Decision № 79031507, 12.12.2018, Lychakivskyi District Court of Lviv City

Справа № 463/3013/16-ц

Провадження № 2/463/397/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2018 року Личаківський районний суд м. Львова

в складі: головуючого судді Леньо С. І.

з участю секретаря Станько Р.О.

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Кредобанк» про визнання недійсними кредитного договору та договору іпотеки, скасування обтяження -

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_3 29.06.2016р. звернувся до Личаківського районного суду м. Львова з позовом до відповідача ПАТ «Кредобанк» (справа № 463/3013/16-ц) про визнання недійсним з моменту укладення кредитного договору № А470047 від 08.05.2008р., укладеного між ВАТ «Кредобанк», правонаступником якого є ПАТ «Кредобанк» та ОСОБА_3, а також про визнання недійсним з моменту укладення договору іпотеки № 766 від 08.05.2008р., укладеного між ВАТ «Кредобанк», правонаступником якого є ПАТ «Кредобанк» та ОСОБА_3, скасування обтяження, накладеного згідно договору іпотеки № 766 від 08.05.2008р., посвідченого ПН ЛМНО ОСОБА_4 на квартиру № 19 в будинку № 58 на вул. Пасічній у м. Львові.

Ухвалою судді Личаківського районного суду м. Львова Головатого Р.Я. від 04.07.2016р. (а.с.17 т.1) відкрито провадження у справі та призначено до судового розгляду.

Разом з тим, 05.08.2015р. засобами поштового зв’язку ПАТ «Кредобанк» звернувся до Самбірського міськрайонного суду Львівської області з позовом до ОСОБА_3 (справа № 452/2256/15-ц) про стягнення з останнього на користь банку заборгованості за кредитним договором № А470047 від 08.05.2008р. в загальному розмірі 44 908,14 доларів США.

Ухвалою судді Самбірського міськрайонного суду Львівської області Кравціва В.І. від 07.09.2015р. (а.с.33 т.2) відкрито провадження у справі та призначено до судового розгляду.

16.02.2016р. відповідач ОСОБА_3 подав до Апеляційного суду Львівської області через Самбірський міськрайонний суд Львівської області апеляційну скаргу на ухвалу цього суду від 07.09.2015р. про відкриття провадження у справі № 452/2256/15-ц.

Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 05.04.2016р. (а.с.114, 115 т.2) апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилено, а ухвалу судді Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 07.09.2015р. залишено без змін.

В подальшому, ухвалою Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 30.06.2016р. (а.с.139 т.2) цивільну справу за позовом ПАТ «Кредобанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором передано на розгляд Личаківського районного суду м. Львова.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.07.2016р. (а.с.144 т.2), справу передано для розгляду судді Леньо С.І.

Ухвалою судді Личаківського районного суду м. Львова від 22.07.2016р. (а.с.146 т.2) справу за позовом ПАТ «Кредобанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором прийнято до розгляду та об’єднано в одне провадження з цивільною справою за позовом ОСОБА_3 до ПАТ «Кредобанк» про визнання кредитного та іпотечних договорів недійсними, скасування обтяження. Об’єднаній справі присвоєно № 463/3013/16-ц та передано для розгляду судді Головатому Р.Я.

Ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 20.12.2016р. (а.с.169 т.2) позов ОСОБА_3 до ПАТ «Кредобанк» про визнання кредитного та іпотечних договорів недійсними, скасування обтяження залишено без розгляду.

Одночасно, рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 20.12.2016р. (а.с.170-171 т.2) задоволено позов ПАТ «Кредобанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Кредобанк» заборгованість за кредитним договором в розмірі 44908,14 доларів США.

Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 24.04.2017р. (а.с.233, 239-241 т.2), апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Личаківського районного суду м. Львова від 20.12.2016р. задоволено Скасовано вказану ухвалу та справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В свою чергу, ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 24.04.2017р. (а.с.232, 234-238 т.2) апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Личаківського районного суду м. Львова від 20.12.2016р. відхилено, а вказане рішення залишено без змін.

17.05.2017р. матеріали справи надійшли до Личаківського районного суду м. Львова та відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду (а.с.247 т.2), в частині цивільного позову ОСОБА_3 до ПАТ «Кредобанк» про визнання кредитного та іпотечних договорів недійсними, скасування обтяження, передано на розгляд судді Головатому Р.Я.

Поряд з цим, за час перебування цивільної справи в суді апеляційної інстанції, 23.01.2017р. ОСОБА_3 повторно звернувся до Личаківського районного суду м. Львова з позовом до ПАТ «Кредобанк» про визнання недійсним з моменту укладення кредитного договору № А470047 від 08.05.2008р., укладеного між ВАТ «Кредобанк», правонаступником якого є ПАТ «Кредобанк» та ОСОБА_3, а також про визнання недійсним з моменту укладення договору іпотеки № 766 від 08.05.2008р., укладеного між ВАТ «Кредобанк», правонаступником якого є ПАТ «Кредобанк» та ОСОБА_3, скасування обтяження, накладеного згідно договору іпотеки № 766 від 08.05.2008р., посвідченого ПН ЛМНО ОСОБА_4 на квартиру № 19 в будинку № 58 на вул. Пасічній у м. Львові (справа № 463/262/17).

Ухвалою судді Личаківського районного суду м. Львова Шеремети Г.І. від 28.03.2017р. (а.с.2 т.3) відкрито провадження у справі № 463/262/17 та призначено її до судового розгляду.

В подальшому, ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 15.06.2017р. (а.с.86 т.3) цивільну справу № 463/262/17 об’єднано в одне провадження з цивільною справою № 463/3013/16-ц, яка, після скасування ухвали Личаківського районного суду м. Львова від 20.12.2016р., розглядалась в межах позовних вимог ОСОБА_3 до ПАТ «Кредобанк» про визнання кредитного та іпотечних договорів недійсними, скасування обтяження. Об’єднаній справі присвоєно № 463/3013/16-ц (провадження № 2/463/1345/17).

У зв’язку з касаційним оскарженням рішення Личаківського районного суду м. Львова від 20.12.2016р. про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Кредобанк» заборгованості за кредитним договором та ухвали Апеляційного суду Львівської області від 24.04.2017р., якою таке рішення залишено без змін, на підставі ухвали ВССУ з розгляду цивільних та кримінальних справ від 27.06.2017р. (а.с.120 т.3) матеріали справи направлено до суду касаційної інстанції.

Ухвалою ВССУ з розгляду цивільних та кримінальних справ від 27.11.2017р. (а.с.134-136 т.3) касаційну скаргу ОСОБА_3 відхилено. Рішення Личаківського районного суду м. Львова від 20.12.2016р. та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 24.04.2017р. залишено без змін.

Після закінчення касаційного розгляду матеріали справи надійшли на адресу Личаківського районного суду м. Львова 16.01.2018р. Однак, за час перебування справи в суді касаційної інстанції, у зв’язку з припиненням повноважень судді Личаківського районного суду м. Львова Головатого Р.Я., на підставі розпорядження керівника апарату Личаківського районного суду м. Львова від 03.08.2017р. № 2 (а.с.140-141 т.2) проведено повторний автоматизований розподіл справи № 463/3013/16-ц. Відповідно до протоколу повторного атоматизованого розподілу судової справи від 03.08.2017р. (а.с.139 т.3), така передана для розгляду судді Леньо С.І.

Після повернення матеріалів справи з суду касаційної інстанції, ухвалою від 17.01.2018р. (а.с.142 т.3) справу за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Кредобанк» про визнання недійсними кредитного договору та договору іпотеки, скасування обтяження; позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Кредобанк» про визнання недійсними кредитного договору та договору іпотеки, скасування обтяження прийнято до провадження та призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.

В подальшому, за заявою представника позивача, позовну заяву ОСОБА_3 до ПАТ «Кредобанк» про визнання недійсними кредитного договору та договору іпотеки, скасування обтяження, яка подана до суду 23.01.2017р. ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 12.06.2018р. (а.с.198 т.3) залишено без розгляду та продовжено розгляд цивільної справи за позовом ОСОБА_3 до ПАТ «Кредобанк» про визнання недійсними кредитного договору та договору іпотеки, скасування обтяження, який подано до суду 29.06.2016р.

Отже, в межах розгляду даної справи вирішується позов ОСОБА_3 до ПАТ «Кредобанк», який подано до суду 29.06.2016р.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 08.05.2008р. між сторонами укладено кредитний договір № А 470047, відповідно до якого банк надав позичальнику кредит в сумі 65000 доларів США на строк до 08.05.2008р., з метою придбання нерухомості на вторинному ринку. Всупереч вимогам чинного законодавства банк не надав йому повної інформації про умови кредитування, а також орієнтовну сукупну вартість кредиту, яка надається перед укладенням кредитного договору та не довів до відома позичальника існування валютних ризиків і в кінцевому, договір укладено з істотним дисбалансом прав та обов’язків сторін на шкоду споживачу. Банк не повідомив позичальника окремим письмовим документом інформацію, передбачену ч. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів». Крім того, в договорі зазначено місцезнаходження та ідентифікаційний код філії а місцезнаходження та ідентифікаційні дані кредитодавця не зазначені. Також, у кредитному договорі немає детального розпису загальної вартості кредиту, дати його видачі річної відсоткової ставки та реальної процентної ставки, не зазначено які саме інші комісії позичальник сплачує банку. Крім того, за змістом договору на позичальника покладено обов’язок щорічного страхування на користь банку предмета іпотеки, проте не визначено страхувальника та вартості такої послуги. Так само, відсутнє підтвердження повідомлення банком про валютні ризики. В свою чергу, обов’язок погашення кредиту та відсотків у доларах США вважає несправедливою умовою та способом зловживання правом, коли всі ризики від знецінення національної валюти несе споживач, що значно погіршує становище останнього. З огляду на зазначене, вважає кредитний договір таким, що суперечить актам цивільного законодавства, що має наслідком його недійсність, а також недійсність похідного забезпечувального зобов’язання, а саме укладеного між сторонами договору іпотеки від 08.05.2008р. та відповідно, скасування обтяження, накладеного за таким договором.

Після прийняття справи до провадження представник відповідача скерував відзив на позовну заяву, долучивши докази його направлення іншим учасникам справи. Вважає позов необґрунтованим, а викладені в ньому обставини таким, що не відповідають дійсності. Зокрема, незмінність курсу гривні до іноземних валют законодавчо не закріплено та відповідно, укладаючи кредитний договір позивач приймав на себе певні ризики на випадок зміни курсу, які, також приймав на себе банк. В свою чергу, правом на відмову від кредитного договору позивач не скористався. Крім того, окремим документом – розпорядженням Другої Львівської філії ВАТ «Кредобанк» від 08.05.2008р. зазначено умови кредитування, обов’язковість яких визначена у ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» та за умовами кредитного договору, позичальник підтвердив, що ознайомився з умовами кредитування діючими тарифами банку та загальною вартістю кредиту. Той факт, що позичальник з 2008р. по 2014р. сплачував належні відповідні платежі додатково підтверджує обізнаність останнього з умовами кредитування, які для нього були зрозумілими. Що стосується графіку платежів, то такий встановлений самими умовами кредитного договору, в якому зазначено суму щомісячного платежу та строк його сплати. Що стосується зміни розміру процентної ставки, така за умовами договору визначалась за ставкою LIBOR 3m (Лондонська міжбанківська ставка по депозитах у доларах США), збільшена на маржу 9,5 %. На день укладення договору ставка LIBOR 3m становила 2,73 %, та в подальшому, лише зменшувалась і станом на 29.08.2014р. становила 0,16 %, що відповідно, мало наслідком зменшення відсоткової ставки за кредитом. З огляду на зазначене, зміна розміру ставки LIBOR 3m не є зміною процентної ставки в односторонньому порядку. Крім того, відповідно до розпорядження від 08.05.2008р., з яким ознайомився позивач, комісія за управління кредитом відсутня, внаслідок чого позивачу належало сплатити одноразово лише 4923,75 грн. – комісію, передбачену умовами договору. Оскільки відповідач отримав дозвіл на здійснення валютних операцій з валютними цінностями, видача кредиту в іноземній валюті була правомірною. Крім того, оскільки договір підписано директором філії, в такому правомірно зазначено дані філії банку. Окремо звертає увагу, що судовими рішення у справі про стягнення заборгованості за оспорюваним кредитним договором не встановлено ознак його недійсності чи наявності несправедливих умов, а в мотивах позову відсутнє належне обґрунтування невідповідності умов кредитного договору вимогам актів цивільного законодавства. Тому, в задоволенні позову просить відмовити за безпідставністю.

Крім того, подав окрему заяву про застосування наслідків спливу строку позовної давності, оскільки договір укладено 08.05.2008р., проте з позовом звернувся до суду по спливу трьохрічного строку позовної давності, наслідком чого є відмова від позову.

Відповіді на даний відзив позивач не надав. Разом з тим, подав письмові заперечення проти застосування наслідків спливу строку позовної давності, оскільки під час виконання своїх зобов’язань за кредитним договором розраховував на правомірність дій відповідача і до отримання вимоги банку від 14.04.2015р. про дострокове повернення кредиту не мав підстав сумніватись в правомірності дій відповідача, що в свою чергу, не давало підстав для перевірки таких дій. Крім того, не є фахівцем в галузі споживчого кредитування та позбавлений можливості самостійно здійснювати перевірку умов кредитного договору, який ним не складався. Тому, вважає, що строк позовної давності не пропущено, однак у випадку, якщо суд прийде до протилежного висновку просить визнати поважними причини пропуску строку позовної давності та захистити порушене право.

В процесі розгляду даної справи ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 16.08.2018р. (а.с.22, 23 т.4) відмовлено в задоволенні клопотання представника позивача ОСОБА_3 – ОСОБА_1 про призначення судово-економічної експертизи у справі, а ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 06.11.2018р. (а.с.36 т.4) закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Представник позивача – адвокат ОСОБА_1, повноваження якого підтверджуються ордером на ведення справи серії ЛВ № 071963 (а.с.181 т.3), позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позові, просить такий позов задовольнити.

В судовому засіданні представник відповідача, згідно належної довіреності від 01.05.2018р. ОСОБА_2 (а.с.16 т.4), проти обґрунтованості позову заперечила з підстав, викладених у відзиві. Просить в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, оцінивши в сукупності зібрані докази та ухвалюючи рішення у відповідності до вимог ст. 264 ЦПК України суд приходить до висновку, що в задоволенні позову належить відмовити виходячи з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що 08.05.2008р. між та ВАТ «Кредобанк», правонаступником якого є ПАТ «Кредобанк» та позивачем укладено кредитний договір № А470047 (а.с.7 т.1) згідно якого банк зобов’язався надати позичальнику грошові кошти в сумі 65000 доларів США, а останній зобов’язався прийняти та належним чином використати і повернути кредит, а також сплатити проценти за користування кредитом, розмір яких визначається як ставка LIBOR 3m збільшена на маржу 9,5 %. Згідно п. 2.1 кредитного договору, кредит надано на строк до 01.05.2008р.

В якості забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором між позивачем та відповідачем 08.05.2008р. укладено договір іпотеки, предметом якого є квартира № 19 в будинку № 58 на вул. Пасічній у м. Львові загальною площею 46,7 кв.м., яка належить ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 08.05.2008р. (а.с.8 т.1).

За положеннями статей 626-628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до положень статей 1048-1052 ЦК України істотними умовами є мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, порядок зміни і припинення дії договору, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору.

Зі змісту статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції, чинній на момент укладення договору) вбачається, що у договорі про надання споживчого кредиту зазначаються: сума кредиту, детальний розпис загальної вартості кредиту для споживача, дата видачі кредиту або, якщо кредит видаватиметься частинами, дати і суми надання таких частин кредиту та інші умови надання кредиту, право дострокового повернення кредиту, річна відсоткова ставка за кредитом, інші умови, визначені законодавством. Споживач має право протягом чотирнадцяти календарних днів відкликати свою згоду на укладення договору про надання споживчого кредиту без пояснення причин. Перебіг цього строку розпочинається з моменту передачі споживачеві примірника укладеного договору.

Частинами п’ятою та восьмою статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції, чинній на момент укладення договору) передбачено, що якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.

За змістом п. 2.5 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління НБУ № 168 від 10.05.2007р., в редакції, чинній на момент укладення договору, банки розробляють форму (бюлетень, довідка, повідомлення тощо) надання споживачу достовірної інформації про умови кредитування та орієнтовну сукупну вартість кредиту, яка повинна бути затверджена рішенням уповноваженого органу банку та доведена до відома його відповідних структурних підрозділів.

Згідно розпорядження в.о. начальника відділення Другої Львівської філії ВАТ «Кредобанк» від 08.05.2008р. (а.с.164 т.3), саме у день підписання кредитного договору позивачу, у відповідності до вимог ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» надано інформацію про умови кредитування, а згідно п. 9,7 кредитного договору, шляхом підписання цього договору позичальник підтвердив, що ознайомився з умовами кредитування, діючими тарифами банку та загальною вартістю кредиту.

Крім того, відповідно до п. п. 4.1, 4.4 кредитного договору, позичальник зобов’язаний повернути банку кредит у повному обсязі в порядку і в терміни, передбачені цим договором та/або додатками до нього. Повернення кредиту здійснюється щомісячно рівними частинами по 270,83 доларів США не пізніше останнього робочого дня поточного місяця, якщо інше не передбачено цим договором та/або додатками до нього. Останній платіж дорівнює залишку заборгованості за кредитом. Якщо будь-який термін здійснення платежів за договором припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, то платежі повинні бути здійсненні у попередній робочий день. Пункт 4.8 кредитного договору визначає право позичальника на дострокове погашення кредиту зі сплатою відсотків, нарахованих на дату дострокового погашення кредиту.

Вказане в сукупності свідчить про те, що положення ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» відповідачем дотримані, і хоча матеріали справи не містять графіку платежів, форма його затверджена Правилами надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, така обставина не може свідчити про невідповідність умов кредитного договору вимогам ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів».

Відповідно до п. 3.8 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління НБУ № 168 від 10.05.2007р. (в редакції, чинній на момент укладення договору) у разі надання кредиту в іноземній валюті банки зобов’язані під час укладення кредитного договору:

попередити споживача, що валютні ризики під час виконання зобов'язань за кредитним договором несе споживач;

надати інформацію щодо методики, яка використовується банком для визначення валютного курсу, строків і комісій, пов’язаних з конвертацією валюти платежу у валюту зобов'язання під час погашення заборгованості за кредитом та процентами за користування ним.

Разом з тим, як вказав Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду під час розгляду цивільної справи № 541/2257/15-ц (постанова від 18.04.2018р.), істотна зміна становища щодо виконання боргових зобов'язань за кредитним договором унаслідок підвищення курсу іноземної валюти не є підставою вважати умови кредитного договору несправедливими у розумінні статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» та для визнання спірного договору недійсним, оскільки зазначене стосується обох сторін договору й позичальник мав можливість, виходячи з динаміки зміни курсу валют з часу введення в обіг національної валюти та її девальвації, передбачити в момент укладення договору можливість зміни курсу гривні до іноземної валюти, а також - отримати кредит у національній валюті.

Крім того, Згідно зі статтею 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня.

Законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом (стаття 192 ЦК України).

Відповідно до частини третьої статті 533 ЦК України використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Згідно з пунктом 1 статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» Національний банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом.

Генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового зв'язку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання, а саме на здійснення операцій, пов'язаних з торгівлею іноземною валютою, з правом відкривати на території України пункти обміну іноземних валют, у тому числі на підставі агентських угод з іншими юридичними особами - резидентами (пункти 2 та 3 статті 5 Декрету).

Підпунктами «в», «г» пункту 4 статті 5 Декрету встановлено, що для проведення резидентами валютних операцій, а саме надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті; використання іноземної валюти на території України як засобу платежу потребує отримання індивідуальні ліцензії на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції.

Згідно з пунктом 5 статті 5 Декрету одержання індивідуальної ліцензії однією із сторін валютної операції означає також дозвіл на її здійснення іншою стороною або третьою особою, яка має відношення до цієї операції, якщо інше не передбачено умовами індивідуальної ліцензії.

Відповідно до пункту 1.5 Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затвердженого постановою Національного банку України від 14 жовтня 2004 року № 483 (в редакції, чинній на час укладання кредитного договору), використання іноземної валюти як засобу платежу без ліцензії (індивідуальної ліцензії) дозволяється, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку, на здійснення яких Національний банк України видав йому банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операцій з валютними цінностями).

Як вбачається з матеріалів справи, 27.01.2006р. відповідач отримав банківську ліцензію на право здійснення банківських операцій, визначених ч. 1 та пунктами 5-11 ч. 2 ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» (а.с.157 т.3) та крім цього, 27.01.2006р. отримав дозвіл № 43-2 на право здійснення операцій, визначених пунктами 1-4 ч. 2 та ч. 4 ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» (а.с.159- т.3). Згідно додатку до цього дозволу (а.с.160 т.3), такий дозвіл стосується в тому числі права здійснювати банківські операції з валютними цінностями.

Отже, відповідач як фінансова установа, отримавши у встановленому законом порядку (статті 19, 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність») банківську ліцензію на здійснення валютних операцій та письмовий дозвіл на здійснення операцій із валютними цінностями, який до переоформлення Національним банком України відповідних ліцензій на виконання вимог пункту 1 розділу II Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання діяльності банків» від 15 лютого 2011 року № 3024-VI є генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій, мав право здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті (пункт 2 статті 5 Декрету).

Згідно ч. 1 ст. 230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.

Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Відповідно до роз’яснень, наданих в п. 20 Постанови Пленуму ВСУ № 9 від 06.11.2009р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину.

Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.

Натомість, як вбачається зі змісту оспорюваного договору, сторонами досягнуто домовленості щодо всіх умов договору, де чітко визначено всі умови кредитування, зокрема: розмір наданого кредиту, строк, на який наданий кредит, порядок його надання та повернення, розмір плати за користування кредитними коштами, права та обов’язки позикодавця і позичальника, відповідальність сторін, тоді як позивач не долучив жодного доказу на підтвердження мотивів позову про те, що відповідач підписуючи оспорюваний договір ввів його в оману.

Що ж стосується мотивів позову про зміну банком в односторонньому порядку процентної ставки, такі на думку суду є невірними, оскільки за умовами кредитного договору (п.3.2) розмір процентної ставки визначається як ставка LIBOR 3m збільшена на маржу 9,5 %, що не свідчить про збільшення її розміру в односторонньому порядку. В свою чергу, право на збільшення маржі, яке передбачено п. 3.7 не може розцінюватись як несправедлива умова, оскільки таке право за умовами договору виникає у випадку зміни законодавства України щодо здійснення кредитування, облікової ставки НБУ, інших економічних умов, що впливають на ціну кредитних коштів.

Аналогічно, безпідставними слід визнати доводи позивача про не зазначення в оспорюваному договорі місцезнаходження кредитодавця, оскільки в такому зазначено юридичну адресу Другої Львівської філії ВАТ «Кредобанк», яка відповідно до ст. 95 ЦК України здійснює повноваження від імені юридичної особи.

Відповідно до статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Згідно із частиною першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

На думку суду, укладений між сторонами кредитний договір відповідає вимогам ст. ст. 203, 215 ЦК України, ст. ст. 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» (в редакції, чинній на момент укладення кредитного договору), що свідчить про безпідставність позовної вимоги про визнання його недійсним і виключає можливість її задоволення.

Як наслідок, без задоволення слід залишити вимоги про визнання недійсним договору іпотеки, скасування обтяження.

Зокрема, відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України, виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ч. 2 ст. 548 ЦК України, недійсне зобов’язання не підлягає забезпеченню. Недійсність основного зобов'язання (вимоги) спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Оскільки в справі яка розглядається правові підстави для визнання кредитного договору відсутні, без задоволення належить залишити і вимоги про визнання недійсним договору іпотеки та скасування обтяження, позаяк такий договір про відношенню до кредитного договору є забезпечувальними, а самі вимоги – похідними.

Тому, в задоволенні позову належить відмовити повністю.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 12,81,82,141,223,263-265,268 ЦПК України, ст.ст. 3, 11, 15, 16, 202, 203, 215, 230, 509, 526, 546, 548, 553, 575, 626, 627, 628, 631, 638, 1048-1052, 1054 ЦК України, Законом України «Про захист прав споживачів», суд –

в и р і ш и в:

В позові ОСОБА_3 (м. Львів, вул. Пасічна, 58/19, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Публічного акціонерного товариства «Кредобанк» (м. Львів, вул. Сахарова, 78, код ЄДРПОУ 09807862) про визнання недійсним кредитного договору №А470047 від 08 травня 2008 року, визнання недійсним договору іпотеки № 766 від 08 травня 2008 року, скасування обтяження, накладені згідно договору іпотеки № 766 від 08.05.2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_4 на квартиру № 19 в будинку № 58 на вул. Пасічній у м. Львові – відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в порядку та строки передбачені ст. ст. 354,355, пп. 15.5 п. 15 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 22.12.2018 року.

Суддя: Леньо С. І.