Decision № 76903833, 20.09.2018, Rivne District Administrative Court

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

20 вересня 2018 року м. РівнеСправа №1740/2079/18

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Щербакова В.В., за участю секретаря судового засідання Мидловець Л.О., сторін та інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник ОСОБА_1,

відповідача: представник ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "ВПК-Україна" доУправління Держпраці у Рівненській області про визнання протиправною та скасування постанови,В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "ВПК-Україна" (далі – ТОВ «ВПК-Україна») звернулося до суду з позовом до Управління Держпраці у Рівненській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу від 03.07.2018 №РВ112/947/000296/МГ-ФС на загальну суму 148920,00грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оспорювана постанова не відповідає висновкам акта інспекційного відвідування, а тому суперечать чинному законодавству.

Ухвалою суду від 06.08.2018 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Разом з тим, встановлено відповідачу строк для подачі відзиву на позовну заяву (відзив).

У встановлений судом строк відповідачем до суду подано відзив, у якому він заперечив проти задоволення позовних вимог.

Ухвалою суду від 14.09.2018 судом вжито заходи забезпечення позову шляхом зупинення стягнення за оспорюваною постановою. Крім того, ухвалою суду від 17.09.2018 судом вжито заходи забезпечення позову шляхом заборони Рівненському міському відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області вчиняти дії, що стосуються виконання оскаржуваної постанови до набрання законної сили даним судовим рішення.

У відповіді на відзив представник позивача підтримав позовні вимоги повністю.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та суду пояснив, що інспекційне відвідування проведене у ТОВ «ВПК-Україна» з порушенням законодавства України та прав об'єкта відвідування. Також зазначає, що порушення норм діючого законодавства про працю які вказані в акті і в оскаржуваній постанові не тягнуть за собою накладення такого розміру штрафу, тобто відповідачем не правильно застосована штрафна санкція. Також зазначає, що у резолютивній частині акту та оскаржуваній постанові помилково зазначено про порушення ст.33 Закону України «Про оплату праці». Відтак, висновки акта перевірки не відповідають розміру накладеного штрафу, а тому оскаржувана постанова є необґрунтованою, безпідставною та прийнятою поза межами чинного законодавства. Просив позовні вимоги задовольнити повністю.

У судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечила, надавши пояснення тотожні відзиву. Зокрема, вказала, що оспорювана постанова прийнята за наслідками проведеного позапланового заходу у вигляді інспекційного відвідування ТОВ «ВПК-Україна», в ході якого уповноваженими представниками відповідача виявлено порушення трудового законодавства, зокрема, не проведена компенсація за несвоєчасну виплату сум індексації грошових доходів громадян ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 з квітня 2015 року по грудень 2016 року та не проводилося коригування на коефіцієнт підвищення заробітної плати, яка враховувалась при обчисленні середньої заробітної плати для оплати щорічних відпусток за період 2016 та 2017 років, що є порушенням норм трудового законодавства. Прийнята постанова на виконання вимог ст.265 КЗпП України та за наявності у органу державного нагляду (контролю) права застосовувати до суб'єкта господарювання штрафних санкцій за невиконання вимог законодавства про працю не залежно від усунення, чи не усунення порушень таким суб'єктом. Таким чином, оспорюване рішення є таким, що прийняте на підставі чинного законодавства. Просила у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Заслухавши представників сторін, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, суд вважає, що позов підлягає до задоволення повністю з огляду на наступне.

Судом встановлено, що в період з 12 по 15 червня 2018 року, на підставі наказу від 11.06.2018 №493 та направлення від 11.06.2018 №373-Н/09-27, працівниками Управління Держпраці у Рівненській області проведено інспекційне відвідування ТОВ «ВПК-Україна» з питань додержання законодавства про працю, за наслідками якого складено акт від 15.06.2018 №РВ112/947/АВ, винесено припис, а пізніше, на підставі акту інспекційного відвідування, застосовано щодо позивача фінансові санкції.

Інспекційним відвідуванням встановлено наступні порушення:

1. абз.7 п.4 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 р. №1078 (далі – Порядок), ТОВ «ВПК-Україна» не проведена компенсація за несвоєчасну виплату сум індексації грошових доходів громадян ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 з квітня 2015 року по грудень 2016 року;

2. п.10 Порядку обчислення середньої заробітної плати, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100, ТОВ «ВПК-Україна» не проводилось корегування на коефіцієнт підвищення заробітної плати чотирьом працівникам ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, яка враховувалась при обчислені середньої заробітної плати для оплати щорічних відпусток за періоди 2016 та 2017 років.

На підставі акту від 15.06.2018 №РВ112/947/АВ відповідачем було винесено постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №РВ112/947/000296/МГ-ФС від 03.07.2018, якою визнав ТОВ «ВПК-Україна» винним у порушенні законодавства про працю, а саме: ТОВ «ВПК-Україна» проведено компенсацію за несвоєчасну виплату сум індексації грошових доходів у червні 2018 року зазначеним працівникам, чим вбачається порушення вимог ст. 33 Закону України «Про оплату праці» та на підставі абзацу 4 частини 2 статті 265 КЗпП України на ТОВ «ВПК-Україна» було накладено штраф у розмірі 148920,00 грн.

Вважаючи оспорювану постанову відповідача протиправною, ТОВ «ВПК-Україна» звернулося до суду з відповідним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, які виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.43 Конституції України, держава створює умови для здійснення громадянами права на працю. Нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю є важливими способами захисту трудових прав працівників, гарантією забезпечення законності в трудових відносинах.

Положенням про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №96 (далі - Положення №96), визначено, що центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб, є Державна служба України з питань праці (Держпраці) (п.1).

Згідно з п.7 Положення №96, Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №100, територіальним органом Держпраці на території Рівненської області є Управління Держпраці у Рівненської області.

До завдань Держпраці належить, зокрема, державний нагляд (контроль) за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю, а також зайнятість населення в частині дотримання прав громадян під час прийому на роботу та працівників під час звільнення з роботи; використання праці іноземців та осіб без громадянства; наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця; дотримання прав і гарантій стосовно працевлаштування громадян, які мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню; провадження діяльності з надання послуг з посередництва та працевлаштування (п.4 Положення №96).

Правові та організаційні засади проведення державного нагляду (контролю) визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, та регулюється Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) в сфері господарської діяльності" від 05.04.2007 №877-V (далі - ОСОБА_4 №877-V).

Статтею 1 Закону №877-V встановлено, що державний нагляд (контроль) діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування (далі органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Заходами державного нагляду (контролю) є планові та позапланові заходи, які здійснюються шляхом проведення перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та інших дій.

Статтею 6 Закону №877-V визначено, що підставами для здійснення позапланових заходів є:

- подання суб'єктом господарювання письмової заяви до відповідного органу державного нагляду (контролю) про здійснення заходу державного нагляду (контролю) за його бажанням;

- виявлення та підтвердження недостовірності даних, заявлених суб'єктом господарювання у документі обов'язкової звітності, крім випадків, коли суб'єкт господарювання протягом місяця з дня первинного подання повторно подав такий документ з уточненими достовірними даними або якщо недостовірність даних є результатом очевидної описки чи арифметичної помилки, яка не впливає на зміст поданої звітності. У разі виявлення органом державного нагляду (контролю) помилки у документі обов'язкової звітності він упродовж десяти робочих днів зобов'язаний повідомити суб'єкта господарювання про необхідність її виправлення у строк до п'яти робочих днів з дня отримання повідомлення. Невиправлення помилки у встановлений строк є підставою для проведення позапланового заходу;

- перевірка виконання суб'єктом господарювання приписів, розпоряджень або інших розпорядчих документів щодо усунення порушень вимог законодавства, виданих за результатами проведення попереднього заходу органом державного нагляду (контролю);

- звернення фізичної особи (фізичних осіб) про порушення, що спричинило шкоду її (їхнім) правам, законним інтересам, життю чи здоров'ю, навколишньому природному середовищу чи безпеці держави, з додаванням документів чи їх копій, що підтверджують такі порушення (за наявності). Позаплановий захід у такому разі здійснюється виключно за погодженням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу. У такому разі перед початком здійснення позапланового заходу державного нагляду (контролю) посадові особи органів державного нагляду (контролю) зобов'язані пред'явити керівнику чи уповноваженій особі суб'єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу, фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі, крім документів, передбачених цим Законом, додатково копію погодження центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу на проведення такої перевірки. Суб'єкти господарювання мають право не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходів державного нагляду (контролю), якщо вони не пред'явили документи, передбачені цим абзацом;

- неподання суб'єктом господарювання документів обов'язкової звітності за два звітні періоди підряд без поважних причин або без надання письмових пояснень про причини, що перешкоджали поданню таких документів;

- доручення Прем'єр-міністра України про перевірку суб'єктів господарювання у відповідній сфері у зв'язку з виявленими системними порушеннями та/або настанням події, що має значний негативний вплив на права, законні інтереси, життя та здоров'я людини, захист навколишнього природного середовища та забезпечення безпеки держави;

- настання аварії, смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку або професійного захворювання, що було пов'язано з діяльністю суб'єкта господарювання.

Відповідно до положень ст.7 Закону №877-V, для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає відповідний наказ, який має містити найменування суб'єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, і предмет перевірки, та на підставі якого оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу, що підписується керівником або заступником керівника органу державного нагляду (контролю) (із зазначенням прізвища, ім'я та по батькові) і засвідчується печаткою. Перед початком перевірки суб'єкта господарювання посадові особи, які проводять перевірку, пред'являють керівнику суб'єкта господарювання або уповноваженій ним особі направлення та службове посвідчення, що засвідчує посадову особу, і надають суб'єкту господарювання копію направлення на перевірку, а також інформують цих осіб про мету перевірки.

При цьому, плановий чи позаплановий захід щодо суб'єкта господарювання - юридичної особи має здійснюватися у присутності керівника або особи, уповноваженої керівником (ч.11 ст.4 Закону №877-V).

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю визначає Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 №295 (далі - Порядок №295).

Пунктом 2 Порядку №295 встановлено, що державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці:

- Держпраці та її територіальних органів;

- виконавчих органів міських рад міст обласного значення та сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад (з питань своєчасної та у повному обсязі оплати праці, додержання мінімальних гарантій в оплаті праці, оформлення трудових відносин) (далі - виконавчі органи рад).

Відповідно до п.5 Порядку №295, інспекційні відвідування проводяться, зокрема, за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-7 цього пункту (пп.3); за повідомленням посадових осіб органів державного нагляду (контролю), про виявлені в ході виконання ними контрольних повноважень ознак порушення законодавства про працю (пп.5).

За результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення (п.19 Порядку №295).

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для проведення позапланового заходу стало звернення інших осіб щодо порушення трудового законодавства ТОВ «ВПК-Україна».

В ході інспекційного відвідуванням встановлено, що позивачем порушено норми виплати сум індексації грошових доходів громадян ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 з квітня 2015 року по грудень 2016 року.

У разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом інспекційного відвідування або актом невиїзного інспектування, після розгляду зауважень об’єкта відвідування (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, за результатами якого вносить припис та/або вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності (п.27 Порядку №295).

Частиною 1 статті 265 КЗпП України передбачено, що посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Відповідно до частини 2 статті 265 КЗпП України, юридичні та фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі, серед іншого: недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення; порушення інших вимог трудового законодавства, крім передбачених абзацами другим - сьомим цієї частини, - у розмірі мінімальної заробітної плати.

Штрафи, зазначені у частині другій ст.265 КЗпП України, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч.4 ст.265 КЗпП України).

Відповідно до вимог Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 №509 (далі – Порядок №509), штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками. Штрафи можуть бути накладені, зокрема, на підставі акта про виявлення під час перевірки суб'єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу (п.2).

Згідно з оспорюваною постановою від 03.07.2018 №РВ112/947/000296/МГ-ФС, ТОВ «ВПК Україна» проведено індексацію за несвоєчасну виплату сум індексації грошових доходів у червні 2018 року зазначеним працівникам, чим вбачається порушення вимог ст.33 Закону України «Про оплату праці», у зв’язку з чим, на підставі абз.4 ч.2 ст.265 КЗпП України, до позивача застосовано штраф в сумі 148920,00грн.

Суд не погоджується з такими висновками відповідача з огляду на наступне.

Законодавчим актом, який врегульовує питання здійснення індексації грошових доходів населення (у тому числі заробітної плати, як одного із видів доходу), є ОСОБА_4 України “Про індексацію грошових доходів населення”.

Відповідно до ст.1 Закону України “Про індексацію грошових доходів населення”, індексація грошових доходів населення це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

За вимогами ч.2 ст. 6 ОСОБА_4 України “Про індексацію грошових доходів населення” порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

17.07.2003, постановою №1078, Кабінетом Міністрів України затверджено “Порядок проведення індексації грошових доходів населення” (далі – Порядок №1078).

Згідно з п.1 Порядку №1078, останній визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.

Фактично індексація доходу, є механізмом покриття в грошовому виразі знецінення реального доходу від втрат понесених через інфляцію. Така сума покриття є частиною доходу (в даному випадку – заробітної плати).

Відповідно до абз.7 Порядку №1078, у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян проводиться їх компенсація відповідно до законодавства.

Згідно зі ст.1 Закону України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати”, підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого них органу (особи). Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів (ст.2).

Тому фактично діюче законодавство розрізняє близькі за змістом, але різні по суті, механізм покриття в грошовому виразі доходу від втрат понесених через інфляцію (індексацію доходу) та механізм компенсування втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (компенсацію).

Таке ж розрізнення понять (термінології) визначено і Законом України “Про оплату праці”, де статтею 33 прописана норма щодо індексації заробітної плати, а статтею 34 прописана норма щодо компенсації.

Відповідно до ст.33 Закону України “Про оплату праці”, в період між переглядом розміру мінімальної заробітної плати індивідуальна заробітна плата підлягає індексації згідно з чинним законодавством.

Згідно зі ст.34 Закону України “Про оплату праці”, компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Відповідно до вимог ст.12 Закону України “Про оплату праці”, норми оплати праці (за роботу в надурочний час; у святкові, неробочі та вихідні дні; у нічний час; за час простою, який мав місце не з вини працівника; при виготовленні продукції, що виявилася браком не з вини працівника; працівників молодше вісімнадцяти років, при скороченій тривалості їх щоденної роботи тощо) і гарантії для працівників (оплата щорічних відпусток; за час виконання державних обов'язків; для тих, які направляються для підвищення кваліфікації, на обстеження в медичний заклад; для переведених за станом здоров'я на легшу нижчеоплачувану роботу; переведених тимчасово на іншу роботу у зв'язку з виробничою необхідністю; для вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років, переведених на легшу роботу; при різних формах виробничого навчання, перекваліфікації або навчання інших спеціальностей; для донорів тощо), а також гарантії та компенсації працівникам в разі переїзду на роботу до іншої місцевості, службових відряджень, роботи у польових умовах тощо встановлюються Кодексом законів про працю України та іншими актами законодавства України (ч.1). Разом з тим, норми і гарантії в оплаті праці, передбачені частиною першою, є мінімальними державними гарантіями (ч.2).

Іншими законодавчими та підзаконними актами прямо не віднесено жодної норми до мінімальних державних гарантій, а тому, суд вважає, наведений в ст.12 Закону України “Про оплату праці” перелік норм вичерпним.

Ні індексація доходу у вигляді заробітної плати, ні компенсація, ні корегування доходу у вигляді заробітної плати до мінімальних гарантій, наведений перелік не відносить.

Так, відповідальність за порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівникам, інших виплат, передбачених законодавством про працю, більш як за один місяць, виплата їх не в повному обсязі, передбачена абз.3 ч.2 ст.265 КЗпП України, згідно з яким, юридичні та фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення (3723х3= 11169 грн., ст. 8 Закону України “Про Державний бюджет України на 2018 рік”).

В той час, як абз.4 ч.2 ст.265 КЗпП України передбачає відповідальність за недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці, згідно з яким, юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення (3723х10хКількість осіб щодо яких вчинене порушення).

Відповідно до абз.8 ч.2 ст.265 КЗпП України, порушення інших вимог трудового законодавства, крім передбачених абзацами другим - сьомим ч.2 ст.265 КЗпП України, тягне за собою накладання штрафу у розмірі мінімальної заробітної плати (3723 грн.).

Таким чином, під час розгляду матеріалів інспекційного відвідування ТОВ «ВПК-Україна», відповідачем, притягнуто позивача до відповідальності за порушення, яке полягає у несвоєчасній виплаті компенсації, що є порушенням вимог ст.34 Закону України “Про оплату праці”, в той час як інспекційним відвідуванням встановлено порушення позивачем норм виплати сум індексації грошових доходів громадян з квітня 2015 року по грудень 2016 року, що врегульовано ст.33 Закону України “Про оплату праці”. Як наслідок, сума застосованого штрафу не відповідає вчиненому позивачем правопорушенню.

В ході судового розгляду, представник відповідача підтвердив, що позивача притягнуто до відповідальності за несвоєчасну виплату компенсації, що є порушенням ст.34 Закону України “Про оплату праці”.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що рішення суб’єкта владних повноважень, прийняте з порушенням норм притягнення до відповідальності об’єкта контролю не може вважатися правомірним.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Разом з тим, частина 2 статті 2 КАС України передбачає, що у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень, суди перевіряють, зокрема, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Так, перевіряючи оспорюване рішення суб'єкта владних повноважень відповідно до закріплених у ч.2 ст.2 КАС України критеріям, суд дійшов висновку, що таке рішення прийняте відповідачем без урахування усіх обставин, які мають значення для прийняття законного рішення.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зважаючи на викладене, суд приходить до висновку, що відповідачем, всупереч вимогам КАС України, не доведено правомірності прийняття оспорюваної постанови, а тому адміністративний позов підлягає до задоволення повністю.

Враховуючи положення ч.1 ст.139 КАС України, суд стягує на користь позивача понесені ним судові витрати, які підлягають відшкодуванню, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанови Управління Держпраці у Рівненській області від 03.07.2018 №РВ112/947/000296/МГ-ФС.

Стягнути із суб'єкта владних повноважень - Управління Держпраці у Рівненській області (вул. Лермонтова, 7, м.Рівне, 33028; ідентифікаційний код 39780243), за рахунок його бюджетних асигнувань, на користь позивача ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "ВПК-Україна" (пров.Робітничий, 5, м.Рівне, 33000; ідентифікаційний код 37023086) судовий збір в сумі 2233,81грн. (дві тисячі двісті тридцять три гривні вісімдесят одна копійка).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд (пп.15.5 п.15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України).

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 04 жовтня 2018 року.

Суддя Щербаков В.В.