Court ruling № 88798580, 14.04.2020, Perechyn District Court of Zakarpattia Oblast

Справа № 304/1005/19 Провадження № 1-кп/304/61/2020

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 квітня 2020 року м. Перечин

Перечинський районний суд Закарпатської області у складі:

головуючого - судді Ганька І.І.,

з участю секретаря судового засідання – Соханич Л.Ю.,

прокурора – Демківа Р.О.,

потерпілої – ОСОБА_1 ,

обвинуваченого – ОСОБА_2 ,

його захисника – адвоката Муругова В.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні у залі суду клопотання прокурора Перечинського відділу Ужгородської місцевої прокуратури Демківа Р.О. про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у кримінальному провадженні № 12019070130000180 від 30 квітня 2019 року по обвинуваченню

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , з повною професійно-технічною освітою, працівника ФОП ОСОБА_3 , вдівця (має на утриманні малолітню дитину), українця, громадянина України, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

прокурор Перечинського відділу Ужгородської місцевої прокуратури Демків Р.О. звернувся до суду з клопотаннями про продовження відносно обвинуваченого ОСОБА_2 строку застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту. Клопотання мотивує тим, що 24 червня 2019 року на розгляд Перечинського районного суду скеровано обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12019070130000180 від 30 квітня 2019 року про обвинувачення ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України. Ухвалою Перечинського районного суду від 21 лютого 2020 року обвинуваченому продовжено дію запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту строком до 22 квітня 2020 року. Так, ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, за яке передбачено покарання від 5 до 8 років позбавлення волі, тобто злочин відноситься до категорії тяжких, він може сховати, знищити або спотворити будь-яку з речей чи документів, що мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, в тому числі впливаючи на свідків чи потерпілу, має слабкі соціальні зв`язки, у зв`язку з чим особисте зобов`язання, особиста порука, застава будуть недостатньо ефективними запобіжними заходами для запобігання зазначеним ризикам, порівняно з домашнім арештом. Відтак, на даний час існують ризики, передбачені пунктами 1, 5 статті 177 КПК України, а саме ОСОБА_2 може переховуватися від суду, усвідомлюючи можливе покарання чи продовжити вчиняти інші кримінальні правопорушення через неприязні сімейні відносини та вживання алкоголю. На підставі наведеного прокурор просила клопотання задовольнити та продовжити обвинуваченому строк дії запобіжного заходу на 60 діб з покладенням відповідних обов`язків.

У судовому засіданні прокурор Демків Р.О. своє клопотання підтримав повністю та просив таке задовольнити, посилаючись на викладені у ньому обставини.

Потерпіла ОСОБА_1 у судовому засіданні проти задоволення клопотання прокурора заперечила та просила обрати відносно обвинуваченого більш суворий запобіжний захід.

Обвинувачений ОСОБА_2 та його захисник – адвокат Муругов В.О. проти заявленого клопотання не заперечили.

Суд, заслухавши учасників процесу та дослідивши матеріали клопотання, приходить до такого висновку.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Згідно ст. 176 цього Кодексу запобіжними заходами є: 1) особисте зобов`язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт; 5) тримання під вартою. Запобіжні заходи застосовуються: під час досудового розслідування – слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором, або за клопотанням прокурора, а під час судового провадження – судом за клопотанням прокурора.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 181 КПК України домашній арешт полягає у забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

Згідно зі ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Так, у судовому засіданні встановлено, що 30 квітня 2019 року матеріали досудового розслідування за повідомленням про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019070130000180.

Також встановлено, що ухвалою слідчого судді Перечинського районного суду Закарпатської області від 03 травня 2019 року відносно обвинуваченого ОСОБА_2 застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту без застосування електронних засобів контролю строком на 2 (два) місяці, а саме до 02 липня 2019 року (включно).

Ухвалою Перечинського районного суду від 05 липня 2019 року відносно обвинуваченого ОСОБА_2 обрано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту без застосування електронних засобів контролю строком до 03 вересня 2019 року, який ухвалами цього ж суду було продовжено до 22 квітня 2020 року з покладенням на обвинуваченого обов`язків відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2)наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Так, на даний час будь-яких даних про відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, для застосування стосовно обвинуваченого ОСОБА_2 більш м`якого запобіжного заходу, ніж домашній арешт, у судовому засіданні не встановлено.

Вирішуючи питання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, суд враховує вимоги п. п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого (підозрюваного) від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув`язнення.

Враховуючи, що до спливу строку запобіжного заходу у виді домашнього арешту без застосування електронного засобу контролю судове провадження не завершене, а ризики, які були підставою для застосування до обвинуваченого ОСОБА_2 саме такого запобіжного заходу продовжують існувати, зокрема можливість переховування від суду та незаконного впливу на потерпілу та свідків у цьому кримінальному провадженні, у зв`язку з чим відсутні й підстави для застосування інших більш м`яких запобіжних заходів, а також враховуючи те, що ОСОБА_2 разом зі своїм захисником проти застосування відносно нього вказаного запобіжного заходу не заперечив, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення клопотання прокурора та продовження відносно обвинуваченого строку застосування домашнього арешту.

Керуючись ст. 5 п. 1 підпункт «с» Європейської конвенції про захист прав і основних свобод людини, ст. 29 Конституції України, ст. ст. 22, 26, 177, 178, 181, 186, 193, 194, 196, 309 КПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

клопотання прокурора задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянину України, мешканцю АДРЕСА_1 , запобіжний захід у виді домашнього арешту без застосування електронного засобу контролю.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_2 строком до 13 червня 2020 року такі обов`язки:

- не залишати місце постійного проживання за адресою: АДРЕСА_1 у період часу з 23 години 00 хвилин вечора по 06 годину 00 хвилин ранку;

- прибувати до суду, прокурора на першу вимогу;

Дата закінчення дії ухвали – 13 червня 2020 року.

Ухвалу про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту направити для виконання до Великоберезнянського відділення Ужгородського відділу Головного Управління Національної поліції в Закарпатській області.

Ухвала суду згідно ч. 2 ст. 392 КПК України окремому оскарженню від судового рішення, передбаченого частиною першою вказаної статті, не підлягає. Заперечення проти ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною першою цієї статті.

Головуючий: Ганько І. І.