№ 8101790, 18.02.2010, Lviv Commercial Court of Appeal

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.02.10                                                                                           Справа № 17/95-1964

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого – судді                                                  Давид Л.Л.

Суддів                                                                      Кордюк Г.Т.

          Мурської Х.В.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Приватного підприємства «Продекспорт», за вих. №09/15-52 від 18.12.2009 р.

на рішення Господарського суду Тернопільської області від 08.12.2009 р.

у справі № 17/95-1964 (суддя –Андрусик Н.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Паралель», м. Київ

до Приватного підприємства «Продекспорт», м. Тернопіль

про стягнення 11040,34 грн. заборгованості за поставлений згідно накладної №1160 від 15.06.2009 р. товар (в тому числі 17,21 грн. три відсотки річних)

за участю представників сторін:

від позивача: не з»явились;

від відповідача: не з»явились;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 08.12.2009 р. у справі №17/95-1964 частково задоволено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Паралель», м. Київ (надалі –Позивач) до Приватного підприємства «Продекспорт», м. Тернопіль (надалі –Відповідач) про стягнення 11040,34 грн. заборгованості за поставлений згідно накладної №1160 від 15.06.2009 р. товар (в тому числі 17,21 грн. три відсотки річних). Стягнуто з ПП «Продекспорт», м. Тернопіль, вул.. Живова, 15А, ідентифікаційний код 30047671 –11023,13 грн. основного боргу, 15, 40 грн. три відсотки річних та 346,34 грн. судових витрат на користь ТзОВ «Паралель», м. Київ, Печерський район, вул.. Московська, 24/21, ідентифікаційний код 31777060. В решті позовних вимог –відмовлено.

Відповідач –ПП «Продекспорт», не погодившись з винесеним рішенням, подав апеляційну скаргу, за вих. №09/15-52 від 18.12.2009 р., в якій посилається на те, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, а саме: вказана в позові сума заборгованості не відповідає дійсності, оскільки ПП «Продекспорт»було отримано товар не по всіх накладних, на які посилається Позивач, а акт звірки зі стороною підписано не уповноваженою особою. Крім цього, Скаржник стверджує, що ним не було отримано ухвали про час та місце розгляду справи, а тому не мав можливості надати свої заперечення.

Дані обставини, на думку Скаржника, є безумовною підставою для скасування рішення місцевого господарського суду.

Позивач –ТзОВ «Паралель»у відзиві, б/н від 11.02.2010 р. запересує доводи апеляційної скарги, вважає твердження Відповідача про те, що ним було отримано товар не по всіх накладних не відповідає дійсності, оскільки Позивач просить стягнути заборгованість по одній єдиній видатковій накладній №1160 від 15.06.2009 р. Також безпідставним є твердження Скаржника про те, що акт взаємозвірки підписано не уповноваженою особою, оскільки такий між сторонами не складався, а відтак і не підписувався. Відповідно до цього, рішення місцевого господарського суду вважає законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, апеляційну скаргу –без задоволення, як безпідставну і необґрунтовану.

Сторони участі уповноважених представників в судове засідання не забезпечили, причин неявки не повідомили, хоча належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи ухвалою суду від 14.01.2010 р., про що свідчать поштові повідомлення про вручення за № 4428965, №4428957.

Ухвалою суду від 14.01.2010 р. участь представників сторін визначено на власний розсуд.

18.02.2010 р. додаткових доказів по справі та клопотань про відкладення сторонами не подано.

Враховуючи наведене, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду ухвалила розглядати справу по наявних у ній матеріалах.

Вивчивши матеріали справи в сукупності з апеляційною скаргою та відзивом на неї, оцінивши зібрані по справі докази, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду прийшла до висновку про відповідність рішення Господарського суду Тернопільської області нормам чинного законодавства, матеріалам та обставинам справи, виходячи з наступного.

За загальними положеннями цивільного законодавства зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав і обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Відповідно до статті 181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, тощо, а також підтвердженням прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальної вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

ТзОВ «Паралель»на підставі усної домовленості по накладній №1160 від 15.06.2009 р. передано, а ПП «Продторг»прийнято у власність товар –на загальну суму 12442,44 грн. (а.с.4).

Факт отримання Товару підтверджується підписом відповідача в графі накладної про отримання, податковою накладною №1160 від 15.06.2009 р. (а.с.4), накладними на зняття з відповідального зберігання згідно з розпорядженням на відвантаження №1160 від 15.06.2009р. (а.с.7), оформленими логістичним оператором –ТОВ “Українські вантажні кур’єри”, який в силу укладеного з позивачем договору про надання логістичних послуг №19/КЛО від 03.01.2005 р. (а.с.27-29) здійснював доставку товарів контрагентам ТзОВ “Паралель”.

У відповідності до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України зобов»язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 2 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов»язку не встановлений або визначений моментом пред»явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов»язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов»язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Строк оплати письмово сторонами не визначено, а відтак зобов»язання повинне бути виконано в строк, передбачений ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України.

14.09.2009 р. на адресу Відповідача Позивачем направлена вимога №14-09 від 14.09.2009 р. на оплату несплаченої суми боргу 13760,69 грн. (а.с.11).

Однак станом на час складання позовної заяви 12.10.2009 р. борг Відповідача не сплачений і складає 11023,13 грн., з урахуванням повернення товару згідно прихідних накладних №280 та №281 від 24.09.2009 р.

Докази, що підтверджують виконання Відповідачем зобов’язань щодо оплати розрахунків за надані Позивачем товари і відновлення тим самим порушених майнових прав кредитора на момент розгляду спору судом, у матеріалах справи відсутні.

За таких обставин, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає доводи Позивача про порушення його майнових прав на заявлену суму основної заборгованості правомірними, документально підтвердженими та не спростованими Відповідачем в установленому законом порядку, а тому згідно ст. 15 Цивільного кодексу України, порушене право Позивача підлягає судовому захисту шляхом примусового стягнення з Відповідача 11023,12 грн. боргу.

У відповідності до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов»язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов»язання, на вимогу кредитора зобов»язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми , якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить стягнути 17,21 грн. трьох відсотків річних (нарахованих за період з 24.09.2009р. по 12.10.2009р. (а.с.2-3)).

Однак, як встановлено матеріалами справи, вимогу про сплату боргу вручено відповідачу 18.09.2009р. (а.с.12), відтак, кінцевою датою оплати вартості отриманого товару згідно ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України є 25.09.2009 р., тому право на нарахування передбачених ст. 625 Цивільного кодексу України санкцій у Позивача виникає з 26.09.2009 р., а відтак місцевим господарським судом правомірно стягнено три відсотки річних в сумі 15,40 грн. (нарахованих за період з 26.09.2009 р. по 12.10.2009р. (17 днів)). Щодо вимог про стягнення 1,81 грн. –3% річних, то такі місцевим господарським судом правомірно не задоволенні до стягнення, оскільки є необґрунтованими та безпідставно нарахованими.

Щодо посилань Скаржника на те, що ним отримано товар не по всіх накладних, на які посилається Позивач, судова колегія зазначає, що ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 14.01.2010 р. зобов»язано Відповідача (Скаржника) документально підтвердити доводи апеляційної скарги. Однак, станом на 18.02.2010 р. останнім не було подано належних та допустимих доказів в розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України в обґрунтування вимог апеляційної скарги, а відтак такі є необґрунтованими. Крім цього, як вбачається з матеріалів справи товар постачався по одній видатковій накладній № 1160 від 15.06.2009 р. і вимога щодо оплати лише по цій накладній.

Щодо посилань Скаржника на те, що ним не отримано ухвали про час та місце розгляду справи, а тому не було можливості надати свої заперечення, не відповідає дійсності, оскільки ухвали суду Відповідач отримував, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення за № 02573299 (а.с.20), № б/н (а.с.23).

Згідно ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підставу своїх вимог і заперечень, чого Скаржником не зроблено.

Враховуючи наведене, судова колегія погоджується із висновком місцевого господарського суду про часткову обґрунтованість та законність позовних вимог, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, вважає, що всі обставини, які мають значення для справи, були з’ясовані повністю і у відповідності із вимогами закону.

Оцінивши докази в їх сукупності, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду прийшла до висновку про безпідставність доводів апеляційної скарги та відповідність рішення Господарського суду Тернопільської області нормам чинного законодавства, матеріалам та обставинам справи.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, -

Львівський апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ:

1.          Рішення Господарського суду Тернопільської області від 08.12.2009 р. у справі №17/95-1964 залишити без змін, апеляційну скаргу Приватного підприємства «Продекспорт», за вих. №09/15-52 від 18.12.2009 р. - без задоволення.

2.          Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

3.          Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України в порядку та строки, передбачені статтями 109-110 Господарського процесуального кодексу України.

4.          Справу № 17/95-1964 повернути Господарському суду Тернопільської області.

Головуючий суддя                                                                      Давид Л.Л.

Суддя                                                                                          Кордюк Г.Т.

Суддя                                                                                          Мурська Х.В.