Decision № 82815047, 04.07.2019, Kherson District Administrative Court

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2019 р.м. ХерсонСправа № 540/1100/19 Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Войтовича І.І., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом, у якому просить визнати незаконною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області у здійсненні перерахунку призначеної їй пенсії та зобов`язати відповідача здійснити перерахунок призначеної ОСОБА_1 пенсії з урахуванням заробітної плати за період з 01.01.1992 до 31.07.2000, відповідно до архівних довідок №60/01-44 від 02.08.2018.

Ухвалою суду від 04.06.2019 адміністративний позов було залишено без руху та встановлено строк позивачу для усунення його недоліків.

Ухвалою суду від 10.06.2019 відкрито провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) з урахуванням положень ст. 263 КАС України.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що з 15.07.1980 до 17.11.2014 позивачка працювала в Міжнародному аеропорту Донецька імені С.С. Прокоф`єва, що підтверджується тудовою книжкою виданою 25.08.1977. Також позивачка зазначає, що 22.10.2014 будла взята на облік як внутрішньо переміщена особа із фактичним місцем проживання (перебування): АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою №6522000007 від 22.10.2014. Так, з 21.11.2014 ОСОБА_1 перебуває на обліку в Херсонському відділі головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області як особа, переміщена з тимчасової окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, отримує дострокову пенсію за віком. Розрахунок пенсії позивачки було здійснено із заробітку за весь період страхового стажу, починаючи з 01.07.2000. В березні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до відповідача із заявою про перерахунок пенсії з урахуванням заробітної плати за інший період роботи, який підтверджено архівними довідками №60/01-44 від 02.08.2018 про отримувану заробітну плату за періоди з 01.01.1992 до 31.12.1996 та з 01.01.1997 до 31.07.2000, які були видані державним архівом Донецької народної Республіки. Проте, відповідачем було відмовлено ОСОБА_1 у перерахунку пенсії, посилаючись на те, що відповідно до п. 3 ст. 9 Закону України №1207 від 15.04.2014 «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» будь- який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другоюцієї статті, єнедійсним і не створює правових наслідків. Дана відмова викладена в листі Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області від 03.04.2019 №162/П-99-1. Позивачка вважає таку відмову незаконною, просить позовні вимоги задовольнити повністю.

26.06.2019 до суду від відповідача надійшов відзив на адміністративний позов, в якому на обґрунтування правової позиції зазначено, що позивачка з 21.11.2014 перебуває на обліку в Херсонському відділі головного управління пенсійного фонду України в Херсонскій області як особа, переміщена з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції та отримує дострокову пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058. За матеріалами пенсійної справи ОСОБА_1 , страховий стаж зарахований по30.11.2014 та складає 41 рік 01 місяць 07 днів, коефіцієнт страхового стажу 0,41083, відповідно до ст. 25 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Розрахунок пенсії здійснено із заробітку за весь період страхового стажу починаючи з 01.07.2000 року (за даними індивідуальних відомостей про застраховану особу) відповідно до вимог статті 40 зазначеного закону. Індивідуальний коефіцієнт заробітку за періоди з 01.07.2000 по 30.09.2014 складає 1,99116.

Щодо розрахунку пенсії позивачки з урахуванням заробітної плати згідно довідок державного архіву Донецької Народної Республіки від 02.08.2018 №60/01-44, в яких відображено заробітну плату за періоди з 01.01.1992 по 31.12.1996 та з 01.01.1997 по 31.07.2000, відповідач зазначив наступне. Відповідно до ст. 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058, для обчислення пенсії враховується заробітна плата за весь період страхового стажу починаючи з 01.07.2000. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідок про заробітну плату первинними документами або у разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь -які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30.06.2000 незалежно від перерв. Також відповідач зазначає, що довідка про заробітну плату надається згідно додатку №1 до Порядку надання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України №1058, затвердженого постановою правління пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, із зазначенням у ній первинних документів, на підставі яких видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам, згідно з пп.3 п.2.1 розд. 2 Порядку. Крім цього, відповідач зазначає, що ОСОБА_1 були надані довідки про заробіток, які не враховуються при розрахунку пенсії. Так, Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» визначено особливості діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на тимчасово окупованій території. Відповідно до зазначеного закону будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. За таких обставин, відповідач зазначає, що будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або вищевказаними особами, є недійсним і не створює правових наслідків. Таким чином, за довідками №60/01-44 від 02.08.2018 про отримувану заробітну плату за періоди з 01.01.1992 до 31.12.1996 та з 01.01.1997 до 31.07.2000, виданими державним архівом Донецької народної Республіки, в перерахунку пенсії відмовлено. Просив відмовити в задоволені позову.

За приписами п. 2 ч. 1 ст. 263 КАС України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообовязковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Відповідно до п.10 ч.1 ст.4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відтак, справу розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд дійшов наступного.

Судом встанволено, що ОСОБА_1 з 21.11.2014 перебуває на обліку в Херсонському відділі головного управління пенсійного фонду України в Херсонскій області як особа, переміщена з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції та отримує дострокову пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058.

Як вбачається з матеріалів пенсійної справи ОСОБА_1 , страховий стаж зарахований по 30.11.2014 та складає 41 рік 01 місяць 07 днів, коефіцієнт страхового стажу 0,41083, відповідно до ст. 25 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Розрахунок пенсії здійснено із заробітку за весь період страхового стажу починаючи з 01.07.2000 року (за даними індивідуальних відомостей про застраховану особу) відповідно до вимог статті 40 зазначеного закону.

Індивідуальний коефіцієнт заробітку за періоди з 01.07.2000 по 30.09.2014 складає 1,99116.

Розмір пенсії ОСОБА_1 складає 3 767,55 грн., у тому числі:

- 3602,88 грн., основний розмір пенсії, обчислений згідно зі ст. 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (4404,35 грн х 1,99116 х 0,41083) де 4404,35 грн. - середня заробітна плата (дохід) у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні за 2014-2016 роки з урахуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу)в Україні, з якої спачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, в розмірі 1,17 (3764,40 грн. х 1,17 = 4404,35грн.) згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій, відповідно до частини другої ст. 42 Закону України №1058, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 №124 «Питання проведення індексації пенсії у 2019 році».

- 164,67 грн. доплата за 11 років стажу понад встановлені для жінок 30 років, обчислена відповідно до ст. 28 Закону України №1058 (1497,00 х 11%).

17.01.2019 р. позивач звернувся до Центрального обєднаного управління в м. Одесі із заявою № 349 для перерахунку пенсії з більшого заробітку, однак рішенням № 862767 від 24.01.2019 року, позивачу відповідно постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 року № 545 в перерахунку пенсії відмовлено.

У березні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Песійного фонду України в Херсонській області із заявою про перерахунок пенсії з урахуванням заробітної плати за інший період роботи, який підтверджено архівними довідками №60/01-44 від 02.08.2018 про отримувану заробітну плату за періоди з 01.01.1992 до 31.12.1996 та з 01.01.1997 до 31.07.2000, які були видані державним архівом Донецької народної Республіки.

Проте, відповідачем було відмовлено ОСОБА_1 у перерахунку пенсії, посилаючись на те, що відповідно до п. 3 ст. 9 Закону України №1207 від 15.04.2014 «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» будь- який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другоюцієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків. Дана відмова викладена в листі Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області від 03.04.2019 №162/П-99-1.

Вважаючи таку відмову відповідача протиправною, позивачка звернулася до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообовязковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних приватних закладів для догляду непрацездатними.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей» від 16 вересня 2014 року № 1680-VII (далі - Закон № 1680-VII) згідно з цим Законом тимчасово, з дня набрання ним чинності з урахуванням положень Закону України Про створення необхідних умов для мирного врегулювання ситуації в окремих районах Донецької та Луганської областей на строк до 31 грудня 2019 року включно, запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей, до яких належать райони, міста, селища, села, що визначаються рішенням Верховної Ради України (далі - окремі райони Донецької та Луганської областей).

На підставі статей 4, 5 Закону № 1680-VII передбачено, що органи місцевого самоврядування, місцеві органи виконавчої влади у спосіб і в межах повноважень, що передбачені Законом України «Про засади державної мовної політики, іншими законами України, міжнародними договорами України», згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України, сприяють в окремих районах Донецької та Луганської областей використанню російської та інших мов в усній і письмовій формі у сфері освіти, в засобах масової інформації і створюють можливості для їх використання у діяльності органів державної влади і органів місцевого самоврядування, в судочинстві, в економічній і соціальній діяльності, при проведенні культурних заходів та в інших сферах суспільного життя.

В окремих районах Донецької та Луганської областей місцеве самоврядування здійснюється відповідно до Конституції та законів України відповідними територіальними громадами безпосередньо та через органи місцевого самоврядування.

Правовий статус органів та посадових осіб, які діють на території України та створені і проводять свою діяльність не у відповідності із законодавством України, визначено, зокрема, Законом України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" № 1207-VII від 15 квітня 2014 року (далі - Закон № 1207-VII).

Згідно із частинами першою - третьою статті 9 Закону № 1207-VII державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

Разом з цим, суд вважає необхідним зазначити, що у 1971 році Міжнародний суд Організації Обєднаних Націй (далі - ООН) у документі Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії зазначив, що держави - члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) розвиває цей принцип у своїй практиці. Наприклад, у справах Лоізіду проти Туречиини (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45), Кіпр проти Туреччини (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та Мозер проти Республіки Молдови та Росії (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016). Зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів (окупаційної влади) далеко від абсолютного, - вважають судді ЄСПЛ, - Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим (ЄСПЛ). Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать.

При цьому, на думку суду, у виняткових випадках, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу.

Так, статтею 62 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно ст.64 Закону № 1788-ХІІ пенсії обчислюються за встановленими нормами у процентах до середньомісячного заробітку, що визначається відповідно до статей 65-67 цього Закону, який громадяни одержували перед зверненням за пенсією.

Статтею 65 Закону № 1788-ХІІ визначено загальний порядок визначення середньомісячного заробітку для обчислення пенсій, згідно якого середньомісячний заробіток для обчислення пенсій береться за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд протягом усієї трудової діяльності незалежно від перерв у роботі та за період роботи, починаючи з 1 липня 2003 року до моменту звернення за пенсією. Заробіток за період роботи до 1 липня 2003 року враховується на підставі документів про нараховану заробітну плату (виплати, дохід), виданих у встановленому законодавством порядку, а за період роботи починаючи з 1 липня 2003 року - за даними персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообовязкового державного пенсійного страхування.

Відповідно до частини першої статті 40 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-ІV "Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-ІV) для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.

Такими первинними документами є: розрахунково-платіжні відомості, розрахункові відомості по заробітній платі, особові рахунки по заробітній платі або ж платіжні відомості по заробітній платі.

Згідно з пунктом 17 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону 1058-ІV, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846, довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працювала особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або державними архівними установами.

Судом встановлено, що позивачем до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області для перерахунку пенсії подано довідки від 02.08.2018 року № 60/01-44, яка містить інформацію про розмір заробітної плати за період роботи з 01.01.1992 по 31.07.2000 року, видані органом, який створений на тимчасово окупованій території.

Враховуючи викладене, суд вважає можливим застосувати названі загальні принципи (Намібійські винятки), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та ЄСПЛ, в контексті оцінки документів, виданих закладами, що знаходяться на окупованій території, як доказів, оскільки не прийняття їх призведе до порушень та обмежень прав позивача на соціальний захист та гарантоване йому право на пенсійне забезпечення.

За таких обставин, суд погоджується із позицією позивача та вважає протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області щодо не прийняття до обрахунку розміру пенсії довідок від 02.08.2018 №60/01-44, які містять інформацію про розмір заробітної плати за період роботи з 01.01.1992 до 31.12.1996 та з 01.01.1997 до 31.07.2000.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» в Україні як соціальній, правовій державі людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави (статті 1, 3 Конституції України).

Зазначені конституційні положення розвинуті в розділі II Конституції України «Права, свободи та обов`язки людини і громадянина». Тим самим право на соціальний захист віднесено до основоположних прав і свобод. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел (частина друга статті 46 Основного Закону України) і забезпечується частиною другою статті 22 Конституції України, відповідно до якої конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.

Конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв`язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов`язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.

У пункті 54 Рішення ЄСПЛ у справі «Пічкур проти України» ЄСПЛ також зазначив про порушення статті 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідачем протиправно відмовлено ОСОБА_1 у перерахунку пенсії та протиправно не враховано даних про розмір заробітної плати відповідно до довідок від 02.08.2018 №60/01-44.

Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до пункту Декларації про майбутнє Європейського суду з прав людини від 26.04.2011 р.: Установити і зробити передбачуваними для всіх сторін публічні правила стосовно застосування статті 41 Конвенції, включаючи рівень справедливого відшкодування, котрого слід очікувати за різних обставин.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно зясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно положень ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню.

Згідно ч.ч.1, 3 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є субєктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи, що суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, слід стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області судовий збір у розмірі 768,40 грн.

Керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 8, 9, 10, 77, 90, 139, 205, 242-246, 250, 251, 255, 263, 295, 297 КАС України, суд, -

вирішив:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області від 03.04.2019 щодо не врахування, для здійснення перерархунку пенсії, даних про розмір заробітної плати ОСОБА_1 , відповідно до виданих довідок від 02.08.2018 №60/01-44.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській облсті здійснити ОСОБА_1 перерахунок пенсії з урахуванням розміру заробітної плати за період роботи з 01.01.1992 до 31.12.1996 та з 01.01.1997 до 31.07.2000, який зазначений в архівних довідках від 02.08.2018 №60/01-44 .

Стягнути на користь ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (код ЄДРПОУ 21295057, 73005 м. Херсон, вул. 28 Армії, 6) судові витрати в сумі 768,40 грн. (Сімсот шістдесят вісім гривень 40 коп.).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Войтович І.І.

кат. 112010204