Decision № 83536708, 07.08.2019, Commercial Court of Ivano-Frankivsk Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07.08.2019 м. Івано-ФранківськСправа № 909/688/19

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Фрич М. М., секретар судового засідання Бабенецька А. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Приватного акціонерного товариства "ПРОСТО-страхування",

вул. Герцена, буд.10,м. Київ, 04050

вул. Герцена, буд.10, офіс 320, м. Київ, 04050 ( ОСОБА_1 )

до відповідача: Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Галицька",

вул. Василіянок, буд.22, м. Івано-Франківськ, 76018

про стягнення страхового відшкодування в сумі 9 990,75 грн

Представники сторін не з`явилися

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "ПРОСТО-страхування" звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Галицька" про стягнення страхового відшкодування в сумі 9 990,75 грн.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 03.07.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження і призначено розгляд справи по суті на 23.07.2019 року. В судовому засіданні 23.07.2019 року відкладено розгляд справи на 07.08.2019 року.

Представники сторін в судове засідання не з`явилися. Відповідач відзиву на позовну заяву суду не подав.

Відповідно до ч.9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Враховуючи викладене, суд вважає за можливе у відповідності до ст. 202 ГПК України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, розглянути справу без участі повноважних представників сторін за наявними в ній матеріалами, запобігаючи, одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору.

Позиція позивача.

Позивач вказав, що відповідно до умов договору страхування серії PVP.S № 1802057 майнових інтересів власника автомобіля Nissan, реєстраційний номер НОМЕР_1 , позивач здійснив виплату страхового відшкодування в розмірі 9 990, 75 грн.

З посиланням на ст.993 ЦК України та ст.27 Закону України "Про страхування" позивач вказав, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, яка отримала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдану шкоду.

Таким чином, позивач просить суд стягнути з відповідача 9 990, 75 грн, що є вартістю відновлюваного ремонту пошкодженого транспортного засобу.

Позиція відповідача.

Відповідач будь-яких заперечень та відзиву на позовну заяву суду не подав.

Фактичні обставини, встановлені судом.

17.07.2018 року між Приватним акціонерним товариством "ПРОСТО-страхування" (страховик) та ОСОБА_2 (страхувальник) було укладено договір страхування серії PVP.S № 1802057 майнових інтересів власника автомобіля Nissan, реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Відповідно до п.1.7. договору страховим ризиком/страховим випадком є пошкодження або знищення ТЗ, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (ДТП), яка сталася за участю двох або більше керованих наземних ТЗ.

05.02.2019 року в м. Івано-Франківськ, на вул. Є. Коновальця відбулась дорожньо-транспортна пригода за участі застрахованого автомобіля та автомобіля БОГДАН А-701.32, реєстраційний номер НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_3 . В результаті ДТП було пошкоджено застрахований ТЗ.

Відповідно до постанови Івано-Франківського міського суду від 05.03.2019 року, ДТП сталася внаслідок порушення ОСОБА_3 Правил дорожнього руху.

06.02.2019 року страхувальник направив до страховика повідомлення про подію, що має ознаки страхового випадку.

Відповідно до Звіту №134852 про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу від 08.05.2019 року, вартість відновлюваного ремонту пошкодженого ТЗ становить 10 432, 69 грн.

Відповідно до рахунку №Сч00016327 від 11.02.2019 року, складеного ФОП ОСОБА_4 , вартість відновлюваного ремонту становить 9 990, 75 грн.

Відповідно до страхового акту №134852 від 20.02.2019 року, страхове відшкодування, яке підлягає сплаті становить 9 990, 75 грн.

Відповідно до платіжного доручення №3382 від 21.02.2019 року позивач сплатив на рахунок СТО вартість відновлюваного ремонту в сумі 9 990, 75 грн.

Цивільно-правова відповідальність винної в ДТП особи була застрахована в ПрАТ СК "Галицька", відповідно до полісу №АО/0199988.

01.04.2019 року позивач звертався до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування в сумі 9990, 75 грн.

Виходячи з матеріалів справи та керуючись вимогами діючого законодавства, суд дійшов в спірному випадку таких висновків.

Щодо вимоги про стягнення страхового відшкодування, слід вказати таке.

Згідно з ч. 1 ст. 352 Господарського кодексу України, страхування - це діяльність спеціально уповноважених державних організацій та суб`єктів господарювання (страховиків), пов`язана з наданням страхових послуг юридичним особам або громадянам (страхувальникам) щодо захисту їх майнових інтересів у разі настання визначених законом чи договором страхування подій (страхових випадків), за рахунок грошових фондів, які формуються шляхом сплати страхувальниками страхових платежів. Страхування може здійснюватися на основі договору між страхувальником і страховиком (добровільне страхування) або на основі закону (обов`язкове страхування) - ч. 2 ст. 352 Господарського кодексу України.

Частиною 1 ст. 355 Господарського кодексу України передбачено, що об`єкти страхування, види обов`язкового страхування, а також загальні умови здійснення страхування, вимоги до договорів страхування та порядок здійснення державного нагляду за страховою діяльністю визначаються ЦК України, цим кодексом, законом про страхування, іншими законодавчими актами.

За приписами статті 979 Цивільного кодексу України та статті 16 Закону України "Про страхування", за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

В силу положень частини першої та пункту 1 частини другої статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до абз. 3 ч. 1 ст. 988 Цивільного кодексу України, страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.

Відповідно до ст. 990 вказаного кодексу, страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Відповідно до ст. 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч.1 ст. 1188 Цивільного кодексу України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Відповідно до ст. 993 Цивільного кодексу України, статті 27 Закону України "Про страхування" обумовлено, що до страховика який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

У даному випадку існує основне зобов`язання між страхувальником або вигодонабувачем, з одного боку, і особою, відповідальною за збитки , - з іншого. Однак, тут відбувається зміна осіб у зобов`язанні шляхом переходу прав кредитора до іншої особи на підставі закону: страховик заміняє собою страхувальника в його вимогах до особи, відповідальної за збитки. Отже, позивач, здійснивши виплату страхового відшкодування, набув право вимоги до особи, відповідальної за заподіяні збитки.

Перехід прав страхувальника до страховика після виплати страхового відшкодування здійснюється на підставі договору, за яким страхувальник передає свої права страховику і приймає на себе зобов`язання сприяти останньому в здійсненні його суброгаційних прав. Страхувальник передає свої права на добровільній основі. При цьому права вимоги передаються в тім же обсязі, в якому вони могли б бути здійснені самим страхувальником.

Право вимоги переходить до страховика в межах виплаченої суми страхового відшкодування. Отже страховик виступає замість потерпілого у деліктному зобов`язанні.

Як вбачається з матеріалів справи, у зв`язку з настанням страхового випадку, на виконання умов договору страхування серії PVP.S № 1802057 майнових інтересів власника автомобіля Nissan, реєстраційний номер НОМЕР_1 від 17.07.2018 року, позивач здійснив виплату страхового відшкодування в розмірі 9 990, 75 грн, що підтверджується платіжним дорученням №3382 від 21.02.2019 року.

Цивільно-правова відповідальність особи, винної у вчиненні ДТП була застрахована у ПрАТ "СК "Галицька", відповідно до полісу №АО/0199988, відповідно до якого ліміт за шкоду майну становить 100 000 грн, франшиза - 0.

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. У разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Зокрема відшкодування вартості пошкодженого майна на суму заявлених вимог має бути підтверджено у визначеному законом порядку, а саме відповідно до вимог абзацу десятого ч. 2 ст. 7 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" проведення оцінки майна є обов`язковим у випадку визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.

Згідно ст. 12 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб`єкта оціночної діяльності.

Відповідно до Звіту №134852 про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу від 08.05.2019 року, вартість відновлюваного ремонту пошкодженого ТЗ становить 10 432, 69 грн, а відповідно до рахунку №Сч00016327 від 11.02.2019 року, складеного ФОП ОСОБА_4 , вартість відновлюваного ремонту становить 9 990, 75 грн.

Суд дослідивши подані докази, визнав їх належними доказами в розумінні статей Господарського процесуального кодексу України (надалі за текстом - ГПК України). На підставі цих доказів з урахуванням обставин по справі та діючого законодавства суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог в розмірі 9 990, 75 грн.

Щодо вимоги позивача про відшкодування 5000 грн правової допомоги, слід вказати таке.

Відповідно до ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у разі задоволення позову - на відповідача.

Відповідно до ст.126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно зі ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Як вбачається з матеріалів справи, вимога позивача про стягнення судових витрат, пов`язаних з оплатою професійної правової допомоги підтверджується такими доказами: Договором про надання правової допомоги №23 від 03.01.2019 року, укладений між АТ "ПРОСТО-страхування" та Адвокатським бюро "Синюк та партнери", Реєстром справ, що є додатком №1 від 01.04.2019 року, який є невід`ємним від договору і відповідно до якого з метою надання правничої допомоги прийнято дану справу, Актом виконаних робіт від 30.04.2019 року, що є додатком №2 до договору і відповідно до якого надано правову допомогу на перелік справ на загальну суму 113000 грн, серед яких вказано і дані справу з правовою допомогою на суму 5000 грн, Платіжними дорученнями №6099 від 03.04.2019 року на суму 60 000 грн та №6100 від 03.04.2019 року на суму 53 000 грн, що всього становить 113 000 грн, Детальним описом (наданих послуг) виконаних для надання правової допомоги від 30.04.2019 року, що є додатком №1.4 до договору і відповідно до якого вказано детальний обсяг робіт з кількістю годин та вартістю.

З огляду на викладені обставини, враховуючи подані позивачем докази в підтвердження розміру витрат, пов`язаних з оплатою професійної правової допомоги, суд дійшов висновку що така вимога позивача є обґрунтованою та такою, що підлягає до задоволення.

Згідно зі ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ст.129 ГПК України судовий збір слід покласти на відповідача.

Керуючись ст. 352, 355 Господарського кодексу України, ст. 993 Цивільного кодексу України, ст. 27 Закону України "Про страхування", ст.73,86,123,126,129 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Приватного акціонерного товариства "ПРОСТО-страхування" /вул. Герцена, буд.10,м. Київ, 04050, код ЄДРПОУ 24745673/ до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Галицька" /вул. Василіянок, буд.22, м. Івано-Франківськ, 76018, код ЄДРПОУ 22186790/ про стягнення страхового відшкодування в сумі 9 990,75 грн - задоволити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Галицька" /вул. Василіянок, буд.22, м. Івано-Франківськ, 76018, код ЄДРПОУ 22186790/ на користь Приватного акціонерного товариства "ПРОСТО-страхування" /вул. Герцена, буд.10,м. Київ, 04050, код ЄДРПОУ 24745673/ 9 990, 75 грн (дев`ять тисяч дев`ятсот дев`яносто гривень 75 к.) страхового відшкодування, 5000 грн (п`ять тисяч гривень) витрат, пов`язаних з оплатою професійної правової допомоги та 1 921 грн (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна гривня) судового збору.

Видати наказ після вступу додаткового рішення в законну силу.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 20-ти днів до Західного апеляційного господарського суду (м. Львів).

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 09.08.2019

Суддя Фрич М. М.