Decision № 79546167, 03.12.2018, Dnipropetrovsk District Administrative Court

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2018 року Справа № 0440/7207/18 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся до суду із адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просить:

- визнати незаконними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо зменшення розміру пенсії та зобов'язати перерахувати ОСОБА_2 пенсію за віком відповідно до ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 01.06.2018 року, зарахувавши при перерахунку пенсії стаж роботи з 01.08.1986 по 01.11.2003 року в подвійному розмірі;

- зобов'язати здійснити перерахунок та доплату грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до п.7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що у зв’язку із досягненням пенсійного віку, звернувся до відповідача з відповідною заявою про призначення йому пенсії та позивачу було призначено пенсію за віком в розмірі 7525,11грн. Також, для отримання виплати грошової допомоги відповідно до п.7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (виплата десяти місячних пенсій станом на день її призначення), пенсійну справу позивача було направлено до Головного управління пенсійного фонду України в Дніпропетровській області для отримання погодження. Однак в червні 2018 року позивач отримав суму 56460грн., яка включала в себе і основний місячний розмір пенсії і грошову допомогу. На звернення позивача, відповідач повідомив, що розмір пенсії позивача було зменшено через те, що не був зарахований стаж з 01.08.1986 по 31.10.2003 на посаді лікаря анестезіолога-реаніматолога хірургічного відділення Нікопольської центральної районної лікарні в подвійному розмірі, оскільки робота в хірургічному відділенні не є роботою, передбаченою ст. 60 ЗУ «Про пенсійне забезпечення». Позивач, вважає позицію відповідача такою, що порушує положення ст. 60 закону України «Про пенсійне забезпечення» та не відповідає роз’ясненням, викладеним в листі МОЗ від 08.10.1997р., тому просить задовольнити позов.

Від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву в якому зазначено, що під час призначення пенсії ОСОБА_2 було зараховано в подвійному розмірі період роботи з 01.08.1986 по 31.10.2003 на посаді лікаря-анестезіолога-реаніматолога хірургічного відділу. Паралельно пенсійну справу позивача було направлено до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області для визначення правильності прийняття рішення. 01.06.2018 р. до відділу з питань призначення та перерахунку пенсій № 14 надійшло роз'яснення Головного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області від 15.05.2018 № 2850/53, в якому зазначено, що період роботи ОСОБА_2 з 01.08.1986 по 31.10.2003 на посаді лікаря-анестезіолога-реаніматолога хірургічного відділу зараховано в подвійному розмірі безпідставно, оскільки це не передбачено ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», тому розпорядженням управління від 24.07.2018 року розмір призначеної пенсії ОСОБА_2 було перераховано, привівши у відповідність до чинного законодавства.

Ухвалою суду від 02.10.2018 року прийнято до свого провадження вказану справу та відкрито провадження у справі та згідно ч.2 ст.257 КАС України ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Дослідивши чинне законодавство та матеріали справи, суд доходить наступних висновків.

Матеріалами справи встановлено, згідно трудової книжки позивача БТ-І №5849367, копія якої наявна в матеріалах справи, останній з 01.08.1981 по 31.07.1986 працював на станції швидкої допомоги, спочатку інтерном, а в подальшому лікарем виїзної бригади;

з 01.08.1986 по 01.11.2003 працював лікарем анестезіологом-реаніматологом хірургічного відділення Нікопольської центральної районної лікарні;

з 01.11.2003 по дату призначення пенсії працював завідуючим відділення анестезіології та інтенсивної терапії. Посаду завідуючого суміщав з роботою лікаря - анестезіолога.

Як слідує з матеріалів справи, ОСОБА_2, 14.03.1958р.н., у зв’язку із досягненням пенсійного віку, 16.03.2018р. звернувся до відповідача з відповідною заявою про призначення йому пенсії, в результаті чого, позивачу було призначено пенсію за віком в розмірі 7525,11грн., стаж для призначення пенсії, з урахуванням зарахованого в подвійному розмірі склав 59 років 1 місяць і 16 днів, що підтверджується ІКІС ПФУ: Підсистема призначення та виплати пенсії.

У листі Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області №2850/53 від 15.05.2018 до відділу з питань призначення та перерахунку пенсій № 14 (Нікопольський район) зазначено, що Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області розглянуло документи пенсійної справи ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1, щодо правильності призначення грошової допомоги відповідно до п.1-7 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Період роботи з 01.08.1986 по 31.10.2003 на посаді лікаря-анестезіолога-реаніматолога хірургічного відділення зараховано в подвійному розмірі безпідставно, оскільки це не передбачено ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Враховуючи викладене, ОСОБА_2 має право на виплату грошової допомоги, розрахунок якої необхідно провести з урахуванням вищезазначеного.

На звернення позивача, Нікопольський відділ обслуговування громадян (сервісний центр) Головного управління ПФУ в Дніпропетровський області листом №П 9613-18 від 25.06.2018р. повідомив, що розмір пенсії було зменшено через те, що за результатом розгляду матеріалів пенсійної справи Головним УПФУ в Дніпропетровській області, було рекомендовано не зараховувати стаж позивача з 01.08.1986 по 31.10.2003 на посаді лікаря анестезіолога-реаніматолога хірургічного відділення Нікопольської центральної районної лікарні в подвійному розмірі, оскільки робота в хірургічному відділенні не є роботою, передбаченою ст. 60 ЗУ «Про пенсійне забезпечення».

В результаті здійсненого перерахунку, розмір пенсії позивача склав 5266,66 грн., зараховано стажу 42 роки 6 місяців і 27 днів, що підтверджується ІКІС ПФУ: Підсистема призначення та виплати пенсії.

ОСОБА_3 Комунального закладу «Нікопольска центральна районна лікарня» Дніпропетровської обласної ради» №1405 від 16.08.2018р., до штатного розпису стаціонарних відділень Нікопольської центральної районної лікарні (яка була перейменована в Нікопольське районне територіально-медичне об'єднання згідно Рішення сесії Нікопольської районної Ради №318 від 29.12.1991р., та Рішенням сесії Нікопольської районної ради №220 від 22.02.2002р. перейменувалось в Нікопольську центральну районну лікарню, в подальшому Рішенням сесії Дніпропетровської обласної ради №196-10ЛЛ від 27.12.2011 року була перейменована в комунальний заклад «Нікопольська центральна районна лікарня» Дніпропетровської обласної ради») входили відділення хірургічного профілю, а саме:

- хірургічне відділення на 60 ліжок;

- акушерсько-гінекологічне відділення на 60 ліжок;

- в тому числі, група анестезіології, реанімації та інтенсивної терапії з 3 ліжками зі штатним розписом: лікар-анестезіолог - 4,75 посади, медична сестра анестезіолога - 4,75 посади, медична сестра інтенсивної терапії - 2 посади.

Дані відділення з визначеною кількістю ліжок працювали в період з 1986 року по 2002 рік.

В 2003 році в штатний розпис відділень внесені зміни:

- хірургічне відділення на 65 ліжок;

- акушерсько-гінекологічне відділення на 60 ліжок;

- в тому числі, група анестезіології, реанімації та інтенсивної терапії з 3 ліжками.

ОСОБА_3 із Законом України ст.60 «Про пенсійне забезпечення» стаж роботи лікаря- анестезіолога зараховується до стажу у подвійному розмірі.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною четвертою статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

ОСОБА_3 статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров'я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я, а також у психіатричних закладах охорони здоров'я зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.

Пунктом 7-1 Розділу XV "Прикінцевих положень" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст.55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" право на пенсію за вислугу років мають: працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 не менше 25 років та після цієї дати.

Постановою Кабінету Міністрів України № 1191 від 23 листопада 2011 року затверджений Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати.

П.2 цього Порядку передбачає, що до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п.«е» і «ж» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», що передбачені Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04 листопада 1993 року № 909 (909-93-п ) «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років».

Відповідно до п.4 Порядку страховий стаж, передбачений пунктами 2 і 3 цього Порядку, враховується в календарному обчисленні. При цьому допускається підсумовування страхового стажу за періоди роботи, які дають право на призначення пенсії відповідно до п.«е» - «ж» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

П.5 Порядку передбачає, що грошова допомога надається особам, яким починаючи з 1 жовтня 2011 року призначається пенсія за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.

Відповідно до пункту 7 Порядку виплата грошової допомоги здійснюється органами Пенсійного фонду України одноразово у розмірі десяти місячних пенсій за рахунок коштів Державного бюджету України одночасно з першою виплатою пенсії, яка призначена до виплати.

З системного аналізу вищенаведених правових норм можна дійти висновку, що необхідними умовами для отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій є: досягнення особою пенсійного віку, наявність у неї необхідного страхового стажу, вихід на пенсію з посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. «е» - «ж» ста.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» будь-якого іншого виду пенсії.

Перелік таких посад і закладів затверджений постановою Кабінету Міністрів України «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років» № 909 від 04.11.93 року (зі змінами), зокрема робота в лікарняних закладах.

Наказом Міністерства охорони здоров'я України «Про регламентацію діяльності анестезіологічної служби України» № 303 від 08.10.1997 року проведено реорганізацію анестезіологічної служби у складі лікувально-профілактичних закладів охорони здоров'я. Замість відділень (груп) анестезіології реанімації та відділень реанімації і інтенсивної терапії були створені анестезіологічні відділення або відділення анестезіології, анестезіологічні відділення з ліжками (палатами) для інтенсивної терапії, анестезіологічні групи, відділення інтенсивної терапії, вузькоспеціалізовані відділення інтенсивної терапії.

Перелік таких посад і закладів затверджений постановою Кабінету Міністрів України «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років» № 909 від 04.11.93 року (зі змінами), зокрема робота в лікарняних закладах.

Як слідує з матеріалів справи, позивач з 01.08.1981 по 31.07.1986 працював на станції швидкої допомоги, спочатку інтерном, а в подальшому лікарем виїзної бригади; з 01.08.1986 по 01.11.2003 працював лікарем анестезіологом-реаніматологом хірургічного відділення Нікопольської центральної районної лікарні; з 01.11.2003 по дату призначення пенсії працював завідуючим відділення анестезіології та інтенсивної терапії. Посаду завідуючого суміщав з роботою лікаря – анестезіолога, що відповідачем у відзиві на позов не заперечується та підтверджується копією трудової книжки позивача БТ-І №5849367.

У відзиві на позовну заяву, відповідачем не заперечується та обставина, що робота на зазначених у трудовій книжці позивача посадах відповідає Переліку, проте відповідачем заперечується право позивача на зарахування вказаного стажу роботи лікарем-анастезіологом у вказаний період з тих мотивів, що позивачем не підтверджено здійснення такої трудової діяльності у відділені анестезіології-реанімації.

Відповідно до наказу Міністерства охорони здоров'я СРСР «Про подальше вдосконалення анестезіолого - реанімаційної допомоги населенню» № 841 від 11.06.1986 року, яким затверджено Положення про відділення (групу) анестезіології-реанімації лікувально-профілактичного закладу, у реанімаційній службі закладів охорони здоров'я існували: відділення (групи) анестезіології - реанімації, відділення реанімації та інтенсивної терапії, палати для реанімації та інтенсивної терапії.

При цьому згідно наказу Міністерства охорони здоров’я України 08.10.1997 N 303 Про регламентацію діяльності анестезіологічної служби України затверджено рекомендації щодо структури служби анестезіології та інтенсивної терапії в лікувально-профілактичних закладах України, згідно яких для виконання завдань, які стоять перед службою анестезіології, в лікувально-профілактичних закладах, де за штатними нормативами повинно бути не більше 3-х лікарів-анестезіологів, разом з відповідною кількістю сестер-анестезисток організується анестезіологічна група.

При наявності в лікарні чи пологовому будинку 75 ліжок хірургічного профілю, а в центральній районній лікарні та онкологічного диспансеру - 50 ліжок хірургічного профілю, встановлюється не менше однієї посади лікаря-анестезіолога.

В лікарнях, які надають екстрену цілодобову медичну допомогу з числом ліжок хірургічного профілю не менше 200, в дитячих лікарнях - не менше 150, додатково встановлюється 3,75 посади лікарів-анестезіологів.

Таким чином робота лікарем анестезіологом у відділеннях лікарень також прирівняна до роботи в реанімаційних відділеннях.

Слід відмітити, що у відповідності до спеціального листа Міністерства охорони здоров'я України на адресу Пенсійного фонду України від 08.12.2006 року № 10.01.09/2209 щодо віднесення окремих структурних підрозділів охорони здоров'я до відділень реанімації, робота в яких відповідно до ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі, вказано що у реанімаційній службі закладів охорони здоров'я існували такі відділення: відділення (групи) анестезіології реанімації створювалися в лікарнях, які мали до 80% ліжок хірургічного профілю. В закладках, де кількість хірургічних ліжок менша і таке відділення не може бути створено за встановленими нормативами (пологові будинки з числом ліжок хірургічного профілю 75 і т.д.), організовувалися палати для реанімації і інтенсивної терапії з введенням посад лікарів анестезіологів реаніматологів та медичних сестер анестезіологів (наказ МОЗ СРСР від 19.08.1969 року № 605 «Про поліпшення анестезіолого-реанімаційної служби в державі») та відділення реанімації і інтенсивної терапії.

Оскільки позивач у спірний період з 01.08.1986 по 01.11.2003 працював лікарем анестезіологом-реаніматологом хірургічного відділення Нікопольської центральної районної лікарні у якій в даний період було наявне хірургічне відділення на 60 ліжок (при необхідних 50), то стаж роботи позивача згідно вказаного законодавства повинен бути зарахований у подвійному розмірі.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що період роботи позивача з 01.08.1986 по 01.11.2003 на посаді лікаря анестезіолога-реаніматолога хірургічного відділення Нікопольської центральної районної лікарні, відповідно до статті 60 Закону № 1788-XII, слід зарахувати у подвійному розмірі, у зв’язку з чим, дії відповідача щодо зменшення пенсії позивачу, у зв’язку з не зарахування вказаного періоду, є протиправними.

Статтею 58 Закону № 1058-IV визначено, що Пенсійний фонд є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій.

Відповідно до частини другої статті 245 КАС України, яка визначає повноваження суду при вирішенні справи, суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.

Статтею 6 КАС України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Христов проти України" (Khristov v. Ukraine, заява № 24465/04, рішення від 19.02.2009 року, п. 33) повторює, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.

Суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенцію) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини").

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011 року в справі "Чуйкіна проти України" (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE, заява №28924/04) констатував: "50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom, пп. 2836, Series A № 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), заява № 58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II)".

Крім того, на законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб'єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення (постанова Вищого адміністративного суду України від 16.06.2015 у справі № К/800/6863/15, від 29.11.2016 № К/800/17306/16, № К/800/17393/16 від 29.09.2016, № К/800/13317/15 та від 17.12.2015 № К/800/32134/15).

Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Таким чином, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку (постанова Вищого адміністративного суду України від 17.12.2015 у справі №К/31204/15).

Дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Умови виплати допомоги, передбаченої п. 7-1 Розділу XV Прикінцеві положення Закону № 1058-IV, регламентовано п. 7-1 Розділу XV Прикінцеві положення Закону № 1058-IV та п.5 Порядку №1191.

Якщо такі умови відсутні, орган повинен виплатити вказану допомогу.

Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - провести виплату допомоги або відмовити у такій виплаті. За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями, тому зазначені повноваження пенсійного органу не є дискреційними.

З огляду на зазначене та з метою відновлення прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, та з метою дотримання судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений, виходячи з наведених вимог законодавства та вказаних рішень Європейського суду з прав людини, суд дійшов висновку про необхідність зобов'язання відповідача зарахувати позивачу стаж роботи лікарем - анестезіологом у період з 01.08.1986 по 01.11.2003 у Нікопольській центральній районній лікарні у подвійному розмірі, та зобов'язання відповідача провести перерахунок призначеної позивачу пенсії, з червня 2018р. та доплату грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до п.7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

При вирішенні питання про розподіл судових витрат, суд виходить з того, що відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі ст.139 КАС України, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача суму судового збору в розмірі 1409,60грн.

Керуючись ст.ст. 241-250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_2 (53222, Дніпропетровська обл., м.Нікополь, пров.Ударний, 21, рнокпп НОМЕР_1) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги, 26, ЄДРПОУ 21910427) про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії, - задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо зменшення розміру пенсії ОСОБА_2 з квітня 2018р. та зобов'язати перерахувати ОСОБА_2 пенсію за віком відповідно до ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 01.06.2018 року, зарахувавши при перерахунку пенсії стаж роботи лікарем - анестезіологом у період з 01.08.1986 по 01.11.2003 у Нікопольській центральній районній лікарні в подвійному розмірі.

Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок та доплату грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до п.7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням виплачених сум.

Стягнути на користь ОСОБА_2 (53222, Дніпропетровська обл., м.Нікополь, пров.Ударний, 21, рнокпп НОМЕР_1) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги, 26, ЄДРПОУ 21910427) документально підтверджені судові витрати, пов’язані зі сплатою судового збору у розмірі 1409,60грн. (одна тисяча чотириста дев’ять гривень шістдесят копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Турлакова