24.01.2020 року, квитанцією про оплату №43519970 від 27.01.2020 року) доведено понесення позивачкою витрат на професійну правничу допомогу, вважає, що судові витрати по справі в розмірі 10800 гривень слід стягнути з відповідача в користь позивачки.

При цьому суд враховує позицію щодо даного питання Касаційного адміністративного суду Верховного Суду, висловлену 16.04.2020 року у справі №727/4597/19.

Тому, суд вважає, що всього з відповідача слід стягнути в користь позивачки 126000 гривень відшкодування шкоди, заподіяної смертю сина ОСОБА_4 та судових витрат по справі.

Керуючись ст.ст.979, 1166, 1187, 1200 Цивільного кодексу України, ст.129 ч.3 п.4 Конституції України, ст.ст.3, 27, 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", ст.8 Закону України "Про державний бюджет на 2017 рік", ст.ст.10, 11, 76-81, 82 ч.6, 89, 141, 211, 258, 259, 263-266, 268, 272, 273, 352, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд

у х в а л и в:

Позов представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 до Акціонерного товариства "Страхова компанія "Країна" про відшкодування шкоди задоволити повністю.

Стягнути з Акціонерного товариства "Страхова компанія "Країна", код ЄДРПОУ 20842474, що знаходиться в м.Київ по вул.Електриків 29-А в користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_6 , жительки АДРЕСА_1 126000 (сто двадцять шість тисяч) гривень відшкодування шкоди, заподіяної смертю сина ОСОБА_4 та судових витрат по справі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подано апеляцію, яка подається безпосередньо Тернопільському апеляційному суду протягом 30 днів з дня складення повного рішення суду, але не менше, ніж строк дії карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Повне рішення суду складено 29 квітня 2020 року.

Суддя

С. В. Дудяк