Court ruling № 81690846, 13.05.2019, Commercial Court of Odesa Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

______________________________

УХВАЛА

"13" травня 2019 р.м. Одеса Справа № 916/305/19

Господарський суд Одеської області у складі судді Гута С.Ф. розглянувши матеріали заява про забезпечення позову від 10.05.2019р. (вх. № 2-2150/19)

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Енергія і Газ Україна”

до Державного підприємства “Одеський нафтопереробний завод” та Фонду державного майна України

за участі Прокуратури Одеської області

про визнання договору недійсним.

ВСТАНОВИВ:

Господарським судом Одеської області у складі судді Гута С.Ф. розглядається справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Енергія і Газ Україна” до Державного підприємства “Одеський нафтопереробний завод” та Фонду державного майна України за участі Прокуратури Одеської області про визнання договору недійсним.

10.05.2019р. Товариство з обмеженою відповідальністю “Енергія і Газ Україна” звернулось до Господарського суду Одеської області з заявою про забезпечення позову (від 10.05.2019р. за № 2-2150/19), згідно якого просить суд вжити заходів забезпечення позову до вирішення по суті у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Енергія і Газ Україна” до Державного підприємства “Одеський нафтопереробний завод” та Фонду державного майна України за участі Прокуратури Одеської області про визнання договору недійсним Договору про внесення змін № 16 від 31.01.2019р. до Договору про відповідальне зберігання майна від №155/1 від 11.06.2018р. шляхом заборони Фонду державного майна України, Державному підприємству «Одеський нафтопереробний завод» та будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії направлені спрямовані зокрема, але не обмежувались на проведення оцінки майна, інвентаризації , виготовлення технічної документації, передання у власність чи надання у користування майна, яке знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Шкодова Гора, 1/1 та належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Енергія і Газ Україна».

В обґрунтування вказаної заяви про забезпечення позову позивач посилається на те, що 11.06.2018 року між Фондом державного майна України (який виступив в якості Органу управління) та Державним підприємством «Одеський нафтопереробний завод» (яке виступило в якості Зберігана) було укладено Договір № 155/1 про відповідальне зберігання майна. Згідно з пунктом 1.1. предметом Договору є зберігання майна, визначеного актом приймання-передачі від 11.06.2018 року.

Як вбачається із акту приймання-передачі майна від 11.06.2018 року, складеного за участю Державного підприємства «Укртранснафтопродукт», Фонду державного майна України та Державного підприємства «Одеський нафтопереробний завод», передача відбулася щодо майна, зазначеного в інвентаризаційному описі необоротних активів від

30.03.2018року, що був складений станом на 30,03.2018 року, та є невід`ємною частиною акту приймання-передачі.

Інвентаризаційний опис необоротних активів було складено щодо майна, яке знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Шкодова Гора, 1/1.

Як вбачається із вказаної заява, Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергія і Газ Україна» є власником майна, що знаходиться за вказаною адресою, підтвердженням чого слугує інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, наявна в матеріалах справи.

31.01.2019 року між Фондом державного майна України та Державним підприємством «Одеський нафтопереробний завод» було укладено Договір про внесення змін № 16 до Договору від 11.06.2018 року № 155/1 про відповідальне зберігання майна.

Отже за посиланнями заявника Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергія і Газ Україна» вважає, що у випадку передачі у власність чи користування третім особам майна, що є предметом Договору від 11.06,2018 року № 155/1 про відповідальне зберігання майна, Договору про внесення змін № 16 від 31.01.2019 року, позивач буде змушений захищати своє порушене право шляхом подання інших позовів до судів різних юрисдикцій, а тому невжиття заходів до забезпечення позову, заявлених у заяві, не забезпечить реального захисту права власності власника, що с головною метою судочинства.

Розглянувши заяву позивача про забезпечення позову та дослідивши матеріали справи, господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 136 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

У відповідності до ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням, зокрема, наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів.

Таким чином, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. При цьому види забезпечення позову повинні бути співвідносними із заявленими позивачем вимогами.

Зі змісту заяви вбачається, що позивач припускає можливість ускладнення або унеможливлення виконання рішення суду з даного спору у разі задоволення позову саме з підстав відчуження, знищення та/або втрати заставного майна. . Між тим, на думку суду, наведені позивачем обставини не є достатньою підставою вважати імовірним утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття судом запропонованих заявником заходів. Заявником не надано жодних доказів на підтвердження свого припущення щодо можливості вчинення відповідачем дій, що істотно ускладнять або унеможливлять виконання рішення суду у даній справі у разі задоволення заявленого позову.

В той же час, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Відповідно до усталеної практики господарських судів, при вирішенні питання про забезпечення позову, господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Таким чином, необхідною умовою вжиття заходів для забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду. Безпосередньою метою вжиття заходів є саме забезпечення виконання рішення суду. Інститут забезпечення позову в господарському процесі існує виключно з метою забезпечення гарантії виконання майбутнього судового рішення.

Адекватність заходу для забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Господарський суд не повинен вживати таких заходів до забезпечення позову, які фактично є тотожними задоволенню заявлених вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Отже, в кожному конкретному випадку розглядаючи заяву про забезпечення позову суду належить встановить наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.

Крім того, відповідно до Договору №155/1 від 11.06.2018р., а до частини 4 договору, а саме відповідальності сторін, вбачається відповідно до п. 4.2. – зберігач несе відповідальність за збереження, утримання і цілісність майна з моменту його передачі на зберігання і до моменту його повернення Органу управління. У разі втрати (нестачі) або пошкодження майна (його частини) , яке передане на зберігання , зберігач повинен відшкодувати Органу Управління всі пов`язані з цим збитки та відносити стан майна для подальшого належного використання за цільовим призначенням.

Відповідно до ст.136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст.137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно п.1 ч.1 ст.137 ГПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Пунктом 7 ч.1 ст.139 ГПК України передбачено, що заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити відомості, потрібні для забезпечення позову.

Відповідно до ч.6 ст.140 ГПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб (п. 1 ч. 1 ст. 137 ГПК України). Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 4 ст. 137 ГПК України).

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За таких обставин, господарський суд вважає заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Енергія і Газ Україна” про забезпечення позову необґрунтованою, у зв`язку з чим така заява не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 136, 137, 140, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю “Енергія і Газ Україна” за вх.ГСОО№ 2-2150/19 від 10.05.2019р. про забезпечення позову у справі № 916/305/19 - відмовити.

Ухвала набрала чинності 13.05.19 та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня набрання законної сили ухвали Господарського суду Одеської області.

Суддя С.Ф. Гут