Court ruling № 8299472, 04.03.2010, Administrative Cassation Court of the Supreme Court (until 15.12.2027 - Higher Administrative Court of Ukraine)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

                              м. Київ                                        К-4116/10

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бившева Л.І., Маринчак Н.Є., Степашко О.І., Шипуліна Т.М.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Облагрохім-Черкаси»(далі –ТОВ «Облагрохім-Черкаси»)

на постанову господарського суду Черкаської області від 22.09.2008

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.12.2009

у справі № 07/3586а (22-а-36734/08)

за позовом ТОВ «Облагрохім-Черкаси»

до державної податкової інспекції у м. Черкаси (далі –ДПІ)

про визнання податкового повідомлення-рішення частково недійсним.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов подано про визнання податкового повідомлення-рішення від 19.09.2006 № 0007132301/1 недійсним в частині застосування до позивача штрафних санкцій у сумі 8397,67 грн.

Постановою господарського суду Черкаської області від 22.09.2008, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.12.2009, у позові відмовлено з тих причин, що складені товариством з обмеженою відповідальністю «Юнікон-Пром»податкові накладні після анулювання його реєстрації як платника ПДВ не можуть підтверджувати правомірності включення до складу податкового кредиту сум ПДВ за такими накладними, тоді як дійсність договору, на виконання якого були складені ці накладні, не має обов’язковим наслідком обґрунтованість податкової вигоди за господарськими операціями за цим договором.

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України ТОВ «Облагрохім-Черкаси»просить скасувати оскаржувані судові акти та прийняти нове рішення по суті спору, посилаючись на порушення судами норм матеріального права. Основним мотивом касаційної скарги зазначено, що оскільки підставою прийняття оспорюваного акта індивідуальної дії слугував висновок податкового органу про недійсність правочину, то після установлення в судовому порядку його дійсності вказане податкове повідомлення-рішення має бути скасовано.

Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні в порядку статті 2201 Кодексу адміністративного судочинства України (далі –КАС).

Заслухавши суддю-доповідача по справі, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, надання правової оцінки обставин справи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Судовими інстанціями у розгляді даної справи встановлено, що:

- в ході проведення ДПІ виїзної планової перевірки на предмет дотримання ТОВ «Облагрохім-Черкаси»вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.07.2005 по 30.06.2006, оформленої актом від 19.09.2006 № 462/23-208/30956059, було виявлено факт включення позивачем до складу податкового кредиту суми ПДВ у розмірі 8397,67 грн. за податковими накладними, складеними товариством з обмеженою відповідальністю «Юніком-Пром»у жовтні –листопаді 2005 року на виконання договору поставки від 01.10.2005 № 48;

- рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 13.05.2003 у справі № 2-2193/3 визнано недійсним установчі та реєстраційні документи товариства з обмеженою відповідальністю «Юніком-Пром»з причин його реєстрації на підставну особу та наявності ознак фіктивного підприємництва у діяльності цього товариства; на виконання цього рішення за актом від 16.11.2004 № 496/19-4013-1 було анульовано реєстрацію зазначеного суб’єкта господарювання як платника ПДВ;

- на підставі вказаних обставин ДПІ було прийнято податкове повідомлення-рішення від 19.09.2006 № 0007132301/1 в частині визначення ТОВ «Облагрохім-Черкаси»податкового зобов’язання з ПДВ у сумі 8397,67грн.

Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо правомірності включення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ за податковими накладними, складеними постачальником після скасування його реєстрації як платника ПДВ.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За приписом підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї ж статті Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

В силу вимог підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Таким чином, як правильно зазначили судові інстанції, контрагент позивача - товариство з обмеженою відповідальністю «Юніком-Пром»- після скасування його реєстрації як платника ПДВ не мав права складати податкові накладні, а тому видані ним після 16.11.2004 податкові накладні не мають юридичної сили та, відповідно, не можуть підтверджувати правомірність віднесення до податкового кредиту сум ПДВ за такими накладними.

Посилання скаржника на установлений в судовому порядку факт дійсності договору поставки, укладеного ТОВ «Облагрохім-Черкаси»(покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Юніком-Пром»(постачальник), на виконання якого були видані зазначені податкові накладні, не можуть бути взяті до уваги Вищим адміністративним судом України.

Адже відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності.

Відповідні ж наслідки в податковому обліку створюють не самі по собі правочини, а здійснювані платником господарські операції, які з огляду на приписи статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»є самостійним поняттям, відмінним від правочинів або господарських зобов’язань.

Відтак оцінка господарських операцій та правильності їх відображення в бухгалтерському та податковому обліку платника здійснюється, передусім, з огляду на норми податкового законодавства, та може бути надана окремо від застосування положень про цивільні правочини чи господарські зобов’язання.

Отже, відсутність встановленої судом (у мотивувальній чи резолютивній частині) недійсності цивільного правочину чи господарського зобов’язання не повинна розглядатися як перешкода для донарахування податкових зобов’язань платнику податків у тому разі, якщо при цьому таким платником не дотримано вимог податкового законодавства.

Зокрема, не може визнаватися право платника ПДВ на податковий кредит у тому разі, якщо здійснення господарської операції не підтверджено належним чином оформленими первинними документами. При цьому посилання податкового органу чи суду на нікчемність правочину не є обов’язковою необхідною передумовою для розгляду господарських операцій як таких, що вчинені з порушенням вимог податкового законодавства.

Відтак попередні судові інстанції дійшли вірного висновку про правомірність нарахування позивачеві 8397,67 грн. за оспорюваним податковим повідомленням-рішенням.

Згідно з частиною третьою статті 2201 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

          З урахуванням викладеного, керуючись статтями 220, 2201, 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Облагрохім-Черкаси» відхилити.

2. Постанову господарського суду Черкаської області від 22.09.2008 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.12.2009 у справі №07/3586а (22-а-36734/08) залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом 1 місяця з дня виявлення цих обставин.

Головуючий суддя М.І. Костенко

судді:Л.І. Бившева Н.Є. Маринчак О.І. Степашко Т.М. Шипуліна