Decision № 8375945, 15.03.2010, Commercial Court of Kharkiv Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" березня 2010 р. Справа № 63/27-10

вх. № 378/5-63

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

прокурора - Волик О.Г., посвідчення № 743 від 14.07.2009 року; позивача - Вітер М.О., довіреність № 01/02-2010 від 05.02.2010 року; відповідача - не з"явився,

розглянувши справу за позовом Військового прокурора Харківського гарнізону м. Харківа в інтересах держави, в особі Державного підприємства Міністерства оборони України "Харківська контора матеріально-технічного забезпечення", м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Строй Транс Авто", м. Харків

про стягнення 27434,25 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Прокурор звернувся до господарського суду з позовом, а якому просить суд стягнути з відповідача 27434,25 грн. заборгованості, що виникла внаслідок не належного виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань по договору схову № 24, укладеного між сторонами 30.12.2008 року. Позов обґрунтовано статтями 526, 946 Цивільного кодексу України.

До початку судового засідання прокурор та позивач звернулись до суду з заявою про фіксацію судового процесу за допомогою ведення протоколу судового засідання в паперовій формі. Вказана заява позивача розглянута та задоволена судом як така, що відповідає нормам чинного законодавства.

Відповідач в судове засідання не з'явився, відзив на позовну заяву та витребуваних судом документів не надав. Про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

З’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення прокурора, представника позивача, суд встановив наступне.

30.12.2008 року між сторонами був укладений договір № 9, відповідно до умов якого позивач зобов'язався надавати відповідачу складські послуги зі схову товарів, надання послуг по прийому та відправки вантажу залізничним транспортом та проведення вантажно - розвантажних робіт, а відповідач зобов'язався ці послуги приймати та оплачувати.

Відповідно до пункту 3.1 договору, відповідач зобов'язаний оплачувати вартість фактично займаної площі відповідно до прийнятих розцінок (протокол узгодження ціни.

Позивач свої зобов'язання по договору виконав в повному обсязі, що підтверджується актами виконаних робіт, підписаними між сторонами в період з 31.05.2009 року по 30.09.2009 року, які досліджені судом та долучені до матеріалів справи (аркуші справи 8-12).

Проте, відповідач взяті на себе зобов'язання не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка станом на 21.01.2010 року складає 27434,25 грн.

У відповідності зі статтею 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та статтею 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб’єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконати її обов’язку.

Господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Відповідно до частини 7 статті 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 525 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, вимога прокурора про стягнення з відповідача на користь позивача 27434,25 грн. заборгованості обґрунтована, вона підтверджуються доданими до матеріалів справи доказами, не спростована відповідачем, та суд вважає її такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційне-технічне забезпечення судового процесу та враховуючи те, що спір виник з вини відповідача - покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 509, 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 179 ГК України, ст.ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СтройТрансАвто" (61082, м. Харків, вул. Межлаука, 9/3, кв. 4, р/р 26000052296610 в Харківському ГРУ Приватбанка, МФО 351533) на користь Державного підприємства Міністерства оборони України "Харківська контора матеріально-технічного забезпечення" (61064, м. Харків, вул. Цементна, 3, р/р 26001000127218 в філії ВАТ "Укрексімбанк" в м. Харкові, МФО 351618, код 08162096) - 27434,25 грн. заборгованості.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СтройТрансАвто" (61082, м. Харків, вул. Межлаука, 9/3, кв. 4, р/р 26000052296610 в Харківському ГРУ Приватбанка, МФО 351533) на користь Державного бюджету України (одержувач - УДК у м. Харкові, № рахунку 31110095700002, код ЄДРПОУ 24134490, код бюджетної класифікації 22090200, символ звітності банку 095, банк одержувача - ГУДКУ у Харківській обл., МФО 851011) –274,34 грн. державного мита.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СтройТрансАвто" (61082, м. Харків, вул. Межлаука, 9/3, кв. 4, р/р 26000052296610 в Харківському ГРУ Приватбанка, МФО 351533) на користь державного бюджету України (одержувач коштів - УДК у м. Харкові, № рахунку 31213259700002, код ЄДРПОУ 24134490, код бюджетної класифікації 22050000, символ звітності банку 259, банк одержувача - ГУДКУ у Харківській обл., МФО 851011) –236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя

рішення підписано 15 березня 2010 року