Decision № 8788169, 26.03.2010, Commercial Court of Zakarpattia Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

26.03.2010                                                             Справа № 11/8

За позовом Відкритого акціонерного товариства "Закарпатінтерпорт", м.Чоп

до відповідача: Державного територіально-галузеве об"єднання "Львівська залізниця", м. Львів

про: усунення перешкод у користуванні майном та зобов"язання розблокувати автомобільний під"їзд.           

Головуючий суддя - Якимчук Л.М.

Представники:

від позивача - Логойда В.М. - представник, довіреність від 05.01.2010.

від відповідача - Гайданка А.М.- юрисконсульт, довіреність від 01.01.2010.

СУТЬ СПОРУ: Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про зобов"язання останнього усунути перешкоди у користуванні його власним майном - критим перевантажувальним ангаром з адміністративною частиною, що розташований за адресою: Закарпатська область, м.Чоп, вул.Берег,95, шляхом зобов"язання останнього розблокувати автомобільний під"їзд до вказаного майна.

Відповідач у відзиві на позов позовні вимоги не визнав, посилаючись на те, що відповідно до наказу Міністерства Транспорту України „Про реорганізацію структурних підрозділів Львівської залізниці” за № 307 від 16.06.1999р. Чопську механізовану дистанцію вантажно-розвантажувальних робіт Ужгородського відділу і Відділення контейнерних перевезень та транспортно-експедиційних операцій на станції Чоп було реорганізовано у структурний підрозділ Львівської залізниці –„Європейське транспортно-експедиційне відділення” (ВП „ЄвроТЕВ”), а земеляна ділянка, що знаходиться за адресою: вул.Берег, 93д, на яку 07 грудня 2009 працівниками Відокремленого підрозділу „Європейське транспортно-експедиційне відділення” було вивантажено вантаж „блоки бетонні”, належить відповідачу на праві постійного користування згідно Державного акта на право постійного користування землею серії І-ЗК № 00248, виданого Чопською міською Радою 08 квітня 1998 року і зареєстрованого у книзі записів Державних актів на право постійного користування землею за №51.

Також відповідач зазначає, що даний вантаж не заважає проїзду автомобільного транспорту і автомобілі ВАТ „Закарпатінтерпорт” мають можливість проїзду до своїх ангарів для перевантаження вантажів.

У додаткових запереченнях до відзиву відповідач вказує, що земельна ділянка, на якій побудована залізницею під'їзна автомобільна дорога, що знаходиться за адресою: вул. Берег, 93д, передана йому у постійне користування без обтяження.

          Таким чином, відповідач є належним землекористувачем, має право самостійно вести господарську діяльність на виділеній земельній ділянці, а тому розміщення бетонних плит на своїй земельній ділянці є правомірним.

Відповідач також стверджує, що позивачем не надано доказів, які підтверджують його твердження про приналежність внутрішньої під'їзної автомобільної дороги (яка знаходиться на земельній ділянці відповідача) до доріг загального користування, згідно з Генеральним планом м.Чоп, а договірні відносини щодо використання позивачем внутрішньої під'їзної автомобільної дороги залізниці на даний час не врегульовані, підтвердженням чого є справа №17/20 за позовом позивача до регіонального відділення Фонду державного майна України по Закарпатській області про зобов'язання укласти договір про встановлення сервітуту .

Відповідно до п. 3.5.1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.02.2010 № 01-08/71 господарським судам роз'яснено, що для визначення правильності обрання позивачем способу захисту порушеного права необхідно розмежовувати встановлення сервітуту та усунення перешкод у користуванні майном (негаторний позов), а також звертати увагу, що основним критерієм цього є наявність або відсутність протиправного характеру дій Відповідача. При цьому за відсутності в таких діяннях відповідача протиправного характеру судом виключається можливість задоволення негаторного позову про усунення перешкод у користуванні майном. Так, згідно висновків ЛВ УМВС України на Львівський залізниці, у діях Відповідача не вбачається порушення чинного законодавства України.

У судовому засіданні 17.02.2010 оголошувалась перерва до 11.00год. 19.03.2010 та до 11.30год. 26.03.2010.

          Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення уповноважених представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

          Позивачем, Відкритим акціонерним товариством "Закарпатінтерпорт", з 1996 року у виробничих цілях використовується критий ангар (далі об"єкт), що розташований за адресою: м.Чоп, вул.Берег, 95 і належить йому на праві власності, що підтверджується довідкою Ужгородського районного комунального підприємства (бюро) технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об"єкти нерухомого майна №235 від 13.01.2010 від 13.01.2010.

          Вказаний об"єкт розміщено на земельній ділянці площею 0,91га, яка належить позивачу на праві постійного користування згідно Державного акту на право постійного користування землею серії ІІ-ЗК №000625, виданого Чопською міською Радою 06.10.1997 і зареєстрованого у Книзі записів Державних актів на право постійного користування землею за №43.

Працівниками Відокремленого підрозділу "Європейське транспортно-експедиційне відділення", який є структурним підрозділом Державного територіально-галузеве об"єднання "Львівська залізниця", 7 грудня 2009 року автомобільний під"їзд до об"єкта позивача було перекрито бетонними плитами, про що свідчить рапорт в.о. начальника району вантажного №1 К.Мартинова від 07.12.2009, а також фотоматеріали, з яких чітко вбачається, що вказані плити розміщені перед самим вантажним в"їздом у ангар.

Розміщення плит працівниками Відокремленого підрозділу "Європейське транспортно-експедиційне відділення" не заперечується відповідачем.

          Відповідно до ч.1 ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном (п.1 статті 317 Цивільного кодексу України).

          Кожна з визначених у диспозиції статті правомочностей має своє призначення, які у сукупності становлять зміст права власності.

Зокрема, право користування - це юридично закріплена можливість власника щодо господарського, підприємницького, культурно-побутового використання майна та вилучення з нього корисних властивостей.

Частиною 1 статті 321 Цивільного кодексу України передбачено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні.

Як вбачається з матеріалів справи, розміщення відповідачем бетонних плит на автомобільному під"їзді до об"єкта позивача перешкоджає останньому здійснювати там виробничу діяльність, зокрема, заважає під"їзду автомобільного вантажного транспорту до місця завантаження/вивантаження, що унеможливлює обслуговування експортно-імпортних та транспортнних вантажів (предмет діяльності позивача) так і вивезення відходів виробництва, наслідком чого є їх накопичення на складі. Крім того, блокування під"їзду створює загрозу життю та здоров"ю людей, майну позивача, оскільки унеможливлює під"їзд до об"єкта спецавтотранспорту у випадку виникнення надзвичайних ситуацій.

          Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі тощо. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

          Захист права власності врегульований главою 29 Цивільного кодексу України, яка передбачає наступні способи захисту: право власника на витребування майна із чужого незаконного володіння (ст. 387), на витребування майна від добросовісного набувача (ст. 388), витребування грошей та цінних паперів (ст. 389), захист права власності від порушень, не пов'язаних із позбавленням володіння (ст. 391), визнання права власності (ст. 392) тощо.

Відповідно до статті 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійснені ним права користування та розпорядження своїм майном.

          З огляду на викладене, порушене право позивача підлягає захисту.

Щодо твердження відповідача у відзиві на позовну заяву про безпіставність вимог позивача, у зв"язку з тим, що бетонні плити розміщені на земельній ділянці, що перебуває у його постійному користуванні та відсутності в таких діяннях протиправного характеру, суд констатує наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

          Частини 4 та 7статті 41 Конституції України встановлюють, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Відповідно до п.5 ст.319 Цивільного кодексу України власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.

          Таким чином, держава забезпечує правила співжиття у суспільстві, покликані гармонізувати інтереси суб"єктів права з метою запобігання зловживання правом та порушення внаслідок цього прав інших осіб.

          Керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задоволити повністю.

2. Зобов"язати Державне територіально-галузеве об"єднання "Львівська залізниця" (м.Львів, вул.Гоголя, 1, код 01059900) усунути перешкоди в користуванні Відкритому акціонерному товариству "Закарпатінтерпорт" (м.Чоп, вул.Берег, 95, код 22104970) майном - критим перевантажувальним ангаром з адміністративною частиною, що розташоване в м.Чоп по вул.Берег, 95, шляхом звільнення автомобільного під"їзду до вказаного майна від бетонних плит.

3. Стягнути з Державне територіально-галузеве об"єднання "Львівська залізниця" (м.Львів, вул.Гоголя, 1, код 01059900) на користь Відкритого акціонерного товариства "Закарпатінтерпорт" (м.Чоп, вул.Берег, 95, код 22104970) суму 85грн. у вішкодування витрат по оплаті державного мита та 236грн. у відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення набирає законної сили в порядку статті 85 ГПК України.

Суддя Якимчук Л.М.