
Справа № 127/1142/20
Провадження № 2/127/153/20
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
03 березня 2020 року Вінницький міський суд Вінницької області
в складі: головуючого судді Луценко Л.В.,
при секретарі судового засідання Мироненко В.В.,
за участю: позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача – адвоката Бевз О.І.,
представника відповідача – адвоката Семенюка І.В.,
розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в залі суду в місті Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу Безпалюк Лариси Сергїівни про визнання заповіту недійсним,-
В С Т А Н О В И В :
В провадженні Вінницького міського суду Вінницької області знаходиться цивільна справа за вищезазначеним позовом.
В підготовчому засіданні представник позивача – адвокат Бевз О.І. звернулась до суду з письмовим клопотанням про призначення посмертної судово-психіатричної експертизи відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , та на розгляд експертів поставити наступні питання: чи страждала за життя померла на психічне захворювання та з якого часу; чи могла померла усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними на момент складення заповіту від 24.12.2012 року, посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Безпалюк Л.С. та зареєстрованого в реєстрі за №1684?
Клопотання мотивне тим, що предметом даного спору є визнання заповіту ОСОБА_3 від 24.12.2012 року, посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Безпалюк Л.С. та зареєстрованого в реєстрі за №1684 недійсним. Вказані позовні вимоги ґрунтуються на тих фактах, що ОСОБА_3 на момент посвідчення зазначеного заповіту тяжкі хвороби, мала ураження головного мозку, відтак не могла усвідомлювати наслідки своїх дій та керувати ними.
Позивач ОСОБА_1 підтримала заявлене клопотання та просила суд останнє задовольнити.
Представник відповідача – адвокат Семенюк І.В. заперечив проти задоволення вищезазначеного клопотання та просив в задоволенні останнього відмовити з мотивів, викладених у письмових запереченнях на останнє.
Заслухавши клопотання, думки та доводи сторін з приводу останнього, дослідивши матеріали справи, суд вважає в задоволенні клопотання слід відмовити з наступних міркувань.
Згідно ч.1 ст.103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.
З матеріалів справи вбачається, що 27.11.2004 року Вінницьким міським судом Вінницької області ухвалено рішення в цивільній справі №127/18305/13-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , що діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_6 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Служби у справах дітей Вінницької міської ради, яким визнано заповіт, складений 21.05.2013 року ОСОБА_3 на ім`я ОСОБА_6 та ОСОБА_4 недійсним.
В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , що діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_6 до ОСОБА_2 про визнання заповіту недійсним відмовлено.
Ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 19.01.2015 року вказане рішення залишено без змін.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України від 08.04.2015 року рішення в частині позову ОСОБА_2 скасовано. В цій частині направлено справу на новий розгляд в суд першої інстанції. В решті рішення залишено без змін.
31.05.2017 року рішенням Вінницького міського суду Вінницької області, яке залишено без змін постановою апеляційного суду Вінницької області від 06.06.2018 року, позов ОСОБА_2 було задоволено.
В ході розгляду вищезазначеної справи судом ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 09.04.2014 року було призначено посмертну судово-психіатричну експертизу, на вирішення якої поставлено питання:
1.Чи страждала ОСОБА_3 на хронічне психічне захворювання, чи перебувала в тимчасовому хворобливому розладі психічної діяльності?
2.Чи могла ОСОБА_3 усвідомлювати значення своїх дій, керувати ними та передбачати їх наслідки в період з 20.12.2012 року по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 з урахуванням захворювань, визначених в її медичних документах?
В акті проведеної експертизи №9 від 05.06.2014 року експерти надали свій висновок, що на момент підписання заповіту від 24.12.2012 року ОСОБА_3 на хронічне душевне захворювання не страждала, а виявляла органічний розлад особистості змішаного (судинного, атеросклеротичного) ґенезу. За своїм психічним станом ОСОБА_3 на час складання заповіту від 24.12.2012 року могла усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. Дати відповідь на запитання щодо того, чи хворіла ОСОБА_3 на психічне захворювання на час підписання заповіту від 21.05.2013 року не є можливим.
Таким чином, питання, які ставить представник позивача в клопотанні перед судом першої інстанції, вже вирішені судом у цивільній справі №127/18305/13-ц, а тому підстав для проведення експертизи у даній справі суд не вбачає.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.76, 81, 113, 252-253, 260-261, 352-354 ЦПК України, суд, -
У Х В А Л И В:
В задоволенні клопотання представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Бевз Оксани Іванівни про призначення посмертної судово-психіатричної експертизи – відмовити.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.
Повний текст ухвали суду складено 04.03.2020 року.
Суддя:
The court decision No. 87996775, Vinnytsia City Court of Vinnytsia Oblast was adopted on 03.03.2020. The procedural form is Civil, and the decision form is Court ruling. On this page, you will find important information about this court decision. We provide convenient and quick access to current court decisions so that you can keep up to date with the most recent court precedents. Our database contains the full range of information you need, allowing you to find key information quickly.
This decision relates to case No. 127/1142/20. Firms, which are mentioned in the text of this judgment: