Decision № 8705248, 06.04.2010, Lozova City and District Court of Kharkiv Oblast

№2-654-2010

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

06 квітня 2010 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області в складі головуючого судді Ткаченко О.А., за участю секретаря Шиліна А.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Лозівського міськрайонного суду Харківської області в місті Лозова Харківської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на неповнолітніх дітей, -

встановив:

01.02.2010 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2, посилаючись на те, що з останнім вона знаходилась в зареєстрованому шлюбі, який розірвано 20 жовтня 2009 року, про що зроблено відповідний актовий запис №54.

Від шлюбу сторони мають троє дітей: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_4 В’ячеславову, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3.

Позивач зазначає, що всі троє дітей проживають з нею та знаходяться на її утриманні. Відповідач участі у вихованні дітей не бере, коштів на їх утримання не надає. Позивач раніше вже зверталась до суду з позовом про стягнення аліментів, на підставі чого в червні 2008 року рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області з відповідача були стягнуті аліменти на утримання ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5. На даний час позивач не працює, знаходиться у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, її дохід складає 1380,00 гривен на місяць, інших доходів не має, ніякими пільгами не користується, тому не має можливості одноособово забезпечити дітей всім необхідним для нормального фізичного та психічного розвитку.

Відповідач інвалідом не являється, на хронічні захворювання не страждає, офіційно не працює, але позивачу відомо, що останній працює на будівництві і отримує стабільний заробіток.

На підставі викладеного позивач просить суд, стягнути з відповідача по справі, аліменти на її користь, на утримання неповнолітнього ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, у твердій грошовій сумі у розмірі 500 гривень щомісяця, починаючи з дня звернення до суду і до досягнення дитиною повноліття.

В судовому засіданні позивач підтримала свої позовні вимоги та просила позов задовольнити у повному обсязі. Угоди про добровільну сплату аліментів на утримання дитини між сторонами не досягнуто.

Відповідач жодного разу в судове засідання не з’явився і не повідомив суд про причини своєї неявки, не подано ним і заперечень на позовну заяву, та не подано заяв про слухання справи за його відсутності.

Виходячи з викладеного, зі згоди позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.224 ЦПК України.

Матеріалами справи встановлено такі факти та відповідні їм правовідносини.

Шлюб між подружжям розірвано 20.10.2009 року (а.с.7).

З огляду на ксерокопію свідоцтва про народження, вбачається, що у шлюбі у позивача та відповідача 17 червня 2009 року народилась дитина – ОСОБА_5, який мешкає з позивачем, про що свідчить довідка з місця реєстрації (а.с.10,12).

Згідно ст.180 Сімейного кодексу України, батьки повинні утримувати своїх неповнолітніх дітей до досягнення ними повноліття.

Статтею 182 Сімейного Кодексу України та п.17 Постанови Верховного суду України від 15 травня 2006 року №3 Постанови Верховного суду України «Про застосування судом окремих норм Сімейного Кодексу України при розгляді справ, щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд повинен враховувати стан здоров’я та матеріальне положення дитини, стан здоров’я та матеріальне положення позивача, відповідача. Крім того, судом враховується те, що позивач не працює, знаходиться у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Згідно пояснень позивача у судовому засіданні, відповідач офіційно ніде не працевлаштований, працює неофіційно на будівництві, де отримує стабільний заробіток, інвалідом не являється, на хронічні захворювання не страждає, пільгами з держави не користується, має задовільний стан здоров’я.

Згідно до довідки ВДВС Лозівського МРУЮ Харківської області, з відповідача проводиться стягнення за виконавчим листом №2-1037 від 10.06.2008 року, виданого Лозівським міським судом Харківської області про стягнення з ОСОБА_2 аліментів в розмірі 1\3 частини всіх видів заробітку на користь ОСОБА_1 на утримання дітей: ОСОБА_3, 27.02.1995 року та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5.

Своїми діями, відповідач порушує свої зобов’язання закріплені статтею 51 Конституції України від 28 червня 1996 року, згідно якої батьки зобов’язані утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття. Аналогічне твердження закріплене і в ст.180 Сімейного Кодексу України. Принципом 6 Декларації прав дитини, проголошеної Генеральною Асамблеєю 20 листопада 1959 року, зазначено, що дитина, якщо це можливо, повинна зростати під опікою і відповідальністю своїх батьків, і звичайно, в атмосфері любові та матеріального забезпечення. В ч.2 ст.3 Конвенції про права дитини, ратифікованої Україною 27.09.1991 року вказано, що держави-учасники зобов’язуються забезпечити дитині такий захист та опіку, які необхідні їй для її злагоди, приймаючи до уваги права та обов’язки її батьків, опікунів та інших осіб, котрі відповідають за неї по закону і з цією метою приймають всі відповідні законодавчі та адміністративні заходи. Відповідно до ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 року №2402 зазначено, що кожна дитина має право на рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку, батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних доля всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. В ст.11 цього ж Закону вказано, що сім’я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього, кожна дитина має право на проживання в сім’ї разом з батьками або в сім’ї одного з них та на піклування батьків, предметом основної турботи та основним обов’язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини. Згідно статті 12 цього закону - виховання в сім’ї є першоосновою розвитку дитини, на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини, батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов’язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров’я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Керуючись вимогами ст.182 Сімейного Кодексу України та п.17 Постанови Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судом окремих норм Сімейного Кодексу України при розгляді справ, щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров’я та матеріальне положення дитини, стан здоров’я та матеріальне положення позивача, відповідача. Крім того, судом враховується те, що позивач працює, однак розміру отримуваного нею прибутку, не є достатньо для забезпечення життєдіяльності дитини, створення для неї всіх необхідних умов для розвитку та виховання.

Суд враховує, що відповідач має нерегулярний, мінливий дохід, має задовільний стан здоров’я; та те, що з нього вже проводяться стягнення на утримання дітей ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, за виконавчим листом, тому суд вважає можливим позов позивача задовольнити частково і стягнути з відповідача аліменти на користь позивача на утримання неповнолітнього сина - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, у твердій грошовій сумі, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дня подання позову до суду і до досягнення дитиною віку повноліття.

Задовольняючи позовні вимоги позивача частково, суд керувався положенням ст.184 СК України де вказано, що якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.367 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.

Згідно до п.6 ч.1 ст.214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно до ст.79 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом справи.

Частиною 5 розділу 11 Прикінцевих та перехідних положень ЦПК України встановлено, що до набрання чинності законом, який регулює порядок сплати і розміри судового збору, судовий збір при зверненні до суду сплачується у порядку і розмірах, встановлених законодавством для державного мита.

На підставі ч.2 ст.88 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від оплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Відповідно до ст.ст.81,88 ЦПК України, а також відповідно до п.5 ч.1 ст.4 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 року №7-93 «Про державне мито», суд стягує на користь держави з відповідача судовий збір в розмірі 51 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн.

Керуючись ст.ст.10,11,57,60,77,79,81,88,169,174,208-209,212-213,214,215,218,223,224-226, ч.1 ст.367 ЦПК України, ч.5 Розділу 11 Прикінцевих та перехідних положень ЦПК України, ст.ст.180,181,182,184,191 Сімейного кодексу України; Принципом 6 Декларації прав дитини, проголошеної Генеральною Асамблеєю ООН 20.11.1959 року, ч.2 ст.3 Конвенції про права дитини, ратифікованої Україною 27.09.1991 року, ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» від 26.04.2001 року №2402, ст.ст.3,4 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 року №7 «Про державне мито», п.17 Постанови Верховного Суду України від 15.05.2006 року №3 «Про застосування судом окремих норм Сімейного Кодексу України при розгляді справ, щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», -

вирішив:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на неповнолітніх дітей задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_6, зареєстрованого за адресою: 64620, Харківська область, Лозівський район, сел.Краснопавлівка, мікрорайонАДРЕСА_1, який фактично мешкає за адресою: 64620, Харківська область, Лозівський район, сел.Краснопавлівка, мікрорайонАДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, не працюючого, на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, у твердій грошовій сумі 350 гривень, починаючи з дня подачі позовної заяви до суду – 01 лютого 2010 року і до досягнення дитиною віку повноліття.

В іншій частині позовних вимог - позивачу відмовити.

Рішення, в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць, підлягає негайному виконанню.

Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір в дохід держави в розмірі 51 (п’ятдесят одна) гривня.

Стягнути з ОСОБА_2 витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 (сто двадцять) гривень (одержувач коштів: УДК у Лозівському районі, м.Лозова, код ЄДРПОУ 24134414, МФО 851011, розрахунковий рахунок №31211259700015).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через Лозівський міськрайонний суд Харківської області шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений статтею 294 ЦПК України, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, який його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Заочне рішення набирає законної сили відповідно до загального порядку, встановленому цим Кодексом.

Суддя О.А. Ткаченко