Decision № 7923906, 15.10.2009, Peresypskyi District Court of Odesa City (until 25.04.2025 - Suvorovskyi District Court of Odesa City)

Копія

Справа №2-2952/09

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

заочне

15 жовтня 2009 року Суворовський районний суд міста Одеси у складі:

головуючого судді – Позняка В.С.

при секретарі – Голованець Н.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду №6 в місті Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ЗАТ «Телесистеми України» про стягнення вихідної допомоги, середнього заробітку та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ :

Позивач звернувся до суду з позовом до ЗАТ «Телесистеми України» (02090, м.Київ, вул. Червоногвардійська, буд.27/А, код ЕДРПОУ 22599262) про стягнення вихідної допомоги, середнього заробітку та моральної шкоди.

27.08.2009р. Позивач надав уточнену позовну заяву та додатково просив внести зміни до наказу про звільнення та до запису до трудової книжки позивача.

У судовому засіданні Позивач позовні вимоги підтримав, посилаючись на викладені в позовній заяві обставини.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про день, час і місце слухання справи сповіщений належним чином, про причину неявки суду не повідомив. За згодою позивачів, суд виносить рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази, що мають значення для справи, заслухавши представників сторін, суд встановив наступне.

З 01.09.2006р. по 25.12.2008р. позивач працював в ЗАТ «Телесистеми України» на посаді технічного директора у Одеському регіоні з місцем роботи у м.Одесі. 24.12.2008р. позивач написав заяву про звільнення з 25.12.2008р. за власним бажанням на підставі ч.3 ст.38 Кодексу законів про працю України у зв’язку з невиконанням Відповідачем законодавства про працю та умов трудового договору.

Наказом №2-01 від 12.01.2009р. позивач був звільнений з посади технічного директора у м.Одеса за власним бажанням з 12.01.2009р.

Згідно умов трудового договору від 01.09.2006р. (п.1 ст.6), що був укладений між Позивачем та Відповідачем, працівнику встановлюється посадовий оклад в розмірі 20 700,00 грн.

Розмір посадового окладу переглядається 1 раз на рік після оцінки роботи працівника (п.2 ст.6 Трудового договору).

Заробітна плата сплачується працівнику не пізніше 1 числа кожного місяця, що слідує за розрахунковим (п.4 ст.6 Трудового договору).

Починаючи з листопада 2008 року Відповідач не здійснював оплату праці Позивача належним чином.

Так, з належних Позивачеві сум заробітної плати за жовтень 2008 р. Відповідач згідно виписки по операціях на картковому рахунку перерахував наступні платежі:

- 20.10.08р. – аванс в розмірі 5 604,42 грн., в той час коли сума авансу повинна складати близько 8 381,59 грн.;

- 05.11.08р. – 2 777,17 грн., що є сумою доплати до встановленого розміру авансу за жовтень 2008р.;

- 14.11.08р. – 2 095,06 грн., що є доплатою за 3 робочі дні в жовтні 2008р.;

- 10.12.08р. – 3 761,25 грн., що є виплатою компенсації за час тимчасової непрацездатності в жовтні 2008р.;

- 26.12.08р. – 10 662,26 грн., що є перерахуванням ще частини заробітної плати за жовтень 2008р.

За листопад та грудень 2008р. виплату заробітної плати в повному обсязі Відповідач здійснив 16.01.2009р.

Крім того, з жовтня та до моменту звільнення адміністрація Відповідача здійснювала психологічний тиск на Позивача, примушуючи його звільнитись за власним бажанням. Зокрема, Позивач був позбавлений можливості приймати участь в робочому процесі відповідно до займаної посади, був об’єктом службових перевірок з боку служби безпеки Відповідача в той час коли він не був причетний до подій, що стали предметом перевірок, та не отримував заробітну плату з підстав відсутності даних про відпрацьований час в табелі обліку робочого часу.

З середини жовтня 2009р. стан здоров’я Позивача, який є інвалідом 3 групи, погіршився та з 19.10.2008р. по 31.10.2008р. його було госпіталізовано, що підтверджується копією листка непрацездатності та копією виписного епікризу №16051.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі з огляду на наступне.

Згідно з ч.1 ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Відповідно з ч.7 ст. 43 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно ст.115 Кодексу законів про працю України та ст.24 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів

Згідно п.4 ст.6 Трудового договору від 01.09.2006р., укладеного між Позивачем та Відповідачем, заробітна плата сплачується Працівнику не пізніше 1 числа кожного місяця, що слідує за розрахунковим.

Відповідно до ч.4 ст. 97 КЗпП власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.

Як вбачається з матеріалів справи Відповідач починаючи з жовтня 2008р. перестав належним чином виконувати зобов’язання щодо оплати праці Позивача що є порушенням діючого законодавства України та умов трудового договору.

Згідно ч.3 ст. 38 КЗпП України працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.

Відповідно до ст. 44 КЗпП України при припиненні трудового договору внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (статті 38 і 39) працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку.

Матеріалами справи встановлено, що Позивач написав заяву про звільнення на підставі ч.3 ст.38 КЗпП, тобто саме з підстав невиконання Відповідачем законодавства про працю та умов трудового договору та зазначив останній робочий день 25.12.2008р.

Проте в наказі про звільнення №2-01 від 12.01.2009р. та в трудовій книжці Позивача Відповідач невірно зазначена підстава звільнення, невірно вказана дата звільнення та не зазначено про виплату на адресу Позивача сум вихідної допомоги як того вимагає ст. 44 КЗпП України.

З-за таких обставин суд вважає за необхідне зобов’язати Відповідача внести відповідні зміни до наказу про звільнення та до трудової книжки Позивача.

Відповідно до довідки про заробітну плату та доходи Позивача №01/13-07 від 13.01.2009р., виданої Відповідачем розмір заробітку Позивача за два останніх місяця складає 22 428,00 грн. за листопад та 23 135,51 грн. за грудень. Відповідно розмір середнього заробітку за два останні місяці складає 22 781,76 грн.

Таким чином, розмір вихідної допомоги, що повинен бути сплачений на користь Позивача складає 68 345,28 грн.

Згідно ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Тобто, Відповідач повинен був здійснити повний розрахунок із Позивачем 25.12.2008р.

Проте, на момент розгляду справи всі суми, що належать до виплати на адресу Позивача, не виплачені.

Відповідно до ст. 117 КЗпП в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Оскільки суд вважає, що Позивач правомірно скористався своїм правом на припинення трудового договору на підставі ч.3 ст. 38 КЗпП України та на його адресу повинна була бути виплачена сума вихідної допомоги, відповідно до вимог ст.117 КЗпП України Відповідач повинен виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення.

Згідно листа Міністерства праці та соціальної політики від 30.09.2008 р. N 10338/0/14-08/13 Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2009 рік на 2009 рік встановлені наступні показники робочих днів: січень – 20; лютий – 20; березень – 21; квітень – 21; травень – 18; червень – 20; липень – 23; серпень - 20; вересень – 22, жовтень - 22. Відповідно з 25.12.2008р. по 15.10.2009р. кількість робочих днів складає 200.

Згідно листа Міністерства праці та соціальної політики України від 18.09.2007 р. N 6884/0/14-07/13 Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2008 рік в листопаді та грудні 2008 року було відповідно 20 та 23 робочих дня. Відтак, середня заробітна плата за один робочий день Позивача впродовж двох останніх місяців роботи у Відповідача складає 1059,61 грн.

Отже, розмір середнього заробітку з моменту звільнення по 15.10.2009р. складає 211 922,00 грн.

Згідно, ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Згідно з матеріалами справи встановлено, що дії Відповідача призвели до моральних страждань Позивача та вимагали від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

З середини жовтня 2008р. в результаті дій адміністрації Відповідача, що виразились в здійсненні психологічного тиску на Позивача, в останнього погіршився стан здоров’я та було проведено його госпіталізацію.

З огляду на ці обставини суд вважає за необхідне задовольнити вимоги Позивача щодо стягнення з Відповідача моральної шкоди в розмірі 7000 грн.

Враховуючи вищенаведене та на підставі ст.ст.38, 44, 97, 115, 116, 117, 237-1 Кодексу законів про працю України, ст. 24 Закону України «Про оплату праці», керуючись ст.ст. 10, 11, 209, 212, 214-215, 224-226, 233 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги ОСОБА_1 до ЗАТ «Телесистеми України» про стягнення вихідної допомоги, середнього заробітку та моральної шкоди - задовольнити.

2. Стягнути з ЗАТ «Телесистеми України» (02090, м.Київ, вул. Червоногвардійська, буд.27/А, фактична адреса: 04080, м.Київ, код ЕДРПОУ 22599262, п/р 26008050202604 в КБ ПриватБанк в м. Дніпропетровську, МФО 305299, Св. № 35639766, ІН № 225992626531) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) вихідну допомогу в розмірі 68 345,28 грн., середній заробіток за весь час затримки в розмірі 211 922,00 грн., моральну шкоду в розмірі 7000 грн., а всього 287 267,28 грн.

3. Зобов’язати ЗАТ «Телесистеми України» внести зміни до наказу про звільнення №2-01/ОС від 12.01.2009р. та в запис до трудової книжки ОСОБА_1, зазначивши дату звільнення 25.12.2008р.

4. Зобов’язати ЗАТ «Телесистеми України» внести зміни до наказу про звільнення №2-01/ОС від 12.01.2009р. та в запис до трудової книжки ОСОБА_1, зазначивши підставу звільнення ч.3 ст.38 КЗпП України.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка подається протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

СУДДЯ: /підпис/

Згідно

Суддя

Секретар