Decision № 86949898, 15.01.2020, Donetsk District Administrative Court

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 січня 2020 р. Справа№200/13348/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Загацька Т.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні без повідомлення сторін) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Донецькій області про визнання бездіяльності протиправною, стягнення суми компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій та компенсації за час затримки розрахунку при звільненні,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Донецькій області (87517, Донецька область, м.Маріуполь, пр.Нахімова,86), надісланий на адресу суду 14 листопада 2019 року, в якому позивач просив:

- визнати протиправною бездіяльність ГУНП в Донецькій області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористану відпустку як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2019 рік;

- стягнути з ГУНП в Донецькій області на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2019 рік у сумі 37689,40 грн. за 70 календарних днів;

- стягнути з ГУНП в Донецькій області на користь ОСОБА_1 кошти за час затримки розрахунку при звільненні, починаючи з 06.08.2019 року по день винесення рішення (на день подання позову сума складає 70880,94 грн.).

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що наказом Головного управління поліції Національної поліції в Донецькій області №308 о/с від 30.07.2019 його звільнено зі служби. Зазначає, що у день звільнення повний розрахунок по грошовому забезпеченню не був здійснений відповідачем. Позивач вказує на те, що ним не було використано додаткову відпустку строком 70 календарних днів відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" за період з 2015 року по 2019 рік. Вважає, що нездійснення відповідачем повного розрахунку при звільненні свідчить про наявність підстав для стягнення з відповідача середньої заробітної плати за весь час затримки повного розрахунку при звільненні за період з 06.08.2019 по день винесення рішення суду.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, підстави незгоди визначив в наданому суду відзиві. Відповідач у відзиві на позовну заяву позовні вимоги не визнав, просив відмовити у задоволенні позову, мотивуючи тим, що додаткова відпустка, яка передбачена учасникам бойових дій, не підлягає грошовій компенсації в разі звільнення, адже вона не зазначена серед відпусток, які слід компенсувати у випадку звільнення в разі їх невикористання. Також зазначає, що поліцейським, які звільняються в поліції, виплачується компенсація за дні невикористаної основної щорічної відпустки лише за невикористану відпустку в році звільнення. Посилання позивача на рішення Верховного Суду у зразковій справі №620/4218/18 вважає помилковим, оскільки даній справі йдеться про компенсацію невикористаних календарних днів додаткової відпустки військовослужбовцю, якому така компенсація визначена ч.14 ст.10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Ухвалою суду від 25.11.2019 прийнято до розгляду позовну заяву позивача, відкрито провадження в адміністративній справі №200/13348/19-а за правилами спрощеного позовного провадження.

За правилами ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Сторони про відкриття провадження у справі були повідомлені судом належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , згідно відомостей паспорту серії НОМЕР_2 , виданого Курахівським МР Марїнського РВ УМВС України в Донецькій області 30.04.1996 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно наказу відповідача №308 о/с від 30.07.2019 позивача звільнено зі служби в поліції за п.7 ч.1 ст.77 за власним бажанням. Відповідно до зазначеного наказу вислуга років на 05.08.2019 у календарному обчисленні та для виплати одноразової грошової допомоги складає: 24 року 09 місяців 17 днів, у пільговому обчисленні - 35 років 10 місяців 16 днів. Невикористана відпустка за 2019 рік - 26 діб.

Відповідно до довідки ГУНП в Донецькій області від 06.12.2019 №856 в серпні 2019 позивачу нараховано 103125,78 грн. (грошове забезпечення за фактично відпрацьований час; матеріальна допомога на оздоровлення; компенсація за невикористану відпустку за 2019 рік; індексація; винагорода поліцейському, залученому до складу та засобів об`єднаних сил для здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях; одноразова грошова допомога при звільненні.

Позивач звернувся до відповідача із заявою від 23.10.2019, в якій просив надати, зокрема, розрахунок кількості днів невикористаної додаткової відпустки, передбаченої ст.12 Закону за період з дня надання мені статусу учасника бойових дій по день звільнення з ГУНП в Донецькій області; інформацію (у разі наявності) про нарахування та виплату при звільненні компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої ст.12 Закону (розрахунковий лист з розшифровкою нарахувань); довідку про доходи у період з дня надання статусу учасника бойових дій по день звільнення, помісячно.

Як зазначено у відповіді Головного управління Національної поліції в Донецькій області №Б-181/26/02-2019 від 04.11.2019, згідно з інформацією, наданою управлінням кадрового забезпечення ГУНП в Донецькій області статус учасника бойових ОСОБА_1 було надано 27.05.2015. Відповідно до ст.16-2 розділу III Закону України «Про відпустки» та п.12 ч.1 ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасники бойових дій мають право на додаткову відпустку із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік. Протягом 2015-2019 років, в період проходження служби в поліції, вищевказану додаткову відпустку ОСОБА_1 не використовував. Зазначено, що відповідно до норм Закону України «Про відпустки» додаткова відпустка учасникам бойових дій не належить до щорічних відпусток, тому така відпустка не переноситься на наступні періоди, не подовжується у випадку хвороби, не ділиться на частини та не замінюється грошовою компенсацією.

Враховуючи викладене, законні підстави для нарахування та виплати ОСОБА_1 компенсації за невикористані додаткові відпустки, як учаснику бойових дій, за період з 2015 по 2019 роки відсутні.

Як встановлено судом та не оскаржується сторонами, ОСОБА_1 протягом 2015-2017 років не використав відпустку, передбачену Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», даний факт підтверджується листом ГУНП в Донецькій області №Б-181/26/02-2019 від 04.11.2019 року.

Вирішуючи спірні правовідносини суд виходив з наступного.

Спірні правовідносини врегульовані Законом України від 2 липня 2015 року №580-VIII "Про Національну поліцію" (далі - Закон №580-VIII) та іншими нормативно-правовими актами.

Так, частиною першою ст.3 Закону №580-VIII встановлено, що у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.

Частиною 2 ст.92 Закону №580-VIII визначено, що поліцейському надаються також додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки.

Пунктом 12 ч.1 ст.12 Закону №3551-ХІІ визначено, що учасникам бойових дій надаються такі пільги як одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.

Зазначений вид відпустки надається за календарний рік незалежно від відпрацьованого у цьому році часу.

У відзиві на адміністративний позов відповідач не заперечує наявність у позивача як учасника бойових дій права на отримання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік, а також те, що впродовж 2015 - 2019 років позивач цю відпустку не використав, грошова компенсація за невикористані дні цієї відпустки не була нарахована і виплачена.

Отже, зазначені обставини відповідно до ч.1 ст.78 КАС України не підлягають доказуванню.

Частиною 10 ст.93 Закону №580-VIII передбачено, що за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до закону.

Крім того, відповідно до ч.8 ст.8 Розділу III Порядку виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого наказом Міністерства внутрішній справ України 06.04.2016 №260, зареєстрованого в міністерстві юстиції України 29.04.2016 за № 669/28799 (далі - Порядок №260) встановлено, що виплата грошової компенсації за невикористану в році звільнення відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до чинного законодавства, на день звільнення із служби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів. Кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористану відпустку вказується в наказі про звільнення.

Слід зазначити, що в ч.10 ст.93 Закону №580-VIII та ч.8 ст.8 Розділу III Порядку 260 йдеться про "невикористану в році звільнення відпустку" без вказівки на її вид (основна чи додаткова).

Така правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 04.04.2018 у справі №805/5111/15-а (номер рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень 73249814).

Згідно з нормами ч.1 ст.83 КЗпП України, ч.1 ст.24 Закону України "Про відпустки" у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки.

Пунктом 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 №13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці", якщо працівник з не залежних від нього причин (не з його вини) не використав щорічну відпустку і за роки, що передували звільненню, суд на підставі статті 238 КЗпП має право стягнути грошову компенсацію за всі дні невикористаної відпустки. Розмір грошової компенсації за невикористану відпустку за попередні роки визначається виходячи із середнього заробітку, який працівник має на час її проведення.

Рішенням Конституційного Суду України від 07.05.2002 року №8-рп/2002 визначено, що при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов`язаних із спорами щодо проходження публічної служби адміністративний суд, встановивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати норми КЗпП України, у якому визначені основні трудові права працівників

Принципом, який визначає зміст правовідносин людини із суб`єктом владних повноважень, є принцип верховенства права, який полягає у підпорядкуванні діяльності усіх публічних інститутів потребам реалізації та захисту прав людини, утвердження їх пріоритету перед усіма іншими цінностями демократичної, соціальної, правової держави.

Принцип верховенства права є складною конструкцією, яка містить ряд обов`язкових елементів, зокрема: законність; юридичну визначеність; заборону свавілля; доступ до правосуддя, представленого незалежними та безсторонніми судами; дотримання прав людини; заборону дискримінації та рівність перед законом. Недотримання хоча б одного з названих елементів публічною адміністрацією означатиме порушення нею принципу верховенства права.

Будь-який необґрунтований неоднаковий підхід законом заборонений, і всі особи мають гарантоване право на рівний та ефективний захист від дискримінації за будь-якою ознакою - раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних та інших переконань, національного чи соціального походження, власності, народження чи іншого статусу.

Отже, аналізуючи зазначене, суд зазначає, що в силу ч.10 ст.93 Закону №580-VIII та ч.8 ст.8 Розділу III Порядку №260, не використання відпустки ОСОБА_1 не означає припинення права на відпустку, отже при звільненні з органів внутрішніх справ ОСОБА_1 мав право на отримання грошової компенсації за невикористану ним у 2015-2019 роках додаткову відпустку, передбачену п.12 ч.1 ст.12 Закону №3551-XII.

Водночас, посилання позивача на рішення Верховного Суду у зразковій справі №620/4218/18 суд вважає помилковими та не бере до уваги, оскільки в даній справі йдеться про компенсацію невикористаних календарних днів додаткової відпустки військовослужбовцю, якому така компенсація визначена ч.14 ст.10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Розрахунок розміру грошової компенсації за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, передбачений п.8 розділу ІІІ Порядку №260.

Позивач в позовній заяві зазначає, що має право на додаткову відпустку за період 2015-2019 року в загальній сумі 70 днів. Відповідач у відзиві на позовну заяву не заперечував щодо зазначеної кількості днів додаткової відпустки позивача за вказаний період.

Отже, враховуючи положення ч.8 ст.8 Розділу III Порядку №260, слід визначити розмір компенсації, виходячи з наступного розрахунку: посадовий оклад 2500 грн. + оклад за спеціальне звання 2000 грн. + надбавка за вислугу років 1540 грн. + надбавка за службу в умовах режимних обмежень 375 грн. + премія 7045,04 грн. = 13460,04 грн. Сума компенсації становить: 31406,76 грн. (13460,04 грн./30 днів) * 70 календарних днів).

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення грошової компенсації за невикористані 70 днів додаткової оплачуваної відпустки за 2015-2019 роки підлягають до задоволенню в розмірі 31406,76 грн.

Щодо позовної вимоги про стягнення з ГУНП в Донецькій області на користь позивача суми середнього заробітку за весь період затримки у розрахунку - по день винесення рішення у справі, суд зазначає наступне.

За своєю природою компенсація за час затримку розрахунку при звільненні є мірою покарання роботодавця за неналежне виконання обов`язків і сплачується на користь працівника. Такий правовий висновок відображений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 30.01.2019 справа №910/4518/16.

Законом України "Про Національну поліцію", Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", постановами Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей" та від 11.11.2015 року №988 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції", які є спеціальними у спірних правовідносинах щодо позивача, не врегульовано питання щодо порядку виплати грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні. Водночас такий порядок встановлений Кодексом законів про працю України.

З огляду на неврегулювання питання щодо порядку виплати грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей при вирішенні вказаного питання підлягають застосуванню приписи Кодексу законів про працю України, зокрема, його стаття 117, яка передбачає, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Аналогічні правові висновки зроблені Верховним Судом у постанові від 06.03.2018 по справі № 804/3722/17.

Виходячи з приписів ст.ст.116,117 КЗпП України, з урахуванням конкретних обставин справи суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку працівник мав право та частки, яку вона становила у заявлених вимогах, та істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком.

Право суду зменшити розмір середнього заробітку, що має сплатити роботодавець працівникові за час затримки виплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені ст.116 КЗпП України, залежить від таких чинників: наявність спору між працівником та роботодавцем з приводу розміру належних до виплати працівникові сум за трудовим договором на день звільнення; виникнення спору між роботодавцем та працівником після того, коли належні до виплати працівникові суми за трудовим договором у зв`язку з його звільненням повинні бути сплачені роботодавцем; прийняття судом рішення щодо задоволення вимог працівника про виплату належних йому при звільненні сум у строки, визначені ст.116 цього Кодексу.

Надана позивачем копія наказу №308 о/с від 30.07.2019 про звільнення останнього з посади з 05.08.2019, отже, строк несвоєчасно сплачених сум з компенсації відпустки становить з 06.08.2019 по 15.01.2020 (день прийняття судового рішення) - 163 дні.

З огляду на відсутність спеціального нормативно-правового акта, який регулював би питання розрахунку середньої заробітної плати поліцейського, до спірних правовідносин слід застосовувати загальні положення, що регламентують порядок розрахунку середньої заробітної плати працівників, в частині визначення періоду, за який враховується середня заробітна плата.

Механізм обчислення середньої заробітної плати визначений Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100. Пунктом 8 Порядку передбачено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів.

Враховуючи, що звільнення позивача відбулося 05.08.2019, середній розмір грошового забезпечення позивача повинен обчислюватися з виплат, отриманих ним за попередні два місяці роботи, а саме: за червень 2019 року та липень 2019 року.

Відповідно до довідки відповідача №1449/26/01-2019 від 06.12.2019, грошове забезпечення позивача у червні 2019 року складало - 13701,12 грн., у т.ч. посадовий оклад 2500,00 грн., оклад за спеціальне звання - 2000,00 грн., надбавка за вислугу років - 2025,00 грн., надбавка за службу в умовах режимних обмежень - 375,00 грн., премія - 6801,12 грн., у липні 2019 року - 14640,01 грн., у т.ч. посадовий оклад 2500,00 грн., оклад за спеціальне звання - 2000,00 грн., надбавка за вислугу років - 2025,00 грн., надбавка за службу в умовах режимних обмежень - 375,00 грн., премія - 7740,01 грн.

Середньоденна сума грошового забезпечення позивача становить - 464,61 грн.

При звільненні позивача відповідачем не виплачено позивачу суму компенсації за невикористану відпустку за 2015-2019 роки в сумі в сумі 31406,76 грн.

Так, при розмірі невиплаченої компенсації за невикористану відпустку за 2015-2019 роки в сумі 31406,76 грн. позивач просить стягнути компенсацію за затримку розрахунку 70880,94 грн. (на день подання позову), що значно перевищує розмір невиплаченої суми компенсації.

Отже, суд вважає, що наявні підстави для застосування принципу співмірності при визначенні розміру відшкодування працівникові середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, у відповідності до статті 117 Кодексу законів про працю України.

При визначенні розміру компенсації за затримку розрахунку необхідно враховувати розмір середнього заробітку позивача, суму заборгованості, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком працівника, те що відповідач є органом державної влади, фінансування якого здійснюється з державного бюджету та інших обставин справи.

Таке правозастосування відповідає висновкам, висловленим Верховним Судом України в постанові від 18.07.2018 (справа №825/325/16), від 30.10.2019 (справа №806/2473/18).

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Аналогічні положення передбачено приписами ч.5 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», за якими висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Відповідно до ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Розрахунок відшкодування позивачу за час затримки виплати компенсації за невикористану відпустку за період з 06.08.2019 по 15.01.2020 (кількість днів затримки - 163) виглядає наступним чином:

103125,78 грн. - нараховано відповідачем позивачу при звільненні, що підтверджується довідкою ГУНП в Донецькій області від 06.12.2019 №856;

31406,76 грн. - загальна сума компенсації за невикористані дні відпустки за 2015-2019 роки, що мала бути сплачена 05.08.2019;

134532,54 грн. (103125,78 грн. + 31406,76 грн.) позивач при звільненні мав отримати;

(31406,76 грн./ 134532,54 грн.) х 100 % = 23,35% (відсоткова частка невиплаченої компенсації);

163 дні х 464,61 грн. (середньоденне грошове забезпечення) = 75731,43 грн. (грошове забезпечення за 163 дні);

75731,43 грн. х 23,35% = 17683,29 грн.

Отже, розмір компенсації за затримку розрахунку при звільненні (виплати компенсації за невикористані дні відпустки за 2015-2019 роки) складає 17683,29 грн.

З огляду на викладені обставини, з врахуванням принципу справедливості та співмірності, суд дійшов висновку, що середній заробіток за час затримки розрахунку має бути виплачений позивачу у розмірі 17683,29 грн. з урахуванням істотності частки недоплаченої суми порівняно із середнім заробітком працівника.

Таке правозастосування відповідає висновкам, висловленим Верховним Судом України в постанові від 30.10.2019 (справа №806/2473/18).

Враховуючи викладене вище, відповідач має виплатити позивачу компенсацію за невикористану відпустку за період 2015-2019 роки в сумі 31406,76 грн. та компенсацію за час затримки розрахунку при звільненні 17683,29 грн.

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Згідно з п.1 ч.2 ст.2 КАС України: у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст.9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.2 ст.77 КАС України: кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України: в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Обов`язок проведення компенсації виникає після припинення трудових відносин, а тому відсутні підстави допускати до негайно виконання рішення суду щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за один місяць.

Підстави для розподілу судового збору відсутні, оскільки позивач звільнений від його сплати.

З огляду на викладене вище, на підставі положень Кодексу законів про працю України, Закону України "Про Національну поліцію" та керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 9, 12, 15, 19, 22, 25, 32, 72, 76, 77, 79, 139, 194, 205, 241-243, 245, 246, 295, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_2 ) до Головного управління Національної поліції в Донецькій області (87517, Донецька область, м.Маріуполь, пр.Нахімова,86, код ЄДРПОУ 40109058) про визнання бездіяльності протиправною, стягнення суми компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій та компенсації за час затримки розрахунку при звільненні - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Донецькій області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористану відпустку як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2019 рік.

Стягнути з Головного управління Національної поліції в Донецькій області на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2019 рік у сумі 31406,76 грн. за 70 календарних днів.

Стягнути з Головного управління Національної поліції в Донецькій області на користь ОСОБА_1 кошти за час затримки розрахунку при звільненні, починаючи з 05.08.2019 по 15.01.2020 у сумі 17683,29 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Повний текст рішення виготовлено 15.01.2020.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя Т.В.Загацька