Court ruling № 78054174, 23.11.2018, Berdychiv City and District Court of Zhytomyr Oblast

Справа № 274/6371/18

Провадження № 2-о/0274/193/18

Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області

УХВАЛА

23.11.18 р.м. Бердичів

Суддя Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області Корбут В.В.,

розглянувши матеріали заявиОСОБА_1заінтересована особа:Управління праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Бердичівської міської ради Житомирської області,провстановлення факту належності правовстановлюючого документа – посвідки,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась з вказаною заявою, у якій просить встановити факт належності їй правовстановлюючого документа – посвідки на постійне проживання серії ІН № 112524.

За зазначеною заявою не може бути відкрито провадження з таких підстав.

Відповідно до частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі статтею 5 Цивільного процесуального кодексу України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Зі змісту листа від 01.01.2012 р. Верховного Суду України "Судова практика розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення" випливає, що у судовому порядку можна встановити належність громадянину не будь-якого документа, а документа, який є правовстановлюючим. Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за умови, зокрема, що чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

Суд зазначає, що правовстановлюючий документ – це документ, який підтверджує права суб'єкта права власності на майно та складений у порядку, передбаченому законодавством.

Пунктом 17 частини першої статті 1 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" передбачено, що посвідка на постійне проживання – документ, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує право на постійне проживання в Україні;

Тобто посвідка на постійне місце проживання не є правовстановлюючим документом.

Крім того, пунктом 4.1 Тимчасового порядку розгляду заяв для оформлення посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України 15.07.2013 р. № 681 встановлено, що обмін посвідки здійснюється в разі наявності підстав, визначених пунктами 14 та 16 Порядку оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання.

Порядок оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання втратив чинність на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 25 .04.2018 р. № 321, якою було затверджено Порядок оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на постійне проживання, пунктом 7 якого визначено, що, зокрема, обмін посвідки здійснюється у разі: зміни інформації, внесеної до посвідки; виявлення помилки в інформації, внесеній до посвідки.

Таким чином ОСОБА_1 має право у позасудовому порядку обміняти посвідку на постійне проживання серії ІН № 112524 у разі, якщо в останній міститься помилка (на що ОСОБА_1 посилається у заяві).

Враховуючи викладене, Суд приходить до висновку, що справа про встановлення факту належності ОСОБА_1 правовстановлюючого документа – посвідки на постійне проживання серії ІН № 112524, не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Не передбачений розгляд таких справ і у порядку інших існуючих в Україні видів судочинства.

Пунктом 1 частини першої статті 186 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо: заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Враховуючи викладене, у відкритті провадження має бути відмовлено.

Керуючись статтями 4, 5, 258 – 260, 293, 294, 315 Цивільного процесуального кодексу України,

П О С Т А Н О В И В:

1. Відмовити у відкритті провадження у справі.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя В.В. Корбут