Decision № 76796902, 28.09.2018, District Administrative Court of Kyiv

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

28 вересня 2018 року № 826/6272/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірія Р.О., розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Головного управління ДФС у Дніпропетровській областідоПублічного акціонерного товариства «Укрнафта»про стягнення заборгованостіОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Головне управління Державної фіскальної служби України у Дніпропетровській області (далі по тексту - Позивач, ГУ ДФС у Дніпропетровській області ) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" (далі по тексту - Відповідач, ПАТ "Укрнафта"), в якому просило стягнути кошти з ПАТ "Укрнафта" на користь бюджету з рахунків у банках, обслуговуючих Відповідача у рахунок погашення податкового боргу, що виник 30.08.2014 і станом на 24.03.2017 становить 39 197 778,62 грн. та складається: по Новомосковському району - з рентної плати за користування надрами для видобування нафти, в сумі 18 491 148,00 грн. та пені в сумі 722 467,96 грн.; - з рентної плати за користування надрами для видобування природного газу в сумі 787 224,05 грн. та пені в сумі 33 348,34 грн.; по Магдалинівському району - з рентної плати за користування надрами для видобування нафти, в сумі 13 464 382,16 грн. та пені в сумі 285 651,01 грн.; - з рентної плати за користування надрами для видобування природного газу в сумі 14 987 034,93 грн. та пені в сумі 426 521,35 грн.; -податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений юридичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості 0,03 грн. Крім того, до заявленої суми податкового боргу включено заборгованість зі штрафної санкції в сумі - 2 973 221,47 грн.

З урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 06.10.2017, Позивачем уточнено позовні вимоги станом на 19.09.2017 та заявлено до стягнення податковий борг, що обліковується за Відповідачем починаючи з III кварталу 2015 у сумі 40 491 665,13 грн., до якого включено: - непогашену суму самостійно задекларованих грошових зобов'язань з рентної плати за користування надрами для видобування вуглеводневої сировини (нафта, газ) у розмірі 34 168 248,61 грн.; - несплачені штрафні санкції за порушення термінів сплати грошових зобов'язань у сумі 2 973 221,47 грн.; - несплаченої пені за порушення термінів сплати грошових зобов'язань у сумі 3 350 195,05 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що вказана сума заборгованості (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог), яка обліковується за Відповідачем, виникла у період з III кварталу 2015 по 19.09.2017 у зв'язку з несплатою в установлений п. 257.5 ст. 257 Податкового кодексу України строк самостійно визначеної, а відтак узгодженої суми грошового зобов'язання.

Позивач зазначає, що відповідно до п. 59.5 ст. 59 Податкового кодексу України сформував і направив на адресу ПАТ "Укрнафта" податкову вимогу від 02.09.2014 №886-25 та податкову вимогу від 02.09.2014 №888-25, яка отримана останнім 16.09.2014.

Крім того, ГУ ДФС у Дніпропетровській області направлено та 13.03.2017 ПАТ "Укрнафта" отримано податкове повідомлення-рішення від 03.03.2017 (форма «Ш») за №0002941202; податкове повідомлення-рішення від 03.03.2017 №0002921202 та податкове повідомлення-рішення від 03.03.2017 №0002901202, на підставі яких Відповідачу визначено суму штрафної санкції. У зв'язку з цим, на переконання контролюючого органу, дотримання всіх нормативно визначених процедур, що передують стягненню податкового боргу у судовому порядку, свідчить про обґрунтованість заявлених позовних вимог.

Заперечуючи проти позову, Відповідач у письмовому запереченні і поясненнях у справі вказує, що всупереч вимог п. 87.9 ст. 87 Податкового кодексу України, Позивачем не було забезпечено спрямування сплачених ПАТ "Укрнафта" за період 26.11.2015 (IV квартал 2015) - 19.09.2017 коштів на погашення податкового боргу з основного зобов'язання з рентної плати минулих періодів.

Поряд з викладеним, Відповідач звертає увагу суду на наступне: заявлені до стягнення суми авансових внесків з рентної плати, нараховані до сплати в інтегрованій картці платника податків від 30.09.2015, 30.10.2015, 30.11.2015, 30.12.2015, 19.02.2016 не є грошовим зобов'язанням, а тому не можуть формувати податковий борг, оскільки вони були відсутні в переліку загальнодержавних податків та зборів чинної на момент виникнення податкового боргу з основного зобов'язання з рентної плати редакції Податкового кодексу України, самостійно не декларувались платником податку, а отже не можуть бути предметом стягнення на підставі податкових вимог від 02.09.2014 № 886-25 і від 02.09.2014 № 888-25; серед заявлених до стягнення коштів Позивачем визначено самостійно нараховану контролюючим органом суму пені, нормативно обґрунтованої правильності розрахунку якої податковим органом надано не було. Крім того, ПАТ "Укрнафта" наголошує, що в силу п. 14.1.175. ст. 14 Податкового кодексу України заборгованість зі штрафної санкції у сумі 2 973 221,47 грн., що включена Позивачем до суми податкового боргу внаслідок заявленого порушення термінів сплати рентної плати за користування надрами за видобування нафти та природного газу на підставі податкових повідомлень-рішень від 03.03.2017 (форма «Ш») №0002941202 у сумі 152 354, 52 грн.; №0002921202 у сумі 149 304, 90 грн.; №0002901202 у сумі 2 671 562, 05 грн. є неузгодженим податковим зобов'язанням. Правомірність зазначених податкових повідомлень-рішень є предметом дослідження у справі №826/12529/18, що наразі знаходиться у провадженні Окружного адміністративного суду міста Києва.

У судовому засіданні представником позивача позовні вимоги, з урахуванням заяви про уточнення, підтримано повністю. Позивач просив їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві та заяві про уточнення позовних вимог.

Представник відповідача просив суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі з підстав його необґрунтованості з огляду на доводи, викладені у запереченні проти позову та поясненнях до нього.

Суд перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження.

На підставі ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент проведення судового засідання), суд ухвалив здійснити розгляд справи у порядку письмового провадження.

Разом з тим, 15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03.10.2017 №2147-VIII, яким внесено зміни до Кодексу адміністративного судочинства України, виклавши його в новій редакції.

Відповідно до підпункту 10 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України в новій редакції передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно з частиною третьою статті 241 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.

Враховуючи викладене, суд закінчує розгляд даної справи ухваленням рішення за правилами нової редакції Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, встановив.

На підставі ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент проведення судового засідання), суд ухвалив здійснити розгляд справи у порядку письмового провадження.

Разом з тим, 15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03.10.2017 №2147-VIII, яким внесено зміни до Кодексу адміністративного судочинства України, виклавши його в новій редакції.

Відповідно до підпункту 10 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України в новій редакції передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно з частиною третьою статті 241 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.

Враховуючи викладене, суд закінчує розгляд даної справи ухваленням рішення за правилами нової редакції Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, встановив.

Як вбачається з матеріалів справи, ПАТ "Укрнафта" перебуває на обліку (зареєстроване) за основним місцем в Офісі великих платників податків ДФС (до 06.04.2016 - Міжрегіональне головне управління ДФС - Центральний офіс з обслуговування великих платників), тоді як згідно з наданим Позивачем Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 23.03.2017 за неосновним місцем ПАТ "Укрнафта" перебуває на обліку у Новомосковській ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області як платник окремих податків.

Крім того, матеріали справи свідчать, що з плати за користування надрами для видобування вуглеводневої сировини Відповідачем самостійно нараховані грошові зобов'язання відповідно до податкових декларацій і розрахунків від 26.01.2016 порядковий №6; від 16.02.2016 порядковий №3; від 16.03.2016 порядковий №14; від 19.04.2016 порядковий №26; від 19.05.2016 порядковий №38; від 07.06.2016 порядковий №48; від 15.06.2016 порядковий №53; від 13.07.2016 порядковий №68; від 12.08.2016 порядковий №77; від 15.09.2016 порядковий №89; від 18.10.2016 порядковий №102; від 14.11.2016 порядковий №114; від 19.12.2016 порядковий №125; від 18.01.2017 порядковий №137; від 13.02.2017 порядковий №3; від 09.02.2017 порядковий №4; від 18.01.2017 порядковий № 138; від 19.12.2016 порядковий №126; від 14.11.2016 порядковий №115; від 18.10.2016 порядковий №103; від 15.09.2016 порядковий №90; від 12.08.2016 порядковий №78; від 13.07.2016 порядковий №65; від 15.06.2016 порядковий №54; від 07.06.2016 порядковий №49; від 19.05.2016 порядковий №39; від 19.04.2016 порядковий №27; від 16.03.2016 порядковий №15; від16.02.2016 порядковий №4; від 26.01.2016 порядковий №7.

Згідно з довідками, наданими Позивачем про стан розрахунків з бюджетом ПАТ "Укрнафта" по Новомосковському району станом на 23.03.2017 за Відповідачем обліковується податковий борг з рентної плати за користування надрами в сумі 20 034 189,14 грн. та по Магдалинівському району 19 163 589,48 грн.

Відповідно до заяви про уточнення позовних вимог від 06.10.2017, в результаті самостійно сплачених Відповідачем сум податкових зобов'язань у період з 24.03.2017 по 18.09.2017 суму податкового боргу зменшено на 8 978 742,87 грн., водночас у період з 24.03.2017 по 18.09.2017 на підставі самостійно задекларованих та несплачених податкових зобов'язань у Відповідача виник податковий борг, який складає 10 272 629,38 грн., з яких: 7 029902,39 грн. обліковується Позивачем по Новомосковському району та 3 242 726, 99 грн. по Магдалинівському району.

Матеріалами справи підтверджено, що Відповідачем самостійно нараховані грошові зобов'язання з рентної плати за користування надрами для видобування нафти і газу відповідно до податкових декларацій і розрахунків від 15.03.2017 порядковий №14; від 12.04.2017 порядковий №30; від 13.05.2017 порядковий №41; від 19.06.2017 порядковий №52; від 11.07.2017 порядковий №63; від 14.08.2017 порядковий №74; від 12.09.2017 порядковий №85; від 15.03.2017 порядковий №15; від 12.04.2017 порядковий №31; від 13.05.2017 порядковий №42; від 19.06.2017 порядковий №53; від 11.07.2017 порядковий №64; від 14.08.2017 порядковий №75; від 12.09.2017 порядковий №86.

Також матеріалами справи підтверджується, що Позивачем було сформовано податкову вимогу від 02.09.2014 №886-25 та податкову вимогу від 02.09.2014 №888-25, яка отримана Відповідачем 16.09.2014, про що свідчить наявна у матеріалах справи копія рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення. Письмові повідомлення контролюючого органу про обов'язок платника податків сплатити визначені Позивачем суми грошових зобов'язань від 03.03.2017 отримано Відповідачем 13.03.2017, про що свідчить наявна у матеріалах справи копія рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.

Вирішуючи спір по суті, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до п. 36.1. ст. 36 Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України, Податковий кодекс) податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Згідно з пп. 252.1.1. п. 252.1 ст. 252 ПК України у редакції, чинній на момент виникнення податкового боргу, платниками рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин є суб'єкти господарювання, у тому числі громадяни України, іноземці та особи без громадянства, зареєстровані відповідно до закону як підприємці, які набули права користування об'єктом (ділянкою) надр на підставі отриманих спеціальних дозволів на користування надрами (далі - спеціальний дозвіл) в межах конкретних ділянок надр з метою провадження господарської діяльності з видобування корисних копалин, у тому числі під час геологічного вивчення (або геологічного вивчення з подальшою дослідно-промисловою розробкою) в межах зазначених у таких спеціальних дозволах об'єктах (ділянках) надр.

При цьому платник рентної плати та уповноважена особа сплачують податкові зобов'язання за місцезнаходженням ділянки надр, з якої видобуті корисні копалини, у разі розміщення такої ділянки надр у межах території України (пп. 252.25.1. п. 252.25 ст. 252 ПК України) або за місцем обліку платника рентної плати у разі розміщення ділянки надр, з якої видобуто корисні копалини, в межах континентального шельфу та/або виключної (морської) економічної зони України (пп. 252.25.2. п. 252.25 ст. 252 ПК України).

За правилами приписів ст. ст. 37, 38 ПК України податковий обов'язок виникає у платника податку з моменту настання обставин, з якими цей Кодекс та закони з питань митної справи пов'язує сплату ним податку та припиняється, зокрема, у зв'язку з його виконанням шляхом сплати в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Пунктом 54.1 ст. 54 ПК України закріплено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Так, згідно п. п. 257.1, 257.2 і 257.3 ст. 257 ПК України базовий податковий (звітний) період для рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин за видобування нафти, конденсату, природного газу дорівнює календарному місяцю.

Платники рентної плати самостійно обчислюють суму податкових зобов'язань з рентної плати. Зокрема, платник рентної плати до закінчення визначеного розділом II цього Кодексу граничного строку подання податкових декларацій за податковий (звітний) період, визначений цією статтею, подає до відповідного контролюючого органу за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, податкову декларацію, яка містить додатки з рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин: за місцезнаходженням ділянки надр, з якої видобуті корисні копалини, у разі розміщення такої ділянки надр у межах території України; за місцем обліку платника рентної плати у разі розміщення ділянки надр, з якої видобуто корисні копалини, в межах континентального шельфу та/або виключної (морської) економічної зони України.

Відповідно до п. 257.5 ст. 257 ПК України сума податкових зобов'язань з рентної плати, визначена у податковій декларації за податковий (звітний) період, сплачується платником до бюджету протягом 10 календарних днів після закінчення граничного строку подання такої податкової декларації.

Наведені положення податкового закону кореспондуються з приписами п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу, відповідно до якого платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Зі змісту пп. 14.1.175 п.14.1. ст. 14 ПК України вбачається, що сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання, вважається податковим боргом.

Таким чином, суми податкових зобов'язань з рентної плати, задекларовані платником у поданих ним вищенаведених розрахунках, які не були сплачені у встановлений п. 257.5 ст. 257 ПК України строк, є узгодженими та набули статусу податкового боргу.

Порядок стягнення податкового боргу платників податків, крім фізичних осіб, регулюється статтями 95 - 99 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 95.2 ст. 95 ПК України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Тобто, право на стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу виникає у контролюючого органу на наступний день після закінчення 60 днів з дня надіслання платникові податків податкової вимоги.

За правилами п. 59.1 ст. 59 ПК України, порядок надіслання платникові податків податкової вимоги є аналогічним порядку надіслання податкового повідомлення-рішення. У разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Згідно п. 59.4 ст. 59 Податкового кодексу України податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено раніше, Позивачем з метою погашення податкового боргу боржнику направлено податкову вимогу від 02.09.2014 №886-25 та податкову вимогу від 02.09.2014 №888-25, що одержана ПАТ "Укрнафта" 16.09.2014.

Відповідно до п. 59.5. ст. 59 ПК України, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

З наданих Позивачем пояснень та згідно з даними інтегрованих карток вбачається, що податковий борг, заявлений до стягнення у цій справі на підставі податкових вимог від 02.09.2014 №886-25 і від 02.09.2014 №888-25 виник, зокрема, внаслідок несплати Відповідачем авансових внесків з рентної плати за користування надрами для видобування природного газу, внесених до інтегрованої картки платника податків від 30.09.2015, 30.10.2015, 30.11.2015, 30.12.2015, 19.02.2016.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до висновку про протиправність включення Позивачем сум авансових внесків до податкового боргу, що стягується на підставі вищезазначених податкових вимог, оскільки податковий борг на суму авансових внесків з рентної плати у Відповідача виникнути не міг в силу наступних норм матеріального права.

Згідно з пп. 14.1.175. п. 14.1. ст. 14 ПК України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Згідно з 14.1.39 п. 14.1. ст. 14 ПК України, грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до пп. 14.1.156. п. 14.1. ст. 14 ПК України, податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Згідно з п. 54.1. ст. 54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Форма Податкової декларації з рентної плати, що встановлювала обов'язок декларування податкових зобов'язань з авансових внесків була затверджена наказом Міністерства фінансів України від 17.08.2015 №719. Відповідно до абз. 2 п. 46.6 ст. 46 ПК України, нові форми декларацій (розрахунків) набирають чинності для складання звітності за податковий період, що настає за податковим періодом, у якому відбулося їх оприлюднення. Наказ Міністерства фінансів України від 17.08.2015 №719 "Про затвердження форми Податкової декларації з рентної плати" набрав чинності з дня його офіційного опублікування (Офіційний вісник України, 2015, №75 (29.09.2015), ст. 2483) - 29.09.2015).

До набрання чинності новою формою податкової декларації з рентної плати, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 17.08.2015 №719, декларування податкових зобов'язань з рентної плати за користування надрами здійснювалось за формою податкових розрахунків, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 17.09.2012 №1000 "Про затвердження форм податкових розрахунків з плати за користування надрами". Форма податкових розрахунків з плати за користування надрами, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 17.09.2012 №1000, не передбачала декларування платником податків податкових зобов'язань по сплаті авансових внесків.

Згідно з п. 46.4 ст. 46 ПК України, якщо платник податків вважає, що форма податкової декларації, визначена центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, збільшує або зменшує його податкові зобов'язання, всупереч нормам цього Кодексу з такого податку чи збору, він має право зазначити цей факт у спеціально відведеному місці в податковій декларації. Доказів того, що Відповідач самостійно декларував податкові зобов'язання по сплаті авансових внесків з рентної плати у 2015, Позивачем не надано.

Згідно із п. 257.1 ст. 257 ПК України, базовим податковим (звітним) періодом для рентної плати за користування надрами у 2015 було визначено календарний квартал.

Відповідно до пп. 49.18.2 п. 49.18 ст. 49 ПК України, податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному кварталу (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).

Відповідно до п. 57.1 ст. 57 ПК України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже, оскільки форма податкових розрахунків з рентної плати за I-III квартали 2015 не передбачала декларування податкових зобов'язань по сплаті авансових внесків з рентної плати, і такий обов'язок у відповідача виник лише при поданні декларації за IV квартал 2015, за III квартал 2015 податковий борг на суму несвоєчасно сплачених авансових внесків з рентної плати у відповідача виникнути не міг. Крім того, в матеріалах справи відсутні докази про самостійно задекларовані Відповідачем податкові зобов'язання по сплаті авансових внесків з рентної плати у 2015 році. Відповідно, податковими вимогами від 02.09.2014 №886-25, №888-25 не можуть обґрунтовуватися вимоги про стягнення сум авансових внесків, включених до податкового боргу.

Відсутність у відповідача податкового боргу на суму авансових внесків з рентної плати у 2015 році вказує на протиправність нарахування відповідачу пені і включення її суми до податкового боргу, що стягується на підставі податкових вимог від 02.09.2014 №886-25, №888-25.

Оцінюючи доводи Позивача про те, що з моменту звернення з позовом до суду в цій справі Відповідачем лише частково погашено податковий борг з рентної плати, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до п. 87.9 ст. 87 ПК України у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.

В матеріалах справи наявні докази про сплату ПАТ "Укрнафта" на рахунки державного бюджету за місцезнаходженням Позивача рентної плати за користування надрами за період з 26.11.2015 по 31.05.2018 всього на загальну суму 40 840 798,00 грн., що підтверджено платіжними дорученнями (т. а.с. )

При цьому, судом враховується, що сплачені Відповідачем суми коштів повністю покривають нарахований ГУ ДФС у Дніпропетровській області податковий борг з основного зобов'язання з рентної плати за вищевказаний період.

Отже, станом на сьогодні, податковий борг з основного зобов'язання з рентної плати за період III кварталу 2015 року по 19.09.2017 року не може обліковуватись за Відповідачем, оскільки всі платежі з рентної плати, здійснені ПАТ "Укрнафта" протягом відповідних періодів останнього кварталу 2015 року та упродовж 2018 року, в силу абз. 1 п. 87.9 ст. 87 Податкового кодексу України незалежно від їх призначення направляються контролюючим органом в погашення податкового боргу. Розмір сплачених ПАТ "Укрнафта" протягом вищенаведеного періоду коштів рентної плати значно перевищує заявлену до стягнення суму основного зобов'язання з рентної плати, а тому податковий борг з рентної плати за користування надрами в частині самостійно задекларованих зобов'язань за ПАТ "Укрнафта" за вищевказаний період не може обліковуватись.

Оцінюючи доводи Позивача щодо стягнення штрафних санкцій у сумі 2 973 221,47 грн., які виникли за результатами акту камеральної перевірки від 10.02.2017 №93/1202/00135390 з питання порушення Відповідачем термінів сплати рентної плати за користування надрами за видобування нафти та природного газу від 03.03.2017 № 0002941202; № 0002921202, № 0002901202 та включені до суми податкового боргу, заявленого до стягнення у цій справі, суд зазначає наступне.

Матеріалами справи підтверджується, що в провадженні Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.08.2018 перебуває справа №826/12529/18, предметом розгляду якої є визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 03.03.2017 №0002941202, № 0002921202, №0002901202.

Відповідно до п. 14.1.175. ст. 14 ПК України податковим боргом є сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Грошовим зобов'язанням в розумінні п. 14.1.39 ст. 14 ПК України є, зокрема, сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до п. 56.18 ст. 56 ПК України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.

При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Беручи до уваги факт оспорювання ПАТ "Укрнафта" до Окружного адміністративного суду міста Києва податкових повідомлень-рішень, якими визначено суму штрафу - 2 973 221,47 грн, грошове зобов'язання у цій частині не є узгодженим.

Водночас, як було встановлено раніше відповідно до заяви про уточнення позовних вимог, Позивач включив суми штрафів за вказаними податковими повідомленнями-рішеннями до загальної суми податкового боргу, заявленого до стягнення. У зв'язку з вищевикладеним, в силу приписів п. 14.1.175. ст. 14 ПК України, відповідно до яких податковий борг формують виключно узгоджені грошові зобов'язання, станом на сьогодні відсутні підстави для стягнення включених до суми податкового боргу та визначених Позивачем на підставі податкових повідомлень-рішень від 03.03.2017 № 0002941202, від 03.03.2017 № 0002921202 та від 03.03.2017 №0002901202 несплачені штрафні санкції за порушення термінів сплати грошових зобов'язань в сумі 2 973 221,47 грн.

Крім того, надаючи оцінку доводам Відповідача щодо необґрунтованості заявленої до стягнення Позивачем суми нарахованої пені, суд вважає за необхідне зазначити таке.

В силу положень пп. 258.2.1 п. 258.2, пп. 258.1.2 п. 258.1 ст.258 ПК України контроль за правильністю обчислення, своєчасністю і повнотою справляння рентної плати здійснюють контролюючі органи. На суму податкових зобов'язань з рентної плати, що нарахована платником рентної плати за податковий (звітний) період, але не сплачена протягом 10 календарних днів, що настають за останнім календарним днем граничного строку подання податкової декларації, нараховується пеня в порядку, встановленому розділом II цього Кодексу.

Зі змісту адміністративного позову, наданих Позивачем довідок про суму податкового боргу та даних зворотних боків інтегрованих карток платника вбачається, що нарахування пені здійснювалося контролюючим органом в автоматичному режимі. Зазначене посилання не виключає дотримання правил нарахування та погашення пені за несвоєчасно сплачені суми платежів, що контролюються органами ДФС та можливості їх дослідити судом.

У розумінні пп.14.1.162 п.14.1 ст.14 ПК України пеня - це сума коштів у вигляді відсотків, нарахована на суми грошових зобов'язань у встановлених цим Кодексом випадках та не сплачена у встановлені законодавством строки.

Пеня нараховується після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу. Нарахування пені розпочинається: а) при самостійному нарахуванні суми грошового зобов'язання платником податків - після спливу 90 днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного цим Кодексом; б) при нарахуванні суми грошового зобов'язання контролюючими органами - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного у податковому повідомленні-рішенні згідно із цим Кодексом (пп. 129.1.1. п. 129.1 ст. 129 ПК України).

Відповідно до пп. 129.3.1 п. 129.3 ст. 129 Податкового кодексу нарахування пені закінчується у день зарахування коштів на відповідний рахунок органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, та/або в інших випадках погашення податкового боргу та/або грошових зобов'язань.

За правилами п. 129.4. ст. 129 ПК України пеня, визначена підпунктом 129.1.1 пункту 129.1 цієї статті, нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті.

Додатково порядок нарахування та погашення пені за несвоєчасно сплачені суми платежів, що контролюються органами ДФС визначено в п. 7 розділу Ш Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 07 квітня 2016 року № 422 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20 травня 2016 р. за № 751/28881.

Водночас, аналіз змісту даних зворотних боків інтегрованих карток платника (т. 1 а.с. 30-84) дає підстави для висновку, що податковим органом не дотримано зазначеного порядку, та, оскільки надані докази не надають можливості перевірки кінцевих сум, ГУ ДФС у Дніпропетровській області не доведено правомірність нарахування пені.

Результати нарахування пені в автоматичному режимі, що відображені на зворотному боці інтегрованої картки платника та у додатково наданих Позивачем розрахунках, не надають можливість встановити базу для нарахування пені, тобто на які саме прострочені сплатою грошові зобов'язання (за які періоди 2015-2017) пеню нараховано. Зі змісту наданої на вимогу суду доказів про дати виникнення заборгованості платника податку по сплаті рентної плати станом та порядку нарахування пені, Позивачем надано довідки про дати виникнення заборгованості ПАТ "Укрнафта" перед бюджетом станом на 01.12.2017 (довідка про дати виникнення заборгованості перед бюджетом ПАТ "Укрнафта" станом на 01.12.2017 з плати за користування надрами для видобування природного газу - Новомосковський район; довідка про дати виникнення заборгованості перед бюджетом ПАТ "Укрнафта" станом на 01.12.2017 з плати за користування надрами для видобування нафти - Новомосковський район; довідка про дати виникнення заборгованості перед бюджетом ПАТ "Укрнафта" станом на 01.12.2017 з плати за користування надрами для видобування нафти- Магдалинівський район; довідка про дати виникнення заборгованості перед бюджетом ПАТ "Укрнафта" станом на 01.12.2017 з плати за користування надрами для видобування природного газу - Магдалинівський район), з яких вбачається, що борг нараховано по пені «невизначений документ № AUTOPEN…з 19.11.2015 по …..[відсутні відомості]», «Нараховано пені ІКП на борг мин.р. (п.п.129.1 ст.129 ПКУ) невизначений документ №AUTOPEN…з 21.05.2015 по …..[відсутні відомості]». Такі ж самі записи в частині нарахування пені містять й інші наявні у матеріалах справи зворотні боки інтегрованої картки платника податку. Тобто, зворотній бік інтегрованої картки платника податку не містить інформацію щодо того, на податковий борг за які періоди 2015-2017 пеню нараховано. У свою чергу, відсутність підтвердження належними та допустимими доказами правильності нарахування пені виключає можливість задоволення позовних вимог про стягнення коштів.

Крім того, як вбачається з наявних у матеріалах справи пояснень Позивача, довідок про податковий борг, а також зворотних боків інтегрованої картки платника, Позивач за рахунок здійснених ПАТ "Укрнафта" платежів з рентної плати здійснював погашення пені до погашення боргу з основного зобов'язання з рентної плати.

Водночас, згідно п. 131.2 ст. 131 ПК України при погашенні суми податкового боргу (його частини) кошти, що сплачує такий платник податків, у першу чергу зараховуються в рахунок податкового зобов'язання. У разі повного погашення суми податкового боргу кошти, що сплачує такий платник податків, в наступну чергу зараховуються у рахунок погашення штрафів, в останню чергу зараховуються в рахунок пені.

Якщо платник податків не виконує встановленої цим пунктом черговості платежів або не визначає її у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеного порядку), контролюючий орган самостійно здійснює такий розподіл такої суми у порядку, визначеному цим пунктом.

Отже, коли контролюючий орган самостійно розподіляє кошти, що сплачує платник податків, виконуючи грошове зобов'язання або сплачуючи податковий борг, в першу чергу погашається податковий борг з основного зобов'язання, після цього погашаються штрафні (фінансові) санкції, за тим - нарахована пеня. Не підлягає погашенню пеня перед погашенням податкового боргу з основного зобов'язання.

Зміст наданої Позивачем заяви про уточнення позовних вимог свідчить, що пеня, нарахована на основне зобов'язання з рентної плати (за кожним видом корисних копалин), зменшувалась, при цьому основне зобов'язання з рентної плати за кожним видом корисних копалин, на яке пеню нараховано, проводжувало існувати.

Тобто, всупереч наведеному порядку черговості погашення податкового боргу, ГУ ДФС у Дніпропетровській області використовувала здійснені ПАТ "Укрнафта" платежі з рентної плати для одночасного погашення і суми податкового боргу з основного зобов'язання, і суми нарахованої пені, що не узгоджується з наведеними вище вимогами п. 131.2. ст. 131 ПК України.

Крім того, суд вважає за необхідне зауважити, що відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Згідно з частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України) доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За приписами ст. 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно положень ст. 75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Не зважаючи на те, що суд дослідив зміст доказу наданого позивачем та поіменованого, як зворотній бік інтегрованих карток платника (т. 1 а.с. 30-84), суд зазначає наступне.

За змістом розділу І, п. 1 розділу П Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 07 квітня 2016 року № 422 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20 травня 2016 р. за № 751/28881 оперативний облік податків і зборів, митних та інших платежів до бюджету, єдиного внеску здійснюється органами ДФС в інформаційній системі органів ДФС.

Інформаційна система органів ДФС після відображення облікової операції забезпечує автоматичне проведення в інтегрованій картці платника (ІКП) розрахункових операцій.

Таким чином інтегрована картка платника існує у вигляді електронного документу, обіг яких врегульовано Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг" № 851-IV від 22.05.2003 р. Паперового оригіналу, який можливо скопіювати, перетворивши в паперову копію, не існує.

Копією документа на папері для електронного документа є візуальне подання електронного документа на папері, яке засвідчене в порядку, встановленому законодавством (ч. 6 ст. 7 Закону).

Порівняння засвідчувальноого напису на поданому доказі з вимогами порядку, який визначено Постановою КМ України "Про затвердження Порядку засвідчення наявності електронного документа (електронних даних) на певний момент часу" № 680 від 26.05.2004 р. дає підстави стверджувати, що паперовий доказ одержано позивачем з порушенням порядку, встановленого законом.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає позов таким, що не підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 2, 6, 72-77, 90, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Р.О. Арсірій