
Справа №265/7025/19
Провадження №2/265/348/20
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
03 лютого 2020 року місто Маріуполь
Орджонікідзевський районний суд м. Маріуполя Донецької області у складі:
головуючого судді Міхєєвої І.М.
за участю секретаря Красноухова А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Маріуполі цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
ВСТАНОВИВ:
10 жовтня 2019 року Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» (далі - АТ КБ «Приватбанк») звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №б/н від 27.08.2009 року у розмірі 154 726,53 грн. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 27.08.2009 року з відповідачкою було укладено кредитний договір, відповідно умов якого ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 3000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Відповідно до умов укладеного договору, договір складається з заяви позичальника, умов та правил надання банківських послуг та тарифів банку. У порушення ст.ст. 526,527,530 ЦК України та умов договору відповідачка зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконала. У зв`язку з порушеннями зобов`язань за кредитним договором відповідачка станом на 31.08.2019 має заборгованість в загальній сумі 154726,53 грн., яка складається з заборгованості за кредитом 641,87 грн.; заборгованості за відсотками за користування кредитом 147789,69 грн.; заборгованості за пенею та комісією 6294,97 грн. Позивач просить суд стягнути з відповідачки на його користь заборгованість за кредитним договором у сумі 641,87 грн. та заборгованість по процентам за користування кредитом з 14.10.2009 по 30.05.2019, а також судовий збір в сумі 1921 грн.
Представник позивача за довіреністю Осовалюк М.О в судове засідання не з`явилася, в письмовій заяві на адресу суду позовні вимоги підтримала, зазначила, що не заперечує проти розгляду справи за її відсутністю та винесення заочного рішення у справі.
Відповідачка надала заяву, в якій позовні вимоги не визнала, просила застосувати до позовних вимог банку строк позовної давності та відмовити в задоволенні позову. Судове засідання просила проводити без її участі.
На підставі ст. 247 ч.2 ЦПК України справа розглянута у відсутності сторін без фіксування судового засідання звукозаписувального технічного засобу.
Ухвалою суду від 20 листопада 2019 року про витребування доказів було витребувано у АТ «ПриватБанк»: оригінал анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, складеної ОСОБА_1 ; відомості щодо строку дії платіжної картки згідно вказаного кредитного договору; виписку з банківського рахунку.
11 грудня 2019 року від представника позивача до суду надійшла відповідь та надано: оригінал анкети-заяви, довідка про умови кредитування, виписка з банківського рахунку та довідка про строк дії картки.
Вивчивши матеріали справи в їхній сукупності, суд дійшов висновку про те, що позов АТ КБ «Приватбанк» не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Позиваючись до суду, банк стверджує отримання відповідачкою кредиту у розмірі 3000 грн. на умовах кінцевого терміну повернення, що відповідає строку дії картки.
На підтвердження заявлених вимог АТ КБ «ПриватБанк» надано копію анкети-заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг у «ПриватБанку», яка підписана сторонами; розрахунок заборгованості за кредитним договором; довідку про умови кредитування від 14.10.2009, витяг з Умов та правил надання банківських послуг.
Встановлені фактичні обставини справи свідчать про існування між сторонами кредитних правовідносин. Кредитний договір укладений та підписаний сторонами у вигляді заяви – позичальника 14.10.2009 року. Із наданою позивачем анкети - заяви позичальника вбачається, що ОСОБА_1 отримала у банку кредитку № 5457082926478483 (дата відкриття рахунку 27.08.09) з кредитним лімітом у сумі 500 гривень та базовою процентною ставкою за кредитом 2,5% на місяць на залишок заборгованості.
Згідно з пунктом 3.1 Умов та правил надання банківських послуг, банк відкриває клієнту картрахунки, видає клієнту карти, їх вид та строк дії визначений у заяві та пам`ятці клієнта, підписанням якого клієнт та банк укладають договір про надання банківських послуг.
Відповідно до вказаних вище Умов (пункт 5.4) строк погашення кредиту у повному обсязі – не пізніше останнього дня місяця, зазначеного на платіжній картці, а погашення процентів за кредитом – щомісяця за попередній місяць. (а.с.13).
До суду банком надано відомості про випуск і надання платіжної картки № 5457082926478483 ОСОБА_1 відповідно до умов кредитного договору, із датою відкриття 27.08.2009р. з терміном дії, який закінчується у серпні 2013 року.
З наданої позивачем виписки з банківського рахунку вбачається, що ОСОБА_1 здійснила останній платіж на погашення вказаного кредиту 19.04.2014 року в сумі 400 грн.
Із розрахунку заборгованості вбачається, що ОСОБА_1 зобов`язання з повернення грошових коштів за кредитним договором повністю не виконала, внаслідок чого станом на 31.08.2019 має заборгованість в загальній сумі 154726,53 грн., яка складається з заборгованості за кредитом 641,87 грн.; заборгованості за відсотками за користування кредитом 147789,69 грн.; заборгованості за пенею та комісією 6294,97 грн.
Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.
Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.
За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).
Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.
Згідно зі статтею 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.
Судом встановлено що кінцевим строком повернення кредиту сторонами визначено 31 серпня 2013 року, останній платіж на погашення кредиту ОСОБА_1 здійснила 19 квітня 2014 року, до суду ПАТ КБ «Приватбанк» звернувся з цим позовом 10 жовтня 2019 року, тобто поза межами строку позовної давності.
Отже, позивач пропустив строк позовної давності щодо як основної, так і щодо додаткових вимог.
Сплив позовної давності про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відмову у позові з підстав пропуску позивачем позовної давності.
Керуючись 16, 525, 526, 530, 610, 611, 1054 Цивільного кодексу України, ст.ст. 4,6,10,12,13,81-83,141, 247, 263-264, 268 ЦПК України, суд,
ВИРІШИВ:
В задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження у випадках, передбачених ст. 354 ЦПК України.
Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Донецького апеляційного суду через Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя.
Позивач: Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», юридична адреса: м.Київ, вул..Грушевського, буд. 1Д, код ЄДРПОУ 14360570, р/р № НОМЕР_1 , МФО 305299.
Відповідачка: ОСОБА_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , ІПН: НОМЕР_2 .
Суддя: І. М. Міхєєва
The court decision No. 87432905, Livoberezhnyi District Court of Mariupol City (until 25.04.2025 - Ordzhonikidzevskyi District Court of Mariupol City) was adopted on 03.02.2020. The procedural form is Civil, and the decision form is Decision. On this page, you will find useful data about this court decision. We offer convenient and quick access to current court decisions so that you can keep up to date with the most recent court precedents. Our database includes the full range of information you need, allowing you to find important data quickly.
This decision relates to case No. 265/7025/19. Organisations, which are mentioned in the text of this judgment: