Decision № 80098626, 25.02.2019, Kyiv District Administrative Court

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 лютого 2019 року м. Київ справа № 320/5872/18

Суддя Київського окружного адміністративного суду Журавель В.О., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Ірпінського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Ірпінського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області (далі - відповідач), в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати позивачу пенсії за віком з червня 2018 р. по вересень 2018 р.;

- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу пенсію за віком з червня 2018 р. по вересень 2018 р.;

- допустити негайне виконання рішення суду у межах суми стягнення за один місяць.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач є внутрішньо переміщеною особою, яка за місцем фактичного проживання перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію за віком. Із червня 2018 р. по вересень 2018 р. виплату пенсії припинено з підстав, що не передбачені ст. 49 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Вважає, що припиненням виплати пенсії порушено право позивача на пенсійне забезпечення.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 6 листопада 2018 р. відкрито провадження в цій адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання на 19 грудня 2018 р.

5 грудня 2018 р. відповідач подав до суду відзив, в якому позову не визнав, у його задоволенні просив відмовити. Зазначив, що на підставі даних верифікації та моніторингу достовірності інформації, переданих управлінню, видано розпорядження призупинити виплату пенсії до з'ясування обставин з 1 серпня 2018 р. Проте, 11 вересня 2018 р. до управління було передано додаток до рішення комісії № 22 від 7 вересня 2018 р. про відновлення (призначення) пенсій особам, які перебувають на обліку з моменту призупинення, в тому числі і позивачу. Зазначає, що відповідно до протоколу призначення пенсії від 25 вересня 2018 р. управлінням прийнято рішення про відновлення виплати пенсії з 1 червня 2018 р., при цьому сама виплата щомісячної пенсії відбулась в жовтні 2018 р. в сумі 3 358 грн. 63 коп. Стверджує, що пенсія з 1 червня 2018 р. по 30 вересня 2018 р. в загальній сумі 13 434 грн. 52 коп. обліковується в управлінні та буде виплачена після визначення та прийняття порядку для здійснення таких виплат.

12 грудня 2018 р. від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив. Останній вважає, що посилання відповідача є необґрунтованим, оскільки відповідач не мав права припиняти виплату пенсії. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить суд позов задовольнити.

19 грудня 2018 р. до суду надійшло клопотання від представника позивача про подальший розгляд справи без його участі в порядку письмового провадження.

19 грудня 2018 р. у судове засідання сторони не прибули.

Ураховуючи положення ч. 9 ст. 205 КАС України, розгляд справи здійснено судом без участі представників сторін у порядку письмового провадження за наявними у справі доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Позивач є громадянкою України, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_4. Позивач є пенсіонером за віком, про що свідчить пенсійне посвідчення НОМЕР_3.

Позивача взято на облік як внутрішньо переміщену особу згідно з довідкою від 15 серпня 2016 року № НОМЕР_1, фактичне місце проживання: АДРЕСА_2.

Позивач перебуває на обліку у відповідача з 1 жовтня 2016 р. як особа, яка переміщена з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, та одержує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

16 серпня 2016 р. позивачем подано заяву про запит пенсійної справи у зв'язку з переїздом до м. Ірпінь.

13 вересня 2016 р. до відповідача надійшла паперова пенсійна справа позивача. Відповідно до розпорядження відповідача від 16 вересня 2016 р. пенсійну справу позивача поставлено на облік в управлінні з 1 жовтня 2016 р., оскільки відповідно до атестату Головного управління ПФУ в м. Києві від 5 вересня 2016 р. пенсію позивачу виплачено по 30 вересня 2016 р.

Як убачається з позовної заяви, з моменту взяття на облік та до червня 2018 р. відповідач щомісячно нараховував пенсію та перераховував позивачу належні до виплати суми пенсії на банківський рахунок, відкритий в АТ "Ощадбанк". Однак, у червні 2018 р. без будь-яких пояснень відповідачем припинено виплату пенсії позивачу.

26 червня 2018 р. позивач звернулася до відповідача із заявою, в якій просила пояснити причини припинення виплати пенсії з червня 2018 р.

Листом від 10 липня 2018 р. № 280/С-03 відповідач повідомив, що згідно з інформацією про перетин кордону, управлінням припинено виплату пенсії з червня 2018 р. Поновлення виплати пенсій особам здійснюється відповідно до Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам та Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 8 червня 2016 р. № 365.

Зазначає також, що постановою Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2018 р. №335 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 8 червня 2016 р. №365 (набрала чинності 12 травня 2018 р.) визначено порядок призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам (далі - Порядок). Орган, що здійснює соціальні виплати, на підставі рішення комісії призначає (відновлює) таку соціальну виплату з місяця, в якому надійшла заява внутрішньо переміщеної особи. Суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.

Відповідач в листі повідомив, що поновлення виплати пенсії буде проведено за серпень 2018 р. в сумі 3 358 грн. 63 коп. У серпні 2018 р. проведено нарахування «поточної» доплати за період з 1 червня 2018 р. по 31 липня 2018 р. (рішення комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам при виконавчому комітеті Ірпінської міської ради № 15 від 26 червня 2018 р.).

23 серпня 2018 р. позивач знову звернулася до відповідача із заявою, в якій просить пояснити причини призупинення виплат пенсії з червня 2018 р. Повідомляє, що на свою заяву від 26 червня 2018 р. отримала відповідь про поновлення виплат пенсій з серпня 2018 р., проте в серпні 2018 р. ці виплати вона не отримала.

6 вересня 2018 р. листом № 390/С-03 відповідач повідомив позивача, що на червень 2018 р. відповідно до списків осіб, щодо яких наявна інформація про тривалу відсутність (понад 60 днів) за місцем проживання, які надійшли з Пенсійного фонду України, управлінням проведено припинення виплат пенсії. Зазначено, що відповідно до рішення №15 від 26 червня 2018 р. про відновлення пенсій з моменту припинення у зв'язку із зміною місця фактичного проживання, поновлення було проведено на серпень 2018 р., але відповідно до списків осіб, щодо яких наявна інформація про тривалу відсутність (понад 60 днів) за місцем проживання, які надійшли від Пенсійного фонду України, управлінням припинено нарахування та виплату пенсії до жовтня 2018 р.

Стверджує, що згідно зі списками управління праці та соціального захисту населення Ірпінської міської ради управлінням буде проведено поновлення виплат на жовтень 2018 р., нарахування пенсії за жовтень 2018 р. та «поточної» доплати з червня 2018 р. по 30 вересня 2018 р. Звертає увагу, що відповідно до Порядку «поточна» доплата буде виплачуватися в окремому порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Позивач вважає дії відповідача щодо припинення виплати пенсії з червня 2018 р. по вересень 2018 р. протиправними, у зв'язку з чим звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Законом України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" від 20 жовтня 2014 р. № 1706-VII (далі - Закон №1706-VII) закріплено гарантії для внутрішньо переміщених осіб.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 4 Закону №1706-VII факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.

Як убачається із ст. 7 Закону №1706-VII для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на пенсійне забезпечення, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам. Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина-інвалід та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.

Згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 р. № 637 "Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам" умовами призначення та продовження виплати пенсій внутрішньо переміщеним особам є: знаходження внутрішньо переміщених осіб на обліку місця перебування, що підтверджується довідкою, та наявність рахунку в установах публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" (п.1).

Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Надане вищевказаною статтею право детально регламентовано у Законах України №1788-XII від 5 листопада 1991 р. "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон №1788-XII) та №1058-IV від 9 липня 2003 р. "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-IV), зокрема, у статтях 1 і 8 відповідно.

Названими правовими нормами Законів визначено, що громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених Законом №1788-XII. Право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають: громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого Законом №1058-IV пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.

Позивач є громадянином України та відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону №1058-IV набула право на отримання пенсії за віком, яка була їй призначена пенсійним фондом, зазначений факт не є спірним у цій справі.

Підстави для припинення виплати пенсії передбачено частиною першою ст. 49 Закону №1058-IV, якими є: виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.

Зазначений перелік підстав для припинення виплати пенсії розширеному тлумаченню не підлягає.

Судом встановлено, що позивачу припинено виплату пенсії 26 червня 2018 р. рішенням Комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам №15 у зв'язку з надходженням до відповідача інформації про тривалу відсутність (понад 60 днів) за місцем проживання.

Надаючи правову оцінку факту припиненню виплати пенсії позивачу, суд бере до уваги таке.

Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею та є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов'язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.

У ч. 1 ст. 49 Закону № 1058-IV визначено перелік підстав припинення виплати пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду. Перелік підстав припинення виплати пенсії, визначений ч. 1 ст. 49 Закону № 1058-IV, є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, передбачених законом.

Згідно з наявною у матеріалах справи копією листа відповідача від 10 липня 2018 р. № 280/С-03 виплату пенсії позивачу з червня 2018 року припинено згідно з наданою йому інформацією про перетин кордону та буде поновлено у серпні 2018 р.

Проте, на підставі того, що виплату пенсії не було поновлено, 23 серпня 2018 р. позивач повторно звернувся до відповідача із заявою про надання інформації щодо причин такої невиплати.

Листом від 6 вересня 2018 р. №390/С-03 відповідач повідомив позивача, що йому припинено нарахування та виплату пенсії відповідно до списків осіб, щодо яких наявна інформація про тривалу відсутність (понад 60 днів) за місцем проживання, які надійшли з Пенсійного фонду України. Зазначив, що ним буде проведено поновлення виплати пенсії у жовтні 2018 р., а нарахування за жовтень 2018 р. з поточними доплатами з червня 2018 р. по 30 вересня 2018 р. буде виплачуватися в окремому порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Водночас Законом №1058-IV не передбачено такої підстави припинення виплати пенсії, як тривала відсутність за місцем проживання.

Відповідно до статті 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Конституційний Суд України у рішенні від 07 жовтня 2009 року №25-рп/2009 зауважив, що виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, в Україні чи за її межами.

У рішенні у справі "Пічкур проти України", яке набрало статусу остаточного 7 лютого 2014 р., Європейський суд з прав людини вказав, що право на отримання пенсії, яке стало залежним від місця проживання заявника, свідчить про різницю у поводженні, яка порушувала ст. 14 Конвенції у поєднанні зі ст. 1 Першого протоколу.

У цих рішеннях Конституційного Суду України та Європейського суду з прав людини застосовано підхід, згідно з яким право на пенсію та її одержання не може бути пов'язане з місцем проживання людини. Такий підхід можна поширити не тільки на громадян, що виїхали на постійне місце проживання до інших держав, а й на внутрішньо переміщених осіб, які мають постійне місце проживання на непідконтрольній Уряду України території. У контексті справи, що розглядається, правовий зв'язок між державою і людиною, який передбачає взаємні права та обов'язки, підтверджується фактом набуття громадянства. Свобода пересування та вільний вибір місця проживання гарантується ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України.

Водночас, як встановлено судом, прийняте Ірпінським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Київської області рішення про припинення з 26 червня 2018 р. виплати позивачу пенсії не містить зазначення передбачених законом підстав для вчинення таких дій.

У листі від 6 вересня 2018 р. відповідач як на підставу для припинення виплати пенсії позивачу посилається на постанову Кабінету Міністрів України від 8 червня 2016 р. №365 "Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам".

Однак, як свідчить аналіз положень Закону №1058-IV, припинення виплати пенсії можливе лише за умови прийняття пенсійним органом відповідного рішення з підстав, визначених ст. 49 цього Закону.

Суд наголошує, що за змістом конституційних норм, Кабінет Міністрів України не наділений правом вирішувати питання, які належать до виключної компетенції Верховної Ради України, так само як і приймати правові акти, які підміняють або суперечать законам України.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, форми і види пенсійного забезпечення, захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Особливу увагу варто звернути на те, що у преамбулі до Закону № 1058-IV зазначено, що зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

Конституційне поняття "Закон України", на відміну від поняття "законодавство України", не підлягає розширеному тлумаченню, це - нормативно-правовий акт, прийнятий Верховною Радою України в межах повноважень. Зміни до закону вносяться за відповідно встановленою процедурою Верховною Радою України шляхом прийняття закону про внесення змін. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України є підзаконними, а тому не можуть обмежувати права громадян, які встановлено законами.

Водночас суд зазначає, що відсутність підтвердження фактичного місця проживання не є передбаченою законом підставою для припинення виплати пенсії, а постанова Кабінету Міністрів України № 365 є підзаконним нормативно-правовим актом, який обмежує встановлене законодавством право на отримання пенсії позивачем.

У цьому випадку наявність у позивача статусу внутрішньо переміщеної особи потребує від пенсіонера на відміну від інших громадян України здійснення додаткових дій, не передбачених законами щодо пенсійного забезпечення, зокрема ідентифікація особи, надання заяви про поновлення виплати пенсії, яка була припинена органом Пенсійного фонду без законних на те підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У рішенні у справі "Суханов та Ільченко проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності.

Тому, припиняючи нарахування та виплату позивачеві пенсії за відсутності передбачених законами України підстав, відповідач порушив право позивача на отримання пенсії. При цьому право на отримання пенсії є об'єктом захисту за ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Втручання відповідача у право позивача на мирне володіння своїм майном у вигляді пенсії суд вважає таким, що не ґрунтується на Законі.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Щокін проти України", питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним.

Отже, встановлення судом відсутності законності втручання, тобто вчинення дій не у спосіб, визначений законом, є достатньою підставою для висновку про те, що право позивача на мирне володіння своїм майном було порушено.

З огляду на викладене суд вважає, що припинення виплати пенсії позивачу з червня 2018 року було здійснено не у спосіб, передбачений Законом № 1058-IV, а з точки зору положень ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод мало місце втручання у право власності позивача, і таке втручання не було законним.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльності Ірпінського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області щодо здійснення виплати ОСОБА_2 пенсії за віком з червня 2018 р. по вересень 2018 р. та про зобов'язання Ірпінського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області нарахувати та виплатити ОСОБА_2 пенсію за віком з червня 2018 р. по вересень 2018 р. підлягають задоволенню.

Щодо клопотання позивача про допущення негайного виконання рішення суду у межах суми стягнення за один місяць, суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.

Суд враховує, що пенсійні виплати позивачу є періодичними, здійснюються з коштів Пенсійного фонду України, а тому дійшов висновку, що клопотання позивача про допущення рішення про поновлення виплати пенсії за віком до негайного виконання у межах суми стягнення пенсії за один місяць підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Ураховуючи викладене, суд визнає, що відповідачем протиправно було припинено виплату пенсії позивачу, протиправно не було поновлено позивачу виплату пенсії за її заявою від 26 червня 2018 р., отже порушено права позивача на отримання пенсії та не дотримано вимог, передбачених ч. 2 ст. 2 КАС України.

Позивачем під час розгляду справи було надано належні та допустимі докази на підтвердження обґрунтованості позовних вимог, а наведені нею доводи не було спростовано відповідачем. Відповідачем правомірність своїх дій належними доказами не обґрунтовано.

Наведене свідчить, що дії та бездіяльність відповідача були протиправними. Право позивача на отримання пенсії порушено. Отже, позовні вимоги є обґрунтованими, а тому позов підлягає задоволенню.

Щодо клопотання позивача про розподіл судових витрат відповідно до ст. 139 КАС України, суд зазначає наступне.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у сумі 704 грн. 80 коп. згідно з платіжним дорученням від 2 листопада 2018 р. № 0.0.1175609141.1.

Суд вважає за необхідне застосувати до спірних правовідносин правила ч. 1 ст. 139 КАС України, і беручи до уваги результат вирішення спору щодо повного задоволення позовних вимог, присуджує позивачу 704 грн. 80 коп. понесених витрат з оплати судового збору за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.

Керуючись ст.ст. 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Ірпінського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області (код ЄДРПОУ - 41248152) щодо не поновлення виплати ОСОБА_2 (РНОКПП - НОМЕР_2) пенсії за віком з червня 2018 р. по вересень 2018 р.

Зобов'язати Ірпінське об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області (код ЄДРПОУ - 41248152) нарахувати та виплатити ОСОБА_2 (РНОКПП - НОМЕР_2) пенсію за віком з червня 2018 р. по вересень 2018 р.

Допустити до негайного виконання судове рішення в частині виплати пенсії за віком ОСОБА_2 (РНОКПП - НОМЕР_2) у межах суми стягнення пенсії за один місяць

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Ірпінського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області (код ЄДРПОУ - 41248152) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП - НОМЕР_2) судові витрати в сумі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Повне найменування сторін:

Позивач - ОСОБА_2, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, фактична адреса проживання: АДРЕСА_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2.

Відповідач - Ірпінське об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області, адреса: вул. Шевченка, буд. 4, м. Ірпінь, Київська область, 08205, 08302, код ЄДРПОУ - 41248152.

Суддя Журавель В.О.

Дата складення рішення суду 25 лютого 2019 року.