
Справа № 591/6550/17
Провадження № 1-кп/591/116/19
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
07 серпня 2019 року Зарічний районний суд м. Суми у складі: головуючого - судді Сибільова О.В., суддів - Клименко А.Я., Мальованої-Когер В.В., за участю секретаря Д`ячук Ю.О., прокурора Кравцової Л.М., представника потерпілого Бондаря П.Г., захисника Нікітченко Є.В., обвинуваченого ОСОБА_1 , розглянувши в судовому засіданні обвинувальний акт по кримінальному провадженню № 12016200130000490 відносно
ОСОБА_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч 2, 3 ст. 15 - ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 194, ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 263, ч. 3 ст. 15 - ч. 3 ст. 289, ст. 348 КК України,
В С Т А Н О В И В :
В провадженні Зарічного районного суду м. Суми перебуває обвинувальний акт відносно ОСОБА_1 , обвинуваченого у вчиненні наведених кримінальних правопорушень, ухвалою слідчого судді від 24 лютого 2017 року по якому було накладено арешт в тому числі на паспорт та ідентифікаційний код обвинуваченого, потреба в якому на думку захисника відпала, тому просив його скасувати.
Захисник та обвинувачений підтримали клопотання, а прокурор та представник потерпілого не заперечили проти нього.
Суд, дослідивши клопотання та надані до нього матеріали, приходить наступних висновків.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні наведених кримінальних правопорушень.
24 лютого 2017 року слідчим суддею Зарічного районного суду м. Суми було накладено арешт на майно ОСОБА_1 , в тому числі на паспорт та картку фізичної особи платника податків.
На думку суду, зі змісту ст. 174 КПК України випливає, що скасування арешту майна в контексті цієї норми, можливе за умови наявності певних обставин, які зазначає сторона, що не могли бути відомі суду під час накладення арешту і суттєво впливали б на прийняте судом рішення або якщо вони доведуть, що відпала потреба в такому арешті чи якщо він накладений необґрунтовано.
З досліджених матеріалів вбачається, що вилучення у ОСОБА_1 наведеного майна та накладення арешту на нього вмотивовувалось необхідністю збереження речових доказів.
При цьому, переконливого підтвердження значення для справи саме оригіналів зазначених документів обвинуваченого суду не наведено, в тому числі в розумінні їх відповідності критеріям, наведеним в ст. 98 КПК України, а тому суд виходить з того, що в подальшому застосуванні арешту відпала потреба, оскільки це може призвести до невиправданого втручання в права особи, а отже клопотання належить задовольнити.
Задовольняючи клопотання, суд виходить і з того, що доказове значення для кримінального провадження, в контексті вимог ст. 84 КПК України, визначається предметом перевірки, який в свою чергу зумовлюється внесеними відомостями до ЄРДР та характером обвинувачення, тобто фактами, подіями чи обставинами, які складають предмет судового розгляду, та який жодним чином не пов`язаний з отриманням, володінням чи розпорядженням особистими документами громадянина України.
На підставі викладеного, керуючись ст. 174 КПК України, суд
П О С Т А Н О В И В :
Клопотання захисника Музичука Є.А. в інтересах ОСОБА_1 про скасування арешту майна по кримінальному провадженню № 12016200130000490, накладеного ухвалою слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми 24 лютого 2017 року, задовольнити та скасувати арешт в частині його накладення на паспорт громадянина України серія НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_1 та картку фізичної особи платника податків на ім`я ОСОБА_1 № НОМЕР_2 .
Ухвала виконується негайно прокурором.
Ухвала не оскаржується.
Судді
The court decision No. 83487571, Zarichnyi District Court of Sumy City was adopted on 07.08.2019. The procedural form is Criminal, and the decision form is Court ruling. On this page, you will find key information about this court decision. We provide convenient and quick access to actual court decisions so that you can keep up to date with the most recent court precedents. Our database includes the full range of information you need, allowing you to find important information quickly.
This decision relates to case No. 591/6550/17. Legal Entities, which are mentioned in the text of this judgment: