№ 76849476, 15.08.2018, Kyiv Commercial Court of Appeals

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" серпня 2018 р. Справа№ 910/4405/18

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тарасенко К.В.

суддів: Гончарова С.А.

Куксова В.В.

при секретарі судового засідання: Подоляк Р.Ю.

за участі представників: не викликались

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» в особі Регіональної філії «Львівська залізниця»

на рішення Господарського суду міста Києва

від 14.06.2018 року (Повне рішення складено:19.06.2018)

по справі № 910/4405/18 (суддя: Гулевець О.В.)

за позовом Публічного акціонерного товариства «ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО»

до Публічного акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ»

про стягнення 41 634,43 грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» про стягнення вартості недостачі товару в розмірі 41 634,43 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.06.2018 у справі № 910/4405/18 позовні вимоги ПАТ «ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО» задоволено в повному обсязі.

Присуджено до стягнення з Публічного акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» на користь Публічного акціонерного товариства «ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО» вартість недостачі товару в розмірі 41634,43 грн. та судовий збір у розмірі 1762,00 грн.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду першої інстанції, ПАТ «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» звернулось до Київського апеляційного Господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить, скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 14.06.2018 року у справі № 910/4405/18 та прийняти нове рішення по справі, яким в задоволенні позовних вимог ПАТ «ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО» відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення прийнято з грубим порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки, викладені в рішенні, не відповідають обставинам справи, а обставини, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, є недоведеними, а саме, на думку відповідача судом першої інстанції не було належним чином досліджено питання пропуску строків позовної давності.

03.08.2018 від представника відповідача надійшло клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

Дослідивши подане клопотання, колегія суддів зазначає наступне.

Оскільки сторони письмово виклали свою позицію щодо розгляду спору, справа є малозначною в розумінні п. 1 ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України, а сторони не обґрунтували необхідність розгляду справи з викликом представників сторін, справа розглядається в порядку спрощеного провадження без повідомлення представників сторін, а томі відсутні підстави для призначення судового засідання в режимі відеоконференції.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.08.2018 у зв'язку з перебування суддів Іоннікової І.А. та Тищенко О.В., які входять до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, у відпустці, на підставі розпорядження № 09.1-08/2299/18 для розгляд справи визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Тарасенко К.В., судді: Куксов В.В., Гончаров С.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.08.2018 відкрито апеляційне провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Тарасенко К.В., судді: Куксов В.В., Гончаров С.А.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, наявні в ній докази та проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.

Товариством з обмеженою відповідальністю «ЦЗФ «Селидівська» (вантажовідправник) на адресу ДТЕК «Бурштинська ТЕС» Публічного акціонерного товариства ДТЕК «Західенерго» (вантажоодержувача) зі станції відправлення Новогродівка Донецької залізниці згідно із залізничними накладними на станцію Бурштин Львівської залізниці №50751056, №46694675, № 50191170, № 50188374, № 52880010, №41255134 у вагонах № 56575152, № 60620069, № 66210469, №56016520, №61362224 на адресу позивача відправлено вантаж - вугілля кам'яне, не поіменоване в алфавіті

У комерційному акті №450003/252 від 03.07.2017 загальна маса вантажу у вагоні №61362224, яка значиться у перевізних документах (накладна №50758465, досильна накладна №46694675), становить нетто 65500 кг, тара 23400 кг. При переважуванні виявилося: брутто 81600 кг, нетто 58200 кг, тара 23400 кг, що менше ваги накладної на 7300 кг.

Згідно довідки ТОВ «ЦЗФ «Селидівська» вартість вугілля, що перевозилось у вагоні №6136224, згідно вантажної накладної №50758465 становить 2550,08 грн. з ПДВ.

У комерційному акті № 388103/144 від 01.06.2017 вказано, що загальна маса вантажу у вагоні №66210469, яка значиться у перевізних документах (накладна №50191170), становить нетто 63400 кг, тара 22200 кг. При переважуванні виявилося: брутто 83350 кг, нетто 61150 кг, тара 22200 кг, що менше ваги накладної на 2250 кг.

Згідно довідки ТОВ «ЦЗФ «Селидівська» вартість вугілля, що перевозилось у вагоні №66210469, згідно вантажної накладної №50191170 становить 2458,60 грн. з ПДВ.

У комерційному акті № 388103/145 від 01.06.2017 вказано, що загальна маса вантажу у вагоні №56575152, яка значиться у перевізних документах (накладна №50188374), становить нетто 68550 кг, тара 24300 кг. При переважуванні виявилося: брутто 90550 кг, нетто 66250 кг, тара 24300 кг, що менше ваги накладної на 2300 кг.

Згідно із комерційним актом № 388103/146 від 01.06.2017, загальна маса вантажу у вагоні №60620069, яка значиться у перевізних документах (накладна №50188374), становить нетто 68700 кг, тара 23300 кг. При переважуванні виявилося: брутто 89150 кг, нетто 65850кг, тара 23300 кг, що менше ваги накладної на 2850 кг.

Згідно довідки ТОВ «ЦЗФ «Селидівська» вартість вугілля, що перевозилось у вагонах №56575152, №60620069, згідно вантажної накладної №50188374 становить 2452,61 грн. з ПДВ.

У відповідності до комерційного акту №410006/367/435 від 16.11.2017, загальна маса вантажу у вагоні №56016520, яка значиться у перевізних документах (накладна №52880010), становить нетто 67800 кг, тара 24000 кг. При переважуванні виявилося: брутто 87100 кг, нетто 63100 кг, тара 24000 кг, що менше ваги накладної на 4750 кг.

Згідно довідки ТОВ «ЦЗФ «Селидівська» вартість вугілля, що перевозилось у вагоні №56016520, згідно вантажної накладної №52880010 становить 2812,21 грн. з ПДВ.

На всіх долучених до справи вантажних накладних зазначено, що вантажовідправник передає ПАТ «ДТЕК Західенерго» право пред'явлення позовних вимог до ПАТ «Українська залізниця».

За розрахунками позивача, вартість недостачі вантажу у вище перелічених вагонах, яка була розрахована позивачем відповідно довідок вантажовідправника з урахуванням норми недостачі вантажу 1% становить 41634,43 грн.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення. Загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно із ч. 6 ст. 306 Господарського кодексу України, відносини, пов'язані з перевезенням пасажирів та багажу, регулюються Цивільним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами.

Частиною 5 статті 307 Господарського кодексу України передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

У відповідності до ст. 2 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998, Статут залізниць України (далі - Статут) визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.

Дія Статуту поширюється на перевезення залізничним транспортом вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під'їзних коліях незалежно від форм власності, які не належать до залізничного транспорту загального користування (ст. 3 Статуту).

Пунктом 6 Статуту визначено, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Відповідно до ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Укладення договору перевезення вантажу шляхом складання транспортної накладної передбачено, також ч. 2 ст. 307 ГК України.

Як встановлено судом, Товариством з обмеженою відповідальністю «ЦЗФ «Селидівська» (вантажовідправник) на адресу ДТЕК «Бурштинська ТЕС» Публічного акціонерного товариства ДТЕК «Західенерго» (вантажоодержувача) зі станції відправлення Новогродівка Донецької залізниці згідно із залізничними накладними на станцію Бурштин Львівської залізниці №50751056, №46694675, № 50191170, № 50188374, № 52880010, №41255134 у вагонах № 56575152, № 60620069, № 66210469, №56016520, №61362224 на адресу позивача відправлено вантаж - вугілля кам'яне, не поіменоване в алфавіті.

Згідно із ч. 2 ст. 924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Статтею 105 Статуту визначено, що залізниці, вантажовідправники, вантажоодержувачі, пасажири, транспортні, експедиторські і посередницькі організації та особи, які виступають від імені вантажовідправника і вантажоодержувача, несуть матеріальну відповідальність за перевезення у межах і розмірах, передбачених цим Статутом та окремими договорами.

Відповідно до ст. 113 Статуту за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.

У відповідності до ст. 129 Статуту, обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин:

а) невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах;

б) у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу;

в) псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу;

г) повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу.

Залізниця зобов'язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу.

В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми.

Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами.

Наявні в матеріалах справи комерційні акти № 388103/144 від 01.06.2017, № 388103/145 від 01.06.2017, № 388103/146 від 01.06.2017, № 450003/252 від 03.07.2017, № 410006/367/435 від 16.11.2017 підтверджують недостачу вантажу у вагоні №66210469 становить 2250 кг, у вагоні №56575152 - 2300 кг, у вагоні №60620069 - 2850 кг, у вагоні №56016520 - 4750 кг, у вагоні №61362224 - 7300 кг.

Вказані акти за своєю формою та змістом відповідають вимогам Статуту залізниць України та Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 334 від 28.05.2002, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.07.2002 за №567/6855, а тому визнається судом належним доказом на підтвердження факту невідповідності маси, зазначеній у накладній, фактичній масі вантажу.

Відповідно положень пункту 31 Статуту залізниць України, залізниця зобов'язана подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту, а у необхідних випадках - продезінфіковані вагони та контейнери.

Придатність рухомого складу для перевезення вантажу в комерційному відношенні визначається: вагонів - відправником, якщо завантаження здійснюється його засобами, або залізницею, якщо завантаження здійснюється засобами залізниці; контейнерів, цистерн та бункерних напіввагонів - відправником.

У відповідності до п 9 Правил складання актів, у комерційному акті детально описуються стан вантажу або багажу і обставини, за яких виявлена незбереженність, а також обставини, які могли бути причиною виникнення незбереженості вантажу, багажу чи вантажобагажу. Ніякі припущення та висновки про причини незбереженості або про вину відправника і залізниці до акта не вносяться.

В комерційних актах № 388103/144 від 01.06.2017, № 388103/145 від 01.06.2017, № 388103/146 від 01.06.2017, № 450003/252 від 03.07.2017, № 410006/367/435 від 16.11.2017 зазначено, що вагони технічно справні.

При цьому, в комерційному акті № 410006/367/435, який свідчить про недостачу у вагоні №56016520 вказано, що щілина 3 люка праворуч за ходом між кришкою люка та поперечною балкою шириною 30мм, довжиною 500 мм, закладена дошками та ганчір'ям.

Відомостей щодо непридатності рухомого складу для перевезення вантажу та з приводу того, що причиною виникнення незбереженості вантажу є не визначення вантажовідправником придатності вагонів до перевезення вантажу, вказані комерційні акти не містять.

Відповідно до ст. 136 Статуту залізниць України позови до залізниць можуть бути подані у шестимісячний термін, який обчислюється відповідно до вимог пункту 134 цього Статуту.

Згідно із п. 134 Статуту залізниць України претензії до залізниць можуть бути заявлені протягом шести місяців. Зазначені терміни обчислюються: а) з дня видачі вантажу, багажу або вантажобагажу - для претензій про відшкодування за псування, пошкодження або недостачу вантажу, багажу та вантажобагажу; б) через 30 діб з дня закінчення терміну доставки - для претензій про відшкодування за втрату вантажу; в) через 2 місяці з дня прийому вантажу до перевезення - для претензій про відшкодування за втрату вантажу, що виникли з приводу перевезень у прямому змішаному сполученні; г) через 10 діб після закінчення терміну доставки багажу чи вантажобагажу - для претензій про відшкодування за втрату багажу чи вантажобагажу; д) від дня видачі вантажу, багажу або вантажобагажу - для претензій з приводу прострочення доставки вантажу, багажу або вантажобагажу; е) після закінчення п'ятиденного терміну, встановленого для оплати штрафу, - для претензій про стягнення штрафу за невиконання плану перевезень; ж) з дня встановлення обставин, що спричинили заявлення претензії, - в усіх інших випадках.

Частина четверта статті 315 ГК України визначає, що якщо претензію відхилено або відповідь на неї не одержано в строк, зазначений у частині третій цієї статті, заявник має право звернутися до суду протягом шести місяців з дня одержання відповіді або закінчення строку, встановленого для відповіді.

В матеріалах справи наявні відповіді-відмови відповідача на претензії позивача: №МЮ-55/2017-1 від 27.10.2017, №МЮ-53/2017-1 від 27.10.2017, №МЮ-52/2017-1 від 27.10.2017.

Відповідно до ч. 3 ст. 314 Господарського кодексу України за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, а саме, у разі втрати або недостачі вантажу, перевізник відповідає в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.

Положеннями Статуту визначено, що залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, зокрема, за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі (ч. 1 ст. 114 Статуту).

Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу (ст. 115 Статуту).

В матеріалах справи наявні довідки ТОВ «ЦЗФ «Селидівська» в яких визначено вартість вугілля, що перевозилось у вагонах №56575152, №60620069, №56016520, №66210469, №61362224.

Відповідно до ч. 2 ст. 114 Статуту, недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

Згідно із ст. 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 року №644, вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто.

При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить 1% маси, зазначеної в перевізних документах щодо мінерального палива.

Розрахунок фактичної недостачі вантажу здійснюється наступним чином:

Вагон №56575152: 68550/100 = 685,5 кг; 2300 кг - 685,5 кг = 1614,5 кг. Вартість нестачі вугілля складає: 1,6145 т х 2452,61 грн. = 3959,74 грн. з ПДВ.

Вагон №60620069: 68700/100 = 687 кг; 2850 кг - 687 кг = 2163 кг. Вартість нестачі вугілля складає: 2,163 т х 2452,61 грн. = 5305,00 грн. з ПДВ.

Вагон №66210469: 63400/100 = 634 кг; 2250 кг - 634 кг = 1616 кг. Вартість нестачі вугілля складає: 1,616 т х 2458,60 грн. = 3973,10 грн. з ПДВ.

Вагон №56016520: 67800/100 = 678 кг; 4750 кг - 678 кг = 4072 кг. Вартість нестачі вугілля складає: 4,072 т х 2812,21 грн. = 11451,31 грн. з ПДВ.

Вагон №61362224: 65500/100 = 655 кг; 7300 кг - 655 кг = 6645 кг. Вартість нестачі вугілля складає: 6,645 т х 2550,08 грн. = 16945,28 грн. з ПДВ.

Таким чином, загальна сума збитків (вартості недостачі вантажу) за розрахунком позивача становить 41634,43 грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок збитків (вартості недостачі вантажу), колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що наявний розрахунок арифметично правильний, а тому позовні вимоги, в межах заявлених сум, є обґрунтованими та такими, що правомірно задоволені судом першої інстанції.

Щодо посилань відповідача на пропуск строків позовної давності, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що

Відповідно до ст. 315 Господарського кодексу України до пред'явлення перевізникові позову, що випливає з договору перевезення вантажу, можливим є пред'явлення йому претензії. Претензії можуть пред'являтися протягом шести місяців, а претензії щодо сплати штрафів і премій - протягом сорока п'яти днів.

Перевізник розглядає заявлену претензію і повідомляє заявника про задоволення чи відхилення її протягом трьох місяців, а щодо претензії з перевезення у прямому змішаному сполученні - протягом шести місяців. Претензії щодо сплати штрафу або премії розглядаються протягом сорока п'яти днів.

Якщо претензію відхилено або відповідь на неї не одержано в строк, зазначений у частині третій цієї статті, заявник має право звернутися до суду протягом шести місяців з дня одержання відповіді або закінчення строку, встановленого для відповіді.

З матеріалів справи вбачається, що позивачу надавались відповіді на претензії, якими вони були відхилені, а враховуючи, що вони датовані 27.10.2017, а позов здано на пошту 05.04.2018, станом на момент подання позову, строк позовної давності, передбачений ч. 3 ст. 315 Господарського кодексу України, пропущено не було, а відповідно відсутні підстави для застосування до спірних правовідносин наслідків пропуску строку позовної давності.

Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, відповідає обставинам справи і чинному законодавству, а отже, підстав для його скасування чи зміни не вбачається, у зв'язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 240, 269, 275, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» в особі Регіональної філії «Львівська залізниця» на рішення Господарського суду міста Києва від 14.06.2018 року по справі № 910/4405/18 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 14.06.2018 року по справі № 910/4405/18 залишити без змін.

3. Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги з дотриманням положень ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст складено та підписано 28.09.2018.

Головуючий суддя К.В. Тарасенко

Судді С.А. Гончаров

В.В. Куксов