Court ruling № 79511487, 30.01.2019, Kholodnohirskyi District Court of Kharkiv City (until 25.04.2025 - Leninskyi District Court of Kharkiv City)

30.01.2019

Ленінський районний суд м.Харкова

УХВАЛА

іменем України

30 січня 2019р. Справа №642/590/18-к Провадження 1-кп/642/178/19Суд у складі: Головуючого судді Секретаря Євтіфієв В.М.; Пшенична Т.М.;

За участі сторін: Прокурора Чеблукова Д.

Обвинувачений: ОСОБА_3

розглянув у підготовчому судовому засіданні кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_3, 22.05.1984року народження, у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 185 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Ленінського районного суду м.Харкова перебуває обвинувальний акт по обвинуваченню ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 185 ч.2 КК України.

Обвинувальний акт складане відповідності норм КПК України. Підстав закриття або зупинення провадження по справі у суду відсутні. Справа підсудна Ленінському районному суду м.Харкова.

Вимогами статты 3141 КПК України визначено:

З метою забезпечення суду інформацією, що характеризує обвинуваченого, а також прийняття судового рішення про міру покарання представник уповноваженого органу з питань пробації складає досудову доповідь за ухвалою суду.

З урахуванням думки учасників судового засідання, судом встановлено:

Статтею 331 КПК України визначено:

До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Під час суду відносно обвинуваченого обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з урахуванням вимог ст. 177 КПК України.

Суд враховує практику Європейського суду з прав людини, згідно якої тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшують ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» від 26 липня 2001 року Європейським судом з прав людини зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.

Суд, оцінюючи в сукупності всі обставини, у тому числі тяжкість злочину, згідно ст.12 КК України, суспільну небезпечність кримінального правопорушення, яке інкримінується обвинуваченому, покарання, яке загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим. Крім того, обвинувачений раніше неодноразово був засуджений за аналогічні злочини, що свідчить про схильність обвинуваченого до вчинення кримінальних правопорушень. На теперішній час усі свідки сторони обвинувачення недопитані, а тому, можливість в разі зміни запобіжного заходу впливати на свідків та переховуватися від суду, не змінилась. Суд вважає, обґрунтованими доводи прокурора про продовження ОСОБА_3 запобіжного заходу.

Підстави яки були враховані слідчим суддею при обранні міри запобіжного заходу не відпали, а тому є доцільним продовжити запобіжні заходи щодо обвинуваченому на період, визначений ч.3 ст.331 КПК України.

Керуючись ст. 3141, 331, 336, 372, 392 КПК України, -

П О С Т А Н О В И В:

Справу за обвинуваченням ОСОБА_3 призначити у відкритому судовому засідання 07 лютого 2019р. о 14.30год.

Клопотання прокурора щодо продовження запобіжного заходу задовольнити.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою продовжити на 60 днів обвинуваченому - ОСОБА_3 до «24.00» год. 30 березня 2019р. з триманням обвинуваченого в закладі кримінально-виконавчої системи України.

Копію ухвали направити до виконання до закладу кримінально-виконавчої системи України.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: В.М.Євтіфієв