Decision № 78418440, 10.12.2018, District Administrative Court of Kyiv

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

10 грудня 2018 року № 826/8552/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Шевченко Н.М., розглянувши у письмовому порядку за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Березанський комбікормовий завод» до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення,

У С Т А Н О В И В :

Приватне акціонерне товариство «Березанський комбікормовий завод» (надалі по тексту також - позивач, ПАТ «Березанський комбікормовий завод») звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (надалі по тексту - відповідач, ГУ ДФС у Київській області), у якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0004661213 від 14.02.2018 про нарахування позивачу грошових зобов'язань з земельного податку в сумі 282526,90 грн. та штрафних санкцій у сумі 141263,45 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки прийняте відповідачем всупереч вимогам податкового законодавства. На думку позивача, камеральна перевірка проведена неуповноваженою особою, оскільки згідно акту перевірки вона проведена в приміщенні Баришівсько-Березанського відділення Броварської ОДПІ Головного управління ДФС у Київській області головним державним інспектором вказаного відділення, який і підписав акт перевірки. Крім того, камеральна перевірка не може проводитися з питань заниження грошового зобов'язання по земельному податку, податкове повідомлення-рішення прийняте без дотримання вимог п. 86.8 ст. 86 ПК України, зміст податкового повідомлення-рішення не відповідає акту перевірки.

Представник позивача Овсієнко Р.М. позовні вимоги підтримав повністю, просив позов задовольнити та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0004661213 від 14.02.2018, видане ГУ ДФС у Київській області.

Представник відповідача Рудюк Л.О. позовні вимоги не визнала, просила у задоволенні позову відмовити повністю, оскільки оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте відповідачем на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Зважаючи на вищевказану норму, представники сторін заявили письмове клопотання про здійснення розгляду справи в письмовому провадженні.

Так, на підставі ч. 3 ст. 194 Кодексу адміністративного судочинства України суд перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, вивчивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Як убачається з матеріалів справи, позивач перебуває на обліку як платник податків у Баришівсько-Березанському відділені Броварської ОДПІ Головного управління ДФС у Київській області.

Головним управлінням ДФС у Київській області на підставі п. п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 та п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України проведено камеральну перевірку ПАТ «Березанський комбікормовий завод» з питань повноти нарахування узгодженої суми податкового зобов'язання з земельного податку, за результатами якої складено акт камеральної перевірки від 19.01.2018 № 112/10-36-12-13/04529944.

Актом перевірки встановлено наступне.

На виконання вимог п. 1 ст. 284 Податкового кодексу України Березанська міська рада прийняла рішення № 136-15-VII від 23.06.2016 та встановила ставку земельного податку на земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні суб'єктів господарювання (крім державної та комунальної власності) у розмірі 12% від їх нормативно-грошової оцінки.

Платником при розрахунку суми земельного податку за листопад 2017 року зазначено ставку податку в розмірі 1%, внаслідок чого встановлено заниження грошового зобов'язання по земельному податку на 282526,90 грн. (25684,26 грн. - задеклароване податкове зобов'язання, 308211,16 грн. - нараховане за результатами перевірки податкове зобов'язання).

За наслідками проведення перевірки Головним управлінням ДФС у Київській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 14.02.2018 № 0004661213, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з земельного податку з юридичних осіб у сумі 282526,90 грн. за основним платежем та 141263,45 грн. за штрафними санкціями.

27.02.2018 позивач оскаржив вказане рішення в адміністративному порядку, проте рішенням Державної фіскальної служби України «Про результати розгляду скарги» від 26.04.2018 № 14631/6/99-99-11-03-01-25 у задоволенні скарги ПАТ «Березанський комбікормовий завод» було відмовлено, а податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області від 14.02.2018 № 0004661213 залишено без змін.

Позивач, вважаючи, що податкове повідомлення-рішення прийняте з порушенням норм податкового законодавства, що призводить до порушення його прав та інтересів, звернувся з даним позовом до суду.

Суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з огляду на таке.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (надалі по тексту також - ПК України), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до п.75.1. ст.75 ПК України контролюючи органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки-цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Згідно з п. 75.1.1 ст. 75 ПК України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

Пунктом 76.1 ст. 76 ПК України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення.

Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.

Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.

У даному випадку камеральна перевірка ПАТ «Березанський комбікормовий завод» з питань повноти нарахування узгодженої суми податкового зобов'язання з земельного податку, про що складено акт камеральної перевірки від 19.01.2018 № 112/10-36-12-13/04529944, проведена Головним управлінням ДФС у Київській області саме на цих, передбачених законодавством підставах.

Зокрема, перевірці підлягали дані, зазначені у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків - звітна та уточнююча податкова декларація платника земельного податку за листопад 2017 року від 14.12.2017 № 9267058159, що відповідає приписам п. 75.1.1 ст. 75 ПК України.

Важливо зазначити, що Податковий кодекс України не містить обмежень щодо можливості проведення камеральних перевірок щодо податкової звітності з земельного податку; в даному випадку предметом перевірки була повнота нарахування узгодженої суми податкового зобов'язання з земельного податку, за результатами якої відповідач дійшов висновку про заниження задекларованої суми податку, що також відповідає вказаному положенню Податкового кодексу України.

Згідно з п. п.20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до п. п. 19-1.1.1 п. 19-1.1 ст. 19-1 ПК України контролюючі органи виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій статтею 19-3 цього Кодексу: здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, у тому числі проводять відповідно до законодавства перевірки та звірки платників податків.

За таких обставин суд вважає необґрунтованим висновок позивача про проведення перевірки неуповноваженим органом.

Щодо висновків акту перевірки та оскаржуваного повідомлення-рішення по суті суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 286.2 ст. 286 ПК України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Платник плати за землю має право подавати щомісяця звітну податкову декларацію, що звільняє його від обов'язку подання податкової декларації не пізніше 20 лютого поточного року, протягом 20 календарних днів місяця, що настає за звітним.

Як убачається з матеріалів справи, позивач має в постійному користуванні земельну ділянку згідно з державним актом від 29.12.2001 КВ № 001003.

До податкового органу позивачем подано звітну та уточнюючу податкові декларації з плати за землю за листопад 2017 року від 14.12.2017 № 9267058159 із зазначенням ставки земельного податку у розмірі 1%.

Ставки земельного податку визначаються рішеннями органів місцевого самоврядування, оскільки з 1 січня 2015 року плату за землю віднесено до місцевих податків як одну із складових податку на майно.

Згідно з п. 12.3 ст. 12 ПК України сільські, селищні, міські ради та ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

Отже, з аналізу вищевикладених норм убачається, що встановлення податку на майно, зокрема податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є безумовним обов'язком місцевої ради, який повинен бути виконаний шляхом прийняття відповідного рішення.

Підпункт 12.3.4. п. 12.2 ст. 12 ПК України імперативно врегульовує порядок опублікування та застосування рішень місцевої ради про встановлення місцевих податків.

Так, рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Підпунктом 12.3.5 п. 12.3 ст. 12 ПК України встановлено, що у разі якщо сільська, селищна, міська рада або рада об'єднаних територіальних громад, що створена згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків і зборів, що є обов'язковими згідно з нормами цього Кодексу, такі податки до прийняття рішення справляються виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням їх мінімальних ставок, а плата за землю справляється із застосуванням ставок, які діяли до 31 грудня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування плати за землю.

Згідно матеріалів справи рішенням Березанської міської ради від 23.06.2016 № 136-15-VІІ «Про місцеві податки і збори» затверджено Положення про плату за землю в місті Березань.

Відповідно до п. 6.1 вказаного Положення встановлена ставка податку за земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні суб'єктів господарювання (крім державної та комунальної власності ) - у розмірі 12 відсотків від їх нормативної грошової оцінки.

Згідно з п. 5 рішення Березанської міської ради від 23.06.2016 № 136-15-VІІ «Про місцеві податки і збори» воно набуває чинності з 01.01.2017.

Указане рішення скероване органом місцевого самоврядування до Баришівського відділення Переяслав-Хмельницької ОДПІ листом від 19.07.2016 №9-18-68 на виконання вимог ст. 12 ПК України.

Так, відповідач посилається на ту обставину, що рішення Березанської міської ради від 23.06.2016 № 136-15-VІІ оприлюднене на офіційному сайті Березанської міської ради (berezan.org.ua).

Зокрема, така інформація була надана відповідачу на його запит від 24.03.2017 № 614/09/10-01-12 листом виконавчого комітету Березанівської міської ради від 24.03.2017 № 9-25-671. Також у вказаному листі міститься посилання на той факт, що станом на даний час (24.03.2017) сайт заблокований, і після створення нового сайту ради всі рішення будуть на нього перенесені.

Суд зазначає, що будь-яких доказів оприлюднення вказаного рішення у друкованих засобах масової інформації та/або на сайті Березанівської міської ради в передбачений ст. 12 ПК України строк суду не надано, тоді як позивач стверджує про відсутність вказаного рішення на сайті до 15.07.2017.

Важливо зауважити, що перевірити оприлюднення рішення Березанської міської ради від 23.06.2016 № 136-15-VІІ «Про місцеві податки і збори» мав саме відповідач перед його застосуванням для перевірки правильності нарахування місцевих податків і зборів платниками податків.

За відсутності доказів факту оприлюднення рішення Березанської міської ради від 23.06.2016 № 136-15-VІІ «Про місцеві податки і збори», яким затверджено Положення про плату за землю в місті Березань, згідно п. п. 12.3.4 ст. 12 ПК України норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

З врахуванням викладеного у суду відсутні підстави для висновку про дотримання вимог ст. 12 Податкового кодексу України при оприлюдненні рішення органу місцевого самоврядування і, відповідно, відсутність підстав для застосування передбачених ним ставок земельного податку з 01.01.2017.

Відповідно до п. 123.1 ст. ПК України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Суд враховує, що у даному випадку повторність допущення позивачем правопорушення відповідач обґрунтовує актом камеральної перевірки від 22.03.2017 та податковим повідомленням-рішенням від 10.04.2017 № 0000141200, які також є предметом судового оскарження, проте, згідно постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.11.2017 року у справі № 826/7853/17 указаний вище акт та рішення стосуються земельного податку за січень 2017 рік.

Тобто, у даному випадку виявлене порушення стосується одного податку, а вказане положення Податкового кодексу України не передбачає як необхідну умову застосування штрафу в розмірі 50 % неоскарження рішення контролюючого органу по попередньому порушенню або залишення його без змін, відповідно, у відповідача формально були підстави застосовувати вказану санкцію.

Проте, її застосування, як і застосування штрафу у розмірі 25 відсотків, обґрунтоване лише у випадку наявності порушення податкового законодавства по суті.

Оскільки у даному випадку згідно вищенаведеного суд дійшов висновку про протиправність висновків акту перевірки, застосування штрафних санкцій є протиправним незалежно від їх розміру.

Згідно з п. 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Крім того, судом ураховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із ч. ч. 1-3 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позивачем доведено протиправність дій відповідача при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Приймаючи до уваги те, що адміністративний позов підлягає задоволенню, то судові витрати слід присудити на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 77, 90, 139, 241 - 246, 255, 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства «Березанський комбікормовий завод» (07543, Київська обл., м. Березань, вул.. Маяковського, 12, ЄДРПОУ 04529944) до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (03151, м. Київ, вул. Народного ополчення, 5-а, ЄДРПОУ 39393260) про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області № 0004661213 від 14.02.2018.

Стягнути на користь Приватного акціонерного товариства «Березанський комбікормовий завод» (07543, Київська обл., м. Березань, вул.. Маяковського, 12, ЄДРПОУ 04529944) понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 6 356,86 грн. (шість тисяч триста п'ятдесят шість гривень 86 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (03151, м. Київ, вул. Народного ополчення, 5-а, ЄДРПОУ 39393260).

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.

Суддя Н.М. Шевченко