Sentence № 80944882, 04.04.2019, Sosnivskyi District Court of Cherkasy City

Справа № 712/2341/15-к

Провадження № 1кп/712/32/19

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2019 року м. Черкаси

Соснівський районний суд м. Черкаси у складі:

головуючого: судді Бащенка С.М.

суддів Пироженко В.Д., Рябухи Ю.В.

при секретарі Ляховецькій Ю.Л.

з участю: прокурорів Кучер М.А., Олизька В.В.,

ОСОБА_1,ОСОБА_2,

ОСОБА_3, ОСОБА_4

захисника ОСОБА_5

обвинуваченого ОСОБА_6

потерпілого ОСОБА_7

представника потерпілого ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси кримінальне провадження № 12014250040003023 відносно ОСОБА_6, народився 08.12.1982 року в м. Черкаси, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_1, не працюючого, не одруженого, зареєстрованому та фактично проживаючому за адресою : ІНФОРМАЦІЯ_2, раніше судимого:

- 15.08.2013 року Черкаським районним судом Черкаської області за ч. 2 ст. 368 КК України до двох років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на установах, підприємствах, організаціях усіх форм власності строком на 2 роки, на підставі ст.75 КК України звільнений від відбування основного покарання з іспитовим строком 1 рік,

по обвинуваченню у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 289 КК України,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_6, 26.07.2014 року у вечірній час, знаходячись на станції технічного обслуговування ТОВ «ОСОБА_9 Черкаси», яка знаходиться за адресою: м. Черкаси, вул. Корольова, 38, здійснив незаконне заволодіння транспортним засобом, в результаті якого було заподіяно великої матеріальної шкоди власнику автомобіля, що виразилось в тому, що ОСОБА_10, знаходячись на вище вказаній СТО, де працював в якості спеціаліста з обслуговування клієнтів замовника, заволодів автомобілем НОМЕР_1, який перебував відповідно до договору лізингу між ТОВ «Порше Лізинг Україна» та ОСОБА_7 у користуванні ОСОБА_7, який в свою чергу, залишив на пасажирському сидінні автомобіля ключ від замка запалювання і свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, а також всі необхідні документи, передбачені правилами дорожнього руху для керування автомобілем. В подальшому ОСОБА_10, а саме 27.07.2014 року, керуючи автомобілем НОМЕР_1, здійснюючи на ньому рух по місту Черкаси, близько 06:00 години потрапив на ньому в дорожньо-транспортну пригоду, в результаті якої вказаний транспортний засіб – автомобіль, згідно висновку судово-автотоварознавчої експертизи № 8/87 від 27.08.2014 року, отримав пошкодження на загальну суму 345 136 гривень 67 копійок, чим було спричинено великої матеріальної шкоди власнику автомобіля, а саме ТОВ «Порше Лізинг Україна» в особі ОСОБА_7

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_10 вину не визнав та пояснив, що згідно договору підряду № 0206/2014 від 02.06.2014 року працював на станції технічного обслуговування ТОВ «ОСОБА_9 Черкаси». В його обов’язки входив прийом клієнтів замовника, які звернулися стосовно ремонту та технічного обслуговування транспортних засобів. 25 липня 2014 року приблизно о 13 годині він працював на своєму робочому місці та на станцію технічного обслуговування на автомобілі Volkswagen Amarok приїхав знайомий ОСОБА_7, якого він знав близько 6 місяців і який попередньо записався по телефону стосовно недоліків у роботі автомобіля. Автомобіль потерпілого був оглянутий майстром у боксі, який вказав, що необхідно замінити щеплення, ремонт можливо провести у понеділок, заявку на ремонт та акт прийому-передачі ОСОБА_7 не оформляв. Після закінчення робочого дня ОСОБА_7 підійшов до нього в службовий кабінет та попросив особисто оглянути його автомобіль, здійснити його тестування, щоб провести гарантійний ремонт. ОСОБА_6 погодився на пропозицію переконатися в причині поломки власноруч, після чого потерпілий передав йому ключі від автомобіля та свідоцтво про реєстрацію на ім’я ТОВ «Порше Лізинг Україна». 26 липня 2014 року приблизно о 16 годині ОСОБА_6 прийшов на СТО вільним доступом, так як працював на СТО і виїхав на автомобілі з території СТО, з метою виявлення поломки. Після тестування поставив автомобіль під під’їздом свого будинку за адресою м. Черкаси, вул. Тараскова, 7. Близько 05.40 год. 27.07.2014 року ОСОБА_6 за проханням родичів перевезти речі, поїхав на автомобілі Volkswagen Amarok в район Митниця м. Черкаси, повертаючись назад, проїжджаючи на перехресті вулиць Пролетарська-Шевченка, не надав перевагу в русі та потрапив в ДТП, внаслідок чого автомобіль був пошкоджений. Після цього був складений протокол адміністративного правопорушення та пошкоджений автомобіль був доставлений на штраф майданчик ДАІ УМВС України в Черкаській області. Алкоголь того дня не вживав. Вказав, що оскільки у нього перебували ключ від замку запалювання та техпаспорт за законом він мав всі підстави для керування автомобілем, про що з потерпілим усно домовився.

Незважаючи на невизнання вини обвинуваченим, вина у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 289 КК України підтверджується:

- даними протоколу прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення від ОСОБА_7, що 28.07.2014 р. о 09 год. 30 хв. він дізнався, що працівник СТО «ОСОБА_9 Черкаси» незаконно взяв автомобіль НОМЕР_2 та скоїв ДТП;

- даними договору про фінансовий лізинг між ОСОБА_7 та ТОВ «Порше Лізинг Україна» від 27.03.2013 р., відповідно до якого ТОВ Порше Лізинг Україна (лізінгодавець) надає ОСОБА_7 (лізінгоодержувачу) право експлуатації об’єктом лізингу з накладанням спеціальних обмежень щодо експлуатації;

- даними протоколу огляду місяця події від 05.08.2014 року та фототаблицею до нього, відповідно до яких автомобіль НОМЕР_2 перебуває у пошкодженому стані;

- даними висновку судово-автотоварознавчої експертизи № 8/87 від 27.08.2014 року, згідно з яким розмір матеріального збитку власнику автомобіля НОМЕР_3, становить ринкову вартість транспортного засобу на момент пошкодження в розмірі 345 136,67 грн., оскільки вартість відновлювального ремонту перевищує ринкову вартість автомобіля до пошкодження;

- даними договору підряду № 0206/2014 від 02.06.2014 року, відповідно до якого проведення діагностики транспортних засобів не входило в коло посадових обов’язків обвинуваченого;

- показами потерпілого ОСОБА_7 який пояснив, що 27.03.2013 між ним та ТОВ «Порше Лізинг Україна» був укладений договір про фінансовий лізинг № 00006949, за вказаним договором він набув право користування об’єктом лізингу – транспортним засобом VWAmarokDouleCab 2.0 TDI, шасі VW 1 ZZZ2HZCA062334, д.н.з. НОМЕР_4 із сплатою лізингових платежів строком 60 місяців. За умовами договору про фінансовий лізинг № 00006949 від 27.03.2013, ОСОБА_7 був зобов’язаний здійснювати технічне обслуговування та ремонт об’єкта лізингу виключно авторизованими сервісними центрами, зазначеним в сервісному центрі, гарантійній інструкції, не мав права передавати в користування автомобіль без дозволу власника. Оскільки найближчий до його місця проживання в ІНФОРМАЦІЯ_3 сервісний центр знаходиться в м. Черкаси, за час користування транспортним засобом ОСОБА_7 3 рази користувався послугами СТО по вул. Корольова в м. Черкаси, але ні разу не залишав там свій автомобіль, ремонт проводився в його присутності. 24.07.2014 у ОСОБА_7 виникла необхідність у ремонті автомобіля та він знову вирішив їхати в м. Черкаси та цього дня передзвонив на СТО на вул. Корольова та записався на 25.07.2014 на 13.00 год. Прибувши 25.07.2014 р. приблизно о 13 год. на СТО, на пункті прийому був приймальник-майстер ОСОБА_6, потерпілий загнав свій автомобіль в бокс на прийомник та залишив технічний паспорт, ключі та сервісну книжку в салоні автомобіля на пасажирському сидінні з метою оформлення працівниками СТО заявки на ремонт, як робив і в попередні рази ремонту на СТО, ОСОБА_6 дані речі особисто в руки не давав. Після цього він спитав через скільки днів він зможе забрати автомобіль, робітники станції, які оглядали його автомобіль, сказали, що автомобіль можна буде забрати через 4-6 днів. Ніякі документи, чеки та акти прийняття автомобіля працівники СТО йому не надали, у попередні рази ремонту дані документи оформлялись після виконання робіт при оплаті за виконану роботу. Після цього приблизно о 15 годині за ним заїхав брат на своєму автомобілі, з яким потерпілий поїхав з м. Черкаси та приблизно о 17 годині вже був в м. Кіровоград. 28.07.2014 у понеділок потерпілий близько 10.35 год. зателефонував майстру ОСОБА_11, який працює на СТО по вул. Корольова в м. Черкаси та спитав у нього, чи оглядали його автомобіль та чи виявлена причина неполадки в автомобілі, на що він йому відповів, що автомобіля на СТО немає. Через декілька хвилин ОСОБА_7 зателефонував керуючий станції та повідомив, що сталась дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої його автомобіль повністю розбитий та перебуває на штрафмайданчнику при ДАІ та що вони знають, що це зробив ОСОБА_10 ОСОБА_7 приїхав в м. Черкаси та побачивши, в якому стані знаходиться його транспортний засіб, повідомив власника автомобіля та страхову компанію. За придбання автомобіля ОСОБА_7 сплатив лізинговій компанії грошові кошти близько 260 тис. грн., однак договір купівлі-продажу не був оформлений.

- показами свідка ОСОБА_12 про те, що він являється інженером з гарантійного ремонту ТОВ «ОСОБА_9 Черкаси». ОСОБА_10О працював на СТО майстром-приймальником. 25.07.2014 в денний період часу, коли він перебував в своєму службовому кабінеті, до нього заходив ОСОБА_7, який повідомив, що приїхав на станцію технічного обслуговування в зв’язку з тим, що в нього в салоні автомобіля сторонній запах в зв‘язку з можливою поломкою щеплення, після чого спитав, чи гарантійний це випадок, на що ОСОБА_12 відповів, що в разі розбирання автомобіля та його повної діагностики, буде видно, чи гарантійний це випадок, після чого він вийшов з кабінету. Зазначив, що в обов’язки майстра-приймальника не входить тестування транспортного засобу. Крім того вказані дії проводяться з участю власника транспортного засобу. Коли автомобіль залишається на СТО, він описується (яке майно в автомобілі, кілометраж на спідометрі тощо). Оскільки, коли потерпілий залишав автомобіль, була п’ятниця і короткий день, цього не було зроблено.

- показами свідка ОСОБА_13, який пояснив, що являється директором ТОВ «ОСОБА_9 Черкаси», на якій працював ОСОБА_6, між ТОВ «ОСОБА_9 Черкаси» та ОСОБА_6 був укладений договір підряду № 0206/2014 від 02.06.2014, в якому було зазначено, що він зобов’язаний виконувати роботу, пов’язану з обслуговуванням клієнтів замовника, які звернулися для ремонту та технічного обслуговування транспортних засобів до 25 серпня 2014 включно. 25.07.2014 на станцію технічного обслуговування за технічною консультацією звертався клієнт ОСОБА_7 – водій автомобіля НОМЕР_1, який був зареєстрований на лізингову компанію та з даним водієм спілкувався ОСОБА_6 та інженер по гарантії ОСОБА_12. Заявки на ремонт та акту прийому - передачі з потерпілим не оформлялось, прилегла до СТО стоянка не є територією СТО. Згідно з правилами приймання автомобілів на СТО, приймальником оформляється документ наряд-замовлення, акт приймання–передачі транспортного засобу та копія такого документу видається водієві-клієнту, разом з автомобілем водієм залишається ключ запалювання від транспортного засобу, що з водієм залишається технічний паспорт, ніде в правилах приймання автомобілів не передбачено, 28.07.2014 зранку ОСОБА_13 стало відомо від директора станції технічного обслуговування те, що ОСОБА_6 за невідомих обставин забрав з території автомобіль марки ОСОБА_14, д.н.з. НОМЕР_4 та 27.07.2014 потрапив на ньому в ДТП і автомобіль знаходиться в пошкодженому стані;

- показами свідка ОСОБА_11, який пояснив, що він працює на ТОВ «ОСОБА_9 Черкаси» на посаді механіка. 25 липня 2014 року в обідній період часу на територію СТО «ОСОБА_9 Черкаси» заїхав автомобіль марки Volkswagen Amarok під керуванням ОСОБА_7. Вказаний автомобіль раніше обслуговувався на їх станції технічного обслуговування. Водія ОСОБА_7 він знає як клієнта станції обслуговування. В зв’язку з тим, що був скорочений день та співробітники збиралися їхати на відпочинок, то повна діагностика автомобіля не проводилась, після огляду в боксі СТО на підйомнику автомобіля, свідок вказав, що скоріше за все необхідно замінити щеплення, однак потрібні для ремонту автомобіля запчастини треба замовляти, та ремонт може бути проведений у понеділок, порадив ОСОБА_7 звернутися до приймальника ОСОБА_6, щоб він записав замовлення на ремонт, про що розмовляли між собою ОСОБА_6 та ОСОБА_7, чи оформляли заявку на ремонт, йому не відомо. В понеділок дізнався, що ОСОБА_6 на автомобілі Volkswagen Amarok потрапив в ДТП;

- показами свідка ОСОБА_15, який пояснив, що 27.07.2014 року він виїжджав на виклик для освідування за адресою: перехрестя вул. Пролетарська - бул. Шевченка, м. Черкаси, де в дорожньо-транспортну пригоду потрапив автомобіль НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_6 По приїзду на місце події було виявлено, що автомобіль Volkswagen Amarok в’їхав в дерево, і був сильно пошкоджений, а його водій ОСОБА_6 був в стані алкогольного сп’яніння. Ним було складено протокол. Питань щодо того, що ОСОБА_6 міг угнати даний транспортний засіб, не виникало, так як у нього були в наявності документи та видимих ознак на самому автомобілі, які вказували б на те, що автомобіль був заведений не ключем запалювання, не було, автомобіль був поміщений на штраф майданчик в зв’язку з перебуванням водія в стані алкогольного сп’яніння.

Невизнання вини обвинуваченим ОСОБА_6 в незаконному заволодінні транспортним засобом, суд оцінює критично як обраний спосіб захисту, переслідуючи мету уникнення відповідальності.

Суд критично відноситься до показів обвинуваченого ОСОБА_6 про те, що потерпілий ОСОБА_7 йому особисто 25.07.2014 р. передав ключі від замка запалювання та реєстраційний документ на автомобіль та просив виявити поломку в автомобілі, і вважає їх такими, що не відповідають дійсності, оскільки вони спростовуються показами потерпілого про те, що він залишив ключ та техпаспорт в салоні автомобіля 25.07.2014 у боксі під час його огляду працівниками СТО, після чого за ним заїхав його брат, з яким потерпілий приїхав до м. Кіровоград, та показами свідка ОСОБА_11, який зазначив, що він проводив огляд автомобіля на підйомнику, а ОСОБА_6 повинен був тільки документально оформити вказаний автомобіль.

Доводи обвинуваченого та захисника про те, що маючи залишені потерпілим з автомобілем ключ від замка запалювання та свідоцтво про реєстрацію обвинувачений був законним користувачем автомобіля, суд вважає такими, що не підтверджують наявність у обвинуваченого законного права користування даним транспортним засобом.

За змістом об'єктивної сторони ч. 3 ст. 289 КК України під незаконним заволодінням транспортним засобом слід розуміти умисне, протиправне вилучення його з будь-якою метою у власника або законного користувача всупереч їх волі. Поняття заволодіння транспортним засобом дано у п. 1 примітки до ст. 289 КК України. Із цієї примітки випливає, що під незаконним заволодінням транспортним засобом у цій статті слід розуміти вчинене умисно, з будь-якою метою протиправне вилучення будь-яким способом транспортного засобу у власника чи користувача всупереч їх волі. Способом такого заволодіння (протиправного вилучення) може бути будь-який (таємний, відкритий, обман тощо).

При встановлених обставинах, оцінюючи зібрані докази, суд вважає, що винуватість обвинуваченого у вчиненні вищезазначеного кримінального правопорушення в судовому засіданні доведена повністю і зібраних доказів достатньо для визнання його винним.

Перевіривши докази, надані стороною обвинувачення та стороною захисту, оцінивши їх відповідно до положень статті 94 КПК України, суд вважає, що пред’явлене ОСОБА_6 обвинувачення доведене.

Дії ОСОБА_6 суд кваліфікує за:

- ч. 3 ст. 289 КК України, як незаконне заволодіння транспортним засобом, яке завдало великої матеріальної шкоди.

При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості кримінальних правопорушень, особу обвинуваченого, який по місцю проживання характеризується посередньо, на обліку в лікаря нарколога та психіатра не перебуває, раніше судимий.

Обставин, які пом’якшують чи обтяжують покарання обвинуваченого судом не встановлено.

Враховуючи ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, особу обвинуваченого, обставини, що обтяжують покарання, суд вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченого не можливе без ізоляції від суспільства, у зв’язку з чим обвинуваченому необхідно призначити покарання у виді позбавлення волі без конфіскації майна.

Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», особа, яку звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком, вчинила до постановлення вироку у першій справі інший злочин, за який вона засуджується до покарання, що належить відбувати реально, застосування принципів поглинення, часткового чи повного складання призначених покарань не допускається. За таких умов кожен вирок виконується самостійно.

Згідно ч. 4 ст. 70 КК України покарання, у вигляді позбавлення волі строком на 2 роки з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на установах, підприємствах, організаціях усіх форм власності строком на 2 роки, з іспитовим строком на 1 рік, призначене ОСОБА_6 вироком Черкаського районного суду Черкаської області від 15.08.2013 року за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 368 КК України, із застосуванням ст. ст. 75, 76 КК України необхідно виконувати самостійно.

Витрати на залучення експертів під час здійснення досудового розслідування складають 737 гривень 88 копійки і підлягають стягненню з обвинуваченого.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_7 про стягнення матеріальної шкоди на суму 27 987,08 доларів США та 30 000 грн., моральної шкоди 50 000 грн. підлягає залишенню без розгляду, оскільки випливає з порушення прав та законних інтересів на підставі умов цивільно-правової угоди фінансового лізингу, дані вимоги потерпілий вправі вирішувати в порядку цивільного судочинства.

Долю речових доказів необхідно вирішити в порядку ст. 100 КПК України.

Керуючись ст. ст. 368, 370, 374 КПК України, суд, -

З А С У Д И В :

Визнати ОСОБА_6 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 289 КК України та призначити йому покарання у вигляді 7 (семи) років позбавлення волі без конфіскації майна.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України покарання, у вигляді позбавлення волі строком на 2 роки з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на установах, підприємствах, організаціях усіх форм власності строком на 2 роки, з іспитовим строком на 1 рік, призначене ОСОБА_6 вироком Черкаського районного суду Черкаської області від 15.08.2013 року за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 368 КК України, із застосуванням ст. ст. 75, 76 КК України – виконувати самостійно.

Початок терміну відбуття покарання ОСОБА_6 рахувати з моменту затримання.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь держави витрати на залучення експертів під час здійснення досудового розслідування в сумі 737 гривень 88 копійок. Кошти перерахувати на рахунок: 31116115023002, одержувач – УК у м. Черкасах/Черкаси/24060300, код ЄДРПОУ 38031150, банк отримувача - ГУ ДКСУ у Черкаській області, МФО 899998, Банк:Казначейство України (ЕАП).

Речові докази:

-автомобіль НОМЕР_1, який знаходиться на штраф майданчику ДАІ УМВС України в Черкаській області, повернути власнику за належністю.

На вирок протягом 30 діб може бути подана апеляція до апеляційного суду Черкаської області.

Копію вироку негайно вручити учасникам судового провадження.

Головуючий

Судді