Decision № 8807333, 16.03.2010, Commercial Court of Kirovohrad Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"16" березня 2010 р.Справа № 14/18 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Колодій С.Б. розглянувши справу № 14/18

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна дистрибуційна компанія", м. Кіровоград

до відповідача: Споживчого товариства "Новоархангельське", смт. Новоархангельськ Новоархангельського району Кіровоградської області

про стягнення 1206,97 грн.

ПРЕДСТАВНИКИ:

від позивача - Ковтун А.М., довіреність б/н від 28.01.10;

від відповідача - участі не брав.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельна дистрибуційна компанія" подано позов про стягнення з Споживчого товариства "Новоархангельське" 865,55 грн. основного боргу, 51,50 грн. 3% річних, 289,92 грн. інфляційних втрат, пені в сумі 8,58 грн. у зв'язку з невиконанням відповідачем договору постачання № 25 від 11.01.2007 р., а також покласти на відповідача судові витрати по справі: 102,00 грн. державного мита, 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

У судовому засіданні 25.02.2010 представником позивача подано заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої позивач відмовляється від своїх позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені в сумі 8,58 грн.

В судовому засіданні 16.03.2010 представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач відзив на позов не подав, у судовому засіданні участі не приймав, незважаючи на те, що був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення № 892650 від 02.03.2010, що міститься в матеріалах справи (а.с.26).

Справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши представника позивача, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

11.01.2007 між товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельна дистрибуційна компанія" (далі - постачальник) та споживчим товариством "Новоархангельське" (далі - покупець) укладено договір постачання № 25 (далі - договір), відповідно до якого постачальник зобов'язується поставити у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності, ціни, кількість й асортимент яких вказаний у товарних накдадних, які є невід"ємною частиною договору, а покупець зобов"язується прийняти і оплатити даний товар.

Пунктом 2.4 Договору сторони погодили, що товар вважається поставленим постачальником та прийнятим покупцем з моменту підпису про це уповноваженої особи останнього у товаросупроводжувальних документах постачальника. Підпис уповноваженої особи засвідчується печаткою чи строковим штампом покупця.

Пункт 3.1 Договору передбачає, що вартість на товар визначається постачальником у гривнях, без урахування зворотньої тари.

Термін сплати вартості товару не повинен перевищувати 6 (шести) календарних днів з моменту поставки, визначеного у пункті 2.4 договору (пункт 3.3 Договору).

Договір підписаний повноважними представниками сторін та скріплений круглими печатками.

Постачальник поставив покупцю товар на суму 865,55 грн. відповідно до видаткової накладної № РН000010 від 31.01.2008р. (а.с. 13), яка підписана сторонами.

Отже відповідно до пункту 3.3 Договору оплата за товар покупцем мала бути здійснена до 06.02.2008р.

Проте в матеріалах справи відсутні докази часткової чи повної сплати товару.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Стаття 712 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із характеру відносин сторін.

За нормою статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Видаткова накладна № РН000010 датована 31.01.2008р., отже відповідно до пункту 3.3 Договору оплата товару покупцем має бути здійснена до 06.02.2008р., проте відповідач не виконав належним чином свої зобов'язання по договору, не оплатив товар, що отримав відповідно до вказаної накладної.

Отже станом на день подання позову основний борг відповідача перед позивачем становить 865,55 грн.

Наявність вказаної заборгованості за Договором відповідач не заперечив, доказів оплати за товар в сумі 865,55 грн. суду не надав.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

У відповідності до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення основного боргу в сумі 865,55 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до пункту 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно пункту 1 статті 229 Господарського кодексу України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Стаття 625 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до обґрунтованого розрахунку позивача сума 3% річних складає 51,50 грн., сума втрат від інфляції складає 289,92 грн.

Окрім того, позивачем заявлено також позовну вимогу про стягнення з відповідача пені в сумі 8,58 грн., але як вбачається з матеріалів справи 25.02.2010 позивач по справі заявою відмовився від стягнення пені в сумі 8,58 грн.

Відповідно до частини 1 пункту 4 статті 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

За таких обставин, господарський суд припиняє провадження в частині стягнення з відповідача пені в сумі 8,58 грн.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення 865,55 грн. боргу за отриманий товар відповідно до договору постачання № 25 від 11.01.2007р., 51,50 грн. 3 % річних та 289,92 грн. втрат внаслідок інфляційних процесів, всього 1206,97 грн. боргу обґрунтовані та підлягають задоволенню господарським судом.

На підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 49, 80, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Споживчого товариства "Новоархангельське" (26100, Кіровоградська обл., Новоархангельський район, смт. Новоархангельськ, вул. Слави, 47, відомості про рахунки відсутні, код ЄДРПОУ 34336758, ІПН 343367511122) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна дистрибуційна компанія" (25015, м. Кіровоград, вул. Євгена Маланюка, 11-А, р/р 26009003247001 у ФАКБ "Імексбанк", МФО 323798, ЄДРПОУ 35347598) 865,55 грн. боргу за отриманий товар відповідно до договору постачання № 25 від 11.01.2007 р., 51,50 грн. 3 % річних та 289,92 грн. втрат внаслідок інфляційних процесів, а також 102 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Припинити провадження в частині стягнення пені в сумі 8,58 грн.

Згідно частини 3 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області.

Копії рішення направити сторонам.

Суддя С.Б.Колодій

Дата підписання - 18.03.2010