Decision № 76796836, 27.09.2018, District Administrative Court of Kyiv

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

27 вересня 2018 року № 826/7666/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Келеберди В.І., розглянувши у порядку спрощеного провадження адміністративну справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Гіпро»

до Державної фіскальної служби України

треті особи без самостійних вимог: Державна казначейська служба України

товариство з обмеженою відповідальністю «Будлідер»

про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

Обставини справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Гіпро» (01054, місто Київ, вулиця Гоголевська, 22-24, офіс 203-Б, код ЄДРПОУ: 35086385) (далі - Позивач) подало до Окружного адміністративного суду міста Києва (далі - суд) позов до Державної фіскальної служби України (04053, місто Київ, площа Львівська, 8, код ЄДРПОУ: 39292197) (далі - Відповідач), треті особи без самостійних вимог: Державна казначейська служба України (01601, місто Київ, вулиця Бастіонна, 6, код ЄДРПОУ: 39292197) (далі - третя особа 1), товариство з обмежено відповідальністю «Будлідер» (33016, місто Рівне, вулиця Фабрична, 2, код ЄДРПОУ: 37191430) (далі - третя особа 2) та з урахуванням уточненої позовної заяви просить суд:

Визнати протиправною бездіяльність Державної фіскальної служби України що виразилась у не скасуванні/у не виключенні з Системи електронного адміністрування податку на додану вартість, тридцяти двох податкових накладних, а саме:

від 28 грудня 2016 року:

№ 188 реєстраційний № 9262579118 на суму 265 635,72 гривень у тому числі ПДВ 44 272,62 гривень;

№ 189 реєстраційний № 9262579326 на суму 196 080,00 гривень у тому числі ПДВ 32 680,00 гривень;

№ 190 реєстраційний № 9262579337 на суму 240 000,00 гривень у тому числі ПДВ 40 000,00 гривень;

№ 191 реєстраційний № 9262579358 на суму 894 000, гривень у тому числі ПДВ 149 000,00 гривень;

№ 192 реєстраційний № 9262582836 на суму 133 200,00 гривень у тому числі ПДВ 22 200,00 гривень;

№ 193 реєстраційний № 9262582770 на суму 141 000,00 гривень у тому числі ПДВ 23 500,00 гривень;

№ 194 реєстраційний № 9262582796 на суму 117 000,00 гривень у тому числі ПДВ 19 500,00 гривень;

№ 195 реєстраційний № 9262582753 на суму 120 000,00 гривень у тому числі ПДВ 20 000,00 гривень;

№ 196 реєстраційний № 9262582745 на суму 153 120,00 гривень у тому числі ПДВ 25 520,00 гривень;

№ 197 реєстраційний № 9262582750 на суму 160 800,00 гривень у тому числі ПДВ 26 800,00 гривень;

№ 198 реєстраційний № 9262582726 на суму 29 700,000 гривень у тому числі ПДВ 49 600,00 гривень;

№ 199 реєстраційний № 9262582698 на суму 18 720,00 гривень у тому числі ПДВ 3 120,00 гривень;

№ 200 реєстраційний № 9262579170 на суму 223 644,00 гривень у тому числі ПДВ 37 274,00 гривень;

№ 201 реєстраційний № 9262582295 на суму 67 800,00 гривень у тому числі ПДВ 11 300,00 гривень;

№ 202 реєстраційний № 9262582271 на суму 74 400,00 гривень у тому числі ПДВ 12 400,00 гривень;

№ 203 реєстраційний № 9262582263 на суму 54 364,02 гривень у тому числі ПДВ 9 060,67 гривень;

№ 204 реєстраційний № 9262582232 на суму 11 520,00 гривень у тому числі ПДВ 1 920,00 гривень;

№ 205 реєстраційний № 9262582163 на суму 5 680,80 гривень у тому числі ПДВ 946,80 гривень;

№ 206 реєстраційний № 9262582195 на суму 121 111,20 гривень утому числі ПДВ 20 185,20 гривень;

№ 207 реєстраційний № 9262582179 на суму 103 200,00 гривень у тому числі ПДВ 17 200,00 гривень;

№ 208 реєстраційний № 9262582146 на суму 150 000,00 гривень у тому числі ПДВ 25 000,00 гривень;

№ 209 реєстраційний № 9262582125 на суму 115 800,00 гривень у тому числі ПДВ 19 300,00 гривень;

та від 29 грудня 2018 року:

№ 188 реєстраційний № 9262582079 на суму 986 850,00 гривень у тому числі ПДВ 164 475,00 гривень;

№ 189 реєстраційний № 9262582054 на суму 833 400,00 гривень у тому числі ПДВ 138 900,00 гривень;

№ 190 реєстраційний № 9262582067 на суму 904 200,48 гривень у тому числі ПДВ 150 700,08 гривень;

№ 191 реєстраційний № 9262582033 на суму 952 278,48 гривень утому числі ПДВ 158 713,08 гривень;

№ 192 реєстраційний № 9262581947 на суму 944 400,00 гривень у тому числі ПДВ 157 400,00 гривень;

№ 193 реєстраційний № 9262581991 на суму 1 003 903,45 гривень у тому числі ПДВ 167 317,24 гривень;

№ 194 реєстраційний № 9262581962 на суму 778 000 ,80 гривень утому числі ПДВ 129 666,80 гривень;

№ 195 реєстраційний № 9262581931 на суму 911 600,88 гривень утому числі ПДВ 151 933,48 гривень;

№ 196 реєстраційний № 9262581937 на суму 996 750,09 гривень утому числі ПДВ 166 125,15 гривень;

№ 197 реєстраційний № 9262581914 на суму 927 750,60 гривень у тому числі ПДВ 154 625,10 гривень,

які потрапили на сервер Державної фіскальної служби України 11 січня 2017 року у період часу з 21:08 по 21.18 (на протязі 11 хвилин) через комп'ютерну мережу, з ІР-адреси 91.105.238.22, яка знаходиться на території Російської Федерації у місті Москва, з електронної поштової скриньки Teleprogramma348@i.ua, на загальну суму 12 903 811,32 гривень, у тому числі ПДВ - 2 150 635,22 гривень;

Зобов'язати Державну фіскальну службу України скасувати/виключити з Системи електронного адміністрування податку на додану вартість тридцять дві податкові накладні, а саме: від 28 грудня 2016 року, реєстраційні № 9262579118, 9262579326, 9262579337, 9262579358, 9262582836, 9262582770, 9262582796, 9262582753, 9262582745, 9262582750, 9262582726, 9262582698, 9262579170, 9262582295, 9262582271, 9262582263, 9262582232, 9262582163, 9262582195, 9262582179, 9262582146, 9262582125, та від 29 грудня 2018 року реєстраційні № 9262582079, 9262582054, 9262582067, 9262582033, 9262581947, 9262581991, 9262581962, 9262581931, 9262581937, 9262581914 які потрапили на сервер Державної фіскальної служби України 11 січня 2017 року у період часу з 21:08 по 21.18 (на протязі 11 хвилин) через комп'ютерну мережу, з ІР-адреси 91.105.238.22, яка знаходиться на території Російської Федерації у місті Москва, з електронної поштової скриньки Teleprogramma348@i.ua, на загальну суму 12 903 811,32 гривень, у тому числі ПДВ - 2 150 635,22 гривень.

Позовні вимоги обґрунтовано бездіяльністю відповідача щодо незабезпечення скасування/виключення з Системи електронного адміністрування податку на додану вартість 32 податкових накладних, які подано від імені товариства невстановленими особами, та потрапили на сервер Державної фіскальної служби України 11 січня 2017 року у період часу з 21:08 по 21.18 (на протязі 11 хвилин) через комп'ютерну мережу, з ІР-адреси 91.105.238.22, яка знаходиться на території Російської Федерації у місті Москва, з електронної поштової скриньки Teleprogramma348@i.ua, на загальну суму 12 903 811,32 гривень, у тому числі ПДВ - 2 150 635,22 гривень, чим порушено права та законні інтереси позивача.

Ухвалою суду від 24 травня 2018 року позовну заяву позивача залишено без руху та надано десятиденних строк з дня отримання ухвали на усунення недоліків позовної заяви.

На виконання вимог ухвали 04 червня 2018 року представником позивача через канцелярію суду подано уточнену позовну заяву з уточненою заявою про поновлення строку звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 13 червня 2018 року відкрито провадження у справі №826/7666/18 (далі - справа), з розглядом у порядку спрощеного позовного провадження (без повідомлення (виклику) сторін). Водночас встановлено відповідачу п'ятиденний строк на подання заперечень проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, а також п'ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали для подання відзиву на позовну заяву..

Згідно зі статтею 262 КАС України розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Відповідач проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві, який долучено до матеріалів справи та в якому зазначається, що податкові накладені зареєстровані відповідно до вимог чинного законодавства, про що платнику надіслано квитанцію № 1. Окрім того, чинним законодавством не передбачено можливості вилучення податкових накладних з ЄРПН.

Позивачем разом із позовною заявою подано до суду клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на звернення до суду яке обґрунтовано тим, що позивач про порушення його прав та законних інтересів дізнався 20 січня 2017 року. Зважаючи на те, що чинне законодавством України не зобов'язує позивача вдаватися одразу за судовим заходів, позивач вживав заходи щодо позасудового відновлення порушених його прав та вважав, що такі дії призведуть до позитивних результатів. Про відсутність дієвого захисту прав та інтересів з боку державних органів та про необхідність відновлення прав саме в судовому порядку позивач дізнався 01 лютого 2018 року, отримавши через свого представника постанову правоохоронного органу від 26 серпня 2017 року про закриття кримінального провадження.

Відповідно до положень частин першої та другої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Враховуючи відсутність відомостей, які б спростовували доводи позивача в частині зазначених ним причин пропущення строку звернення до суду, суд визнає їх поважними та поновлює позивачу строк звернення до адміністративного суду із даним позовом.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що адміністративний позов задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Обставини встановлені судом.

Невідомі особи 11 січня 2017 року у період часу з 21:08 по 21.18 (на протязі 11 хвилин) через комп'ютерну мережу, з ІР-адреси 91.105.238.22, яка знаходиться на території Російської Федерації у місті Москва, з електронної поштової скриньки Teleprogramma348@i.ua, від імені позивача сформували та надіслали на сервер Державної фіскальної служби України 52 підроблені податкові накладні з податку на додану вартість за грудень 2016 року, з яких 32 податкові накладні на загальну суму 12 903 811,32 гривень, у тому числі ПДВ - 2 150 635,22 гривень були неправомірно прийняті (пропущені) і імпортовані у систему електронного адміністрування податку на додану вартість.

По зазначених підроблених, безтоварних і безгрошових податкових накладних позивача зазначено продавцем, а невідоме позивачу товариство з обмеженою відповідальністю «Будлідер» зазначено як покупець (вигодонабувач).

Позивач зазначає, що при відсутності господарських операцій товариство «Будлідер» неправомірно отримано право на податковий кредит у сумі 2 150 635,22 гривень, тоді як у позивача виникло податкове зобов'язання з ПДВ на таку ж суму.

Позивач ніколи не купував та не продавав товари текстильної (код 46.41 КВЕД-2010), харчової (11.06 КВЕД-2010), промисловості і не виконував роботи на замовлення з реконструкції, ремонту, монтажу та благоустрою мереж, споруд та будівель (код 41.00, 42.12 КВЕД-2010), що зазначено у підроблених податкових накладних.

Жодних господарських (торгівельних) операцій та інших господарських стосунків позивач з товариством з обмеженою відповідальністю «Будлідер» не мав.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Гіпро» зареєстровано 26 квітня 2017 року у Шевченківському районі міста Києва з часу його створення та є платником податку на додану вартість, своє місцезнаходження та господарську діяльність не змінювало і здійснює господарську діяльність згідно зі статутними умовами за наступними напрямками:

код 46.73 КВЕД-2010-оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням (основний);

код 46.74 КВЕД-2010 - оптова торгівля залізними виробами, водопровідними і опалювальним устаткування і приладдям до нього;

код 77.32 КВЕД -2010 - надання в оренду будівельних машин і устаткування (опалубки та риштування).

Позивач є власником персонального комп'ютера з червня 2014 року на який встановлено програмне забезпечення «M.E.Doc», яке придбано у одному примірнику у товариства з обмеженою відповідальністю «Софт Солюшнз» та ним і обслуговується за відповідним договором, який щорічно переукладається.

Разом з тим, відповідно до Договору про надання послуг з обробки даних, постачання, видачі та обслуговування посилених сертифікатів відкритих ключів електронного цифрового підпису, який укладено з товариством з обмеженою відповідальністю «Центр сертифікацій ключів Україна» та який щорічно переукладається, генеральному директору Лопаті С.І. та головному бухгалтеру Алімовій Т.А. створено електронно-цифрові підписи.

Для активізації електронно-цифрових підписів позивач щорічно при переукладанні Договору передає на носії інформації, що використовує флеш-пам'ять для збереження даних та підключається до комп'ютера чи іншого пристрою через USB-порт згенеровані ключі до товариства з обмеженою відповідальністю «Центр сертифікацій ключів Україна» разом з іншими необхідними документами.

Роздруківкою скриншотів з комп'ютера позивача, статистична ІР-адреса 94.45.46.106 підтверджується вимкнення комп'ютера у період часу з 17:02:32 11 січня 2017 року до 10:12:14 12 січня 2017 року, а також місцезнаходження даного комп'ютера та комп'ютера з якого надсилались податкові накладні.

Зазначене підтверджується листом Державної фіскальної служби України від 30 березня 2017 року № 6574/6/99-99-09-01-01-15 в якому зазначено перелік підроблених податкових накладних із зазначенням відомостей щодо ІР-адрес та електронних поштових скриньок, за допомогою яких позивач ніби-то надавав податкові накладні у період часу з 16 грудня 2016 року по 15 січня 2017 року, а також довідками позивача від 05 лютого 2017 року № 8,9 (а.с. 41-54).

Таким чином, через несанкціоноване злочинне втручання у систему електронного адміністрування податку на додану вартість, у Єдиний реєстр податкових накладних, у позивача, поза його волею, та за відсутністю господарських операцій виникло податкове зобов'язання з ПДВ на суму 2 150 635,22 гривень.

Реєстрації податкових накладних вплинула на розмір податкових зобов'язань позивача з податку на додану вартість, який визначається відповідно до статті 200.1 Податкового кодексу України, як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду, і при позитивному значення підлягає сплаті до Державного бюджету у строки, що визначено статтею 57 Податкового кодексу України.

07 лютого 2017 року, з урахуванням вимог статті 192.1 Податкового кодексу України, позивач склад розрахунки коригування 32 фіктивних податкових накладних у вигляді їх повного виключення з Єдиного реєстру податкових накладних, які 09 лютого 2017 року направлено до Єдиного реєстру податкових накладних.

Розрахунки коригування можуть потрапити до Єдиного реєстру податкових накладних тільки після їх візування (покупцем/отримувачем, в даному випадку товариством з обмеженою відповідальністю «Будлідер» яке вважається реєстратором розрахунків коригування. Однак вони не були завізовані зазначеним товариством через безтоварність, а тому не потрапили до реєстру.

Позивач вважає, що електронне коригування можливо відповідачем лише у ручному режимі, що стало підставою для звернення від 23 січня 2017 року з листами № 4, 5, 6 до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління державної фіскальної служби у місті Києві, до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, до Державної фіскальної служби України з повідомленням-вимогою блокування зазначених податкових накладних та проведення перевірки несанкціонованого втручання у СЕА ПДВ (а.с. - 20-25).

Державні податкові інспекції у Шевченківському та Печерському районах Головного управління державної фіскальної служби у місті Києві листами повідомили позивача про відсутність відповідних повноважень з одночасним роз'ясненням на звернення до Державної фіскальної служби України та правоохоронних органів (а.с - 26-30).

Державною фіскальною службою України лист позивача скеровано на розгляд до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській та Рівненській областях (а.с. - 31), якими надано позивачу відповідь з роз'ясненням чинного законодавства (а.с. - 32-36).

27 лютого 2018 року позивач звернувся до відповідача з вимогою-перензією про проведення коригування в СЕА ПДВ обліку податку на додану вартість і податкових накладних по фіктивних господарських операціях (безтоварних і безгрошових), які було проведено від імені позивача у грудні 2016 року і потрапили у звітність по ПДВ за січень 2017 року, а також виключення 32 податкових накладних зарахувавши суму ПДВ на ПДВ-рахунок позивача, який відкрито у Державній казначейській службі України (а.с. - 55-59).

На момент звернення позивача до суду з зазначеною позовною заявою, вказана вимога-претензія а також неодноразові нагадування відповідачем не було розглянуто.

Лише 18 червня 2017 року відповідачем надано відповідь із роз'ясненням чинного законодавства (а.с. - 130, 138-140).

Окрім того, 05 березня 2018 року позивач звернувся до відповідача із запитом про надання письмової податкової консультації щодо процедури виключення з обліку 32 податкових накладних, яку відповідачем було залишено без розгляду по суті, оскільки порушені питання знаходяться поза межами практичного застосування норм податкового законодавства та роз'ясненням права на звернення до суду для вирішення зазначеного питання (а.с. - 60-64).

Водночас позивач з січня 2017 року звертається до правоохоронних органів України з заява про вчинення злочинів, та за фактами незаконної реєстрації невідомими особами податкових накладних від імені позивача в Єдиному реєстрів податкових накладних органами Національної поліції України зареєстровано кримінальні провадження та здійснюються досудові розслідування за фактом шахрайства. Разом з тим, вказані звернення позитивних результатів, на даний час, не дали (а.с - 65-79, 113-117).

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду з метою захисту та відновлення порушених прав та інтересів.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд прийшов до наступних висновків.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Статтею 13 Конвенції передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України)(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Так, пунктом 6.1 статті 6 ПК України встановлено, що податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

Підпунктом 14.1.60 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що єдиний реєстр податкових накладних - реєстр відомостей щодо податкових накладних та розрахунків коригування, який ведеться центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, в електронному вигляді згідно з наданими платниками податку на додану вартість електронними документами.

Відповідно до підпункту 16.1.2 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків і зборів.

Згідно з підпунктом 16.1.3 пункту16.1 статті16 ПК України, платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи (підпункт 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України).

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу);

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно з пунктом 201.4 статті 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до пункту 201.6 статті 201 ПК України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та в реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Відповідно до вимог пункту 201.7 статті 201 ПК України, податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Пунктом 201.8 статті 201 ПК України передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем.

Покупцю товарів/послуг податкова накладна/розрахунок коригування можуть бути надані продавцем таких товарів/послуг в електронній формі з дотриманням вимог законодавства щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.

З метою отримання продавцем зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунку коригування, що підлягає реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних покупцем, такий продавець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та розрахунок коригування в електронному вигляді. Такий розрахунок коригування вважається зареєстрованим в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими продавцем.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин.

Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання.

Платник податку має право зареєструвати податкову накладну та/або розрахунок коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, в якій загальна сума податку не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу.

Якщо сума, визначена відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу, є меншою, ніж сума податку в податковій накладній та/або розрахунок коригування, які платник повинен зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних, то платник зобов'язаний перерахувати потрібну суму коштів із свого поточного рахунку на свій рахунок в системі електронного адміністрування податку на додану вартість.

Згідно з пунктом 192.1 статті 192 ПК України, якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Розрахунок коригування, складений постачальником товарів/послуг до податкової накладної, яка видана їх отримувачу - платнику податку, підлягає реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних:

постачальником (продавцем) товарів/послуг, якщо передбачається збільшення суми компенсації їх вартості на користь такого постачальника або якщо коригування кількісних та вартісних показників у підсумку не змінює суму компенсації;

отримувачем (покупцем) товарів/послуг, якщо передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, для чого постачальник надсилає складений розрахунок коригування отримувачу.

Розрахунки коригування, складені платником податку до податкових накладних, що не видаються отримувачу, що складені до 1 лютого 2015 року, а також складених під час отримання послуг від нерезидента, місцем постачання яких визначено митну територію України, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних таким платником податку.

Розрахунок коригування до податкової накладної складається також у випадку виправлення помилок, допущених при складанні податкової накладної, у тому числі не пов'язаних із зміною суми компенсації вартості товарів/послуг.

Отже, для коригування кількісних і вартісних показників до податкових накладних отримувач (покупець) товарів/послуг повинен зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунки коригування.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення обов'язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Виявлення розбіжностей даних податкової декларації та даних Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення контролюючими органами документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.

У разі порушення продавцем/покупцем товарів/послуг порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування покупець/продавець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого продавця/покупця. Таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або порушено порядок її заповнення та/або порядок реєстрації в Єдиному реєстрі. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Надходження такої заяви із скаргою є підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки зазначеного продавця для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з податку за такою операцією.

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджено наказом Міністерства доходів і зборів України від 14 січня 2014 року № 10.

Разом з тим, механізм внесення відомостей, що містяться у податковій накладній та/або розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до неї (далі - податкова накладна та/або розрахунок коригування), до Єдиного реєстру податкових накладних (далі - Реєстр), звіряння даних, що містяться у виданих платникам податку на додану вартість - отримувачам (покупцям) товарів (послуг) податковій накладній та/або розрахунку коригування, з відомостями, які містяться у Реєстрі визначено Порядком ведення Єдиного реєстру податкових накладних, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року № 1246 (далі - Порядок).

Пунктом 1 Порядку передбачено, що подання податкової накладної та/або розрахунок коригування Державній податковій службі в електронній формі здійснюється відповідно до Порядку підготовки і подання податкових документів в електронній формі засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженого Державною податковою службою.

Відповідно до пункту 7 Порядку, після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронній формі до ДФС здійснюється їх розшифрування, перевіряється електронний цифровий підпис, визначається відповідність електронного документа Формату (стандарту), затвердженому в установленому порядку, та у разі відсутності причин для відмови проводиться їх реєстрація.

Підпунктом 5 пункту 9 Порядку передбачено, що причиною відмови у прийнятті податкової накладної та/або розрахунку коригування до реєстрації є, зокрема, порушення вимог, установлених пунктом 201.1 статті 201 та/або пункту 192.1 статті 192 ПК України.

Наказом Державної податкової адміністрації України від 10 квітня 2008 року № 233 затверджено Інструкцію з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку (далі - Інструкція) (яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, тобто реєстрації податкових декларацій).

Податкові документи в електронному вигляді можуть бути надіслані до органів державної податкової служби засобами телекомунікаційного зв'язку за звітні періоди у терміни, визначені законодавством для відповідних документів у паперовій формі (пункт 1 розділу ІІІ Інструкції).

Платник податків здійснює формування та подання податкових документів в електронному вигляді відповідно до законодавства із застосуванням спеціалізованого програмного забезпечення формування податкових документів, засобами криптографічного захисту інформації, керуючись цією Інструкцією та договором (пункт 1 розділу ІІ Інструкції).

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ Інструкції для подання податкових документів до органів ДПС в електронному вигляді платник податків повинен мати:

спеціалізоване програмне забезпечення для формування податкових документів в електронному вигляді у затвердженому форматі (стандарті);

доступ до мережі Інтернет та можливість відправлення/приймання електронних повідомлень по електронній пошті;

засіб КЗІ (сумісний за форматами даних із засобами КЗІ, що використовуються в органах ДПС);

чинні посилені сертифікати відкритих ключів, сформованих акредитованим центром сертифікації ключів для платника податків та уповноважених посадових осіб платника податків, підписи яких є обов'язковими для податкової звітності у паперовій формі.

З аналізу викладеного вбачається, що платник податку може подати податкову накладну та/або розрахунок коригування до контролюючого органу в електронній формі виключно засобами телекомунікаційного зв'язку, за умови, що з контролюючим органом укладено договір про визнання електронних документів, а також проведено обмін посиленими сертифікатами відкритих ключів, сформованими акредитованими центрами сертифікації ключів.

Відповідно до пункту 5 розділу ІІІ Інструкції платник податків:

5.1 отримує в будь-якому включеному до системи подання податкових документів в електронному вигляді акредитованому центрі сертифікації ключів посилені сертифікати відкритих ключів посадових осіб юридичної особи, що мають право підпису (керівника, бухгалтера), та печатку юридичної особи. Платник податків фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності може обмежитись одним ключем ЕЦП. Особисті ключі знаходяться на ключових (електронних) носіях, що зберігаються в таємниці;

5.2 отримує в органі ДПС за місцем реєстрації або на WEB-сайті ДПА чи регіональної ДПА текст примірного договору про визнання електронних документів (додаток 1), безкоштовне спеціалізоване програмне забезпечення формування та подання до органів ДПС податкових документів в електронному вигляді;

5.3 ознайомившись з редакцією договору, заповнює необхідні реквізити, у тому числі вписує свою електронну адресу, підписує та скріплює печаткою два примірники договору (для фізичної особи суб'єкта підприємницької діяльності за наявності печатки);

5.4 надає до органу ДПС за місцем реєстрації підписані та скріплені печаткою два примірники договору та посилені сертифікати відкритих ключів на електронному носії;

5.5 після підписання договору в органі ДПС за місцем реєстрації отримує один примірник договору. При цьому ставить підпис у журналі обліку договорів про визнання електронних документів (додаток 2) для засвідчення того, що платнику податків було повернуто його примірник договору.

Відповідно до пункту 7 розділу ІІ та підпунктів 7.3, 7.6 розділу ІІІ Інструкції підставою для прийняття податкового документа в електронному вигляді є:

його відповідність затвердженому формату (стандарту);

підтвердження ЕЦП платника податків та його посадових осіб, підписи яких є обов'язковими для звітів в паперовій формі за умов встановлених в статтею 3 Закону України «Про електронний цифровий підпис»;

чинність відповідного посиленого сертифіката ключа під час накладання ЕЦП (підтверджується за допомогою позначки часу, отриманої від акредитованого центру сертифікації ключів, або якщо до моменту одержання електронного документа строк дії відповідного сертифіката не був закінчений або відповідний сертифікат не був скасований/блокований).

Подання електронних документів засобами телекомунікаційного зв'язку до контролюючих органів здійснюється відповідно до вимог ПК України, з урахуванням норм Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» від 22 травня 2003 року № 851-IV а також Закону України «Про електронний цифровий підпис» від 22 травня 2003 року № 852- IV, а також Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, яку затверджено наказом Державної податкової адміністрації України від 10 квітня 2008 року № 233, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 квітня 2018 року за № 320/15011, на підставі договорів про визнання електронних документів.

Відповідно до вказаних норм, договір про визнання електронних документів укладається між платником податків та контролюючим органом за основним місцем обліку і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до закінчення строку чинності посилених сертифікатів відкритих ключів.

Постачальник складає податкову накладну та/або розрахунок коригування у форматі (відповідно до стандарту), затвердженому в установленому порядку, з використанням спеціалізованого програмного забезпечення (пункт 5 Порядку).

Після складення податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронній формі на них накладається електронний цифровий підпис посадових осіб постачальника (продавця) у такому порядку: першим - електронний цифровий підпис головного бухгалтера (бухгалтера) або електронний цифровий підпис керівника; другим - електронний цифровий підпис, що є аналогом відбитка печатки постачальника (продавця) (за наявності).

За відсутності у постачальника (продавця) посади бухгалтера електронні цифрові підписи посадових осіб платника податку накладаються у такому порядку: першим - електронний цифровий підпис керівника; другим - електронний цифровий підпис, що є аналогом відбитка печатки постачальника (продавця) (за наявності).

Відповідно до пункту 6 Порядку після накладення електронного цифрового підпису платник податку здійснює шифрування податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронній формі та надсилає їх ДФС засобами телекомунікаційного зв'язку з урахуванням вимог Законів України «Про електронний цифровий підпис» та «;Про електронні документи та електронний документообіг». Примірник податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронній формі зберігається у платника податку.

Після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронній формі до ДФС здійснюється їх розшифрування, перевіряється електронний цифровий підпис, визначається відповідність електронного документа формату (стандарту), затвердженому в установленому порядку, та у разі відсутності причин для відмови проводиться їх реєстрація (пункт 7 Порядку).

Окрім того, відповідно до розділу 3 Договору про надання послуг електронного цифрового підпису, затвердженого наказом інформаційно-довідкового департаменту Міністерства доходів і зборів України від 10 червня 2014 року № 50, особа, що приєдналась до Договору про надання послуг електронно-цифрового підпису шляхом підписання заяви-приєднання, зобов'язується, у тому числі:

Зберігати особистий ключ у таємниці та у спосіб, що унеможливлює ознайомлення з ним інших осіб;

Не розголошувати та не повідомляти іншим особам пароль доступу до особистого ключа та ключову фразу голосової автентифікації;

Негайно інформувати інформаційно-довідковий департамент Міндоходів про факт компрометації особистого ключа;

Не використовувати особистий ключ у разі його компрометації.

Згідно з пунктом 8 Порядку для підтвердження прийняття податкової накладної та/або розрахунку коригування до реєстрації платникові податку, який здійснює реєстрацію, видається квитанція в електронній формі, у якій наводяться реквізити зазначених документів, відповідність електронного документа формату (стандарту), затвердженому в установленому порядку, результати перевірки електронного цифрового підпису, інформація про постачальника (продавця) товарів (послуг), дата і час прийняття, реєстраційний номер, податковий період, за який подається податкова накладна та/або розрахунок коригування. Квитанція, на яку накладається електронний цифровий підпис ДФС, підлягає шифруванню та надсилається платникові податку, який здійснює реєстрацію, засобами телекомунікаційного зв'язку. Примірник квитанції в електронній формі зберігається у ДФС.

Пунктом 9 Порядку визначено, що причиною відмови у прийнятті податкової накладної та/або розрахунку коригування до реєстрації є:

1) наявність помилок під час заповнення податкової накладної;

2) відсутність в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується;

3) факт реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами;

4) порушення вимог щодо наявності суми податку, обчисленої відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 Податкового кодексу України (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 р.);

5) порушення вимог, установлених пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 Податкового кодексу України.

Квитанція, на яку накладається електронний цифровий підпис ДФС, підлягає шифруванню та надсилається протягом операційного дня платникові податку засобами телекомунікаційного зв'язку. Примірник квитанції в електронній формі зберігається в ДФС.

Із матеріалів справи вбачається, що 11 січня 2017 року засобами телекомунікаційного зв'язку надійшли для реєстрації 32 податкових накладних позивача від 28 та 29 грудня 2016 року, які прийняті центральним порталом прийому звітності Державної фіскальної служби України.

Факт одержання зазначених 32 податкових накладних від 28 та 29 грудня 2016 року від імені позивача в електронному вигляді підтверджено квитанцією № 1 про реєстрацію податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних.

На податкові накладні накладено електронні цифрові підписи відповідно до вимог діючого законодавства.

Зважаючи на підтвердження електронного цифрового підпису посадової особи позивача та чинність посиленого сертифіката ключа під час накладання електронного цифрового підпису, вказані обставини стали підставою для прийняття вищезазначених 32 податкових накладних в електронному вигляді до баз даних Державної фіскальної служби України.

Оскільки, що на момент отримання відповідачем податкових накладних сертифікати електронних цифрових підписів посадових осіб позивача, якими були підписані такі накладні, мали статус чинних та були заповнені всі реквізити податкових накладних, Державна фіскальна служба України не мала передбачених законодавством підстав для відмови в реєстрації надісланих податкових накладних, оскільки при прийнятті податкових накладних відповідач не здійснює перевірку правомірності видачі електронних цифрових підписів, а лише перевіряє їх наявність та чинність відповідних сертифікатів.

Окрім того, прийняття чи неприйняття податкових накладних надісланих засобами електронного зв'язку відбувається на автоматичному рівні з урахуванням особливостей електронного документообігу. Вказані обставини не залежать від будь-яких дій відповідача, оскільки проводяться виключно програмним забезпеченням.

Суд зауважує, що відповідач не наділений повноваженнями щодо вилучення зареєстрованих від імені позивача податкових накладних, оскільки нормами чинного законодавства України не передбачено механізму вилучення незаконних або помилково направлених засобами електронного зв'язку податкових накладних, які вже зареєстровано у Єдиному реєстрі податкових накладних.

Із долучених до матеріалів справи документів вбачається, що відповідач неодноразово роз'яснював позивачу, що відновлення суми ліміту можливе лише в автоматичному режимі при реєстрації розрахунків коригування до податкових накладних платниками, на адресу яких були зареєстровані податкові накладні позивача, тобто лише товариством з обмеженою відповідальністю «Будлідер».

Податкові накладні виписані на ім'я відповідного контрагента, у даному випадку на Товариство з обмеженою відповідальністю «Будлідер», а скасування реєстрації податкових накладних, процедура якої, в своє чергу, не передбачена податковим законодавством, може порушити його інтереси.

Із системного аналізу викладеного, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, оскільки відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Позивачем не було надано суду достатніх та належних доказів на підтвердження правомірності заявлених позовних вимог. Натомість відповідачем під час судового розгляду доведено безпідставність та необґрунтованість заявлених позовних вимог.

Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Суд не може витребувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Відповідно до частин першої-четвертої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Із системного аналізу викладеного, а також наданих сторонами доказів, виходячи з меж заявлених вимог, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог у зв'язку з їх безпідставністю та необґрунтованістю.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволення позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Зважаючи на те. що суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, підстави для вирішення питання щодо відшкодування судових витрат також відсутні.

Керуючись статтями 2, 9, 19, 72-77, 90, 139, 143, 243-246, 255, 257-263 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва -

В И Р І Ш И В:

Відмовити у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Гіпро» (01054, місто Київ, вулиця Гоголевська, 22-24, офіс 203-Б, код ЄДРПОУ: 35086385) до Державної фіскальної служби України (04053, місто Київ, площа Львівська, 8, код ЄДРПОУ: 39292197), треті особи: Державна казначейська служба України (01601, місто Київ, вулиця Бастіонна, 6, код ЄДРПОУ: 39292197), Товариство з обмежено відповідальністю «Будлідер» (33016, місто Рівне, вулиця Фабрична, 2, код ЄДРПОУ: 37191430) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.

Підстави для вирішення питання про відшкодування судових витрат відсутні.

Відповідно до частини першої статті 293 КАС України, учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 255 КАС України, рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Підпунктом 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя В.І. Келеберда