Court ruling № 80684591, 25.03.2019, Commercial Court of Kharkiv Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

УХВАЛА

"25" березня 2019 р.м. ХарківСправа № 922/356/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Прохорова С.А.

розглянувши справу

за позовом Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Хрещатик", в особі Уповноваженої особи ФГВФО на ліквідацію ПАТ "КБ "ХРЕЩАТИК" Славкіної М.А. (код 19364259, вул. Хрещатик, 8-А, м. Київ, 01001) до Фізична особа - підприємець Литвиненко Жанна Андріївна (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) про стягнення 15 875,23 грн. за участю :

справу розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін

ПАТ "КБ "Хрещатик" звернулося до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з ФОП Литвиненко Ж.А. заборгованості за договором оренди нежитлового приміщення № Б/Н від 24 грудня 2016 року в загальній сумі 15 875,23 грн., яка складається із заборгованості зі сплати комунальних послуг в сумі 12 365,31 грн. та пені в сумі 3 509,92 грн.

В обґрунтування своїх вимог, позивач вказує на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором від 24 грудня 2016 року, укладеним між ПАТ "КБ "ХРЕЩАТИК" та ФОП ЛИТВИНЕНКО ЖАННОЮ АНДРІЇВНОЮ оренди нежитлового приміщення, загальною площею 823,00 кв.м, розташованого на другому поверсі в будівлі літ."А-3" за адресою: м. Харків, вул. Плеханівська, 135/139, для розміщення в ньому магазину одягу для здійснення діяльності Орендаря, а саме несвоєчасне внесення орендної плати та комунальних платежів.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.02.2019, для розгляду справи було визначено суддю Прохорова С.А.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 11.02.2019 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини п'ятої статті 12 ГПК України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв'язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.

ВСТАНОВИВ:

Про розгляд справи сторони були повідомлені належним чином, про що свідчить відмітка про направлення ухвали про призначення справи до розгляду за адресою, вказаною у позовній заяві та поштові повідомлення з відміткою про їх отримання.

Від позивача до суду надійшла заява (вх. № 6745 від 18.03.2019) згідно якої позивач повідомив суд про те, що відповідачем погашено суму позовних вимог в повному обсязі та в якій позивач просить суд вирішити питання щодо розподілу позовних вимог.

Відповідач не подав до суду заяви про визнання позову, в порядку ст. 191 ГПК України. Правом на подання відзиву, відповідач, також не скористався, клопотань про надання йому часу на підготовку відзиву або інших заяв по суті справи - відповідачем заявлено не було.

У відповідності до ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо: 1) спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства; 2) відсутній предмет спору; 3) суд встановить обставини, які є підставою для відмови у відкритті провадження у справі відповідно до пунктів 2, 4, 5 частини першої статті 175 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною другою статті 175 цього Кодексу; 4) позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом; 5) після відкриття провадження у справі між сторонами укладено угоду про передачу спору на вирішення до міжнародного комерційного арбітражу або третейського суду, якщо тільки суд не визнає, що така угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана; 6) настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва; 7) сторони уклали мирову угоду і вона затверджена судом.

Господарський суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не закриття провадження у справі.

Необхідність запровадження такого правила обумовлена тим, що відповідно до статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір.

Проте поняття «юридичного спору» має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття «спору про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

З урахуванням викладеного відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.

Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання.

До такого висновку дійшов Верховний суд у постанові від 03 травня 2018 року у справі № 404/251/17.

Розглянувши матеріали справи, об'єктивно дослідивши в сукупності докази, які маються в матеріалах справи, суд встановив, що сторонами врегульовано питання щодо погашення заборгованості за договором оренди нежитлового приміщення № Б/Н від 24 грудня 2016 року в загальній сумі 15 875,23 грн., яка складається із заборгованості зі сплати комунальних послуг в сумі 12 365,31 грн. та пені в сумі 3 509,92 грн., що підтверджується відповідними платіжними дорученнями № @2PL163874 від 05.03.2019 та № @2PL504531 від 06.03.2019, наданими позивачем, та про, що зазначено самим позивачем в заяві вх. № 6745 від 18.03.2019, а тому між сторонами відсутній предмет спору щодо стягнення заборгованості, яка є предметом спору по справі № 922/356/19.

Отже, враховуючи, що відповідач в добровільному порядку виконав вимоги позивача, що були предметом розгляду справи, суд вважає можливим закрити провадження по вищезазначеній справі, оскільки у справі відсутній предмет спору, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

При цьому, суд роз'яснює сторонам, що ч. 3 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Також суд має вирішити питання розподілу та стягнення судового збору.

В своїй заяві вх. № 6745 від 18.03.2019 позивач просить суд стягнути сплачений ним судовий збір в розмірі 1 921,00 грн. з відповідача.

При вирішенні питання про стягнення судового збору, суд виходить з того, що відповідно до ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Можливість часткового повернення судового збору передбачена ч. 1 ст.130 ГПК України, згідно якої у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Також, згідно ч. 3 цієї ж статті, у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред'явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

У даній справі позивач не вчинив жодних процесуальних дій, які б давали йому можливість претендувати на повернення та/або стягнення судового збору з відповідача (зокрема, відмову від позову внаслідок задоволення відповідачем заявлених вимог). У зв'язку з цим суд не вбачає підстав для задоволення його вимоги про відшкодування судового збору з відповідача.

Однак, суд звертає увагу, що відповідно до пункту 5 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Позивач у своїй заяві не ставив питання про повернення судового збору у зв'язку із закриттям провадження у справі, отже, у суду відсутні підстави для вирішення питання про повернення позивачеві суми сплаченого ним судового збору.

Керуючись 129, 130, п. 2 ч. 1 ст. 231, ст. ст. 232-235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

УХВАЛИВ:

Закрити провадження у справі № 922/356/19.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Східного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або у разі вирішення питання без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повної ухвали.

Ухвалу підписано 25.03.2019.

Суддя С.А. Прохоров