Court ruling № 76908096, 03.10.2018, Uzhhorod City and District Court of Zakarpattia Oblast

Справа № 308/8547/18

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 жовтня 2018 року м. Ужгород

Суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Фазикош О.В. розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2,треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_8 Анна-Марія, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 про визнання майна особистою приватною власністю та визнання договору продажу земельної ділянки нікчемним, –

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Ужгородського міськрайонного суду з позовною заявою до відповідача ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_8 Анна-Марія, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 про визнання майна особистою приватною власністю та визнання договору продажу земельної ділянки нікчемним.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 07 серпня 2018 року, позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна особистою приватною власністю, було залишено без руху із зазначенням недоліків які слід усунути, при цьому вказано про необхідність сплати судовий збір попередньо визначений судом в розмірі 3000 грн.

04.09.2018 року на адресу суду надійшла заява позивача ОСОБА_1 про усунення недоліків разом із позовною заявою в новій редакції та квитанцією про сплату судового збору, в сумі 704.80 грн. Окрім того, позивач в поданій ним заяві на адресу суду зазначав, що просить суд зменшити розмір судового збору з 3000 гривень до перерахованих 704,80 грн..

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 07 вересня 2018 року, позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2,треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_8 Анна-Марія, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 про визнання майна особистою приватною власністю та визнання договору продажу земельної ділянки нікчемним, було повторно залишено без руху із зазначенням недоліків які слід усунути, при цьому в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору – відмовлено, вказано про необхідність доплатити судовий збір попередньо визначений судом в розмірі 2295,20 грн. Крім того, позивачем не долучено до справи Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на день звернення до суду, що позбавляє суд можливості встановити кому саме належить спірне майно на день звернення до суду. Крім того, в порушення вимог ч.1 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви в новій редакції не додано копії всіх документів, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб. В більшості це тільки три екземпляри таких копій, частина з яких є поганої якості та нечитабельна. Крім того, в позовній заяві в новій редакції направленій до суду прізвище позивача вказано як «Боголюбьска», та одночасно як «Боголюбська».

На виконання вказаної ухвали, 25.09.2018 року на адресу суду надійшла заява позивача ОСОБА_1 про усунення недоліків разом із титульною сторінкою позовної заяви в новій редакції, з додатками документів для сторін та квитанцією про сплату судового збору, в сумі 2295,20 грн.

Однак, при дослідженні вказаної заяви та доданих до неї матеріалів встановлено, що позивачем, не повністю усунуті недоліки, на які йому було вказано в ухвалі про залишення позовної заяви без руху.

На виконання ухвали від 07 вересня 2018 року, позивач надав до суду дублікат чека №1139359493.2 від 20.09.2018 року про сплату судового збору в розмірі 2295,20 грн.

При цьому, статтями 1 та 3 Закону України «Про судовий збір» № 3674 від 08.07.2011 року визначено, що судовий збір сплачується позивачем за подання конкретної позовної заяви, заяви, апеляційної скарги, тощо. Судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.

Згідно статті 2 Закону України «Про судовий збір» платниками судового збору є громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.

У відповідності до п. 1 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10 від 17 жовтня 2014 року "Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах", судові витрати - передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв"язку з її розглядом та вирішенням.

Таким чином, судовий збір за подання до суду позовної заяви повинен бути сплачений стороною по справі, зокрема позивачем.

Разом з тим, згідно дублікату чека №1139359493.2 від 20.09.2018 року сплачено суму у розмірі 2295,20 грн. платником ОСОБА_11, а не позивачем.

Крім того, згідно ч. 2 ст. 9 Закону України «Про судовий збір» суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

Перевірку зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України реалізовано за допомогою компютерної програми документообігу загальних судів "Д-3". Дані щодо підтвердження сплати (повернення) судового збору надходять в автоматичному режимі до "Д-3", при цьому виконується автоматичне поєднання записів про сплату (повернення) судового збору, які зазначаються в картці справи, з записами підтверджень про оплату (повернення) судового збору, які надійшли з Державної казначейської служби України.

Станом на 03 жовтня 2018 року підтвердження сплати судового збору в автоматичному та ручному режимі в «Д-3» згідно поданої дублікату чека №1139359493.2 від 20.09.2018 року відсутнє.

Крім того, на виконання ухвали суду від 07 вересня 2018 року позивачем до позовної заяви не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі відповідно до закону позивачем ОСОБА_1.

Тому суд, згідно вимог чинного законодавства, відсутності оригіналу такої квитанції позбавлений можливості перевірити зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України, відповідно підстави для відкриття провадження відсутні.

За наведених обставин, враховуючи, що підтвердження зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України відсутнє, недоліки позовної заяви у встановлений строк належним чином не усунуті, а тому позовну заяву необхідно визнати неподаною та повернути заявнику згідно з вимогами ч.3 ст. 185 ЦПК України.

Відповідно до ч.3 ст. 185 ЦПК України, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

При вирішенні питання про повернення позивачеві його заяви, судом враховується, що прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух.

Також, вважаю за необхідне повідомити заявника, що відповідно до ч. 7 ст. 185 ЦПК України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

Керуючись ст. ст. 185, 258-260 ЦПК України, суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2,треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_8 Анна-Марія, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 про визнання майна особистою приватною власністю та визнання договору продажу земельної ділянки нікчемним – визнати неподаною та повернути позивачеві.

Роз’яснити позивачу, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду ОСОБА_12