Decision № 78283596, 26.11.2018, Dnipropetrovsk District Administrative Court

копія

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2018 року Справа № 160/7639/18 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Віхрової В.С.

при секретарі Драготі С.А.

за участю:

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідачів 1 та 2 Василенко О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області та Державної фіскальної служби України про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

12.10.2018 р. ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (надалі - відповідач 1) та Державної фіскальної служби України (надалі - відповідач 2, разом відповідачі), в якій позивач просить:

- визнати протиправними дії Головного управління ДФС у Дніпропетровській області та Державної фіскальної служби України, щодо не призначення та не перерахування ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1) одноразової грошової допомоги у зв'язку із захворюванням, отриманим під час виконання службових обов'язків, що призвело до встановлення II групи інвалідності відповідно до ст.356 Податкового кодексу України та ч.6 ст.23 Закону України «Про міліцію»;

- зобов'язати Головне управління ДФС у Дніпропетровській області подати до Державної фіскальної служби України висновок щодо можливості проведення ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1) одноразової грошової допомоги у зв'язку із захворюванням, отриманим під час виконання службових обов'язків, що призвело до встановлення II групи інвалідності відповідно до ст.356 Податкового кодексу України та ч.6 ст.23 Закону України «Про міліцію»;

- зобов'язати Державну фіскальну службу України призначити та виплатити ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1) одноразову грошову допомогу у зв'язку із захворюванням, отриманим під час виконання службових обов'язків, що призвело до встановлення II групи інвалідності відповідно до ст.356 Податкового кодексу України та ч.6 ст.23 Закону України «Про міліцію».

За результатами автоматизованого розподілу справ між суддями Дніпропетровського окружного адміністративного суду справа 160/7639/18 передана судді Віхровій В.С.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що відповідачами безпідставно відмовлено у виплаті одноразової грошової допомоги у зв'язку із отриманням захворювання під час проходження служби в органах внутрішніх справ, що зумовило звернення до суду з даним позовом.

Згідно з ч. 2 ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 261 КАС України відзив подається протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі. Позивач має право подати до суду відповідь на відзив, а відповідач - заперечення протягом строків, встановлених судом в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 262 КАС розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.10.2018 р. відкрито спрощене провадження з викликом сторін у судове засідання на 05.11.2018 р. о 11:20 год.

29.10.2018 р. через канцелярію Дніпропетровського окружного адміністративного суду від відповідачів надійшли клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного, які не підлягають задоволенню з огляду на положення п.2 ч.6 ст.262 КАС України.

01.11.2018 р. засобами електронного зв'язку та через канцелярію Дніпропетровського окружного адміністративного суду від відповідачів надійшли відзиви на позовну заяву, згідно якого повідомлено, що позов заявлено безпідставно, оскільки податкова міліція не входить до складу органів внутрішніх справ, інвалідність позивача настала не в період проходження служби в органах внутрішніх справ, що є необхідною умовою для виплати одноразової грошової допомоги у відповідному розмірі.

05.11.2018 р. через канцелярію Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшло заперечення на відзив на позовну заяву, згідно якого позивач наполягає на задоволенні позовних вимог.

У судове засідання 05.11.2018 р. прибули уповноважені представники сторін. У зв'язку із необхідністю надання додаткових доказів по справі, у судовому засіданні оголошено перерву до 11:30 год. 26.11.2018 р.

У судове засідання 26.11.2018 р. прибули уповноважені представники сторін.

Представник позивача просив позовну заяву задовольнити.

Представник відповідачів проти заявлених позовних вимог заперечував з підстав, викладених у відзивах. У задоволенні позову просив відмовити.

Повно та всебічно дослідивши матеріали справи, оцінивши докази наявні у суду, заслухавши пояснення сторін, суд, встановив наступні обставини та відповідні ним правовідносини.

Стаття 46 Конституції України визначає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

02.04.2018 р. відповідно до Наказу №235-о Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на підставі свідоцтва про хворобу військово-лікарської комісії ДУ «ТМО МВС України по Дніпропетровській області» №1 від 05.03.2018 р. підполковника податкової міліції старшого оперуповноваженого з особливо важливих справ другого оперативного відділу оперативного управління Головного управління ДФС у Дніпропетровській області ОСОБА_1 звільнено з податкової міліції у відставку (із зняттям з військового обліку) за пунктом 65 «б» ( через хворобу) Положення про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 р. №114.

В матеріалах справи міститься Витяг з Наказу «Про звільнення ОСОБА_1 №235-о від 02.04.2018 р.

11.04.2018 р. ГУ ДФС у Дніпропетровській області був виданий позивачу грошовий атестат №14.

Згідно довідки до акта огляду медико-соціальної експертної комісії серії 12 ААА №738506 від 15.05.2018 р. позивачу ОСОБА_1 встановлена друга група інвалідності з 07.05.2018 р. та зазначено, що захворювання пов'язано з проходженням військової служби.

Згідно довідки про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності серії АГ №0000529 позивачу ОСОБА_1 встановлено 70% втрати працездатності.

31.05.2018 р. позивач звернувся до Головного управління ДФС У Дніпропетровській області із заявою та доданими документами про виплату йому одноразової грошової допомоги у зв'язку з тим, що за час проходження служби в податковій міліції отримана друга група інвалідності (непрацездатна). До заяви додані документи на підтвердження отримання захворювання, втрати працездатності під час проходження служби, наказу про звільнення, грошового атестату, паспорт та інн.

Листом Головного управління ДФС У Дніпропетровській області від 02.07.2018 р. №37787/10/04-36-04-02 позивачу повідомлено що згідно листа ДФС України від 14.03.2016 р. № 8751/99/99-04-04-02-17, розгляд матеріалів про виплату одноразової грошової допомоги працівникам податкової міліції буде відновлено після внесення відповідних змін до Податкового кодексу України.

25.07.2018 р. позивач звернувся до ДФС України із заявою про надання обґрунтованої відповіді щодо відмови в виплаті одноразової грошової допомоги у зв'язку з тим, що за час проходження служби в податкової міліції отримана друга група інвалідності. До заяви додані документи на підтвердження отримання захворювання, втрати працездатності під час проходження служби, наказу про звільнення, грошового атестату, паспорт та інн.

Листом від 20.08.2018 р. № 12429/П/99-99-04-04-02-14 ДФС України повідомило позивача, що на сьогодні проведення розрахунку та виплати одноразової грошової допомоги працівникам податкової міліції інвалідність яким встановлено після втрати чинності Закону України «Про міліцію» законодавчо не врегульовано.

Відносно вказаних обставин відмови позивачу у виплаті одноразової грошової допомоги у зв'язку із отриманням захворювання під час проходження служби, суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 356.1 ст. 356 Податкового кодексу України держава гарантує правовий та соціальний захист осіб начальницького та рядового складу податкової міліції та членів їх сімей. На них поширюються гарантії соціального і правового захисту, передбачені статтями 20-23 Закону України "Про міліцію" та Законом України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист".

Згідно із частиною 6 статті 23 Закону України "Про міліцію" у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж три через місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується грошова допомога в розмірі 250- кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності І групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності ІІ групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи, в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.

На виконання статті 23 Закону України «Про міліцію» постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 № 850 затверджено Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції (надалі - Порядок № 850).

Пунктом 2 цього Порядку передбачено, що особам, які до набрання чинності (12.03.2015 р.) Законом України від 13.02.2015 р. № 208-VIII «Про внесення змін до статті 23 Закону України «Про міліцію» щодо виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва працівника міліції» мають право на отримання одноразової грошової допомоги, допомога призначається і виплачується відповідно до Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, податкової міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2007 р. № 707.

Відповідно до підпункту 2 пункту 3 Порядку № 850 грошова допомога призначається і виплачується у разі установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі: 250-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності I групи; 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи; 150-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності III групи.

Згідно п.п. 7-11 Порядку №850 працівник міліції, якому призначається грошова допомога у разі встановлення інвалідності чи часткової втрати працездатності без установлення інвалідності, подає за місцем служби такі документи: заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв'язку з установленням інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності за формою згідно з додатком до цих Порядку та умов; довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках).

До заяви додаються копії: довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією; постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; акта розслідування нещасного випадку та акта, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) працівника міліції, зокрема про те, що воно не пов'язане з учиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, за формою, що затверджується МВС; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; документа, що підтверджує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (сторінки паспорта громадянина України - для особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомила про це відповідному контролюючому органу і має відповідну відмітку у паспорті громадянина України).

Керівник органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, подає МВС в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в пунктах 6 або 7цих Порядку та умов, висновок щодо виплати грошової допомоги, а також у разі загибелі (смерті) працівника міліції: витяг з наказу про виключення загиблого (померлого) працівника міліції із списків особового складу; витяг з особової справи про склад сім'ї загиблого (померлого) працівника міліції.

МВС в місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 цих Порядку та умов документів приймає рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 цих Порядку та умов, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови.

Грошова допомога виплачується в порядку черговості відповідно до дати прийняття МВС рішення про її призначення, але не пізніше двох місяців із дня прийняття зазначеного рішення в межах та за рахунок коштів, передбачених державним бюджетом на утримання МВС.

Виплата грошової допомоги проводиться шляхом перерахування органом внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, суми виплати на рахунок, відкритий особою, якій призначається грошова допомога, в установі банку або через касу органу внутрішніх справ.

Факт отримання позивачем інвалідності під час перебування на службі у податковій міліції підтверджена матеріалами справи.

Отже, за позивачем, яким під час перебування на службі в органі податкової міліції, отримано захворювання, що призвело до встановлення інвалідності протягом трьох місяців після звільнення зі служби, зберігається право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 23 Закону України "Про міліцію", а саме у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності у зв'язку з встановленням інвалідності II групи.

Закон України "Про міліцію" втратив чинність 07.11.2015 року у зв'язку з набранням чинності Закону України "Про національну поліцію" від 02.07.2015 року № 580-VIII.

У пункті 15 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію", який набрав чинності 29.12.2015 року, встановлено, що за колишніми працівниками міліції, у тому числі пенсіонерами, а також членами їхніх сімей, іншими особами зберігаються пільги, компенсації і гарантії, передбачені цим Законом для колишніх поліцейських, членів їхніх сімей, інших осіб. Право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України "Про міліцію", зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України "Про Національну поліцію";

Доводи відповідачів про відсутність законних підстав для виплати позивачу одноразової грошової допомоги, у зв'язку із втратою чинності Законом України "Про міліцію", спростовуються приписами пункту 15 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію".

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі "Федоренко проти України" (№ 25921/02) Європейський Суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути "існуючим майном" або "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи "законними сподіваннями" отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі Стреч проти Сполучного Королівства (Stretch v. the United Kingdom № 44277/98).

У межах вироблених Європейським Судом з прав людини підходів до тлумачення поняття "майно", а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як "наявне майно", так і активи включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого "права власності" (пункт 74 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Фон Мальтцан та інші проти Німеччини). Суд робить висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та формує позицію для інтерпретації вимоги як такої, що вона може вважатися "активом": вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат (пенсійних, заробітної плати, винагороди, допомоги) на момент дії цієї норми є "активом", на який може розраховувати громадянин як на свою власність (Maltzan (Freiherr Von) and others v. Germany № 71916/01, № 71917/01 та № 10260/02).

Внаслідок протиправних дій відповідачів, позивача було позбавлено права на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку із захворюванням, отриманим під час виконання службових обов'язків, що є неприпустимим.

Доказів зворотного до суду не надано, інших підстав відмови у призначенні та виплаті означеної грошової допомоги, не вказано. А відтак позовна вимога 1 підлягає задоволенню.

Разом з тим, за приписами ст.245 КАС України встановлено, що у разі задоволення позову, суд може прийняти постанову про зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії.

У рішенні від 13.01.2011 р. (остаточне) по справі «Чуйкіна проти України» Європейський Суд з прав людини констатував: 50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює право на суд, в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів ( див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. The United Kingdom),п.п.28-36, Series A №18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє всіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати вирішення спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені.

Суд вважає належним і ефективним способом захисту порушеного права позивача, враховуючи ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 245 КАС України, є саме зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії, направлені на усунення порушеного права позивача виходячи із наданих повноважень адміністративного суду, встановлених ст.245 КАС України.

Таким чином, суд приходить до висновку, що задоволення позовних вимог позивача про зобов'язання Головного управління ДФС у Дніпропетровській області подати до Державної фіскальної служби України висновок щодо можливості проведення ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1) одноразової грошової допомоги у зв'язку із захворюванням, отриманим під час виконання службових обов'язків, що призвело до встановлення II групи інвалідності відповідно до ст.356 Податкового кодексу України та ч.6 ст.23 Закону України «Про міліцію» та зобов'язання Державної фіскальної служби України призначити та виплатити ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1) таку грошову допомогу, матиме наслідком дотриманням судом гарантій того, що спір між сторонами буде остаточно вирішений, а права позивача поновлені.

Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ст. 129 Конституції України однією із основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до положень, закріплених ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Як зазначено ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачами, як суб'єктами владних повноважень, правомірність своїх дій, не доведена.

Згідно ч. ч. 1-3 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

На думку суду, відповідачами, як суб'єктами владних повноважень, покладений на них обов'язок доказування з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 ККАС України, не виконано та не доведено правомірність відмови в призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги у зв'язку із отриманням захворювання під час проходження служби у податковому органі, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позову у повному обсязі.

Позивач звільнений від сплати судового збору згідно п.9 чт. 5 Закону України «Про судовий збір», у зв'язку із чим питання щодо розподілу судових витрат не вирішується.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 6, 9, 11, 14, 72, 73, 77, 90, 139, 241, 250 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Визнати протиправними дії Головного управління ДФС у Дніпропетровській області та Державної фіскальної служби України, щодо не призначення та не перерахування ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1) одноразової грошової допомоги у зв'язку із захворюванням, отриманим під час виконання службових обов'язків, що призвело до встановлення II групи інвалідності відповідно до ст.356 Податкового кодексу України та ч.6 ст.23 Закону України «Про міліцію»;

Зобов'язати Головне управління ДФС у Дніпропетровській області подати до Державної фіскальної служби України висновок щодо можливості проведення ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1) одноразової грошової допомоги у зв'язку із захворюванням, отриманим під час виконання службових обов'язків, що призвело до встановлення II групи інвалідності відповідно до ст.356 Податкового кодексу України та ч.6 ст.23 Закону України «Про міліцію»;

- зобов'язати Державну фіскальну службу України призначити та виплатити ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1) одноразову грошову допомогу у зв'язку із захворюванням, отриманим під час виконання службових обов'язків, що призвело до встановлення II групи інвалідності відповідно до ст.356 Податкового кодексу України та ч.6 ст.23 Закону України «Про міліцію».

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 30 листопада 2018 року.

Суддя (підпис) Рішення не набрало законної сили 30.11.18 Суддя З оригіналом згідно Помічник судді В.С. Віхрова В.С. Віхрова Ю.Ю. Ковтун