Decision № 83858821, 15.08.2019, Svaliava District Court of Zakarpattia Oblast

СВАЛЯВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 306/1015/19

Провадження № 2/306/480/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 серпня 2019 року м. Свалява

Свалявський районний суд Закарпатської області в складі:

головуючого-судд Жиганської Н.М.

за участю секретаря судового засідання Бродської Х.Я.

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

розглянувши у судовому засіданні в м. Свалява в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (мешк. АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податку НОМЕР_1 ) до ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (мешк. АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податку відсутній), ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (мешк. АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податку відсутній), ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (мешк. АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податку відсутній) про визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 звернувся в суд із позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 такими, що втратили право користування житлом, посилаючись на те, що ОСОБА_1 є одноособовим власником житлового будинку АДРЕСА_1 , в якому прописані відповідачі. В мотивування вимог вказує на те, що відповідачі ОСОБА_3 (донька позивача), ОСОБА_4 , ОСОБА_5 (внуки позивача) у вищезазначеному будинку не проживають тривалий час (більше одного року). Реєстрація відповідачів у будинку перешкоджає позивачу у вільному користуванні власністю, зокрема перешкоджає в оформленні субсидії на житлово-комунальні послуги. Позивач просить суд визнати ОСОБА_3 , 1981 року народження, ОСОБА_4 , 2000 року народження та ОСОБА_5 , 2001 року народження такими, що втратили право користування житловим будиноком за адресою: АДРЕСА_1 .

Судом залучено до участі у справі законним представником ОСОБА_3 неповнолітнього відповідача ОСОБА_5 .

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримує в повному обсязі, від позову не відмовляється, досягнути примирення не погоджується. Суду пояснив, що відповідач ОСОБА_3 вже півтори року в будинку не проживає, пішла жити до чоловіка. Відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (внуки позивача) не слухають ОСОБА_1 , не допомагають, вважає,що вони повинні проживати з мамаю ОСОБА_3 , а тому позивач просить позов задовольнити і виписати відповідачів з житлового будинку АДРЕСА_1 .

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 (довіреність від 25.02.2019 року "Свалявського бюро правової допомоги" Мукачівського місцевого центру з надання безоплатної правової допомоги), який діє в інтересах позивача ОСОБА_1 просить позов задовольнити в повному обсязі. Вважає, що є підстави для того, щоб позбавити відповідачів права користування житловим приміщенням в АДРЕСА_1 , оскільки відповідачі протягом тривалого часу не проживають за місцем реєстрації, не допомагають по господарству, фінансової допомоги не надають, а наявність приписаної кількості людей перешкоджає позивачу в отриманні субсидії.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_3 заперечує проти заявлених вимог позивача, посилаючись на те, що вона є донькою ОСОБА_1 . Під час проживання у житловому будинку вкладувала багато грошей в утримання будинку, вставила вікна, на її кошти ремонтувався будинок. Суду пояснила, що в будинку не проживає півтора року, оскільки перейшла жити до чоловіка, однак згідна допомагати батькам, оплачувати комунальні платежі, примиритися, але батьки заперечують. Просить у позові відмовити.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_4 позов не визнає, з позовними вимогами не згідна. Суду пояснила, що є онукою позивача. В будинку залишилася проживати з братом для того, щоб допомагати дідсеві та бабусі, однак їх виганяють. Перейшли жити до мами, поскільки бабка почала звертатися із заявами про їх виселення. Крім того, бабка та дід погрожували, що якщо вони з братом не виселяться, то вони викликатимуть на них поліцію.

Відповідач ОСОБА_5 в судове засідання не з`явився.

Заслухавши пояснення позивача, представника позивача ОСОБА_2 , думку відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , дослідивши доводи в позовній заяві та перевіривши матеріали справи, суд доходить наступного висновку.

Згідно ст. 13 ЦПК України - суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Відповідно до ч.3 ст. 12, ч.1 ст. 81 ЦПК України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.1 ст. 95 ЦПК України - письмовими доказами є документи, які містять дані про обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

ОБСТАВИНИ УСТАНОВЛЕНІ СУДОМ:

Відповідно витягу № 1549911461 від 04.02.2019року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності - ОСОБА_1 є власником житлового будинку АДРЕСА_1 , який належить йому на праві приватної власності.

Відповідно до довідки № 323 від 28.02.2019 року, виданої виконкомом Березниківської сільської ради за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані: ОСОБА_3 .1981 року народження (донька позивача), ОСОБА_4 , 2000 року народження та ОСОБА_5 , 2001 року народження (внуки позивча та діти ОСОБА_3 ). Зі слів ОСОБА_1 , 1946 року народження, мешк. АДРЕСА_1 - його дочка ОСОБА_3 проживає за іншою адресою, а діти проживають по місцю навчання.

Згідно інформації № 248/02-05 від 05.06.2019 року, наданої на судовий запит щодо зареєстрованого місця перебування відповідачів — ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 згідно погосподарського обліку значаться зареєстрованими за адресою: АДРЕСА_1 .

ОБГРУНТУВАННЯ ВИСНОВКІВ СУДУ:

Відповідно до ст. 383 ЦК України - власник житлового будинку має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї.

Відповідно до ст. 391 ЦК України - власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно із ч.4 ст. 9 Житлового Кодексу Української РСР - ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Суд бере до уваги вимоги чинного законодавства та враховує, що при розгляді позову про визнання особи такою, що втратила право на жилу площу, суди повинні ретельно дослідити обставини, які мають значення для встановлення причин довготривалої відсутності (правова позиція Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, постанова від 24.10.2018 року, справа № 31-37646св18: «Що початок відліку часу відсутності визначається від дня, коли особа залишила приміщення.Повернення особи до жилого приміщення, яке вона займала, перериває строк тимчасової відсутності. При тимчасовій відсутності за особою продовжує зберігатись намір ставитися до жилого приміщення як до свого постійного місця проживання. (вказане відповідає роз`ясненням, наданим судам у пункті 10 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12 квітня 1985 року «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України», відповідно до якого у справах про визнання наймача або члена його сім`ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (стаття 71 ЖК Української РСР), необхідно з`ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки.

Статтею 71 Житлового Кодексу Української РСР встановлено загальні правила збереження жилого приміщення за тимчасово відсутніми громадянами. За змістом цієї статті при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім`ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом.

Відповідно д до ст. 72 Житлового Кодексу Української РСР - визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Тобто, для висновку, що особа може бути визнана такою, що втратила право користування жилим приміщеннями є наявність двох умов: непроживання особи в жилому приміщенні більше шести місяців та відсутність поважних причин.

В спірному житловому будинку зареєстровані та проживають відповідачі ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 як члени його сім`ї.

Відповідно до ст. 156 Житлового кодексу Української РСР - члени сім`ї власника жилого будинку, які проживають разом із ним у будинку, що йому належить користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку.

В судовому засіданні встановлено, що відповідачі порядок користування жилою площею не порушують, інтересу до вищевказаного житлового будинку не втрачали, там зберігаються їх меблі та речі, а іншого житла ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 не мають.

При розляді справи, суд бере до уваги, що саме на позивача процесуальний закон покладає обов`язок довести факт відсутності відповідачів понад встановлені ст.71 ЖК Української РСР строки у жилому приміщенні без поважних причин, однак позивач факту відсутності відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 без поважних причин не довів. Зокрема внуки позивача проживали за місцем навчання, а потім позивач вигнав їх.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України - суд здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом. Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України - кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Крім того, суд бере до уваги, що втрата житла є найбільш крайньою формою втручання у право на повагу до житла (рішення Європейського суду з прав людини у справі «МакКенн проти Сполученого Королівства» від 13.05.2008 року пункт 50, «Кривіцька та Кривіцький проти України» від 02 грудня 2010 року). Втручання держави є порушенням ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних сводбод, якщо воно не переслідує законну мету, одну чи декілька, що перелічені у пункті 2 статті 8, не здійснюється «згідно із законом» та не може розглядатись як «необхідне в демократичному суспільстві» (рішення у справі «Савіни проти України» від 18.12.2008 року).

Відповідно до ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Відповідно до ст. 78 ЦПК України - суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

З огляду на вищенаведене, враховуючи встановлені та перевірені в судовому засіданні докази, зважаючи на обставини, які були з`ясовані в ході проведення судового засідання, суд вважає, що позивачем не доведено обставин та причин довготривалої відсутності відповідачів без поважних причин у будинку АДРЕСА_1 та понад строки, встановлені ст.71 ЖК Української РСР; що належними та допустимими доказами не наведено, що відповідачами порушено порядок користування жилою площею, зокрема до суду не надано ні акту, в якому засвідчується факт, що відповідачі не проживають протягом певного часу, ні будинкової книги, де є запис про реєстрацію відповідачів, ні показів свідків.

Відповідно до ч.1 ст. 321 ЦК України- право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

На підставі вище наведеного, враховуючи, що обставини, на які посилався позивач не знайшли своє підтвердження під час судового розгляду та спростовані відповідачами, суд доходить висновку, шо у задоволенні вимог позивачу слід відмовити за недоведеності вимог.

Відповідно до ст.133 ЦПК України питання розподілу судових витрат судом не вирішується.

Відповідно до ст.141 ЦПК України - судові витрати, при відмові у задоволенні позовних вимог, покладаються на позивача.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 ч.1 Перехідних положень (розділ ХІІІ) ЦПК України - до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Керуючись ст. ст. 13, 81, 89, 95, 258, 259, 263, 264, 265, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, ст.ст.383, 391, 405 ЦК України, ст.ст. 71, 72, 150, 156 Житлового Кодексу Української РСР, суд, -

В И Р І Ш И В:

У позові ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (мешк. АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податку НОМЕР_1 ) до ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (мешк. АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податку відсутній), ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (мешк. АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податку відсутній), ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (мешк. АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податку відсутній) про визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Закарпатського апеляційного суду через Свалявський районний суд Закарпатської області.

ГОЛОВУЮЧИЙ - СУДДЯ Н.М.ЖИГАНСЬКА

20.08.2019 року