Court ruling № 83236, 14.08.2006, Commercial Cassation Court of the Supreme Court (until 15.12.2027 - Higher Commercial Court of Ukraine)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

14 серпня 2006 р.

№ 12/57/06

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Муравйова О.В. –головуючого

Волковицької Н.О.

Фролової Г.М.

розглянувши матеріали касаційної скарги

Селянського фермерського господарства “Веселий кут”

на постанову

Одеського апеляційного господарського суду від 06.06.2006 року

у справі

№ 12/57/06 господарського суду Миколаївської області

за позовом

Селянського фермерського господарства “Веселий кут”

до

Сільськогосподарського об’єднання фермерів “Агро”

про

стягнення 71300,00 грн.

встановив:

Подана касаційна скарга не відповідає вимогам розділу ХІІ1 Господарського процесуального кодексу України з наступних підстав.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 1113 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату державного мита у встановлених порядку і розмірі.

Відповідно до статті 6 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 року №7-93 “Про державне мито” державне мито, яке справляється із апеляційних та касаційних скарг на рішення та постанови господарських судів, сплачується за місцем розгляду та оформлення документів і зараховується до Держаного бюджету України на рахунки, що відкриті в управліннях Державного казначейства за місцем знаходження господарських судів. Таким чином, державне мито, із касаційних скарг у справах, які розглядаються у Вищому господарському суді України повинно бути перераховане наступним чином:

Одержувач: ВДК у Печерському районі;

Ідентифікаційний код: 26077922;

Банк одержувача: управління Державного казначейства в м. Києві;

МФО: 820019;

Розрахунковий рахунок №31116095600007;

Код економічної класифікації доходів: 22090200 “Державне мито, не віднесене до інших категорій”;

Символ звітності банку (095)

Додана до касаційної скарги квитанція №180 про сплату держмита від 03.07.2006 року не може слугувати доказом сплати державного мита у встановленому порядку, оскільки одержувач платежу зазначений невірно.

Платіжне доручення №347 від 04.07.2006 року, додане скаржником до касаційної скарги також не може бути належним доказом сплати державного мита, виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 14 Інструкції, затвердженої Наказом Головної Державної Податкової Інспекції України від 22.04.1993 року №15 „Про затвердження Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита” при перерахуванні державного мита з рахунку платника до відповідного документу додається останній примірник платіжного доручення з написом (поміткою) кредитної установи про зарахування в доход бюджету відповідної суми, напис скріплюється першим і другим підписами посадових осіб і відбитком печатки кредитної установи з відміткою дати виконання платіжного доручення.

На зворотному боці платіжного доручення №347 від 04.07.2006 року взагалі відсутній напис кредитної установи про зарахування в доход бюджету відповідної суми.

Крім того, відповідно до пункту 4 частини 1 статті 111 згаданого кодексу касаційна скарга за змістом повинна містити вимоги особи, що подала касаційну скаргу, із зазначенням суті порушення або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права судом.

Тобто, в касаційній скарзі має чітко викладатись зміст такого порушення з законодавчим обґрунтуванням порушених норм та з зазначенням конкретних статей та пунктів.

Зокрема, касаційна скарга повинна містити дані, які б свідчили про те, що судами при розгляді спору не застосований закон, який підлягає застосуванню, або застосований закон, який не підлягає застосуванню, або судами неправильно витлумачена норма закону.

Проте у поданій скарзі не зазначено суті порушення або неправильного застосування судом при вирішенні спору норм матеріального чи процесуального права на підставі встановлених саме судовими інстанціями обставин справи та прийнятих доказів, зокрема, скарга зводиться лише до викладення обставин справи та йде посилання на недоведеність обставин справи.

Враховуючи викладене, відповідно до вимог пункту 4, 6 частини 1 статті 1113 Господарського процесуального кодексу України, касаційна скарга Селянського фермерського господарства “Веселий кут” не може бути прийнята до розгляду і підлягає поверненню.

Разом з тим, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що після усунення обставин, зазначених у пунктах 1, 2, 3, 4 і 6 частини першої цієї статті, сторона у справі має право повторно подати касаційну скаргу, а прокурор внести касаційне подання в загальному порядку.

Керуючись статтями 86, 111, пунктами 4, 6 частини 1 статті 1113, статтями 1115, 1117 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу Селянського фермерського господарства “Веселий кут” на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 06.06.2006 року у справі № 12/57/06 господарського суду Миколаївської області повернути скаржнику без розгляду.

Головуючий О. Муравйов

Судді : Н. Волковицька

Г. Фролова