Court decree № 76787359, 17.08.2018, Transcarpathia Oblast Court of Appeals

Справа № 305/1250/16-к

А П Е Л Я Ц І Й Н И Й С У Д З А К А Р П А Т С Ь К О Ї О Б Л А С Т І

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

17.08.2018 м. Ужгород

Апеляційний суд Закарпатської області в складі суддів: Животова Є.Г. (головуючого), Кожух О.А., Бисаги Т.Ю., за участі: секретаря судового засідання Костюк Л.А., прокурора Грапенюк В.М., підозрюваного ОСОБА_3, захисника - адвоката Олага О.М., розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді апеляційні скарги захисника Олага О.М. та прокурора Рахівського відділу Тячівської місцевої прокуратури Гайовича П.І. на ухвалу слідчого судді Рахівського районного суду Закарпатської області від 24.07.2018 про відмову у застосуванні щодо підозрюваного ОСОБА_3 запобіжного заходу у виді тримання під вартою та застосування іншого - у виді особистого зобов'язання.

Оскарженою ухвалою слідчого судді від 24.07.2018 застосовано запобіжний захід у виді особистого зобов'язання та відмовлено у задоволенні клопотання заступника начальника СВ Рахівського ВП Тячівського ВП ГУНП в Закарпатській області Жигуца P. про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Кваси Рахівського району Закарпатської області, мешканця АДРЕСА_1, підозрюваного у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.364, ч.1 ст.366 КК України за таких обставин.

14.02.2015 відділом Державної виконавчої служби Рахівського районного управління юстиції в особі старшого державного виконавця Гудем'юка І.П. відкрито виконавче провадження № 46512953 з примусового виконання виконавчого листа, виданого Рахівським районним судом 06.10.2014 у справі № 305/773/14-ц про стягнення з ОСОБА_7 (боржник) на користь TOB «Кредитні ініціативи» (стягувач) заборгованості за кредитним договором № 791 на загальну суму 169 968,52 грн боргу та судового збору в розмірі 1 699,69 грн.

10.06.2015 накладено арешт на майно боржника, а саме на нежитлову будівлю складу та навісу загальною площею 460,9 кв.м за адресою: АДРЕСА_2, про що того ж дня складено відповідний акт опису й арешту майна.

З метою реалізації арештованої будівлі 08.09.2015 пакет документів передано відділом ДВС Рахівського районного управління юстиції до управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Закарпатській області для проведення електронних торгів Державним підприємством «Сетам».

Організатором торгів ДП «Сетам» 17.12.2015 в системі електронних торгів арештованим майном проведено електронні торги з продажу зазначеного майна, про що того ж дня складено відповідний протокол № 134852, відповідно до якого лот за реєстраційним номером 111185 під назвою «Нежитлова будівля складу та навісу, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 460,9 кв.м, проданий переможцю торгів ОСОБА_8.

У подальшому ОСОБА_3, перебуваючи згідно наказу начальника Головного управління юстиції у Закарпатській області № 1250/4 від 09.10.2013 на посаді старшого державного виконавця відділу ДВС Рахівського РУЮ, будучи державним службовцем 7 категорії, представником влади, тобто службовою особою, уповноваженого на здійснення примусового виконання рішень судів, забезпечення неупередженого, своєчасного, повного вчинення виконавчих дій по виконавчих провадженнях, 04.01.2016 в м. Рахів Закарпатської області, у приміщенні адміністративної будівлі по вул. Шевченка,43, з метою одержання неправомірної вигоди для іншої особи, вніс до складеного ним офіційного документа - акту про реалізацію предмета іпотеки (про проведені електронні торги) від 04.01.2016 завідомо неправдиві відомості про те, що нібито разом із нежитловою будівлею складу та навісу за адресою АДРЕСА_2, загальною площею 460,90 кв.м, належною ОСОБА_7, покупцем ОСОБА_8 придбано і навіс площею 498,21 кв.м, у той час як насправді такий навіс предметом торгів не був.

Згідно висновку експертизи № 25/17 від 22.07.2017 вартість зазначеного навісу становить 239 800 грн; умисними діями ОСОБА_3 спричинено інтересам власника майна тяжкі наслідки у вигляді заподіяння матеріальної шкоди на вказану суму.

Відомості за даним фактом внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за правовою кваліфікацією кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364 КК України.

Крім того, ОСОБА_3, перебуваючи на посаді старшого державного виконавця відділу ДВС Рахівського РУЮ, будучи державним службовцем 7 категорії 15 рангу, представником влади, тобто службовою особою, уповноваженою на здійснення примусового виконання рішень судів, забезпечення неупередженого, своєчасного, повного вчинення виконавчих дій по виконавчих провадженнях, 04.01.2016 в м. Рахів Закарпатської області, у приміщенні адміністративної будівлі по вул. Шевченка,43, при складанні офіційного документа - акту про реалізацію предмета іпотеки (про проведені електронні торги) від 04.01.2016 вніс до нього завідомо неправдиві відомості про те, що нібито разом із нежитловою будівлею складу та навісу за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 460,90 кв.м, належною ОСОБА_7, покупцем ОСОБА_8 придбано і навіс площею 498,21 кв.м у той час, як насправді такий навіс предметом торгів не був.

18.05.2016 відомості за даним фактом внесені до Єдиного реєестру досудових розслідувань з правовою кваліфікацією кримінального правопорушення за ч.1 ст.366 КК України.

У подальшому дані кримінальні правопорушення об'єднані в одне провадження.

Слідчий звернувся до слідчого судді місцевого суду з відповідним клопотанням, яке обґрунтував тим, що ОСОБА_3 повідомлено (19.07.2018) про обґрунтовану підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.366, ч.2 ст.364 КК України.

Показань з приводу повідомленої йому підозри ОСОБА_3 не надав.

Обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_3 наведеного вище відповідного кримінального правопорушення підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, показаннями: потерпілого ОСОБА_9, свідків: ОСОБА_8, ОСОБА_10; висновком експерта про вартість об'єкта оцінки; висновком судової будівельної-технічної експертизи № 25/17, а також іншими матеріалами кримінального провадження, які в сукупності вказують, що саме ця особа вчинила дані кримінальні правопорушення.

За вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364 КК України передбачене покарання у виді позбавлення волі строком від трьох до шести років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та зі штрафом від п'ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, яке згідно ст.12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів.

Відповідно до вимог п.4 ч.1 ст.184 КПК України під час досудового слідства встановлено наявність ризику, передбаченого в пунктах 1,2,3,4,5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування або суду, знищити, сховати або спотворити документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілого, свідків, у цьому ж кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Наявність ризиків в даному кримінальному провадженні підтверджуються тим, що ОСОБА_3 на даний час продовжує перебувати на посаді державного виконавця та відповідно має доступ до матеріалів виконавчого провадження, має можливість їх знищити, сховати або спотворити, перебуваючи на волі, зможе впливати на потерпілого, свідків у кримінальному провадженні.

Розуміючи можливе покарання у вигляді позбавлення волі на тривалий строк, підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування або суду.

Разом з тим, беручи до уваги, що ОСОБА_3 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, пов'язаних із його службовою діяльністю, він може продовжити свою злочинну діяльність у даній сфері.

Слід врахувати, що у провадженні слідчого відділення Рахівського ВП Тячівського ВП ГУНП в Закарпатській області перебуває кримінальне провадження № 12017070140000975 за ч.2 ст.364 КК України за фактом неправомірних дій службових осіб відділу ДВС, зокрема ОСОБА_3, у якому про підозру останньому ще не повідомлено.

Крім того, підозрюваний ОСОБА_3 на неодноразові виклики слідчого без поважних причин у визначений час не з'являвся, чим злісно ухилявся від слідства.

Вважає, що застосування більш м'якого запобіжного заходу, як особисте зобов'язання, особиста порука, застава або домашній арешт не дадуть змогу органу досудового розслідування всебічно, повно і неупереджено дослідити всі обставини кримінального правопорушення, у розумні строки провести необхідні слідчі дії, забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, в тому числі забезпечити його явку до слідчого, прокурора чи слідчого судді, а також попередити можливий незаконний вплив на потерпілого та свідків, вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

На думку слідчого застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою забезпечить виконання ОСОБА_11 покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання ризикам, передбачених пунктами 1-5 частини 1 статті 177 КПК України.

З наведених підстав просить застосувати до підозрюваного ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою терміном на 60 діб.

Відповідно до ухвали слідчого судді при вирішенні ним питання про застосування щодо ОСОБА_3 запобіжного заходу саме у виді особистого зобов'язання враховано те, що ОСОБА_3 має визначене місце проживання - зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2; має родину та утриманців - за зазначеною адресою проживає разом із дружиною, малолітньою дитиною та матір'ю, за місцем проживання характеризується позитивно, має постійне місце роботи, раніше не притягався ні до адміністративної ні до кримінальної відповідальності, має міцні соціальні зв'язки.

З досліджених матеріалів, доданих слідчим у клопотанні та прокурором у процесі розгляду зазначеного клопотання не доведено того, що дійсно існують ризики, які зазначені в клопотанні (підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування або суду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином або вчинити інше кримінальне правопорушення), також не доведено, що застосування до підозрюваного більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, не зможе запобігти вчиненню ним інших кримінальних правопорушень, а сама по собі тяжкість злочинів, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_3, не може слугувати підставою для обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Також слідчим суддею визнано, що слідчим не доведено належними та допустимими доказами недостатність застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу з метою запобігання ризикам, а тому вирішив обґрунтованим застосування до підозрюваного ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання.

В апеляційній скарзі прокурор Гайович П.І. просить скасувати постановлену щодо підозрюваного ОСОБА_3 вказану ухвалу слідчого судді від 24.07.2018 та застосувати відносно цього підозрюваного більш суворий запобіжний захід у вигляді тримання під вартою тривалістю 60 діб без визначення розміру застави.

Вказує, що слідчим суддею не оцінено в сукупності обставини, передбачені ст.178 КПК України, такі як вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні та розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється ОСОБА_3, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Підозрюваний ОСОБА_3 на неодноразові виклики слідчого без поважних причин у визначений час не з'являвся, чим злісно ухилявся від слідства, крім того покарання, яке загрожує йому у разі визнання винуватим, складається з тривалого строку позбавлення волі.

Тому наявні достатні та обґрунтовані підстави вважати, що ОСОБА_3 може переховуватися від органу досудового розслідування та суду; незаконно впливати на потерпілих та свідків у цьому кримінальному провадженні.

На існування даного ризику вказує те, що перебуваючи на волі та на посаді державного виконавця, ОСОБА_3 з метою уникнення від кримінальної відповідальності, матиме можливість незаконно впливати на свідків шляхом умовляння, підкупу чи погроз з метою зміни наданих ним раніше показань.

Не зважаючи на те, що свідки у вказаному кримінальному провадженні допитані під час досудового розслідування, прокурор вважає, що підозрюваний ОСОБА_3 має можливість на них впливати з огляду на те, що показання дані цими свідками під час досудового розслідування, які відображені в протоколах допитів, не можуть бути взяті судом до уваги під час розгляду кримінального провадження по суті, оскільки у відповідності до вимог ч.4 ст.95 КПК України суд може обґрунтувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання.

ОСОБА_3 на даний час продовжує перебувати на посаді державного виконавця та відповідно має доступ до матеріалів виконавчого провадження, має можливість їх знищити, сховати або спотворити; вчинити інше кримінальне правопорушення, а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Тобто, тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_3, у разі визнання його винуватим, з огляду на вірогідність переховування від органів досудового розслідування, незаконний вплив на свідків, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином та переховуватись від органів слідства або суду свідчать про наявність ризиків, передбачених п.1,2,3,4,5 ч.1 ст.177 КПК України.

У зв'язку з цим, враховуючи наявність підстав для застосування запобіжного заходу, з метою забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_3 покладених на нього процесуальних обов'язків, сторона обвинувачення звернулась до слідчого судді з клопотанням про застосування стосовно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки застосування іншого, більш м'якого запобіжного заходу, не пов'язаного з ізоляцією від суспільства, може негативно вплинути на встановлення всіх обставин вчинення підозрюваним кримінальних правопорушень, що обґрунтовується наведеними ризиками, а також дасть змоги працівникам поліції перешкодити підозрюваному ОСОБА_3 ухилитися від слідства та суду, а також не дасть можливості перешкодити негативному впливу на хід проведення досудового розслідування кримінального провадження та перешкодити вчиненню ОСОБА_3 інших кримінальних правопорушень.

Істотне порушення вказаних норм кримінального процесуального законодавства, зокрема, ч.1 ст.177 КПК України, виразилось у тому, що застосування до підозрюваного ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання не зможуть забезпечити виконання останнім покладених на нього обов'язків, передбачених ст.42 КПК України та досягненню завдань кримінального провадження, визначених у ст.2 Кодексу.

В апеляційній скарзі захисник Олаг О.М. просить скасувати постановлену щодо підозрюваного ОСОБА_3 вказану ухвалу слідчого судді Рахівського районного суду Закарпатської області від 24.07.2018 та постановити нову, якою відмовити слідчому у задоволенні клопотання про застосування відносно цього підозрюваного будь-якого запобіжного заходу.

Захисник посилається на те, що під час розгляду слідчим суддею вказаного клопотання сторона захисту доводила те, що ОСОБА_3 ніякого кримінального правопорушення не вчиняв та діяв виключно в межах наданих йому повноважень та у спосіб, передбачений законом, а повідомлена йому підозра є необґрунтованою та незаконною, а тому на підставі ч.2 ст.194 КПК України слідчий суддя зобов'язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу.

Сторона захисту звертала увагу слідчого судді на те, що в діях ОСОБА_3 відсутня одна із складових, які характеризують злочинне діяння, передбачене ч.2 ст.364 КК України, а саме відсутні важкі наслідки у вигляді шкоди, оскільки таку він нікому не завдавав. Отже досудовим розслідуванням не доведено об'єктивну сторону вказаного кримінального правопорушення.

На підтвердження наведеного стороною захисту надано слідчому судді доказ, а саме витяг з Єдиного державного реєстру судових рішень постанови Апеляційного суду Закарпатської області від 05.02.2018 у справі № 305/821/16-ц, якою скасовано рішення Рахівського районного суду від 01.07.2016 та ухвалено нове рішення, яким відмовлено ОСОБА_9 в задоволенні позову до ОСОБА_7 і відділу державної реєстрації прав на нерухоме майно Рахівської районної державної адміністрації щодо визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності на нерухоме майно.

Отже вказаним рішенням апеляційного суду скасовано судове рішення, за допомогою якого ОСОБА_9 намагався надати законності договору купівлі-продажу нерухомого майна, укладеного між ним та його дружиною нібито 06.06.2011 і оформленого у простій письмовій формі без обов'язкового нотаріального посвідчення та у такий спосіб оформити на об'єкт нерухомого майна право власності.

Колегія суддів прийшла до переконання, що вказаний у договорі напіввідкритий цех по переробці деревини площею 406,7 кв.м та належний ОСОБА_8 навіс загальною площею 498,21 кв.м є фактично одним і тим самим об'єктом, не зважаючи на відмінності у площах і адресах.

Колегія суддів констатувала, що ОСОБА_7 так і не надала суду належний правовстановлюючий документ, який би підтверджував належність їй на праві власності напіввідкритого цеху по переробці деревини, що виступав предметом купівлі-продажу за договором від 06.06.2011.

За версією органу досудового розслідування, яка викладена у підозрі, шкода нібито діями ОСОБА_3 спричинена ОСОБА_7, як власниці майна, в той же час така до правоохоронних органів з цього приводу із заявами не зверталась, у провадженні не допитана, її думка з цих питань не з'ясована; зі вказаного вище рішення апеляційного суду вбачається, що таким майном взагалі не володіла.

В той же час потерпілим у кримінальному провадженні визнаний і допитаний ОСОБА_9, який на момент вчинення ОСОБА_3 виконавчих дій по арешту майна ОСОБА_12, яке було передано нею банку в іпотеку, підготовки та направлення матеріалів для проведення прилюдних торгів і оформлення їх результатів, також не мав належного правовстановлюючого документу, який би підтверджував належність йому на праві власності напіввідкритого цеху по переробці деревини, що виступав предметом купівлі-продажу за договором від 06.06.2011.

Арештоване майно ОСОБА_3 передано на відповідальне зберігання ОСОБА_9, який був учасником виконавчої дії і при цьому жодних зауважень або застережень з приводу накладення арешту на неналежне його дружині, а належне йому майно не заявляв.

З викладеного вбачається, що ОСОБА_3 під час виконання судового рішення накладено арешт виключно на те майно, яке було в іпотеці, оскільки іншого майна, про яке твердить ОСОБА_9, не існувало в природі.

Також відомості про це майно були включені до переліку матеріалів, направлених ОСОБА_3 для організації продажу на прилюдних торгах. Саме це майно було продано на торгах та відомості виключно про це майно, а не якесь інше, були внесені ОСОБА_3 до складеного ним офіційного документу - акту про реалізацію предмета іпотеки (про проведені електронні торги) від 04.01.2016.

Таким чином ОСОБА_3 не вчиняв також кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.366 КК України.

Постановляючи рішення по наслідках розгляду клопотання органу досудового розслідування про застосування до ОСОБА_3 міри запобіжного заходу, слідчий суддя у мотивувальній частині своєї ухвали від 24.07.2018 жодним чином не обумовила те, що нею перевірені та оцінені докази, надані стороною захисту, які свідчили про необґрунтованість висунутої йому підозри.

Тобто не виконала вимоги п.2 ч.1 ст.372 КПК України та п.1 ч.1 ст.194 КПК України в частині обов'язку встановити чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обґрунтованість підозри.

Також з мотивувальної частини ухвали слідчого судді від 24.07.2018 не зрозуміло, які ризики, з наведених органом досудового розслідування вона оцінила як реальні та обрала ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання строком на два місяці.

На підтвердження існування ризиків, передбачених п. 1-5 ч.1 ст.177 КПК України, органом досудового розслідування надано лише характеризуючі особу ОСОБА_3 дані, які є застарілими і не відповідають дійсності, в тому числі й щодо наявності утриманців.

Сторона захисту доводила те, що хоча ОСОБА_3 і перебуває на посаді, однак не має доступу до виконавчого провадження, оскільки його оригінал з усіма документами вилучений слідством шляхом тимчасового доступу і приєднаний до матеріалів кримінального провадження. Таким чином не може знищити, спотворити або приховати матеріали.

ОСОБА_3 зі свідком ОСОБА_10 не знайомий та ніколи не спілкувався, а з потерпілим ОСОБА_9 бачився тільки один раз, коли передавав йому на зберігання арештоване майно, а тому не зрозуміло, яким чином може на них впливати.

Не переховувався від органів досудового розслідування та суду та не буде цього робити ОСОБА_3, оскільки має постійне місце роботи та проживання, одружений, утримує малолітню дитину.

Щодо наявності іншого кримінального провадження, на яке посилається слідство у клопотанні, то сам орган досудового розслідування слушно відмітив, що ОСОБА_3 у ньому підозра не оголошувалась, а тому твердження про можливість продовження злочинної діяльності є безпідставним.

Надуманим та не підтвердженим жодним доказом, на думку захисника Олага О.М., також є твердження слідства про те, що ОСОБА_3 на виклики слідчого не з'являвся.

Не зважаючи на відсутність у досудового розслідування та прокурора доказів на існування ризиків, передбачених п. 1-5 ч.1 ст.177 КПК України крім надуманих тез, викладених у клопотанні, які спростовані стороною захисту, слідчий суддя хоча і відмовила у задоволенні клопотання про застосування відносно ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, однак застосувала до нього інший запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання, який, з огляду на викладені вище доводи, сторона захисту рахує безпідставним.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи підозрюваного та його захисника, які заперечили проти апеляційної скарги прокурора, підтримавши подану захисником Олагом О.М. апеляційну скаргу, прокурора на підтримання лише наведеної вище апеляційної скарги прокурора, колегія апеляційного суду визнає, що апеляційні скарги прокурора та захисника не підлягають задоволенню, враховуючи наступне.

Обираючи підозрюваному ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання, слідчий суддя надав обґрунтовану оцінку фактичним обставинам кримінального провадження та даним, які характеризують особу підозрюваного.

Із зазначеної ухвали слідчого судді від 24.07.2018 та матеріалів провадження за клопотанням слідчого вбачається, що наведені слідчим обставини, на підставі яких слідчий суддя дійшов висновку про необхідність застосування до підозрюваного ОСОБА_3 запобіжного заходу, однак не виняткового, менш суворого ніж тримання під вартою, саме у вигляді особистого зобов'язання строком на два місяці, перевірялися при розгляді клопотання.

Обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_3 наведеного вище відповідного кримінального правопорушення підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, показаннями: потерпілого ОСОБА_9, свідків: ОСОБА_8, ОСОБА_10; висновком експерта про вартість об'єкта оцінки; висновком судової будівельної-технічної експертизи № 25/17, а також іншими матеріалами кримінального провадження, які в сукупності вказують, що саме ця особа вчинила дані кримінальні правопорушення.

З урахуванням наведених вище обставин вчинення дій, у яких підозрюється ОСОБА_3, існують ризики, що підозрюваний матиме можливість переховуватися від слідства та суду, а також намагатися впливати на потерпілого, свідків, вчиняти наступне кримінальне правопорушення. Обраний з метою уникнення вказаних ризиків запобіжний захід у виді домашнього арешту цілодобово достатній в даному випадку.

У відповідності до вимог ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним чи обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду; знищення, схову або спотворення будь-яких речей чи документів, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконного впливу на свідка, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити правопорушення, в якому підозрюється чи обвинувачується.

Розглядаючи клопотання слідчого про обрання запобіжного заходу, слідчий суддя дослідив обставини, з якими закон пов'язує можливість обрання вказаного запобіжного заходу, а саме: мети і підстав застосування запобіжного заходу; обставини, що враховуються при його обранні і дав їм належну оцінку.

Підставами застосування запобіжного заходу є: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, яка підтверджується наведеними вище доказами; 2) наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України.

З урахуванням наведеного та особи ОСОБА_3, апеляційний суд визнає, що слідчий суддя у відповідності з вимогами ст.ст. 176-179,193,194 КПК України розглянув клопотання слідчого та з урахуванням тяжкості злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_3, даних про його особу і обставин кримінального провадження, при відсутності підстав для застосування найсуворішого запобіжного заходу, дійшов до правильного висновку про необхідність застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу саме у вигляді особистого зобов'язання.

Отже, апеляційний суд визнає, що оскаржена ухвала слідчого судді щодо ОСОБА_3 є законною та обґрунтованою, у зв'язку з чим підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 404, 407 ч.3, 418,419,422 КПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги захисника та прокурора залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Рахівського районного суду Закарпатської області від 24.07.2018 про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_3 запобіжного заходу у виді особистого зобов'язання - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та відповідно до ч.4 ст.424 КПК України оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді: